YaChudo

Права плода

Переглядів: 0. Оновлено 28.10.2026.

Права плода (також пренатальні права[1][2]) — моральні або юридичні права людського ембріона або плода згідно з природним і цивільним правом. Термін права плода увійшов у широкий ужиток після знакової справи 1973 року «Роу проти Вейда», яка встановила конституційне право на аборт у США; це рішення було скасовано у 2022 році у справі «Доббс проти Організації жіночого здоров'я Джексона».[3][4] Концепція прав плода згодом еволюціонувала і почала охоплювати питання розладів, пов'язаних із вживанням психоактивних речовин матір'ю, зокрема алкоголю та опіоїдів.[5] Більшість міжнародних хартій з прав людини «чітко відкидають твердження про те, що права людини мають виникати з моменту зачаття або в будь-який час до народження».[6] Хоча більшість міжнародних документів у сфері прав людини не містять універсального визнання плода як особи для цілей правозахисту, плоду надаються різні права в конституціях та цивільних кодексах деяких країн.[7]

Оскільки плід розвивається в тілі іншої людини, визнання прав плода порушує питання про те, як ці права співвідносяться з правами вагітної жінки, що обговорюється в юридичній та біоетичній літературі як конфлікт між матір'ю та плодом. Американська колегія акушерів і гінекологів дотримується думки, що вагітність не є винятком із права пацієнта на відмову від медичного лікування, і виступає проти примусового акушерського втручання та втручання за рішенням суду.[8] Рецензоване дослідження у США виявило 413 випадків у період з 1973 по 2005 рік, коли вагітність жінки була вирішальним фактором, що призвів до її арешту, затримання або порівнянного позбавлення фізичної свободи.[9]

В Україні плід не визнається суб'єктом права (фізичною особою) до моменту свого народження. Конституційне право на життя (ст. 27 Конституції України) гарантується людині від народження, що підтверджується легальністю штучного переривання вагітності до 12 тижнів (ст. 281 Цивільного кодексу України)[10]. Однак українське цивільне законодавство застосовує принцип infans conceptus для захисту відкладених інтересів плода. Згідно зі статтею 1222 Цивільного кодексу, спадкоємцями можуть бути особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини[11]. Крім того, стаття 1200 ЦКУ гарантує дитині потерпілого, зачатій за його життя і народженій після його смерті, право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника[12]. В обох випадках реалізація цих майнових прав зумовлена обов'язковою вимогою — дитина повинна народитися живою.

Термінологія

Деякі юрисдикції наділяють правами ще до настання власне фетальної стадії (стадії плода). В Італії ембріони розглядаються як суб'єкти права з моменту запліднення, в тому числі до імплантації, коли запліднення відбувається in vitro.[13]

Термінологія в цій сфері сама по собі є дискусійною. Плід — це стандартний клінічний термін для стадії пренатального розвитку, що починається приблизно з дев'ятого тижня вагітності, тоді як термін ненароджена дитина переважає в політичному та законодавчому вжитку. Аналізуючи останнє словосполучення, біоетики Лоуренс Б. Маккалоу та Френк А. Червенак відрізняли його описове використання від нормативного і стверджували, що його нормативний зміст не встановлює незалежного морального статусу плода або права плода на життя; вони запропонували, щоб концепція плода як пацієнта, що має залежний, а не незалежний моральний статус, замінила нормативне використання терміна ненароджена дитина.[14] Стаття вийшла з кількома відкритими експертними коментарями, які оскаржували як це розмежування, так і зроблені з нього висновки.[14]

Історія

В античності плід іноді захищався обмеженнями на аборти. Деякі версії Клятви Гіппократа побічно захищали плід, забороняючи використання абортивних засобів.[15] Приблизно до середини 19-го століття філософські погляди на плід частково формувалися під впливом аристотелівської концепції відкладеної гомінізації (олюднення).[16] Відповідно до неї, людські плоди отримують душу лише поступово, і на ранніх стадіях вагітності плід не є повноцінною людиною.[16] Спираючись на дослідження викиднів, Аристотель вважав, що плоди чоловічої статі набувають своєї базової форми приблизно на 40-й день, а жіночої — на 90-й день.[16] Однак для піфагорійців життя плода було рівноцінним за моральною цінністю життю дорослої людини з моменту зачаття; подібних поглядів дотримувалися і стоїки.[17] Стародавнє афінське право не визнавало права плода на життя до ритуального визнання дитини.[18] Проте закон дозволяв відтермінувати страту засуджених вагітних жінок до народження дитини.[19]

