YaChudo

Рей Містеріо

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Рей Містеріо
Ім'я при народженніОскар Гутьєррес Рубіо
ісп. Óscar Gutiérrez Rubio
Народження11 грудня 1974 (51 рік)
Чула-Віста, Каліфорнія, США США
ГромадянствоСША США
ПроживаєКаліфорнія Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняMontgomery High School, San Diegod Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зЕнджі Гутьєррес (з 1996)
Діти2, зокрема Домінік Містеріо
РодичіRey Misterio Sr.d (дядько)[1]
El Hijo de Rey Misteriod Редагувати інформацію у Вікіданих
Вебсайтreymysterio.com Редагувати інформацію у Вікіданих
Кар'єра у професійному реслінгу
Рингові іменаColibrí
La Lagartija Verde
Rey Misterio Jr.
Rey Mysterio
Заявлений зріст168 см[2]
Заявлена вага79 кг[2]
ЗвідкиСан-Дієго, Каліфорнія
ТренериРей Містеріо старший
Дебют30 квітня 1989

О́скар Гутьє́ррес Ру́біо (ісп. Óscar Gutiérrez Rubio), більш відомий під ринговим іменем Рей Місте́ріо (англ. Rey Mysterio; нар. 11 грудня 1974, Чула-Віста, Каліфорнія, США) — американський професійний реслер мексиканського походження. Виступає у WWE, переважно на бренді Raw, а з 2026 року також є екранним генеральним менеджером AAA.[2]

Містеріо розпочав кар'єру в 1989 році у віці 14 років, тренуючись під керівництвом свого дядька Рея Містеріо старшого.[3] Упродовж 1990-х років виступав у AAA, ECW та WCW під псевдонімом Рей Містеріо–молодший, де став одним із реслерів, які сприяли популяризації луча лібре та напівважкого реслінгу у США.[4]

У WWE Містеріо один раз ставав чемпіоном WWE, двічі — чемпіоном світу у важкій вазі, двічі — інтерконтинентальним чемпіоном, тричі — чемпіоном Сполучених Штатів і тричі — чемпіоном у напівважкій вазі WWE, а також переміг у Royal Rumble 2006. У 2021 році разом із сином Домініком став учасником першої в історії WWE команди батька й сина, що здобула командне чемпіонство. У 2023 році його включили до Зали слави WWE.[2]

Професійна кар'єра

Рання кар'єра

Оскар дебютував на професійному поприщі 30 квітня 1989 року в Мексиці, коли йому було лише 14 років. Його тренером був його дядько, відомий Рей Містеріо старший. На початку кар'єри Оскар виступав під назвами «La Lagartija Verde (Зелена ящірка)» та «Colibri (Колібрі)», і лише згодом його дядько запропонував йому взяти його ім'я.

Asistencia Asesoría y Administración (1992—1995)

В Asistencia Asesoría y Administración вже Рей Містеріо ворогував з Хувентудом Гереро. Це протистояння дійшло навіть до командного поєдинку Рея Містеріо старшого та Рея Містеріо молодшого проти Хувентудо та Фуерзо Гереро, батька Хувентудо. Рей також часто об'єднювався в команду з подібним за стилем до нього реслером Ромі «Ромео» Магрудером.

Extreme Championship Wrestling (1995—1996)

Містеріо був підписаний Полом Хейманом в 1995.[5] Його дебют відбувся у вересні на шоу «Gangsta's Paradise», на якому він переміг ще одного новачка Психозіса.[5][6] Між двома одразу розгорілася війна, кульмінацією якої був матч до двох фолів за правилами Мексикансько смертельного матчу. Містеріо також мав серію поєдинків проти ще одного новачка ECW та свого давнього суперника Хувентудо Гереро.[5]

World Championship Wrestling (1996—2001)

Напівважкий дивізіон(1996—1999)

Рей Містеріо молодший зробив свій дебют у WCW 16 червня 1996 року на шоу «The Great American Bash 1996», де він намагався здобути пояс світового чемпіона у напівважкій вазі, однак тогочасний чемпіон Дін Маленко зумів хитрощами захистити титул. В липні на шоу «Bash at the Beach 1996» Рею вдалося перемогти свого давнього суперника Психозіса та стати претендентом номер один на напівважке чемпіонство.[7] Наступного дня, на шоу WCW від 8 липня, він переміг Маленко і здобув своє перше напівважке чемпіонство.[8] Титул він утримував протягом трьох місяців, під час яких захищав його проти таких реслерів як Ультімат Драгон, Маленко, Супер Кало. На «Halloween Havoc» Містеріо таки програв титул Маленко.[9][10][11][12] Містеріо також змагався з Ультімат Драгон за J-Crown титул, але не зміг виграти.[13]

На початку 1997 він змагався з Принцом Явкеа за пояс телевізйного чемпіона WCW (WCW World Television Championship). Рей програв свій титульний матч проти Принца на «SuperBrawl VII» через втручання лорда Стівена Рігала.[14] Містеріо також програв і матч-реванш в березні.[15] Скоро Рей вплутався у ворожнечу з угрупуванням New World Order (nWo), кульмінацією якої став його програш у матчі за правилами смертельного мексикансько матчу проти Конана на Road Wild в серпні. Наступним суперником Рея став його друг в реальному житті Едді Гереро. Містеріо переміг Едді на «Halloween Havoc 1997» в матчі Маска проти Титула на кону, і здобув друге напівважке чемпіонство.[16] 10 листопада на черговому випуску «WCWC Nitro» він програє титул Едді. Був також і матч-реванш на «World War 3», який був програний Реєм.[17]

15 січня 1998 року Рей перемагає Хувентудо Гереро і здобуває своє третє чемпіонство.[16][18] Однак, вже через дев'ять днів він програє титул Крісу Джеріко на «Souled Out». Після матчу Джеріко продовжував бити Рея за допомогою ящичка з інструментами, який він знайшов під рингом. Це побиття стало прикриттям для відлучення Рея з телебачення, адже він по справжньому потребував операції на коліні. Через півроку він повернувся на «Bash at the Beach» і переміг Джеріко, в четверте ставши чемпіоном.[19] Але вже наступної ночі він програє титул Джеріко, через втручання в поєдинок Діна Маленко.[19] Рік потому, Рей вступив до одного з відгалужень nWo — Latin World Order — угрупування створеного Едді Гереро. До LWO входили практично всі лучадори, однак Рей на початку відмовився всупати в його ряди, і навіть здобув декілька перемог проти його членів.[20] Проте він був таки змушений вступити до угрупування після поразки в матчі проти Едді Гереро, за умовами якого він мав це зробити. Містеріо мав також титульні бої: трьохсторонній проти Біллі Кідмана та Хувентуда Гереро на «Starrcade 1998», та чотирьохсторонній матч проти Кідмана, Хувентуда та Психозіса на «Souled Out 1999».[21][22]

Вбивця гігантів та зняття маски

Рей Містеріо без маски

В 1999 році nWo зазнала реформ і розділилася на дві гілки, які вимагали розпаду LWO. Містеріо відмовився не носити кольори LWO, і як наслідок був атакований nWo. Це призвело до матчу на «SuperBrawl IX», в якому зійшлися Містеріо та його партнер Конан проти Кевіна Неша та Скотта Холла в матчі Маска проти Волосся. Рей програв матч і згідно з умовами мусів зняти маску. Після матчу він пожалівся своєму дядькові, а згодом і фанатам:

Я дуже сильно був проти цього! Не думаю, що WCW розуміло, що маска означає для мене, моїх фанатів і моєї сім'ї. Це був дуже поганий крок з їхнього боку. Фани хотіли Рея Містеріо з маскою і її втрата дуже сильно засмучує мене. Також розчаровує те, що це не переросло в кульмінацію протистояння проти іншого реслера в масці, а відбулося в прохідному матчі. Таке вже відбулося з Хувентудом та Психозісом і зрозуміло, що це був хибний крок Еріка Бішоффа. Думаю, що фани розуміють те, що я був у становищі, коли нічого не міг зробити. Або я втрачав маску, або я втрачав роботу.[23]

Пізніше Містеріо стали називати «вбивцею гігантів» за перемоги над такими великими реслерами як Кевін Неш[24] та Скотт Нортон.[25] На «Uncensored» Рей змагався з Кевіном, але програв йому через втручання Лекса Крюгера. Були і інші матчі, і хоч Містеріо брав участь у багатьох пам'ятних матчах з великими топ-реслерами, він все одно не діставав пуш і ніяк не міг добитися статусу мейн-івентера. Це все відбувалося через політику Еріка Бішоффа та WCW, які розглядали напівважкий дивізіон лише в ролі мід-карду, не здатного захоплювати велику аудиторію, в той час як головні ролі в головних подіях належали великим реслерам. Рей, який був одною з найбільших зірок того дивізіону, відверто засуджував таку ситуацію:

Дивізіон досяг певного місця, але нас ніколи не ставлять на вершину, і, коли вони познімали з нас маски, усе почало обвалюватися. У правління WCW є думка, що тільки великі чоловіки можуть приваблювати публіку і тому не створюються нові зірки. Але зараз реслінг так сильно змінився. Кріс Бенуа, Едді Гереро та Кріс Джеріко - усі були світовими чемпіонами, але в WCW вони - напівважковаговики. Також топ-реслери налякані, що народ захоче бачити в дії лучадорів, ніж як великі дядьки виходять на ринг і топчуть один одного 10 хвилин. А важковаговики шепчуть на вухо Еріку Бішоффу: "Не пускай цих хлопців на вершину. Вони маленькі, а це не те чим має бути реслінг. Ми маємо підтримувати традиції". І по-дурному для Бішоффа, який керує такою величезною компанією як WCW, слухати інших. Вінс Макмен керує власною компанією і робить, що він хоче, так само і Пол Хейман. Реслінг - це те, чого хочуть фанати, а не реслери.[23]

15 березня, на черговому випуску «WCW Nitro», Містеріо переміг Біллі Кідмана і здобув чергове напівважке чемпіонство.[16] Наступного тижня Рей дістав першу можливість позмагатися за важковагове чемпіонство WCW. Суперника для чемпіона (Ріка Флера) вибирали лотереєю. Ель Денді був переможцем лотереї, але через його травму тайтл-шот був відданий Рею. Чемпіонський поєдинок завершився збереженням титулу Флером через дискваліфікацію.[26] Наступного тижня Рей та Кідман об'єдналися в команду проти Бенуа та Маленко і виграли командне чемпіонство,[27] що робило Рея подвійним чемпіоном. Також Містеріо успішно захистив титул напівважкого чемпіона в матчі проти Кідмана на «Spring Stampede 1999»,[28] але втратив його 19 квітня в чотиристоронньому матчі проти Психозіса (переможець), Хувентуда Гереро та Блітцкріга.[29] Наступного тижня він повернув чемпіонство.[16] На «Slamboree» програв з Кідманом командні титули Равену та Перрі Сатурну в трьохсторонньому матчі, де участь також брали Маленко і Бенуа.[30]

No Limit Soldiers; Filthy Animals (1999—2001)

В середині 1999 року Рей та Конан приєдналися до угрупування No Limit Soldiers, і почали змагатися з іншим угроупуванням — West Texas Rednecks. На «The Great American Bash» вони перемогли Курта Хенніга та Боббі Данкама молодшого.[31] На «Bash at the Beach» вони знову перемогли техасців, але тепер вже в матчі 4-на-4.[32] Опісля No Limit Soldiers розпадаються. Тоді Рей, разом з Кідманом та Едді Гереро формує інше угрупування — Filthy Animals.[33] Дуже скоро вони розпочинають конфронтацію з Dead Pool, і перемагають їх на в матчі 3-на-3 на «Road Wild» та на «Fall Brawl».[34][35] 19 серпня Містеріо програє чемпіонський титул Ленні Лейну.[36]

18 жовтня до Filthy Animals приєднюється Конан; Містеріо і Конан знову об'єднюються в команду і змагаються з Harlem Heat за командне чемпіонство.[27] Перші перемогли, але під час матчу Містеріо травмувався і покинув телебачення на деякий час. В команді Містеріо був замінений Кідманом. Ця команда програла титули Harlem Heat в трьохсторонньому командному матчі, в якому билися ще й The First Family.

Містеріо повернувся на весні 2000 року, і стабільно виступав на шоу, а зрештою приєднався до the New Blood, які ворогували з Millionaire's Club.[37] 14 серпня на черговому випуску «Nitro» Рей в команді з Хувентудом перемогли Великого Муту та Вампайро і стали новими командними чемпіонами.[38] Вони, однак, були позбавленні титулів, після того як Ернест Міллер утримав Діско Інферно в матчі, де умовою було позбавлення Рея і Хувентуда титулів в разі перемоги Ернеста. Восени The Filthy Animals змагалися з Natural Born Thrillers. На Fall Brawl дві команди змагалися між собою, однак матч закінчився без переможця.[39] Містеріо відновив команду з Кідманом і двоє билися на шоу «Halloween Havoc» проти Natural Born Thrillers та Boogie Knights, проте тиулів не здобули.[40]

На початку 2001 Filthy Animals ворогують з Team Canada, і програють їм матч на «WCW Sin».[41] Далі Рей кидає виклик Чаво Гереро молодшому і на «SuperBrawl Revenge» невдало намагається заволодіти титулом.[42] Також разом з Кідманом вони беруть участь у турнірі за новостворенні пояси командних чемпіонів у напівважкій вазі (WCW Cruiserweight Tag Team Championship). Вони доходять до фіналу, але програють його Еліксу Скіпперу та Кіду Ромео.[43] На фінальному випуску «WCW Nitro» від 26 березня вони здобувають ще одне шанс позмагатися за ці титули, і перемагають Ромео та Скіппера. Таким чином вони останні напівважкі командні чемпіони, бо WCW було продане WWE в подальшому.[44]

Повернення до Мексики (CMLL) (2001—2002)

Після закриття WCW Рей почав змагатися в Мексиці разом з Біллі Кідманом. В CMLL він провів разом 10 матчів. Перед тим як повернутися в Америку виступав у XWF, IWA and HWA, працюючи переважно з Едді Герреро та СМ Панком.

