Тета1 Оріона C
 Тета1 Оріона C
| |
| Дані дослідження Епоха J2000 | |
|---|---|
| Сузір'я | Оріон |
| Пряме піднесення | 05h 35m 16.5s |
| Схилення | −05° 23′ 24″ |
| Видима величина (V) | 5.13
|
| Характеристики | |
| Спектральний клас | O6pe V |
| показник кольору U−B | −0.88 |
| показник кольору B−V | +0.02 |
| Тип змінності | ? |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | +28 км/сек |
| Власний рух (μ) | за пр. піднес.: −0.92 мсд/рік |
| Паралакс (π) | −1.85 ± 2.12 мсд |
| Відстань | 1500 світлових років 460 парсек |
| Абсолютна величина (MV) | −3.2 |
| Подробиці | |
| Маса | 40 M☉ |
| Радіус | 8 R☉ |
| Світність | 251 000 L☉ |
| Ефективна температура | 45 500 K |
| Металічність [Fe/H] | ? |
| Обертання | ~112 km/s |
| Вік | 1.2 × 106 років |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для HD+37022 |
Θ1 Оріона C є наймасивнішою і, відповідно, найяскравішою зорею розсіяного скупчення Трапеція Оріона, яке розташоване у центрі Туманності Оріона.
Фізичні характеристики
Ця зоря має спектральний клас O6. Завдяки своїй високій ефективній температурі Θ1 Оріона C випромінює максимум енергії в ультрафіолеті й тому її блиск набуває блакитного кольору. Її видима зоряна величина становить 5,1. При відстані від Землі в 1500 світлових років це відповідає абсолютній зоряній величині біля −3,2.
Θ1 Оріона C вкупі з іншими масивними зорями скупчення Трапеції Оріона забезпечує ультрафіолетове опромінення газу та пилу Туманності Оріона, що спричинює іонізацію газу та його повільного «видування» з області зайнятої цими зорями. Унаслідок своєї високої світності дана зоря генерує відтік плазми із зовнішніх шарів зоряної атмосфери зі швидкостями до 1000 км/с, що створює зоряний вітер у тисячу разів потужніший за сонячний вітер.
Інфрачервоні зображення зорі Θ1 Оріона C свідчать, що вона насправді є тісною подвійною системою з періодом обертання P = 11 років та ексцентриситетом орбіти e = 0,53—0,59[2]. Знаючи спостережуване кутове розділення компонент подвійної системи в 0,037[3] можна визначити відстань до неї, яка лежить у межах від 410 до 456 парсек[2]. Цікаво, що зоря Θ1 Оріона C також показує змінність випромінювання в оптичному та рентгенівському діапазонах з періодом P = 15,422 доби.
Еволюція
Відповідно до сьогоденних уявлень про зоряну еволюцію після закінчення термоядерних реакцій горіння водню в центрі зорі Θ1 Оріона C перетвориться згодом на червоного надгіганта й через кілька мільйонів років закінчить свою еволюцію спалахом наднової.
Див. також
Примітки
- ↑ Kruse, Ethan, Caldwell, Douglas A., Stassun, Keivan G. et al. TESS Eclipsing Binary Stars. I. Short-cadence Observations of 4584 Eclipsing Binaries in Sectors 1–26 // The Astrophysical Journal: Supplement Series — AAS, 2022. — Vol. 258, Iss. 1. — 22 p. — ISSN 0067-0049; 1538-4365 — doi:10.3847/1538-4365/AC324A — arXiv:2110.13382
- ↑ а б Kraus et al. 2009A&A…497..195K
- ↑ Schertl et al. 2003A&A…402..267S
Джерела
- Gagne, Marc; et al. (1997). Periodic X-Ray Emission from the O7 V Star θ1 Orionis C. Astrophysical Journal Letters. 478 (2): L87—L90. Bibcode:1997ApJ...478L..87G. doi:10.1086/310558.
- Walborn, N. R. (1981). Systematic variations in the spectrum of Theta-1 Orionis C. Astrophysical Journal. 243 (1): L37—L39. Bibcode:1981ApJ...243L..37W. doi:10.1086/183438.
Посилання
- Тета-1 Оріона by James B. («Jim») Kaler.
- SIMBAD запит
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).