Кілька індуїстських текстів з етики та праведності, таких як Дхарма-шастра, надають плоду право на життя від зачаття, хоча на практиці цих текстів не завжди дотримуються.[20]

Майнове право Римської імперії надавало плоду права на спадкування.[21] Якщо плід був зачатий до смерті спадкодавця (зазвичай батька), а потім народився живим, його спадкові права дорівнювали правам тих, хто народився до смерті спадкодавця.[21] Хоча за римським правом плід не був суб'єктом права, він вважався потенційною особою, чиї майнові права захищалися після народження.[21] Римський юрист Ульпіан зазначав, що «в Законах Дванадцяти таблиць той, хто був в утробі, допускається до законного спадкування, якщо він народився».[22] Інший юрист Юлій Павло подібно зазначав, що «давні забезпечували вільну ненароджену дитину таким чином, що зберігали за нею всі юридичні права недоторканими до моменту народження».[22] Спадкові права плода були засобом виконання волі спадкодавця.[21] Інтереси плода міг захищати куратор, зазвичай родич чоловічої статі, але в деяких випадках куратором могла бути призначена сама жінка.[23] Дигести надавали плоду права кровної спорідненості,[24] покладаючи захист інтересів плода на претора. Дигести також забороняли страту вагітних жінок до пологів.[25] Римське право також передбачало, що якщо мати-рабиня була вільною в будь-який період між зачаттям і пологами, дитина вважалася народженою вільною.[26] Хоча мати могла знову стати рабинею до пологів, вважалося, що ненароджена дитина не повинна страждати через нещастя матері.[26] У той же час грецькі та римські джерела не згадують про проблеми, пов'язані зі споживанням алкоголю вагітними жінками.[27] На цій підставі вважається, що греки і римляни не знали про фетальний алкогольний синдром.[27]

Немовля тримає «Петицію ненароджених немовлят», ілюстрація 18-го століття.

Після поширення християнства виникло питання: чи дозволено вагітній жінці приймати хрещення до пологів, через невизначеність щодо того, чи буде плід охрещений разом із матір'ю. Неокесарійський собор постановив, що хрещення вагітної жінки на будь-якій стадії вагітності не поширюється на плід.[28] У Середньовіччі права плода тісно асоціювалися з концепцією одухотворення (отримання душі). У деяких випадках плід також міг успадковувати майно або бути в черзі на престолонаслідування. У Візантійській імперії плід розглядався як фізична особа і міг успадковувати нарівні з кровними нащадками та рабами.[29] Візантійський імператор Михаїл VIII Палеолог дозволив солдатам передавати свої пронії ненародженим дітям.[30] Ненародженим членам королівських родин дедалі частіше надавалося право престолонаслідування. У 1284 році король Шотландії Олександр III актом парламенту призначив своїх майбутніх ненароджених дітей імовірними спадкоємцями, щоб уникнути потенційних суперечок серед лояльних нащадків його роду.[31] Порядок спадкування шотландського короля Роберта Брюса 1315 року дозволяв ненародженим родичам побічної лінії претендувати на трон в обхід його брата Едуарда та доньки Марджорі Брюс.[31] Після смерті Альбрехта II у 1439 році його тоді ще ненароджений син Ладіслав Постум успадкував суверенні права батька.[32] У 1536 році британський парламент надав ненародженим дітям Генріха VIII та Джейн Сеймур пріоритет у лінії престолонаслідування.[33] Середньовічне розрізнення між одухотвореним і неодухотвореним плодом було знято після того, як папа Пій IX у 1854 році постановив, що одухотворення Діви Марії відбулося в момент зачаття.[34]

У 1751 році було опубліковано брошуру лікаря Френка Ніколлса «Петиція ненароджених немовлят до цензорів Королівського коледжу лікарів Лондона», що відстоювала право плода на життя і захист. Ця брошура передбачила багато аргументів руху за життя (pro-life) 21-го століття.[35] У 1762 році англійський юрист і суддя Вільям Блекстон писав, що «немовля в утробі матері» може отримувати вигоду зі спадщини і приймати маєток так, ніби воно вже народилося.[36] Таким чином плід вважався особою для цілей спадкування.[36] Подібно до римського права, Кодекс Наполеона передбачав, що якщо жінка стає вдовою, для її ненародженої дитини повинен бути призначений опікун-чоловік.[37]