World Wrestling Entertainment (з 2002)

Дебют та командні чемпіонства WWE (2002—2006)

Рей Містеріо та Едді Гереро — командні чемпіони

В червні 2002 WWE підписує Рея і починає показувати перші промо про нього. Також від його імені було забрано приставку «молодший», тобто тепер його називали просто Рей Містеріо. Свій дебют Містеріо зробив 25 липня на арені «Smackdown!» як фейс і улюбленець фанів. Матч проти Чаво Гереро він виграв.[45] Він почав ворогувати з Куртом Енглом, і кульмінацією їх протистояння став матч на «Summerslam 2002», в якому завдяки фірмовому больовому захвату переміг Курт.[46] Подальшим кроком Рея було створення команди з Еджем. Вони об'єдналися і почали змагатися в командному турнірі за новостворенні пояси командних чемпіонів WWE (WWE Tag Team Championship) (титул був ексклюзивний для арени Smackdown). Команда дійшла до фіналу, який відбувся на «No Mercy», і програла Крісу Бенуа та Курту Енглу;[47] сам матч був визнаний матчем року авторитетним виданням «Wrestling Observer Newsletter». Після поразки Рей та Едж спромоглися заробити ще один тайтл-шот, завдавши поразки Los Guerreros.[48] 7 листопада вони перемогли Енгла та Бенуа у матчі до двох утримань і стали командними чемпіонами.[49] Однак, вже зовсім скоро, на «Survivor Series», вони програли пояси Los Guerreros у трьохсторонньому матчі, в яому брали участь і колишні чемпіони — Бенуа та Енгл.[50] Скоро після поразки, команда Еджа та Містеріо розпалася.

6 березня 2003 року, в трьохсторонньому матчі Рей переміг Таджірі та Джеймі Нобла і здобув можливість позмагатися за напівважке чемпіонство WWE (WWE Cruiserweight Championship).[51] Він кидає виклик тодішньому чемпіону Метту Харді на «WrestleMania XIX», однак програє через втручання Шенона Мура.[52] 22 травня він знову здобуває тайтл-шот, перемігши в трьохсторонньому поєдинку Мура та Креш Холлі.[53] 5 червня він перемагає Харді і стає новим чемпіоном.[54] Титулом володів до 25 вересня, коли програв Таджірі.[55]

1 січня 2004 року, він повертає титул назад, здолавши Таджірі.[56] Він вдало захищає титул проти Нобла на «Royal Rumble»,[57] але втрачає його на «No Way Out» Чаво Гереро.[58] На «WrestleMania XX» він бере участь у турнірі за титул, але переміг знову Чаво.[59] В червні він перемагає Чаво Гереро старшого і здобуває восьмий титул напівважкого чемпіона.[60] Він вдало захищає титул на «The Great American Bash 2004» проти Гереро молодшого,[61] але скоро програє його Спайку Дадлі.[62] На «Survivor Series» змагався за титул у матчі проти Спайка, Чаво та Біллі Кідмана, але не зумів виграти (переміг Спайк).[63]

Містеріо сформував команду зі своїм другом в реальному житті Едді Гереро, однак вони нічого не добились. Після невдалих спроб повернуте напівважке чемпіонство, Рей формує команду з Робом Ван Дамом. Разом вони завойовують командне чемпіонство, здолавши Кензо Сузукі та Рене Дюпрі 9 грудня.[64] На «Armageddon 2004» вони вдало захищають титули в поєдинку проти екс-чемпіонів,[65] проте втрачають їх 13 січня 2005 року в матчі проти Basham Brothers. Команда розпалася після того, як травмувався Роб.[66]

Тоді Рей знову творить команду з Едді. На «No Way Out 2005» вони повертають титули назад. В цей період Рей виходив з камерою, яку називав «619-камера», і знімав фанів під час того, як йшов до рингу. Всупереч традиційному букінгу, командні чемпіони не захищали свої титули на «WrestleMania 21», а мали матч один проти одного, в якому переміг Рей. Через два місяці, на «ECW One Night Stand» Рей вперше за останні п'ять років переміг свого давнього суперника Психозіса.

Матч проти Едді на Реслманії був частиною сюжетної лінії, яка б мала розпалити ворожнечу між Реєм та Едді. Так Гереро зрадив Рея під час поєдинку з MNM, який останні виграли. Після матчу без дискваліфікації, у якому Рей переміг Чаво, Едді вибіг і запустив Рея об залізні сходи, демонструючи таким чином озлобленність через те, що він ніяк не міг перемогти його. В сюжет був також захоплений і син Рея — Домінік. Так, Едді стверджував, що він і є біологічним батьком Домініка, і, що син виховувався Реєм, бо Рей ніяк не міг створити сім'ю, і як дуже добра людина, Едді залишив сина на виховання Рею та його дружині Енджі. Обидвоє боролися за право опікуватися Домініком, і це протистояння вилилося в матч з драбинами, переможець якого і ставав опікуном Домініка. Переміг Рей. Ворожба між двома реслерами закінчилася після перемоги Едді в сталевій клітці. 13 листопада 2005 року Едді був знайдений мертвим в готельному номері в Міннеаполісі, штат Міннесота. Того ж дня WWE провело супершоу в честь нього, в якому брали участь зірки з двох брендів. Містеріо під час своєї палкої промови навіть зняв маску (хоч і не показував обличчя), а пізніше змагався з Шоном Майклзом. Після закінчення поєдинку і Шон, і Рей обнялися, а заплаканий Рей підняв руку догори, символізуючи пам'ять про Едді.

Рей також брав участь у командному бою на «Survivor Series» в складі команди SmackDown!, де окрім нього були ще Ренді Ортон, Батіста, ДжейБіЕл та Боббі Лешлі. Ця команда перемогла команду RAW (Кейн, Біг Шоу, Кріс Мастерс, Карліто і Шон Майклз). Також Рей зустрівся у бою з Біг Шоу; матч був названий «поєдинком Давида проти Голіафа». Матч закінчився без результату через втручання партнера Біг Шоу по команді Кейна. Містеріо продовжував ворогувати з командними чемпіонами RAW, і навіть знайшов союзника у вигляді чемпіона у важкій вазі WWE Батісти. Обидвоє спочатку перемогли давніх суперників Рея — MNM — та здобули командне чемпіонство на своїй арені. На «Armageddon 2005» відбувся так званий матч «Чемпіони проти Чемпіонів». Програли Рей та Батіста, після того як Кейн виконав чоукслем Рею. 30 грудня MNM зажадали матч-реванш, і завдяки втручанню Марка Генрі повернули командні пояси собі назад. Рей з Батістою не змогли зробити те саме у матчі в сталевій клітці, знову через втручання Генрі. 10 січня 2006 року Рей брав участь в малій королівській битві за вакантне важковагове чемпіонство на арені SmackDown! (окрім нього було ще 19 учасників). Він програв її, коли його викинув за межі рингу Марк Генрі. Саму битву виграв Курт Енгл, який викинув Марка і став новим чемпіоном у важкій вазі WWE.

Чемпіон у важкій вазі WWE (2006)

Рей на хаус-шоу

На «Royal Rumble 2006» Містеріо вийшов під номером 2 і виграв битву, діставши тайтл-шот; останній кого він викинув був Ренді Ортон. Всього в рингу Рей пробув 62 хвилини, що є рекордом перебування у ринзі на королівських битвах.[67] Проте Ренді не заспокоївся, вимагаючи від Рея поставити свій тайтл-шот, як приз у матчі на «No Way Out».[68] Крім того, протягом тижнів перед шоу, Ортон всіляко зневажав висловлюваннями Едді Гереро, що викликало незадоволення у фанів.[69][70][71] На «No Way Out» Містеріо програв, але генеральний менеджер синього бренду Теодор Лонг допустив його до матчу на «WrestleMania 22», який тепер був вже трьохстороннім:[72] Ренді Ортон проти Рея Містеріо проти Курта Енгла.[73] На Реслманії Рей утримав Ренді і став новим чемпіоном у важкій вазі. В наступні тижні відбулися одразу два захисти титулу: одного разу від Ортона, другого — від Енгла.[74][75] Скоро розпочалася і ворожнеча проти ДжейБіЕла, який був на той час чемпіоном США. Джей БіЕл заявляв, що саме він заслуговує носити Реєве чемпіонство.[76] Їм був назначений поєдинок на «Judgment Day».[77] Перед шоу було ще три тижня, і кожного тижня ДжейБіЕл мав змогу вибирати суперника Рею. Так, Містеріо програв Марку Генрі та Великому Калі, і закінчив без результату матч проти Кейна.[77][78][79] Однак він зумів успішно захистити свій титул проти ДжейБіЕла.[80] Ворожба посилилася, коли завдяки Рею ДжейБіЕл програв титул чемпіона США Боббі Лешлі. ДжейБіЕл заявив, що покине SmackDown!, якщо не виграє в мейн-івенті того випуску у Рея.[81] Рей переміг,[81] а ДжейБіЕл пішов (правда він повернувся на «ECW One Night Stand 2006» в ролі постійного коментатора).[81][82]

Було оголошено про поєдинок Рея проти Сабу на One Night Stand.[83] Перед шоу він мав два матчі: бій проти Грегорі Хелмса (матч назвали «матчем Чемпіона проти Чемпіона», оскільки Хелмс був напівважким чемпіоном), де переміг, та матч проти Роба Ван Дама, який програв.[84][85] На головному шоу Рей захистив титул проти Сабу, після того як останній не зміг продовжувати матч через невдале виконання DDT з потрійним стрибком. Скоро Рей захищає титул проти Марка Генрі, а допомагає йому в цьому Чаво Гереро: підійшовши до рингу, Чаво дає в руки Генрі стілець, а Рей в той момент падає, показуючи, що він дістав удар стільцем по голові. Суддя купився і Марк програв.[82]

Також Рей позмагався з новим претендентом на титул Букером Ті.[86] Так останній напав на Рея ззаду за допомогою своєї дружини Королеви Шармель;[87] наступного тижня це вже вчинив Рей.[87] Ворожба продовжилась титульним матчем, у якому переміг Рей.[87]

Ворожба з Чаво Гереро (2006—2007)

На «The Great American Bash» Містеріо втратив титул через хіл-терн Чаво, який вдарив Рея залізним стільцем по голові. Чаво коштував Рею і матч-реванш через тиждень. Кульмінацією ворожнечі став матч на «Summerslam», де двох чоловіків намагалася помирити дружина Едді Віккі Гереро, але вона випадково скинула Рея з кута рингу і той програв. Опісля Віккі теж робить хіл-терн і приєднюється до Чаво. На «No Mercy» Рей виграє у Чаво матч з утриманням будь-де.[88][89] Тоді Чаво кидає виклик Рею на матч «Я здаюся».[90] Матч закінчився поразкою Містеріо; в кінці матчу Чаво завдавав ударів стільцем по коліну Рея, завдавши йому «травми». Це дозволило забрати Рея з екранів, так як той потребував операції на коліні.[91]

Рей повернувся на «SummerSlam 2007» і завдав Чаво свого фірмового удару 619, після чого Гереро був одержимий ідеєю завдати ще однієї травми Рею.[92]

Спроби здобути чемпіонство у важкій вазі (2007—2008)

На «SmackDown!» від 31 серпня Містеріо здобув черговий тайтл-шот, завдавши поразки Батісті та Фінлі.[93] 7 вересня він мав ще один поєдинок «Я здаюся» проти Чаво,[94] в якому переміг, завдавши в кінці поєдинку удару по коліну Чаво (повторюючи ситуацію попереднього їх матчу).[94] Містеріо почав ворогувати з Великим Калі, і ця ворожнеча вилилася в матч на «Unforgiven 2007» за чемпіонський титул (титулом володів Калі); матч правда був трьохстороннім, за участі Батісти, але все одно Калі зберіг пояс.[95]

Тоді Рей знайшов нового суперника — Фінлі — опонента якого йому вибрав ДжейБіЕл.[96] Їхня конфронтація називалася «Бій проти Польоту» («Fight vs Flight»),[97] через разючу відмінність у стилях ведення бою. Після матчу без результату на «SmackDown!» від 28 жовтня,[98] та подвійної дискваліфікації в матчі за можливість змагатися за титул 5 листопада,[99] Рей таки здобув перемогу над Фінлі у матчі з каталками.[100][101][102][103]

Рей знову зміг позмагатися за титул, здобувши перемогу в змаганні «Побий час». Він мав зустрітися на «Royal Rumble 2008» проти Еджа.[104] Титул він не виграв.[105] Він ще раз зустрівся з Еджем на «No Way Out», але знову програв. Крім того, в той час він потерпав від травми біцепса.[106][106] Було оголошено, що він не зможе змагатися півроку, бо має пройти курс з трьох операцій протягом одного місяця.[107][108]

Інтерконтинентальне чемпіонство (2008—2009)

Рей Містеріо з титулом інтерконтинентального чемпіона
Вихід Рея на «WrestleMania XXV»

Містеріо повернувся 23 червня і був одразу ж вибраний на драфті до бренду Raw.[109] 30 червня він мав першу конфронтацію з Сантіно Марелла.[110] Наступного тижня він утримав Мареллу після 619.[111] Генеральний менеджер Майк Едамл анонсував, що Джон Сіна травмувався і тому на Unforgiven у Чемпіонському бою його замінить Містеріо. Наступного тижня Рей повернувся на «Raw» після тривалої відсутності через побиття від Кейна, напав на того, стверджуючи, що він хотів закінчити його кар'єру.[112] На «Unforgiven» Рей не завоював титул.[113] Містеріо почав ворогувати з Кейном, і ця ворожба протривала до «Survivor Series». Кейн назвав Рея «боягузом», що ховається за маскою", тому відбувся матчі з маскою на кону. Рей виграв поєдинок після того, як Кейна дискваліфікували через удар стільцем. Був ще один бій без правил на «Cyber Sunday», в якому переміг Рей. Наступної ночі Рей переміг Евана Борна. Після матчу їх атакували Кейн та Генрі. Через декілька тижнів Рей разом з Кофі Кінгстоном змагалися проти Кейна та Генрі, але програли. Після матчу Кейн намагався травмувати Рея, але того спас Великий Калі. На «Survivor Series 2008» команда Шона Майклза (окрім HBK туди входили ще Cryme Tyme, Містеріо та Великий Калі) перемогла команду JBL'а (сам JBL, Міз, Джон Моріссон, MVP та Кейн); так закінчилося суперництво Рея та Кейна. Потім Рей брав участь в турнірі за можливість позмагатися з інтерконтинентальним чемпіоном Вільямом Рігалом. Він переміг Міза та Кофі, але програв у фіналі СМ Панку. На королівській битві 2009 року він вийшов під номером 1, протримався у ринзі 49 хвилин 24 секунди і був викинутий номером 30 (фінальним учасником) Біг Шоу. Він кваліфікувався до клітки знищення, знову був у фінальній двійці, але програв Еджу. Пізніше він приймає виклик JBL'a позмагатися за його інтерконтинентальний титул на «WrestleMania XXV», де переміг останнього за 21 секунду,[114] що призвело до того, що ДжейБіЕл пішов на пенсію. Ця перемога зробила Містеріо 21-шим чемпіоном потрійної корони.

