Світність

Сві́тність у загальній фізиці — світловий потік, що випромінюється одиницею площі світної поверхні (яка випромінює, відбиває або пропускає світловий потік) в усіх напрямках (в середині тілесного кута 4${\displaystyle \pi }$)

${\displaystyle M=F/S}$, [M]=[лм/м²]

Цей термін має специфічне значення в астрономії та фізиці елементарних частинок.

В астрономії, світністю (L) називають кількість випромінюваної астрономічним об'єктом — зорею, галактикою тощо — енергії за одиницю часу. Вимірюється в абсолютних одиницях систем (SI, СГС) або у відносних одиницях (наприклад, світностях Сонця, L_☉=3,86× 10²⁶ Ват^[1]).

Світність не залежить від відстані до зірки, від світності залежить інший параметр — видима зоряна величина.

Світність — одна з найважливіших характеристик зір, яка дає змогу порівнювати між собою різні типи зір на діаграмах «спектр — світність», «маса — світність».

Світність зорі (L) пов'язана з її радіусом (R) та ефективною температурою (T)^[1]:

${\displaystyle L=4\pi R^{2}\sigma T^{4}}$

де σ — стала випромінювання.

Світність не залежить від відстані до зорі; від відстані залежить лише видима зоряна величина. З абсолютною зоряною величиною (M) світність пов'язана таким співвідношенням^[1]:

${\displaystyle M=4,77-2,51\lg L}$

де L — світність в одиницях світності Сонця.

В експериментальній фізиці та фізиці елементарних частинок світністю називають параметр прискорювача або колайдера, що характеризує інтенсивність зіткнення зустрічних пучків.

Тіла, кожна частина поверхні яких випромінює світло в усіх напрямках рівномірно, називаються ламбертівськими. Такий випадок описується законом

${\displaystyle M=kL.}$

• Климишин І. А., Крячко І. П. Астрономія: Підручник. — К.: Знання України, 2002 та 2004 р. — 192 с.
• Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0