У 20-му столітті, особливо після Другої світової війни, питання прав плода продовжували розвиватися. У 1948 році було ухвалено Женевську декларацію, яка до поправок 1983 і 2005 років радила лікарям «підтримувати найвищу повагу до людського життя від часу його зачаття».[38] У 1967 році American Bar Association Journal відзначив «сучасну тенденцію судових рішень, які надають ненародженій дитині всі майнові та особисті права, включаючи саме право на життя, від зачаття і далі».[39] У 1975 році, тлумачачи право на життя згідно з Основним законом Німеччини, Федеральний конституційний суд висловив думку, що «життя в сенсі історичного існування людського індивіда» існує «щонайменше з 14-го дня після зачаття (нідація, індивідуація)», і тому право кожного на життя згідно з Основним законом Німеччини включає ненароджених як людських істот.[40] У 1980-х роках знову з'явився захист плода на робочому місці, спрямований на охорону здоров'я плода в потенційно небезпечних умовах праці.[41] У 1983 році Ірландія стала однією з перших країн світу, яка конституційно закріпила право плода на життя, ухваливши Восьму поправку до Конституції, згодом скасовану у вересні 2018 року.[42]

Сучасне регулювання

Єдиним сучасним міжнародним договором, який спеціально розглядає права плода, є Американська конвенція з прав людини, яка передбачає право плода на життя з моменту зачаття.[43] Конвенція була ратифікована 25 країнами Північної та Південної Америки (дві країни пізніше денонсували конвенцію, тому наразі її учасниками є 23 країни[44])[a] у 1973–1993 роках. Мексика ратифікувала конвенцію із застереженням, що вислів «взагалі» стосовно права плода на життя не становить зобов'язання і що це питання належить до компетенції держав.[45] Хоча конвенцію можна тлумачити як таку, що дозволяє внутрішні закони про аборти у виняткових випадках, вона фактично проголошує плід особою.[45] Однак лише меншість держав-учасниць повністю забороняють аборти, не допускаючи винятку навіть у разі загрози життю вагітної жінки (Домініканська Республіка, Сальвадор та Нікарагуа).[46]

На основі Декларації прав дитини 1959 року абзац 9 преамбули Конвенції про права дитини (КПР) стверджує, що «дитина... потребує... належного правового захисту як до, так і після народження», але через неоднозначність правовий захист плода вступає в конфлікт з правами вагітної дівчинки відповідно до тієї ж Конвенції.[47] Такий конфлікт іноді називають конфліктом між матір'ю та плодом.[48] Відповідно до КПР, права вагітної дівчинки тлумачаться як такі, що мають перевагу над правами її плода.[47] Держави зберігають повноваження самостійно вирішувати, який пренатальний правовий захист вони ухвалять відповідно до КПР.[49] Пропозиція надати плоду право на життя від зачаття була висунута Бельгією, Бразилією, Сальвадором, Мексикою та Марокко під час розробки Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (МПГПП), але вона була відхилена на користь менш жорсткого формулювання.[50] У той же час, МПГПП забороняє виконання смертних вироків щодо вагітних жінок.[51]

Декларація Всесвітньої медичної асоціації про медичний аборт зазначає, що «обставини, за яких інтереси матері вступають у конфлікт з інтересами її ненародженої дитини, створюють дилему і порушують питання про те, чи слід навмисно переривати вагітність».[52] Дублінська декларація про охорону материнства, підписана у 2012 році, надає пріоритет праву плода на життя, зазначаючи, що «існує фундаментальна різниця між абортом і необхідними медичними втручаннями, які проводяться для порятунку життя матері, навіть якщо таке лікування призводить до втрати життя її ненародженої дитини».[53] Низка організацій, зокрема Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) та Human Rights Watch, надають пріоритет репродуктивним правам жінок над правами плода.[54]

Згідно з європейським правом, плід загалом розглядається як частина матері in utero (в утробі), і тому його права належать матері.[55] Європейський суд з прав людини висловив думку, що право на життя не поширюється на плоди відповідно до Статті 2 Європейської конвенції з прав людини.[55] У справі H. проти Норвегії Європейська комісія не виключила, що «за певних обставин» плід може користуватися «певним захистом згідно зі статтею 2, першим реченням».[56] Дві країни-члени Європейського Союзу (Угорщина та Словаччина) надають плоду конституційне право на життя. Конституція Норвегії надає ненародженим дітям монарха право успадкування престолу.[57] В англійському загальному праві плоду надаються права спадкування згідно з правилом живонародження.[55]