Він був повернений назад на SmackDown! протягом драфту, зробивши інтерконтинентальний титул ексклюзивним для синього бренду вперше з середини 2002 року.[115]

Містеріо почав змагатися з Крісом Джеріко. Він захистив титул проти останнього на «Judgment Day». На «Extreme Rules 2009» Джеріко завоював титул в рекордний дев'ятий раз, знявши маску з Рея (обличчя правда він прикрив і воно не було показано). Наступним їхнім матчем був поєдинок «Маска проти Титулу» на «The Bash», в якому переміг Рей. 10 липня він успішно захистив титул проти Рея, а після матчу на нього напав Дольф Зігглер. Почалась нова ворожнеча. Проте і на «Night of Champions», і на «Summerslam» Рей вдало захистив титул проти Зігглера. 2 серпня було оголошено, що Рей порушив Wellness Policy (контроль за невживанням заборонених речовин) і буде відсторонений на 30 днів.[116] В інтерв'ю Містеріо пояснював, що приймав ліки через біль в руці та нозі, але просто вчасно не показав його управлінню.[116] 4 вересня за сюжетом він програє титул Джону Моріссону.

Друге чемпіонство у важкій вазі та різноманітні суперництва (2009—2011)

Містеріо повернувся після відсторонення на шоу «Hell in a Cell» і виступив проти Джері-Шоу (Кріс Джеріко та Біг Шоу) в матчі за командне чемпіонство. Партнером Рея став його друг і колишній партнер Батиста. Однак, Джері-Шоу виграли.[117] На WWE «Bragging Rights» відбувся чотирьохсторонній поєдинок, в якому змагалися Рей, Батіста, СМ Панк та чемпіон — Андертейкер. Протягом матчу Містеріо розбив утримання Батісти, яке можливо коштувало йому перемоги і титулу. Після матчу розлючений Батіста побив Рея і зробив хіл-терн.[118] Це поклало початок ворожнечі між реслерами. Обидвоє зустрілися на «Survivor Series 2009», де поєдинок виграв Батіста, виконавши три підряд Батіста-бомби, після чого суддя зупинив поєдинок.[119] Містеріо програв ще раз у вуличній бійці 11 грудня на «SmackDown!».[120] Через кілька тижнів Містеріо переміг Батісту і став претендентом номер один на Андертейкерове чемпіонство.[121] Матч закінчився без результату через втручання Батісти.[122] Ще через деякий час Містеріо бра участь у турнірі «Побий час»; переможець отримував тайтл-шот. Містеріо переміг Кріса Джеріко, побивши час СМ Панка. Батіста в матчі з Ар-Трусом майже побив час Рея, але останній перервав суддю і час збіг, зробивши Містеріо переможцем. Було оголошено, що Батіста змагатиметься з Реєм один на один за «чисту» перемогу. Матч завершився без переможця, оскільки на двох напав Андертейкер.[123][124] Наступного випуску два реслери змагалися в залізній клітці і переміг Рей. Однак на королівській битві Андертейкер захистив титул.

Після того Рей кваліфікувався в клітку знищення на «Elimination Chamber 2010». Перед PPV Містеріо розпочав ворожнечу з СМ Панком та його угрупуванням Straight Edge Society. В клітці Рей видалив Панка, але сам був знищений Джоном Моріссоном. Ворожнеча з Реєм коштувала також йому можливості кваліфікуватися на матч з драбинами Money in the Bank. Рей переміг також соратника Панка Люка Гелловза. Під час святкування дев'ятиліття доньки Рея, яке відбулося на арені SmackDown! СМ Панк кидає виклик Рею. Їх матч мав відбутися на «WrestleMania XXVI». Пізніше також була додана умова, згідно з якою при поразці Рей всупає в ряди SES. Рей виграв матч. Тоді на «Extreme Rules» відбувся ще один матч, де на кону стояло вже волосся Панка. Рей програв той матч. На «Over the Limit» відбувся ще один матч, в якому діяли дві попередні умови («Членство проти Волосся»). Переміг Містеріо, а Панк був поголений.[125]

Рей Містеріо в матчі проти Кейна

28 травня Містеріо змагався з Андертейкером за тайтл-шот, але програв. Під час матчу він випадково травмував суперника і вибив його зі змагань на деякий час. Тоді він взяв участь у королівській битві, в якій брав участь весь ростер синього бренду. Рей виграв битву, викинувши останнім Кейна і потрапив в чотирьохсторонній матч, де вже були Панк, Біг Шоу та чемпіон Джек Сваггер. На шоу «Fatal 4 Way» він переміг у поєдинку і став новим чемпіоном. Весь наступний місяць Джек нападав на Рея, використовуючи свій фірмовий захват щиколотки. Проте на PPV «Money in the Bank» він захистив титул від Джека. Після матчу Сваггер напав на Рея і знову виконав свій захват. Раптово з'явився Кейн і прогнав нападника, роблячи вигляд, що він захищає Рея. Однак він одразу ж використав виграний в попередньому матчі кейс Money in the Bank від синього бренду і здобув титул. 20 липня він здобув ще одну можливість боротися за титул, здолавши Сваггера в матчі до двох утримань. Перед чемпіонським поєдинком на «SummerSlam», Кейн почав стверджувати, що Рей є тим, хто напав на його брата — Андертейкера — і довів його до коми (сюжетна лінія, яка пояснювала відсутність Андертейкера, після того як він травмувався у матчі з Реєм). Тому на «SummerSlam» він вийшов з домовиною. Після того як він переміг Рея, він намагався засунути його в труну, але в ній вже був Андертейкер. Сам Андертейкер очистив ім'я Рея, вказавши, що справжній нападник — це Кейн.

Рей на ювілейному шоу «RAW»

20 серпня відбувся матч між Містеріо і Альберто дель Ріо, в якому переміг Альберто завдяки больовому.[126] 27 серпня Містеріо програв матч без дискваліфікацій Кейну, після чого на нього напав дель Ріо та травмував його руку.[127] Скоро Рей повернувся і хотів поквитатися з Альберто, але той втік, залишивши розлюченому Рею свого анонсера Рікардо Родрігеза. Останній дістав від Рея 619. 8 жовтня Містеріо переміг Альберто і побив його безпрограшну серію.[128] На «Bragging Rights 2010» він представляв команду синьої арени, і дістав удар в спину від свого партнера по команді Альберто, який залишив напризволяще його та Еджа. Однак вони все одно перемогли команду RAW. На SS він створив команду, яка складалася з нього, Біг Шоу, Кріса Мастерса, MVP та Кофі Кінгстона. Їм протистояла команда дель Ріо (Альберто, Тайлер Рекс, Дрю Макінтайр, Джек Сваггер та Коді Роудс). Команда Рея виграла. На «TLC 2010» брав учась у чотирьохсторонньому матчі проти Кейна, дель Ріо та Еджа. Едж здобув перемогу і став новим чемпіоном. Суперництво між Реєм та Альберто продовжувалося аж до січня, де в матчі до двох утримань переміг дель Ріо.

21 січня Містеріо змагався з Коді Роудсом і під час виконання 619 зламав оголеним наколінником ніс останньому. Це стало причиною ворожнечі.[129][130][131] Брав участь в найбільшій королівській битві, де був викинутий Вейдом Бареттом. Битву виграв Альберто дель Ріо. Також кваліфікувався до клітки знищення на шоу «Elimination Chamber», де був у фінальній двійці і програв Еджу.[132] 25 лютого на нього напали Коді та Дасті Роудзи і зняли з нього маску (обличчя не було показане).[133] Між Коді та Реєм відбувся матч на «WrestleMania XXVII», який виграв перший.[134] Наступного після Реслманії випуску «SmackDown» Рей реваншувався. Ворожнечі був покладений край після перемоги Рея у матчі з утриманням будь-де на «Extreme Rules 2011».[135][136]

Чемпіонство WWE та травма (2011)

На драфті 2011 року Містеріо був відібраний на RAW. 9 травня Рей не зміг добитися тайтлшоту в трьохсторонньому иатчі. Після матчу на нього напав Ар-Трус.[137] Цей напад став причиною поєдинку на «Over the Limit 2011», в якому переміг Ар-Трус.[138] Саме тоді, Містеріо відновив ворожнечу з Панком.[139] Вона протривала до шоу «Capitol Punishment», де перемогу здобув Панк. Також Містеріо не зміг завоювати кейс Money in the Bank від червоного бренду. Сам кейс дістався дель Ріо. 18 липня Містеріо взяв участь у турнірі за чемпіонство WWE, де дішов до фіналу, зустрівся з Мізом і переміг його. Це був його перший титул чемпіона WWE за дев'ять років роботи в компанії. Тієї ж ночі він програв титул Джону Сіні. 8 серпня він був атакований Мізом і отримав сєжетну травму. Повернувся «SummerSlam 2011» і разом з Джоном Моріссоном та Кофі Кінгстоном переміг Міза, дель Ріо та Ар-Труса. Наступного «RAW» не зміг завоювати титул в Альберто.[140]

В той час його почала турбувати травма коліна.[141]

Містеріо повернувся на нагородження Slammy Awards, щоб вручити звання «Суперзірка року» СМ Панку, але так як той був травмований, нагороду від імені Панка взяв Джон Лаурінайтіс. 26 квітня 2012 року з'явилася стаття чому немає Рея: він порушив вдруге політику WWE щодо заборонених речовин і був відсторонений на 60 днів. Крім того він потерпав від реальної травми.[142]

Повернення та команда із Сін Карою (2012—2013)

Після майже річної перерви Містеріо повернувся 16 липня 2012 року на «Raw», врятувавши Зака Райдера від нападу Альберто дель Ріо.[143] 19 серпня на «SummerSlam» він невдало намагався відібрати Інтерконтинентальне чемпіонство у Міза. Під час матчу Містеріо зазнав струсу мозку й був тимчасово відсторонений від виступів за медичними показаннями, однак уже 31 серпня повернувся на «SmackDown» і переміг Коді Роудса.[144][145]

У вересні Містеріо утворив команду з Сін Карою. 1 жовтня вони взяли участь у турнірі за право стати претендентами на Командне чемпіонство WWE, перемігши в першому раунді Прімо та Епіко, а згодом — Prime Time Players (Тайтус О'Ніл і Даррен Янг). Фінал турніру, запланований на 15 жовтня, перенесли через захворювання Містеріо на грип; 22 жовтня Містеріо та Сін Кара програли у фіналі Team Rhodes Scholars (Коді Роудс і Дем'єн Сендоу).[146][147]

На «Survivor Series» Містеріо та Сін Кара разом із Тайсоном Кіддом, Джастіном Ґебріелем і Бродусом Клеєм перемогли команду Prime Time Players, Прімо, Епіко й Тенсая. У грудні Містеріо та Сін Кара знову боролися за статус претендентів на командне чемпіонство, але на шоу «TLC» програли Team Rhodes Scholars у матчі зі столами.[148]

27 січня 2013 року Містеріо повернувся на Королівській битві, вийшовши на ринг під № 14; його вибив Вейд Барретт.[149] 1 лютого Містеріо та Сін Кара перемогли чинних командних чемпіонів Team Hell No у нетитульному матчі.[150] Через три дні після матчу Містеріо проти Деніела Браяна на нього напав Марк Генрі, що погіршило давню травму лівого коліна. Після цього Містеріо знову припинив виступи.[151]

Останні виступи та завершення першого періоду в WWE (2013—2015)

У жовтні 2013 року Містеріо повернувся на одному з хаус-шоу WWE, а 18 листопада здійснив телевізійне повернення на «Raw», втрутившись у протистояння із Щитом та Родиною Ваяттів.[152][153] На «Survivor Series» він разом із Коді Роудсом, Голдастом та братами Усо програв Щиту й Реальним американцям (Джек Сваггер і Антоніо Сезаро) у традиційному матчі на вибування.[154] У грудні Містеріо об'єднався з Біг Шоу; на шоу «TLC» вони разом із двома іншими командами невдало боролися проти Коді Роудса та Голдаста за командне чемпіонство WWE.[155]

Містеріо виконує 619 проти Вейда Барретта на «Raw» 7 квітня 2014 року

На Королівській битві 2014 Містеріо вийшов на ринг останнім, під № 30, та був усунутий Сетом Роллінсом.[156] 6 квітня на «WrestleMania XXX» він узяв участь у першій меморіальній королівській битві Андре Гіганта. Наступного вечора на «Raw» Містеріо програв Бед Ньюз Барретту; цей поєдинок став його останнім матчем у WWE перед відходом із компанії.[157]

26 лютого 2015 року компанія підтвердила, що його контракт закінчився, завершивши майже тринадцятирічний перший період Містеріо у WWE.[158]

Повернення до AAA (2015—2016)

3 березня 2015 року, невдовзі після завершення контракту з WWE, було оголошено про повернення Містеріо до AAA.[159] Перший матч після повернення він провів 18 березня на «Rey de Reyes 2015», де разом із Містесісом переміг Перро Агуайо-молодшого та Пентагона молодшого.[160]

20 березня Містеріо взяв участь у шоу The Crash у Тіхуані. Під час командного матчу Перро Агуайо-молодший зазнав тяжкої травми шиї та був доправлений до лікарні, де помер уранці 21 березня.[161] AAA після інциденту окремо зазначила, що шоу проводив незалежний промоушен The Crash і воно не було заходом AAA.[162]

24 травня Містеріо разом із Альберто ель Патроном та Містесісом у складі команди Dream Team виграв перший Lucha Libre World Cup. У фіналі після нічиєї в командному матчі переможця визначали в серії одиночних поєдинків; вирішальну перемогу команді приніс Містеріо, здолавши Джонні Мундо.[163] 9 серпня на «Triplemanía XXIII» Містеріо зустрівся з Містесісом в одиночному матчі та переміг його больовим прийомом.[164]

У лютому 2016 року повідомлялося, що Містеріо припинив регулярні виступи в AAA через затримки виплат та організаційні проблеми в компанії.[165] Попри це, у червні він знову виступив на Lucha Libre World Cup у складі команди Mexico International, яка посіла третє місце; у вирішальному поєдинку за третє місце Містеріо переміг Тайджі Ішіморі з команди NOAH.[166]

Lucha Underground (2015—2016)

12 грудня 2015 року Містеріо дебютував у Lucha Underground, з'явившись під час записів другого сезону промоушену.[167] Його першим матчем став «Aztec Warfare II» за головне чемпіонство Lucha Underground, у якому Містеріо вийшов під № 2 і був останнім вибитим учасником майбутнім переможцем Матансою Куето.[168]

Згодом Містеріо об'єднався з Драгоном Астекою-молодшим та Принсом Пумою. Тріо взяло участь у турнірі за командне чемпіонство тріо Lucha Underground і у фіналі перемогло три інші команди, здобувши титул. Пізніше вони втратили чемпіонство команді Джонні Мундо, Джека Еванса та Пі Джея Блека.[169] У фіналі другого сезону, «Ultima Lucha Dos», Містеріо переміг Принса Пуму в головному матчі шоу.[170]

У третьому сезоні Містеріо розпочав протистояння з Чаво Герреро, яке завершилося матчем за правилом Loser Leaves Lucha, за умовами якого переможений мав залишити Lucha Underground. Містеріо переміг Герреро.[171] Пізніше він узяв участь у «Aztec Warfare III», де вибив чинного чемпіона Матансу Куето, перервавши його безпрограшну серію, але невдовзі сам був усунений Джонні Мундо.[172]

Упродовж третього сезону Містеріо почав протистояння з Джонні Мундо, який на той час володів чемпіонством Lucha Underground. 23 серпня 2017 року Містеріо отримав титульний матч проти Мундо, однак програв після втручання сюжетного власника промоушену Даріо Куето.[173] Його останній матч у промоушені показали 13 вересня в сотому епізоді «Lucha Underground», де Містеріо програв Матансі Куето. Після матчу Матанса продовжив напад на Містеріо, що сюжетно пояснило його подальшу відсутність.[174] Містеріо не повернувся до четвертого сезону; згодом було підтверджено, що він вирішив не продовжувати контракт із промоушеном.[175]

Незалежна сцена (2015—2018)

Паралельно з виступами в AAA та Lucha Underground Містеріо регулярно з'являвся в незалежних реслінг-промоушенах у США, Мексиці та Європі. 14 січня 2016 року на шоу 5 Star Wrestling у Шеффілді він уперше в кар'єрі зустрівся з Ей Джеєм Стайлзом, якому програв після прийому Styles Clash.[176] 20 березня на шоу «URFight» Містеріо зустрівся з Куртом Енглом у матчі до двох перемог. Енгл виграв перший раунд, однак Містеріо здобув два наступні та переміг у матчі; у вирішальному раунді йому також допомогло відволікання Енгла репером Ріффом Раффом.[177]

У 2017 році Містеріо виступав у британському промоушені WhatCulture Pro Wrestling (WCPW). 30 квітня він взяв участь у мексиканській кваліфікації Pro Wrestling World Cup, де переміг Альберто ель Патрона, а згодом свого давнього суперника Хувентуда Герреру, здобувши місце у фінальній стадії турніру разом із Пентою.[178] 22 серпня на шоу «Stacked» Містеріо переміг Рикошета, а наступного дня у першому раунді фінальної стадії Кубка світу програв Віллу Оспрею.[179]

1 вересня 2018 року Містеріо взяв участь у головному матчі незалежного шоу «All In» у Гоффман-Естейтс, Іллінойс. Разом із Реєм Феніксом та Бандідо він програв команді Коти Ібуші та Янг Бакс (Метта і Ніка Джексонів).[180]

New Japan Pro-Wrestling (2018)

У лютому 2018 року Містеріо оголосив про майбутній дебют у New Japan Pro-Wrestling (NJPW) та викликав Джюшіна Тандера Лайгера на матч на шоу «Strong Style Evolved» 25 березня.[181] Однак через травму біцепса Містеріо не зміг взяти участь у поєдинку. Він усе ж з'явився на шоу та після матчу Лайгера з Віллом Оспреєм спробував допомогти останньому, коли на нього напав Марті Скерлл. Скерлл у відповідь атакував Містеріо та зірвав з нього маску.[182]

На ринзі NJPW Містеріо дебютував 9 червня на «Dominion 6.9 in Osaka-jo Hall» в Осаці. Він об'єднався з Лайгером та Хіроші Танахаші у матчі проти Коді Роудса, Марті Скерлла та Адама Пейджа. Команда Містеріо зазнала поразки після того, як Роудс утримав Лайгера.[183]

12 серпня Містеріо повернувся до NJPW на фінальному шоу G1 Climax 28 у Ніппон Будокані. Разом із Кушідою та Сенґоку Енбу — персонажем, під маскою якого виступав Рюсуке Таґучі, — він переміг Кадзучіку Окаду та команду Roppongi 3K (SHO і YOH). Містеріо приніс своїй команді перемогу, виконавши 619 і springboard splash на YOH.[184]

Повернення до WWE (2018—дотепер)

Повернення та чемпіонство Сполучених Штатів (2018—2020)

28 січня 2018 року Містеріо несподівано повернувся до WWE, взявши участь у Королівській битві. Він вийшов на ринг під № 27, вибив Адама Коула та був усунений Фінном Балором.[185] У квітні він також виступив у королівській битві за участю 50 реслерів на шоу «Greatest Royal Rumble».[186] Ці виступи були разовими появами, однак у вересні Містеріо підписав новий контракт із WWE строком на два роки.[187]

16 жовтня на ювілейному тисячному випуску «SmackDown» Містеріо провів перший матч після повноцінного повернення, перемігши Шінсуке Накамуру та кваліфікувавшись до турніру WWE World Cup.[188] 2 листопада на «Crown Jewel» він переміг Ренді Ортона в першому раунді турніру, але у півфіналі поступився Мізу.[189] Після турніру Містеріо розпочав протистояння з Ортоном, який неодноразово нападав на нього та намагався зірвати з нього маску. 16 грудня на шоу «TLC» Містеріо переміг Ортона в матчі зі стільцями.[190]

На початку 2019 року Містеріо провів серію матчів із Андраде, після чого долучився до боротьби за Чемпіонство Сполучених Штатів WWE. У квітні внаслідок Superstar Shake-up його перевели з SmackDown до Raw.[191] 19 травня на «Money in the Bank» Містеріо переміг Самоа Джо та вперше здобув Чемпіонство Сполучених Штатів. Ця перемога також зробила його чемпіоном Великого шолома WWE.[192] Однак через травму плеча 3 червня Містеріо був змушений відмовитися від титулу та передав його назад Джо.[193]

Восени Містеріо розпочав протистояння з Броком Леснаром, після того як 30 вересня Леснар напав на нього та його сина Домініка. На «Survivor Series» Містеріо зустрівся з Леснаром у матчі без обмежень і дискваліфікацій за Чемпіонство WWE, однак зазнав поразки, попри втручання Домініка на боці батька.[194] Наступного вечора на «Raw» Містеріо переміг Ей Джея Стайлза та вдруге став чемпіоном Сполучених Штатів.[195] 26 грудня на хаус-шоу WWE в Медісон-сквер-гардені Містеріо втратив титул у поєдинку проти Андраде.[196]

У травні 2020 року Містеріо вступив у протистояння із Сетом Роллінсом, який під час одного з нападів притиснув його око до краю сталевих сходів. Сюжет продовжився після повернення Містеріо та участі в ньому Домініка. 19 липня на «Extreme Rules» Містеріо та Роллінс зустрілися в першому в історії WWE матчі за правилами «Око за око», умовою перемоги в якому було сюжетно позбавити суперника ока. Перемогу здобув Роллінс.[197] Після цього основним суперником Роллінса став Домінік, який 23 серпня на «SummerSlam» провів свій дебютний матч у WWE.[198] Через тиждень на «Payback» Рей та Домінік разом перемогли Роллінса й Бадді Мерфі, що стало першим командним матчем батька й сина у WWE.[199]

Команда з Домініком (2020—2022)

У жовтні 2020 року внаслідок драфту Містеріо разом із Домініком перейшов до бренду SmackDown.[200] Там продовжилося його протистояння із Сетом Роллінсом, до якого також були залучені Домінік, донька Містеріо Алія та Бадді Мерфі. 13 листопада Містеріо переміг Роллінса в матчі без обмежень, який WWE позиціонувала як завершення їхнього протистояння.[201]

Рей та Домінік Містеріо у 2021 році

На початку 2021 року Рей і Домінік почали регулярно виступати як команда та претендувати на Командне чемпіонство SmackDown. 16 травня на «WrestleMania Backlash» вони перемогли Дольфа Зігглера та Боббі Руда й здобули титули, ставши першими в історії WWE батьком і сином, які разом виграли командне чемпіонство.[202] 18 липня на «Money in the Bank» вони втратили чемпіонство братам Усо, завершивши своє володіння титулами після 63 днів.[203] На «SummerSlam» Містеріо та Домінік отримали матч-реванш, однак брати Усо зберегли титули.[204] У жовтні того ж року Рея та Домініка внаслідок драфту перевели до бренду Raw.[205]

2 квітня 2022 року на «WrestleMania 38» Містеріо та Домінік програли Мізу та Логану Полу.[206] Улітку Містеріо вступили в протистояння з угрупованням «Судний день», до якого входили Фінн Балор, Деміан Пріст і Рія Ріплі. 25 липня WWE відзначила двадцяту річницю дебюту Містеріо в компанії спеціальним сегментом на «Raw»; того ж вечора Рей і Домінік перемогли Балора та Пріста, однак після матчу угруповання напало на Містеріо.[207] 30 липня на «SummerSlam» Рей та Домінік Містеріо перемогли Балора та Пріста в командному матчі без дискваліфікації після повернення Еджа, який втрутився в поєдинок на їхньому боці.[208]

3 вересня на «Clash at the Castle» Рей об'єднався з Еджем та переміг Балора й Пріста. Після матчу Домінік несподівано напав спочатку на Еджа, а потім на свого батька.[209] Через два дні на «Raw» Домінік приєднався до The Judgment Day, остаточно завершивши команду з батьком.[210]

Ворожнеча з Домініком і Зала слави WWE (2022—2023)

Після приєднання Домініка до «Судного дня» Містеріо відмовлявся вступати в протистояння із сином. 14 жовтня 2022 року на «SmackDown» він заявив Тріпл Ейчу про бажання залишити WWE, однак натомість був переведений з Raw до SmackDown. Того ж вечора Містеріо переміг Шеймуса, Рикошета та Соло Сікоа в чотиристоронньому матчі й отримав право поборотися за Інтерконтинентальне чемпіонство WWE.[211] 4 листопада Містеріо провів титульний матч проти Гюнтера, але зазнав поразки.[212]

На початку 2023 року Містеріо почав взаємодіяти з Сантосом Ескобаром, який висловив повагу до нього як до представника традицій луча лібре. 10 лютого після їхнього першого матчу один проти одного у WWE вони обмінялися масками на знак взаємної поваги.[213] Ескобар та інші учасники Legado del Fantasma згодом стали союзниками Містеріо в його протистоянні з «Судним днем».

10 березня було оголошено, що Містеріо увійде до Зали слави WWE як представник класу 2023 року.[214] Протягом наступних тижнів Домінік неодноразово провокував батька та намагався змусити його погодитися на матч на Реслманії 39. Містеріо тривалий час відмовлявся битися із сином, однак 24 березня погодився на матч після того, як Домінік образив його матір Енджі.[215]

31 березня Містеріо офіційно ввели до Зали слави WWE; його представив Коннан, з яким Містеріо тривалий час працював у Мексиці та WCW.[216] Того ж дня на «SmackDown» Містеріо відновив угруповання Latino World Order (LWO), до якого приєднав учасників Legado del Fantasma.[217]

1 квітня на Реслманії 39 Містеріо переміг Домініка. Під час матчу втрутилися учасники «Судного дня» та LWO, а Bad Bunny завадив Домініку використати металевий ланцюг, після чого Містеріо виконав 619 і здобув перемогу.[218]

Третє чемпіонство Сполучених Штатів і розкол LWO (2023—2024)

У квітні 2023 року внаслідок драфту LWO було переведено до бренду SmackDown.[219] Улітку Містеріо та Сантос Ескобар взяли участь у турнірі за право поборотися за Чемпіонство Сполучених Штатів WWE. 28 липня вони зустрілися у фіналі, однак матч достроково завершили після травми Містеріо, внаслідок чого переможцем оголосили Ескобара.[220] 11 серпня Ескобар мав провести титульний матч проти Остіна Тіорі, однак чемпіон напав на нього ще до початку поєдинку. Замість Ескобара в матчі виступив Містеріо, який переміг Тіорі та втретє став чемпіоном Сполучених Штатів.[221] 2 вересня на «Payback» Містеріо переміг Тіорі в матчі-реванші та зберіг титул.[222]

7 жовтня на «Fastlane» Містеріо та Ескобар мали провести командний матч проти Боббі Лешлі та Street Profits. Їхнім третім партнером став Карліто, який повернувся до WWE та допоміг команді здобути перемогу.[223] 4 листопада на «Crown Jewel» Містеріо втратив чемпіонство Сполучених Штатів Логану Полу, який скористався кастетом, переданим одним із членів його оточення.[224]

На наступному випуску «SmackDown» Карліто звинуватив Ескобара в тому, що той залишив кастет біля рингу під час матчу Містеріо з Полом. Після конфлікту Ескобар напав спочатку на Карліто, а згодом — на Містеріо, затиснувши його ногу між сталевими сходами та стійкою рингу й ударивши по сходах.[225] Через кілька днів Містеріо переніс операцію на коліні. За даними «Wrestling Observer», на той момент він близько трьох місяців виступав із розривом меніска, а напад Ескобара використали як сюжетне пояснення його відсутності.[226]

Містеріо повернувся 1 березня 2024 року на «SmackDown», допомігши Карліто перемогти Ескобара у поєдинку за правилами «вуличної бійки».[227] 22 березня він зустрівся з Ескобаром один на один, однак програв після втручання Домініка, який з'явився біля рингу в масці свого батька.[228] Після цього Містеріо кинув виклик Ескобару й Домініку на командний матч на Реслманії XL, де його партнером мав стати Драгон Лі. Напередодні шоу Лі знайшли побитим за лаштунками, тому його місце зайняв Андраде.[229] 6 квітня Містеріо й Андраде перемогли Ескобара та Домініка.[230]

Подальші виступи, травма та робота в AAA (2024—дотепер)

Після Реслманії XL з'ясувалося, що саме Карліто напав на Драгона Лі напередодні шоу та позбавив його можливості взяти участь у матчі. Карліто залишив LWO та згодом почав виступати разом із «Судним днем».[231] Унаслідок драфту 2024 року Містеріо та решту LWO було переведено до бренду Raw. 27 травня Містеріо переміг Карліто в їхньому першому одиночному матчі у WWE майже за 20 років.[232] Протягом наступних місяців LWO продовжувало протистояння із «Судним днем», а восени Містеріо разом із Драгоном Лі брав участь у турнірі за право претендувати на командне чемпіонство світу.[233]

Рей Містеріо на шоу «Royal Rumble 2025»

1 лютого 2025 року Містеріо вийшов у королівській битві «Royal Rumble» під першим номером і провів у матчі понад 24 хвилини, перш ніж його вибив Джейкоб Фату.[234] Навесні він вступив у протистояння з Ель Гранде Американо, яке мало завершитися їхнім матчем на Реслманії 41. Однак 18 квітня під час командного матчу Містеріо зазнав травми пахової ділянки й не отримав медичного дозволу на участь у Реслманії; у запланованому матчі його замінив Рей Фенікс.[235] 28 квітня Містеріо переніс операцію з відновлення пошкодженого м'яза.[236]

На телебачення WWE Містеріо повернувся 3 листопада, перервавши виступ Домініка та провівши йому 619. 17 листопада він провів перший матч після травми, об'єднавшись із Джоном Сіною та Шеймусом і перемігши Домініка, Фінна Балора та Джей Ді Макдону.[237]

У 2026 році Містеріо продовжив виступати на Raw. У червні він отримав матч за Інтерконтинентальне чемпіонство WWE проти Пенти, однак не зміг здобути титул.[238] У серпні Містеріо ще раз невдало боровся за цей титул, цього разу проти Чада Ґейбла.[239]

У червні 2026 року Містеріо також почав виконувати екранну роль генерального менеджера AAA.[240] На першому вечорі Triplemanía 34 11 вересня він повернувся на ринг AAA та програв Омосу в матчі, за умовами якого останній у разі перемоги поновлювався в промоушені.[241] Двома днями пізніше Містеріо втрутився у матч Домініка за мега-чемпіонство AAA, замінивши вибитого рефері, та зафіксував перемогу Ель Гранде Американо над своїм сином.[242]

Медіа

У 2003 році WWE випустила документальний DVD «Rey Mysterio: 619», присвячений кар'єрі та особистому життю Містеріо. До видання увійшли інтерв'ю, матеріали про його травми та відновлення, а також матчі з AAA, WCW і WWE.[243][244]

23 жовтня 2007 року WWE випустила тридискову збірку «Rey Mysterio: The Biggest Little Man», до якої увійшли матчі Містеріо з різних етапів його кар'єри та нові коментарі самого реслера.[245] Того ж року вийшов DVD «Before They Were Wrestling Stars: Rey Mysterio Jr.», до якого увійшли матеріали про ранній етап його кар'єри в Мексиці.

12 липня 2011 року WWE випустила ще одну тридискову збірку — «Rey Mysterio: The Life of a Masked Man». Вона містила інтерв'ю з Містеріо про його кар'єру в ECW, WCW і WWE, стосунки з Едді Герреро, травми та здобуття світових чемпіонств, а також понад два десятки матчів.[246]

У Великій Британії компанія Silver Vision також випустила DVD «Best of WWE Volume 1: Rey Mysterio», до якого увійшли матчі Містеріо з «SummerSlam 2005», Реслманії 22, «No Mercy 2006» та «SummerSlam 2007».[247]

У 2021 році Містеріо озвучив самого себе в епізоді «El Bigote» мультсеріалу «Victor and Valentino» на Cartoon Network.[248] У 2023 році відбулася прем'єра анімаційного серіалу «Rey Mysterio vs. The Darkness», створеного студією ¡Viva Calavera! спільно з Cartoon Network Latin America за участю Містеріо. У серіалі він виступає одним із головних персонажів.[249]

Особисте життя

Гутьєррес одружений з Енджі Гутьєррес із 1996 року. Подружжя має двох дітей: сина Домініка (нар. 1997 року) та доньку Алію (нар. 2001 року).[250] Домінік також став професійним реслером. Гутьєррес має татуювання з іменами обох дітей, татуювання, присвячені дружині, а також ініціали «EG» на згадку про Едді Герреро.[251]

19 березня 2007 року «Sports Illustrated» опублікував матеріал про розслідування мережі незаконного розповсюдження стероїдів і гормону росту, в документах якого згадувалося ім'я Гутьєрреса. За даними видання, лікар Девід Вілберт нібито виписував йому рецепти на нандролон і станозолол.[252] У вересні 2009 року WWE відсторонила Містеріо на 30 днів за порушення своєї програми добробуту талантів (англ. WWE Wellness Policy).[116] У квітні 2012 року він отримав друге відсторонення за порушення цієї програми — цього разу на 60 днів.[253]

Гутьєррес є римо-католиком і має низку татуювань із релігійною символікою, зокрема розарій та хрести.[251][254] Він є давнім другом і колишнім однокласником Ноа «Wuv» Бернардо, барабанщика гурту P.O.D., який записав вступну тему Містеріо «Booyaka 619».[255]

На ринзі

Зовнішні відеофайли
Прийоми
619
Реєва комбінація 619 та West Coast Pop
Senton та Crossbody
Tornado DDT
619 i Diving Splash
Arabian Press
Asai Moonsault
Bronco Buster
Mysterio Express
Hurricanrana
Містеріо виконує 619 Едді Гереро
Рей виконує West Coast Pop Курту Енглу
Рей Містеріо виконує сидячий сентон Кейну.
  • Фінішери
    • 619[256][257][a] Tiger feint kick в голову опоненту, після чого можливі такі продовження:
      • Diving headbutt[256] — ECW / WCW; використовується в WWE, як коронний[258]
      • Diving splash — 2005 — по теперішній час[259]
      • Droppin' Da Dime / TJ Drop (Springboard leg drop),[256] інколи слідує Diving leg drop bulldog об голову суперника — ECW / WCW; коронний у WWE.
      • Seated senton на стоячого опонента[260] — ECW / WCW; коронний у WWE
      • West Coast Pop[256][257] Springboard hurricanrana pin — ECW / WCW; перед прийомом у WWE піднімає руку і сигналізує про прийом
  • Коронні прийоми
    • Armbar,[256] часто трансформується в hammerlock[256]
    • Arm drag, як контратака
    • Arm wrench inside cradle,[256]
    • Baseball slide, інколи перетворюється у Frankensteiner (headscissors takedown)[256]
    • Bronco buster[256]
    • Bulldog,[256] часто використовується як контратака
    • DDT, як контратака
    • Diving hurricanrana,[256]
    • Dragonrana
    • Dragon sleeper
    • Dropkick,[256]
    • Asian mist (Green mist) — 2011-досі
    • DDT
    • Reverse frankensteiner
    • High speed roundhouse kick
    • Inverted STF
    • Leg-feed enzuigiri
    • Multiple Crossbody variations
      • Diving Crossbody
      • reverse crossbody
      • Running Crossbody
      • Plancha зі штопором
      • Springboard crossbody
    • Multiple moonsault variations
      • diving moonsault
      • Arabian press[256]
      • Asai Moonsault[256]
      • Standing moonsault
    • Mysterio Express[256] (Powerbomb & Sunset flip powerbomb/Leg trap sunset flip powerbomb)
    • Mysterio-Rana
    • Slingshot or springboard somersault seated senton[256]
    • Spinning heel kick
    • Sitout facebuster
    • Standing shiranui
    • Suicide dive
    • Lou Thesz press[256]
    • Tilt-a-whirl[256] or headscissors takedown
    • Victory roll
    • Wheelbarrow bodyscissors,[256]
  • З Біллі Кідманом
    • 619[256][257] Tiger Feint kick у виконанні Містеріо, після чого Shooting Star Press від Кідмана
    • Baseball slide в пах від Кідмана, після Bronco buster[256] від Рея
    • Catapult від Кідмана в diving hurricanrana від Містеріо
    • Double chokeslam
    • Nutcracker Suite[256] (Кідман тримає ноги опонента, в той час Рей виконує Leg drop в пах
    • Wheelbarrow facebuster (Кідман) / Droppin' Da Dime (Містеріо) (комбінація)
  • З Еджем
    • 619[256][257] Tiger feint kick у виконанні Рея Містеріо з подальшим Spear чи Edgecution від Еджа
    • Bombs Away double-team Powerbomb combination (Едж) / springboard seated senton (Містеріо) combination
    • Catapult від Еджа з подальшою a diving hurricanrana від Містеріо
    • Double missile dropkick
    • Hurricanrana від Містеріо та Spear від Еджа
    • Powerbomb lift від Еджа Рею Містеріо, який потім виконує moonsaults на опонентів (суперники зазвичай знаходяться за рингом)
  • З Робом Ван Дамом
    • 4:20 (Ван Дам робить Atomic drop супернику і готує його до Реєвого Droppin' Da Dime
    • 619[256][257] (Tiger feint kick) Містеріо переходить у Five-Star Frog Splash Ван Дама
    • Catapult від Роб Ван Дама з переходом на diving hurricanrana від Рея Містеріо
    • Rolling Thunder у виконанні Ван Дама іDroppin' Da Dime від Містеріо
  • З Батістою
  • Менеджери
  • Прізвиська
    • «El Super Duper Niño» («The Super Duper Kid») (ECW)
    • «The Technical Kid From San Diego» (ECW / WCW)
    • «Flying Fury» (WCW / WWE)
    • «The Giant Killer» (WCW / WWE)
    • «The Ultimate Underdog» (WCW / WWE)
    • «The Human Highlight Reel» (WCW / WWE)
    • «The Sensation» (WCW / WWE)
    • «The Firecracker» (WCW / WWE)
    • «The Master of the 619»[257] (WWE)
    • «The Biggest Little Man» (WWE)
    • «The Masked Maestro» (WWE)
  • Вхідні теми
    • «Sad but True» від Metallica (ECW; 1995—1996; як Рей Містеріо Мл.)
    • «March of Death» від Jimmy Hart (ECW/WCW; 1995—1998; 1999; як Рей Містеріо Мл.)
    • «Flying Fury» від Ill Harmonics (WCW; 1998—1999; як Рей Містеріо Мл.)
    • «Bow Wow Wow» від Konnan and Mad One (WCW; 1999; як Рей Містеріо Мл.; як частина Filthy Animals)
    • «Psycho» від Konnan and Mad One (WCW; 1999—2001; як Рей Містеріо Мл.; як частина Filthy Animals)
    • «619» від Chris Classic (WWE;25 липня 2002 — 15 вересня 2005)
    • «Booyaka» виконується Реєм і Mad One (WWE; 28 жовтня 2005 — 26 травня 2006)
    • «Booyaka 619» від P.O.D. (WWE; 7 червня 2006-по сьогодні)

Титули і нагороди

  • Catch Wrestling Europe
    • Переможець CWE World Grand Prix (2017)
  • Cauliflower Alley Club
  • The Crash
    • Чемпіонство у важкій вазі The Crash (1 раз)[266]
  • DDT Pro-Wrestling
    • Чемпіонство Ironman Heavymetalweight (1 раз)
  • Destiny World Wrestling
    • Чемпіонство DWW (1 раз)[267]
  • Hollywood Heavyweight Wrestling
    • Чемпіонство у напівважкій вазі HHW (1 раз)[268]
  • International Wrestling All-Stars
    • Командне чемпіонство IWAS (1 раз) — з Коннаном[269]
  • Lucha Underground
    • Чемпіонство Lucha Underground серед тріо (1 раз) — з Драгоном Астекою-молодшим і Принсом Пумою[270]
  • National Hispanic Media Coalition
    • Legend Impact Award (2025)
  • «Pro Wrestling Illustrated»
    • 4-те місце серед 500 найкращих одиночних реслерів у рейтингу PWI 500 за 1999 рік[271]
    • 56-те місце серед 500 найкращих одиночних реслерів за версією PWI Years у 2003 році
  • World Championship Wrestling
    • Чемпіонство у напівважкій вазі WCW (5 разів)
    • Командне чемпіонство у напівважкій вазі WCW (1 раз) — з Біллі Кідманом
    • Командне чемпіонство світу WCW (3 рази) — з Біллі Кідманом (1), Коннаном (1) і Хувентудом Геррерою (1)
  • World Wrestling Association
    • Чемпіонство у легкій вазі WWA (3 рази)[272]
    • Командне чемпіонство WWA (1 раз) — з Реєм Містеріо старшим
    • Чемпіонство у напівсередній вазі WWA (3 рази)[273]

Luchas de Apuestas

Переможець (ставка) Переможений (ставка) Місце Шоу Дата Примітки
Рей Містеріо-молодший (маска) Містер Кондор (маска) Мексика Акапулько, Герреро Хаус-шоу 14 серпня 1992 [278]
Рей Містеріо-молодший (маска) Рокко Валенте (волосся) Мексика Тампіко, Тамауліпас 18 жовтня 1992
Рей Містеріо-молодший (маска) Тоні Арсе (волосся) Мексика Акапулько, Герреро 6 листопада 1992
Рей Містеріо-молодший (маска) Ель Бандідо (маска) Мексика Керетаро, Керетаро 28 травня 1993 [c][278]
Рей Містеріо-молодший (маска) Вулкано (волосся) Мексика Монтеррей, Нуево-Леон 11 вересня 1993 [278]
Рей Містеріо-молодший (маска) Містеріосо (маска) Мексика Тіхуана, Баха-Каліфорнія 19 грудня 1996
Рей Містеріо-молодший (маска) Едді Герреро (Чемпіонство у напівважкій вазі WCW) США Лас-Вегас, Невада «Halloween Havoc» 26 жовтня 1997
Кевін Неш і Скотт Голл (волосся Міс Елізабет) Рей Містеріо-молодший (маска) і Коннан США Окленд, Каліфорнія «SuperBrawl IX» 21 лютого 1999 [d][278]
Рей Містеріо (маска) Кейн (без ставки) США Портленд, Орегон «No Mercy» 5 жовтня 2008 [e][279]
Рей Містеріо (маска) Кріс Джеріко (Інтерконтинентальне чемпіонство WWE) США Сакраменто, Каліфорнія «The Bash» 28 червня 2009
Рей Містеріо (вступ до Straight Edge Society) СМ Панк (волосся) США Детройт, Мічиган «Over the Limit» 23 травня 2010 [280]

Виноски

  1. ↑ Згідно з WWE Confidential «619», рух розпочинається з розбігу, ніби-то для стрибка з рингу, але Рей прокручується між канатами, повертається в ринг і б'є суперника. Після дебюту WWE, він розмовляв з Тазом й Майклом Коулом прот те, щоб назвати рух в честь чогось, що близьке до його рідних країв. Таз обрав 619, бо це код Сан-Дієго, дому Рея.Waldman, Jon (4 вересня 2003). Mysterio DVD extras reviewed. SLAM! Wrestling.
  2. ↑ Церемонію 2020 року відклали через пандемію COVID-19; нагороду Містеріо фактично вручили у вересні 2021 року.
  3. ↑ Тристоронній матч, у якому також брав участь Анхель Морталь.
  4. ↑ На кону було волосся Міс Елізабет, менеджерки Неша та Холла, проти маски Містеріо.
  5. ↑ За умовою матчу Містеріо мав зняти маску в разі поразки; Кейн нічого не ставив на кон.

Примітки

  1. ↑ https://www.espn.com/wwe/story/_/id/29683771/wwe-summerslam-dominik-mysterio-carries-family-legacy-wrestling-following-father-rey-footsteps
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м Rey Mysterio. WWE (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  3. ↑ Mitchell, Houston (31 березня 2023). A look beneath the mask of Rey Mysterio before his Hall of Fame induction. Los Angeles Times (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  4. ↑ Monteagudo, Luis Jr. (12 березня 2023). San Diego Pro Wrestler Rey Mysterio to Be Inducted into WWE Hall of Fame. Times of San Diego (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  5. ↑ а б в Rey Mysterio: The Biggest Little Man (DVD). WWE Home Video. 2007. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 17 серпня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Loverro, Thom (2006). The Rise and Fall of ECW. Pocket Books. с. 105–106. ISBN 978-1-4165-1058-1.
  7. ↑ Bash at the Beach 1996 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 15 травня 2008.
  8. ↑ Rey Mysterio's first Cruiserweight Championship reign. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 16 травня 2008.
  9. ↑ Hog Wild results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 16 травня 2008.
  10. ↑ Clash of the Champions XXXIII results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 28 листопада 2010. Процитовано 16 травня 2008.
  11. ↑ Fall Brawl 1996: WarGames results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 16 травня 2008.
  12. ↑ Halloween Havoc 1996 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 16 травня 2008.
  13. ↑ World War 3 1996 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 16 травня 2008.
  14. ↑ SuperBrawl VII results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 16 травня 2008.
  15. ↑ 1997 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 16 травня 2008.
  16. ↑ а б в г WWE World Cruiserweight Championship official title history. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 15 травня 2008.
  17. ↑ World War 3 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 16 травня 2008.
  18. ↑ Souled Out 1998 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 16 травня 2008.
  19. ↑ а б Bash at the Beach 1998 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 16 травня 2008.
  20. ↑ Road Wild 1998 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 16 травня 2008.
  21. ↑ Starrcade 1998 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 16 травня 2008.
  22. ↑ Souled Out 1999 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 16 травня 2008.
  23. ↑ а б Rey Mysterio Misc 4. Архів оригіналу за 3 квітня 2008. Процитовано 17 серпня 2012.
  24. ↑ WCW Monday Nitro – Monday, 02/22/99. DDT Digest. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 16 травня 2008.
  25. ↑ WCW Monday Nitro – Monday, 03/08/99. DDT Digest. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 16 травня 2008.
  26. ↑ WCW Monday Nitro 3/22/99 Results. DDT Digest. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 5 січня 2011.
  27. ↑ а б W.C.W. World Tag Team Title. The Great Hisa's Puroresu Dojo. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 15 травня 2008.
  28. ↑ Spring Stampede 1999 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 17 травня 2008.
  29. ↑ WCW Monday Nitro – Monday, 04/19/99. DDT Digest. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 17 травня 2008.
  30. ↑ Slamboree 1999 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 17 травня 2008.
  31. ↑ The Great American Bash 1999 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 17 травня 2008.
  32. ↑ Bash at the Beach 1999 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 17 травня 2008.
  33. ↑ Filthy Animals Profile. Online World of Wrestling. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 17 травня 2008.
  34. ↑ Road Wild 1999 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 17 травня 2008.
  35. ↑ Fall Brawl 1999 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 17 травня 2008.
  36. ↑ WCW Thunder – Thursday, August 19, 1999. DDT Digets. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 17 травня 2008.
  37. ↑ New Blood Profile. Online World of Wrestling. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 17 травня 2008.
  38. ↑ WCW Monday Nitro – August 14, 2000. DDT Digest. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 17 травня 2008.
  39. ↑ Fall Brawl 2000 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 17 травня 2008.
  40. ↑ Halloween Havoc 2000 results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 17 травня 2008.
  41. ↑ Sin results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 17 травня 2008.
  42. ↑ SuperBrawl Revenge results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 17 травня 2008.
  43. ↑ Greed results. Wrestling Supercards and Tournaments. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 17 травня 2008.
  44. ↑ W.C.W. World Cruiserweight Tag Team Title. The Great Hisa's Puroresu Dojo. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 15 травня 2008.
  45. ↑ SmackDown! results – July 25, 2002. Online World of Wrestling. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 травня 2008.
  46. ↑ SummerSlam 2002 official results. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 травня 2008.
  47. ↑ No Mercy 2002 official results. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 травня 2008.
  48. ↑ SmackDown! results – October 24, 2002. Online World of Wrestling. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 травня 2008.
  49. ↑ Rey Mysterio and Edge's first Tag Team Championship reign. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 травня 2008.
  50. ↑ Survivor Series 2002 official results. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 травня 2008.
  51. ↑ SmackDown! results – March 6, 2003. Online World of Wrestling. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 травня 2008.
  52. ↑ WrestleMania XIX official results. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 травня 2008.
  53. ↑ SmackDown! results – May 22, 2003. Online World of Wrestling. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 травня 2008.
  54. ↑ Rey Mysterio's first WWE Cruiserweight Championship reign. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 травня 2008.
  55. ↑ SmackDown! results – September 25, 2003. Online World of Wrestling. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 травня 2008.
  56. ↑ Rey Mysterio's seventh Cruiserweight Championship reign. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 травня 2008.
  57. ↑ Royal Rumble 2004 official results. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 травня 2008.
  58. ↑ No Way Out 2004 official results. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 травня 2008.
  59. ↑ WrestleMania XX official results. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 травня 2008.
  60. ↑ Rey Mysterio's eighth Cruiserweight Championship reign. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 20 травня 2008.
  61. ↑ The Great American Bash 2004 official results. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 20 травня 2008.
  62. ↑ SmackDown! results – July 29, 2004. Online World of Wrestling. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 20 травня 2008.
  63. ↑ Survivor Series 2004 official results. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 20 травня 2008.
  64. ↑ Rey Mysterio & Rob Van Dam's first Tag Team Championship reign. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 20 травня 2008.
  65. ↑ Armageddon 2004 official results. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 20 травня 2008.
  66. ↑ SmackDown! results – January 13, 2005. Online World of Wrestling. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 20 травня 2008.
  67. ↑ The 2006 Royal Rumble Match. WWE. 29 січня 2006. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 24 вересня 2011.
  68. ↑ Rey's a main-eventer – for now. Chicago Sun-Times: A82. 5 лютого 2006.
  69. ↑ SmackDown results — February 3, 2006. Online World of Wrestling. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 24 серпня 2007.
  70. ↑ SmackDown results — February 10, 2006. Online World of Wrestling. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 24 серпня 2007.
  71. ↑ SmackDown results — February 24, 2006. Online World of Wrestling. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 24 серпня 2007.
  72. ↑ Sokol, Chris (20 лютого 2006). Main events salvage No Way Out. Slam! Sports. Canadian Online Explorer. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 12 травня 2008.
  73. ↑ SmackDown results — February 24, 2006. Online World of Wrestling. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 23 серпня 2007.
  74. ↑ Breaking New Ground. World Wrestling Entertainment. 7 квітня 2006. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 21 квітня 2008.
  75. ↑ Dee, Louie (28 квітня 2006). The Dream stays alive. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 21 квітня 2008.
  76. ↑ Something to Celebrate. World Wrestling Entertainment. 21 квітня 2006. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 21 квітня 2008.
  77. ↑ а б Dee, Louie (5 травня 2006). A Man of his word. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 21 квітня 2008.
  78. ↑ Dee, Louie (12 травня 2006). Tragic Homecoming. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 21 квітня 2008.
  79. ↑ Williams III, Ed (11 травня 2006). Seeing red. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 21 квітня 2008.
  80. ↑ World Champion Rey Mysterio def. United States Champion JBL. WWE. 21 травня 2006. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 26 травня 2012.
  81. ↑ а б в Dee, Louie (26 травня 2006). Kiss Him Goodbye. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 21 квітня 2008.
  82. ↑ а б WWE PPV Wrestling Results – One Night Stand 2006. Online World Of Wrestling. 11 червня 2006. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 21 квітня 2008.
  83. ↑ Hoffman, Brett (2 червня 2006). All hail the king. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 21 квітня 2008.
  84. ↑ Williams III, Ed (16 червня 2006). Royal beating. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 21 квітня 2008.
  85. ↑ Hoffman, Brett (7 червня 2006). Big Show gets extreme. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 21 квітня 2008.
  86. ↑ Hoffman, Brett (7 липня 2006). An Animal Unleashed. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 квітня 2008.
  87. ↑ а б в Hoffman, Brett (14 липня 2006). Rey's Revenge. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 квітня 2008.
  88. ↑ King Booker def. Rey Mysterio to become new World Heavyweight Champion. WWE. 23 липня 2006. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 червня 2012.
  89. ↑ Tello, Craig (28 липня 2006). Coronations and carnage. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 квітня 2008.
  90. ↑ Hoffman, Brett (20 жовтня 2006). Kingdom saved. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 квітня 2008.
  91. ↑ Starr, Noah (21 жовтня 2006). Rey under the knife. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 6 листопада 2007.
  92. ↑ Rey Mysterio def. Chavo Guerrero. WWE. 26 серпня 2007. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 червня 2012.
  93. ↑ Mysterio becomes top "David" against World Champion "Goliath". World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 31 грудня 2007.
  94. ↑ а б Dee, Louie (7 вересня 2007). Summer fizzles, but SmackDown sizzles. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 23 квітня 2008.
  95. ↑ DiFino, Lennie (16 вересня 2007). Destined for gold. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 18 грудня 2007. Процитовано 27 вересня 2007.
  96. ↑ DiFino, Lennie (21 вересня 2007). 619: Flight grounded. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 27 квітня 2008.
  97. ↑ DiFino, Lennie (28 вересня 2007). Rey retaliates, Irishman flattens. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 21 вересня 2007.
  98. ↑ Finlay vs. Rey Mysterio (No Contest). WWE. 7 жовтня 2007. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 червня 2012.
  99. ↑ DiFino, Lennie (13 жовтня 2007). Who's No. 1?. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 12 жовтня 2007.
  100. ↑ Rey Mysterio def. Finlay (Stretcher Match). WWE. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 червня 2012.
  101. ↑ McAvennie, Mike (2007–011–09). Belfast brawler's Bakersfield beatdown. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 27 квітня 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  102. ↑ Triple H and Jeff Hardy win Traditional Survivor Series Elimination Match. WWE. 18 листопада 2007. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 червня 2012.
  103. ↑ Dee, Louie (23 листопада 2007). Irish eyes are crying. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 27 квітня 2008.
  104. ↑ Dee, Louie (5 січня 2008). Time on Rey's side. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 5 січня 2008.
  105. ↑ Edge def. Rey Mysterio (World Heavyweight Championship Match). WWE. 27 січня 2008. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 червня 2012.
  106. ↑ а б Rey Mysterio injured during South American tour. World Wrestling Entertainment. 14 лютого 2008. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 17 лютого 2008.
  107. ↑ DiFino, Lennie (27 лютого 2008). Rey Mysterio recovering after surgery. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 28 лютого 2008.
  108. ↑ Vontz, Andrew (Липень 2008). The Resurrection of Rey Mysterio. World Wrestling Entertainment Magazine. с. 52—55.
  109. ↑ Sitterson, Aubrey (23 червня 2008). A Draft Disaster. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 25 червня 2008.
  110. ↑ Sitterson, Aubrey (30 червня 2008). Heavyweight Championship comes home. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 13 липня 2008.
  111. ↑ Plummer, Dale (8 липня 2008). Raw: Batista rises above, Kane gets angry. Slam! Sports. Canadian Online Explorer. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 22 червня 2012.
  112. ↑ Sitterson, Aubrey (1 серпня 2008). Forgive, don't forget. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 2 серпня 2008.
  113. ↑ Chris Jericho wins World Heavyweight Championship Scramble. WWE. 17 серпня 2008. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 червня 2012.
  114. ↑ Rey Mysterio def. JBL (New Intercontinental Champion). WWE. 5 квітня 2008. Архів оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 21 серпня 2012. {{cite web}}: Текст «accessdateJune 22, 2012» проігноровано (довідка)
  115. ↑ Plummer, Dale (14 квітня 2009). RAW: Drafting a fresh start for the WWE. Slam! Sports. Canadian Online Explorer. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 14 квітня 2009.
  116. ↑ а б в Rey Mysterio suspended for 30 days. World Wrestling Entertainment. 27 серпня 2009. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 27 серпня 2009.
  117. ↑ Unified Tag Team Champions Chris Jericho & Big Show def. Batista & Rey Mysterio. WWE. 4 жовтня 2009. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 червня 2012.
  118. ↑ World Heavyweight Champion The Undertaker def. CM Punk, Batista & Rey Mysterio (Fatal Four Way Match). WWE. 25 жовтня 2009. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 червня 2012.
  119. ↑ Batista def. Rey Mysterio. WWE. 22 листопада 2009. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 червня 2012.
  120. ↑ Street Fight night. World Wrestling Entertainment. 11 грудня 2009. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 11 грудня 2009.
  121. ↑ From here to Christmas. World Wrestling Entertainment. 18 грудня 2009. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 грудня 2009.
  122. ↑ DX-mas Night SmackDown. World Wrestling Entertainment. 25 грудня 2009. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 25 грудня 2009.
  123. ↑ Time to Rumble. World Wrestling Entertainment. 1 січня 2010. Архів оригіналу за 12 січня 2010. Процитовано 1 січня 2010.
  124. ↑ Stunned contender's. World Wrestling Entertainment. 8 січня 2010. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 8 січня 2010.
  125. ↑ Rey Mysterio def. CM Punk (S.E.S. Pledge vs. Hair Match). WWE. 23 травня 2010. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 червня 2012.
  126. ↑ Parks, Greg (20 серпня 2010). Parks' WWE SmackDown report 8/20: Ongoing "virtual time" coverage of the show, including Kane's reason for attacking Undertaker. Pro Wrestling Torch. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 9 жовтня 2010.
  127. ↑ Parks, Greg (27 серпня 2010). Parks' WWE SmackDown report 8/27: Ongoing "virtual time" coverage of the show, including the return of The Undertaker. Pro Wrestling Torch. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 9 жовтня 2010.
  128. ↑ Parks, Greg (8 жовтня 2010). Parks' WWE SmackDown report 10/8: Ongoing "virtual time" coverage of the show, including Rey Mysteiro vs. Alberto Del Rio. Pro Wrestling Torch. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 9 жовтня 2010.
  129. ↑ Hillhouse, Dave (22 січня 2011). Smackdown: Run, Edge, run!. Slam! Sports. Canadian Online Explorer. Архів оригіналу за 7 грудня 2013. Процитовано 5 березня 2011.
  130. ↑ Singh, Singh (26 квітня 2011). Fightin' Fanboys: The Fall of Cody Rhodes. Marvel Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 2 травня 2011.
  131. ↑ Hillhouse, Dave (29 січня 2011). Smackdown: Babyfaces behaving badly. Slam! Sports. Canadian Online Explorer. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 5 березня 2011.
  132. ↑ Bishop, Matt (7 січня 2011). Smackdown: Three title matches highlight amazing pay-per-view calibre show. Slam! Sports. Canadian Online Explorer. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 7 січня 2011.
  133. ↑ Hillhouse, Dave (26 лютого 2011). Smackdown: Some water is thicker than blood. Slam! Sports. Canadian Online Explorer. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 5 березня 2011.
  134. ↑ Bishop, Matt (3 квітня 2011). The Rock costs Cena as The Miz retains at WrestleMania XXVII. Slam! Sports. Canadian Online Explorer. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 4 квітня 2011.
  135. ↑ PARKS' WWE SMACKDOWN REPORT 4/22: Ongoing "virtual time" coverage of the show, including Alberto Del Rio's retirement party for Edge. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 21 серпня 2012.
  136. ↑ Rey Mysterio def. Cody Rhodes (Falls Count Anywhere Match). WWE. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 21 серпня 2012.
  137. ↑ Adkins, Greg (9 травня 2011). Raw results: Quittin' time!. WWE. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 15 червня 2011.
  138. ↑ Wortman, James (22 травня 2011). R-Truth def. Rey Mysterio. WWE. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 15 червня 2011.
  139. ↑ Adkins, Greg (6 червня 2011). Raw results: Brew you!. WWE. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 15 червня 2011.
  140. ↑ Wortman, James (15 серпня 2011). California scheming. WWE. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 серпня 2011.
  141. ↑ Raymond, Katie (22 серпня 2011). Breaking news: Rey Mysterio injured. WWE. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 серпня 2011.
  142. ↑ Mysterio suspended. WWE. 26 квітня 2012. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 1 травня 2012.
  143. ↑ Caldwell, James (16 липня 2012). Caldwell's WWE Raw Results 7/16: Complete "virtual-time" coverage of live Raw #998. Pro Wrestling Torch. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 21 серпня 2012.
  144. ↑ Linder, Zach (22 серпня 2012). Mysterio diagnosed with concussion. WWE (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  145. ↑ SmackDown: August 31, 2012. WWE (англ.). 31 серпня 2012. Процитовано 21 вересня 2026.
  146. ↑ Raw: Oct. 15, 2012. WWE (англ.). 15 жовтня 2012. Процитовано 21 вересня 2026.
  147. ↑ Raw results: Punk and Sheamus collide following AJ's resignation, but Ryback has the last word. WWE (англ.). 22 жовтня 2012. Процитовано 21 вересня 2026.
  148. ↑ Team Rhodes Scholars def. Rey Mysterio & Sin Cara. WWE (англ.). 16 грудня 2012. Процитовано 21 вересня 2026.
  149. ↑ John Cena won the 30-Man Royal Rumble Match. WWE (англ.). 27 січня 2013. Процитовано 21 вересня 2026.
  150. ↑ SmackDown: February 1, 2013. WWE (англ.). 1 лютого 2013. Процитовано 21 вересня 2026.
  151. ↑ Rey Mysterio's last stand: The luchador on his injury, his return and the possibility of retirement. WWE (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  152. ↑ Rey Mysterio returns at WWE Live Event in Mississippi. WWE (англ.). 21 жовтня 2013. Процитовано 21 вересня 2026.
  153. ↑ Benigno, Anthony (18 листопада 2013). Raw Country results: Big E Langston shakes, Dolph Ziggler rattles and Rey Mysterio rolls. WWE (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  154. ↑ Survivor Series 2013 results. WWE (англ.). 24 листопада 2013. Процитовано 21 вересня 2026.
  155. ↑ Melok, Bobby (15 грудня 2013). WWE Tag Team Champions Goldust & Cody Rhodes def. Rey Mysterio & Big Show, The Real Americans and Ryback & Curtis Axel. WWE (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  156. ↑ Batista won the 30-Man Royal Rumble Match. WWE (англ.). 26 січня 2014. Процитовано 21 вересня 2026.
  157. ↑ Raw: April 7, 2014. WWE (англ.). 7 квітня 2014. Процитовано 21 вересня 2026.
  158. ↑ Paglino, Nick (26 лютого 2015). WWE Confirms the Release of Rey Mysterio, Backstage News on How Rey Left. WrestleZone (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  159. ↑ Caldwell, James (3 березня 2015). AAA News: Rey Mysterio officially joins AAA in Mexico. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  160. ↑ Cano Vela, Eduardo (18 березня 2015). Rey Mysterio y Myzteziz vencen al Hijo del Perro Aguayo y Pentagón Jr en AAA Rey de Reyes. Superluchas (ісп.). Процитовано 21 вересня 2026.
  161. ↑ Associated Press (21 березня 2015). Wrestler dies during match in Mexico. ESPN (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  162. ↑ López Real, Adrián (21 березня 2015). La empresa AAA no tiene relación en muerte de Perro Aguayo Jr. ESPN Deportes (ісп.). Процитовано 21 вересня 2026.
  163. ↑ Sapp, Sean Ross (24 травня 2015). AAA Lucha Libre World Cup Results: Alberto El Patron, Rey Mysterio, King Cuerno, Moose, More. Wrestling Inc. (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  164. ↑ Nemer, Paul (10 серпня 2015). AAA Triplemania XXIII Results - 8/9/15 (Mysterio/Myzteziz). WrestleView (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  165. ↑ Giri, Raj (12 лютого 2016). Rey Mysterio Reportedly Done With AAA, AAA Pay Issues With Talent. Wrestling Inc. (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  166. ↑ Zellner, Kris; Esparza, Alfredo (7 червня 2016). Lucha Report For 6/7/16. LuchaWorld (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  167. ↑ Martin, Adam (13 грудня 2015). Rey Mysterio makes his debut for Lucha Underground. WrestleView (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  168. ↑ Dehnel, Joel (23 березня 2016). 3/23 Lucha Underground Results – Dehnel's Report on huge Aztec Warfare match including Rey Mysterio's LU debut. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  169. ↑ Titles & Champions: Ongoing List of 2016 Title Match Results & Champions. Pro Wrestling Torch (англ.). 3 жовтня 2016. Процитовано 21 вересня 2026.
  170. ↑ Dehnel, Joel (21 липня 2016). 7/20 Lucha Underground Results – Dehnel's Report on "Ultima Lucha Dos" conclusion – Rey Mysterio vs. Prince Puma, LU Title match, new Trios champs. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  171. ↑ Lucha Underground Season 3 Episodes. El Rey Network (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  172. ↑ Lucha Underground Recap (11/16): "Aztec Warfare III", New Lucha Underground Champion Crowned. Wrestling Inc. (англ.). 16 листопада 2016. Процитовано 21 вересня 2026.
  173. ↑ Dehnel, Joel (24 серпня 2017). 8/23 Lucha Underground TV Report: Johnny Mundo vs. Rey Mysterio for LU Title, Prince Puma vs. Pentagon Dark, The Cueto Cup. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  174. ↑ Dehnel, Joel (13 вересня 2017). 9/13 Lucha Underground TV Report "Cien": Rey Mysterio vs. Matanza. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  175. ↑ Wonsover, Michael (8 травня 2018). What to expect from Season 4 of 'Lucha Underground'. ESPN (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  176. ↑ AJ Styles battles Rey Mysterio for the first time; John Morrison vs. Carlito. Wrestling Observer Figure Four Online (англ.). 16 січня 2016. Процитовано 21 вересня 2026.
  177. ↑ Sapp, Sean Ross (20 березня 2016). URFight Results (3/20): Kurt Angle Vs. Rey Mysterio, Roy Jones Jr, Chael Sonnen, Michael Bisping. Wrestling Inc. (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  178. ↑ Killam, Mike (30 квітня 2017). Rey Mysterio & Pentagon Jr. Qualify For WCPW Tournament, Drew Galloway Finishes Indie Dates, Classic WCW Rivalry Renewed in England. WrestleZone (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  179. ↑ Rey Mysterio. Defiant Wrestling (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  180. ↑ Bath, Dave (1 вересня 2018). All In live results: Young Bucks, Cody, Omega, Okada, Mysterio, more. Wrestling Observer Figure Four Online (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  181. ↑ Currier, Joseph (10 лютого 2018). Rey Mysterio vs. Jushin Liger set for NJPW Strong Style Evolved. Wrestling Observer Figure Four Online (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  182. ↑ Currier, Joseph (26 березня 2018). Rey Mysterio appears in Long Beach, promises to make NJPW debut. Wrestling Observer Figure Four Online (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  183. ↑ Radican, Sean (13 червня 2018). Radican's 6/9 NJPW "Dominion" PPV report. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  184. ↑ Renner, Ethan (12 серпня 2018). NJPW G1 Climax 28 finals live results: Ibushi vs. Tanahashi. Wrestling Observer Figure Four Online (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  185. ↑ Shinsuke Nakamura won the 2018 Men's Royal Rumble Match. WWE (англ.). 28 січня 2018. Процитовано 21 вересня 2026.
  186. ↑ Braun Strowman won the first-ever 50-Man Greatest Royal Rumble Match. WWE (англ.). 27 квітня 2018. Процитовано 21 вересня 2026.
  187. ↑ Nason, Josh (19 вересня 2018). Report: Rey Mysterio officially signs WWE deal. Wrestling Observer Figure Four Online (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  188. ↑ Pappolla, Ryan (16 жовтня 2018). Rey Mysterio def. Shinsuke Nakamura to qualify for the WWE World Cup. WWE (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  189. ↑ WWE Crown Jewel results, Nov. 2, 2018. WWE (англ.). 2 листопада 2018. Процитовано 21 вересня 2026.
  190. ↑ Rey Mysterio def. Randy Orton (Chairs Match). WWE (англ.). 16 грудня 2018. Процитовано 21 вересня 2026.
  191. ↑ WWE Raw results, April 15, 2019. WWE (англ.). 15 квітня 2019. Процитовано 21 вересня 2026.
  192. ↑ Benigno, Anthony (19 травня 2019). Rey Mysterio def. Samoa Joe to become the new United States Champion. WWE (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  193. ↑ Benigno, Anthony (3 червня 2019). Rey Mysterio relinquished the United States Championship to Samoa Joe. WWE (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  194. ↑ Benigno, Anthony (24 листопада 2019). WWE Champion Brock Lesnar def. Rey Mysterio. WWE (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  195. ↑ Benigno, Anthony (25 листопада 2019). Rey Mysterio def. AJ Styles to become the new United States Champion. WWE (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  196. ↑ Andrade captures U.S. Title by defeating Rey Mysterio at Madison Square Garden. WWE (англ.). 26 грудня 2019. Процитовано 21 вересня 2026.
  197. ↑ Garretson, Jordan (19 липня 2020). Seth Rollins def. Rey Mysterio (Eye for an Eye Match). WWE (англ.). Процитовано 21 вересня 2026.
  198. ↑ Seth Rollins def. Dominik Mysterio in a Street Fight. WWE (англ.). 23 серпня 2020. Процитовано 21 вересня 2026.
  199. ↑ WWE Payback, August 30, 2020: Results, highlights and more. WWE (англ.). 30 серпня 2020. Процитовано 21 вересня 2026.
  200. ↑ See all the results from the 2020 Draft. WWE (англ.). 9 жовтня 2020. Процитовано 22 вересня 2026.
  201. ↑ SmackDown results: McIntyre emerges on SmackDown to make a profound statement. WWE (англ.). 13 листопада 2020. Процитовано 22 вересня 2026.
  202. ↑ Garretson, Jordan (16 травня 2021). Rey & Dominik Mysterio def. Dolph Ziggler & Robert Roode to become the new SmackDown Tag Team Champions. WWE (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  203. ↑ Clapp, John (18 липня 2021). The Usos def. Rey & Dominik Mysterio to win the SmackDown Tag Team Championship. WWE (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  204. ↑ The Usos def. The Mysterios to retain the SmackDown Tag Team Championship. WWE (англ.). 21 серпня 2021. Процитовано 22 вересня 2026.
  205. ↑ SmackDown results, Oct. 1, 2021. WWE (англ.). 1 жовтня 2021. Процитовано 22 вересня 2026.
  206. ↑ The Miz & Logan Paul def. Rey Mysterio & Dominik Mysterio. WWE (англ.). 2 квітня 2022. Процитовано 22 вересня 2026.
  207. ↑ WWE Raw results, July 25, 2022. WWE (англ.). 25 липня 2022. Процитовано 22 вересня 2026.
  208. ↑ Full SummerSlam results. WWE (англ.). 30 липня 2022. Процитовано 22 вересня 2026.
  209. ↑ Miller, Gregory (3 вересня 2022). Edge & Rey Mysterio def. The Judgment Day; Dominik Mysterio shockingly betrays his father and Edge. WWE (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  210. ↑ WWE Raw results, Sept. 5, 2022. WWE (англ.). 5 вересня 2022. Процитовано 22 вересня 2026.
  211. ↑ SmackDown results, Oct. 14, 2022: Bray Wyatt made his emotional SmackDown return. WWE (англ.). 14 жовтня 2022. Процитовано 22 вересня 2026.
  212. ↑ SmackDown results, Nov. 4, 2022: Gunther overcomes Rey Mysterio in Intercontinental Championship fight. WWE (англ.). 4 листопада 2022. Процитовано 22 вересня 2026.
  213. ↑ Rey Mysterio and Santos Escobar present each other with masks. WWE (англ.). 10 лютого 2023. Процитовано 22 вересня 2026.
  214. ↑ Rey Mysterio to be inducted into the WWE Hall of Fame Class of 2023. WWE (англ.). 10 березня 2023. Процитовано 22 вересня 2026.
  215. ↑ SmackDown results, March 24, 2023. WWE (англ.). 24 березня 2023. Процитовано 22 вересня 2026.
  216. ↑ WWE Hall of Fame Class of 2023 immortalized forever. WWE (англ.). 31 березня 2023. Процитовано 22 вересня 2026.
  217. ↑ WrestleMania SmackDown results: March 31, 2023. WWE (англ.). 31 березня 2023. Процитовано 22 вересня 2026.
  218. ↑ WrestleMania Saturday: Sami Zayn & Kevin Owens capture the Undisputed WWE Tag Team Titles on WrestleMania Saturday. WWE (англ.). 1 квітня 2023. Процитовано 22 вересня 2026.
  219. ↑ Full 2023 WWE Draft Results. WWE (англ.). 1 травня 2023. Процитовано 22 вересня 2026.
  220. ↑ SmackDown results, July 28, 2023. WWE (англ.). 28 липня 2023. Процитовано 22 вересня 2026.
  221. ↑ SmackDown results, Aug. 11, 2023. WWE (англ.). 11 серпня 2023. Процитовано 22 вересня 2026.
  222. ↑ WWE Payback 2023 results. WWE (англ.). 2 вересня 2023. Процитовано 22 вересня 2026.
  223. ↑ Complete WWE Fastlane results, highlights, photos and exclusive videos. WWE (англ.). 7 жовтня 2023. Процитовано 22 вересня 2026.
  224. ↑ WWE Crown Jewel 2023: Results, Highlights, Galleries and more. WWE (англ.). 4 листопада 2023. Процитовано 22 вересня 2026.
  225. ↑ SmackDown results: Nov. 10, 2023. WWE (англ.). 10 листопада 2023. Процитовано 22 вересня 2026.
  226. ↑ Carey, Ian (16 листопада 2023). Rey Mysterio had been working hurt for months before knee surgery. Wrestling Observer Figure Four Online (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  227. ↑ SmackDown results: March 1, 2024. WWE (англ.). 1 березня 2024. Процитовано 22 вересня 2026.
  228. ↑ SmackDown results: March 22, 2024. WWE (англ.). 22 березня 2024. Процитовано 22 вересня 2026.
  229. ↑ SmackDown results: April 5, 2024. WWE (англ.). 5 квітня 2024. Процитовано 22 вересня 2026.
  230. ↑ Full WrestleMania results. WWE (англ.). 6 квітня 2024. Процитовано 22 вересня 2026.
  231. ↑ SmackDown results, April 26, 2024. WWE (англ.). 26 квітня 2024. Процитовано 22 вересня 2026.
  232. ↑ Raw results, May 27, 2024. WWE (англ.). 27 травня 2024. Процитовано 22 вересня 2026.
  233. ↑ Raw results: Oct. 21, 2024. WWE (англ.). 21 жовтня 2024. Процитовано 22 вересня 2026.
  234. ↑ Official 2025 Royal Rumble Match stats. WWE (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  235. ↑ Rose, Bryan (19 квітня 2025). Rey Fenix replacing Rey Mysterio in WWE WrestleMania 41 match. Wrestling Observer Figure Four Online (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  236. ↑ Currier, Joseph (28 квітня 2025). Rey Mysterio undergoing surgery for torn abductor. Wrestling Observer Figure Four Online (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  237. ↑ Raw results, Nov. 17, 2025. WWE (англ.). 17 листопада 2025. Процитовано 22 вересня 2026.
  238. ↑ Raw results: June 8, 2026. WWE (англ.). 8 червня 2026. Процитовано 22 вересня 2026.
  239. ↑ Raw review, Aug. 17, 2026. WWE (англ.). 17 серпня 2026. Процитовано 22 вересня 2026.
  240. ↑ AAA Noche de Los Grandes results: June 6, 2026. WWE (англ.). 6 червня 2026. Процитовано 22 вересня 2026.
  241. ↑ El Grande Americano captures the Mega Title from Dominik Mysterio at AAA Triplemanía 34. WWE (англ.). 11 вересня 2026. Процитовано 22 вересня 2026.
  242. ↑ El Grande Americano captures the Mega Title from Dominik Mysterio at AAA Triplemanía 34. WWE (англ.). 13 вересня 2026. Процитовано 22 вересня 2026.
  243. ↑ Complete List of 2003 Released WWE DVDs. Wrestling DVD Network (англ.). 6 квітня 2010. Процитовано 22 вересня 2026.
  244. ↑ Waldman, Jon (14 серпня 2003). Rey Mysterio 619 DVD soars. Slam Wrestling (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  245. ↑ Upcoming WWE DVDs. WrestlingFigs (англ.). 27 жовтня 2006. Процитовано 22 вересня 2026.
  246. ↑ Clark, Ryan (11 липня 2011). Content Listing For WWE's Rey Mysterio DVD. Wrestling Inc. (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  247. ↑ Best of WWE Volume 1 - Rey Mysterio DVD. Silver Vision (англ.). Процитовано 22 вересня 2026. {{cite web}}: Перевірте значення |archiveurl= (довідка)
  248. ↑ Johnson, Mike (19 листопада 2021). Rey Mysterio guest starring on Cartoon Network's 'Victor and Valentino' next weekend. PWInsider (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  249. ↑ Rey Mysterio vs The Darkness. ¡Viva Calavera! (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  250. ↑ England, Adam. All About Rey Mysterio's Kids, Son Dominik and Daughter Aalyah. People (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  251. ↑ а б Zeigler, Zack (1 листопада 2007). Rey Mysterio: A made man. WWE (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  252. ↑ Llosa, Luis Fernando; Wertheim, L. Jon (19 березня 2007). Wrestlers allegedly tied to drug ring. Sports Illustrated (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  253. ↑ Rey Mysterio suspended for 60 days. WWE (англ.). 26 квітня 2012. Процитовано 22 вересня 2026.
  254. ↑ Cordero, Abac (29 липня 2012). Unmasking the real Mysterio. The Philippine Star (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  255. ↑ Representing the 619. WWE (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  256. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я Rey Mysterio Profile. Online World Of Wrestling. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 27 квітня 2008.
  257. ↑ а б в г д е ж Rey Mysterio Bio. World Wrestling Entertainment. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 25 квітня 2011.
  258. ↑ WWE Confidential «619»
  259. ↑ Ryan, Mike. WWE RAW Results, August 6. Wrestling Attitude. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 7 серпня 2012.
  260. ↑ Cagematch profile. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 18 серпня 2012.
  261. ↑ Comision de Box y Lucha Libre Mexico D.F. National Trios Title. Wrestling-Titles.com (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  262. ↑ Comision de Box y Lucha Libre Mexico D.F. National Welterweight Title. Wrestling-Titles.com (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  263. ↑ Sapp, Sean Ross (24 травня 2015). AAA Lucha Libre World Cup Results: Alberto El Patron, Rey Mysterio, King Cuerno, Moose, More. Wrestling Inc. (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  264. ↑ Official Rey Mysterio Signing Statement From Lucha Underground. Wrestling Inc. (англ.). 12 грудня 2015. Процитовано 22 вересня 2026.
  265. ↑ CAC Hall of Fame. Cauliflower Alley Club (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  266. ↑ Rey Mysterio es Campeón en The Crash, Volador Jr. lo masacró. MedioTiempo (ісп.). 5 листопада 2017. Процитовано 22 вересня 2026.
  267. ↑ Rey Mysterio Jr. Online World of Wrestling (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  268. ↑ Duncan, Royal; Will, Gary (2000). Wrestling Title Histories (англ.) (вид. 4th). Archeus Communications. ISBN 0-9698161-5-4.
  269. ↑ Westcott, Brian. IWAS – International Wrestling All Stars IWAS World Tag Team Title History. Solie's Title Histories (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  270. ↑ Lucha Underground Season 2. The SmackDown Hotel (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  271. ↑ PWI 500. Cagematch (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  272. ↑ Will, Gary. WWA – World Wrestling Association World Light Heavyweight Title. Solie's Title Histories (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  273. ↑ Duncan, Royal. WWA – World Wrestling Association World Welterweight Title. Solie's Title Histories (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  274. ↑ Gonzalez, Manuel. WWC – World Wrestling Council Junior Heavyweight Title. Solie's Title Histories (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  275. ↑ The 2006 Royal Rumble Match. WWE (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  276. ↑ Rey Mysterio to be inducted into the WWE Hall of Fame Class of 2023. WWE (англ.). 10 березня 2023. Процитовано 22 вересня 2026.
  277. ↑ Rey Mysterio to be inducted into the WWE Hall of Fame Class of 2023. WWE (англ.). 10 березня 2023. Процитовано 22 вересня 2026.
  278. ↑ а б в г Enciclopedia staff (1 жовтня 2007). Enciclopedia de las Mascaras. Rey Mysterio (ісп.). Tomo IV: 14—15.
  279. ↑ Rey Mysterio def. Kane (Disqualification). WWE (англ.). 5 жовтня 2008. Процитовано 22 вересня 2026.
  280. ↑ Rey Mysterio def. CM Punk (S.E.S. Pledge vs. Hair Match). WWE (англ.). 23 травня 2010. Процитовано 22 вересня 2026.

Посилання

Література

  • Mysterio, Rey; Roberts, Jeremy (2009). Rey Mysterio: Behind the Mask (англ.). New York: WWE Books. с. 368. ISBN 978-1-4165-9896-1.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).