Ісламське право надає плоду право на життя, особливо після одухотворення, що, на думку різних ісламських юристів, відбувається через 40–42 дні або чотири місяці після зачаття[58] (деякі шиїтські юристи вважають, що одухотворення відбувається через 11–14 днів, під час імплантації заплідненої яйцеклітини у стінку матки).[59] І сунітські, і шиїтські юристи наділяють плід правами спадкування за двох умов: якщо чоловік помирає і його переживає вагітна дружина, право плода на спадкування є захищеним, і спадщина не може бути розподілена доти, доки частка плода не буде відкладена.[59] Згідно з другою умовою, якщо жінка здійснює аборт на будь-якій стадії та ігнорує будь-які ознаки життя, плід має право на спадщину будь-якого законного спадкодавця, який помирає після його зачаття.[59]

Правова дискусія щодо прав плода іноді апелює до поняття життєздатності плода.[60] Її основним детермінантом є ємність легень плода, яка зазвичай розвивається на 23-24-му тижні.[60] 23 тижні зазвичай вважаються нижньою межею життєздатності плода, оскільки технології не здатні подолати межу, встановлену розвитком легень.[60] Тим не менш стверджувалося, що розвиток технологій уможливив розгляд плода як незалежного від матері пацієнта.[3] У справі Служба у справах дітей та сім'ї Вінніпега проти G. судді наголосили, що «такі технології, як ультразвукове дослідження в реальному часі, моніторинг серцебиття плода та фетоскопія, можуть чітко показати нам, що плід живий», і тому правило живонародження є «застарілим і невиправданим».[61]

Створення людських ембріонів для будь-яких дослідницьких цілей заборонено Конвенцією про захист прав людини і гідності людської істоти щодо застосування біології та медицини. Однак, подібно до дебатів щодо абортів, у нормативній дискусії про дослідження на ембріонах можна виділити два погляди: «феталістський» погляд, що акцентує на моральній цінності ембріона, та «феміністичний» погляд, що відстоює інтереси жінок, зокрема кандидаток у донори ооцитів.[62]

Зв'язок із правами вагітних жінок

Оскільки вагітність протікає в тілі іншої людини, юридичні права плода можуть вступати в суперечність із правами вагітної жінки — ця проблема розглядається в біоетичній та юридичній літературі як конфлікт між матір'ю та плодом.[48] В офіційній думці комітету, вперше опублікованій у 2016 році, Американська колегія акушерів і гінекологів заявила, що вагітність не є винятком із принципу, згідно з яким пацієнт, здатний приймати рішення, може відмовитися від лікування, включно з лікуванням, необхідним для підтримання життя; що використання примусу для впливу на клінічні рішення вагітної пацієнтки ніколи не є прийнятним; і що медичним закладам наполегливо не рекомендується вимагати втручань за рішенням суду.[8]

Арешти та кримінальні переслідування

У дослідженні, опублікованому в Journal of Health Politics, Policy and Law у 2013 році, Лінн М. Палтроу та Джинн Флавін задокументували 413 випадків у США з 1973 по 2005 рік, коли вагітність жінки була вирішальним фактором, що призвів до арешту, затримання або порівнянного позбавлення фізичної свободи. Автори зазначили, що ці справи непропорційно часто стосувалися жінок із низьким рівнем доходу та кольорових жінок, і що юридичні вимоги, які використовувалися для обґрунтування позбавлення свободи, часто спиралися на закони, які визнавали окремі права ембріонів і плодів.[9]

Після рішення у справі Доббс проти Організації жіночого здоров'я Джексона адвокаційна організація Pregnancy Justice зафіксувала щонайменше 412 судових переслідувань у 16 штатах за два роки (до червня 2024 року), у яких людям висувалися звинувачення у злочинах, пов'язаних з їхньою вагітністю, її втратою або пологами, причому більшість з них припадала на Алабаму, Оклахому та Південну Кароліну. За даними організації, у 399 випадках йшлося про звинувачення у вживанні психоактивних речовин під час вагітності, у 31 — про переслідування після втрати вагітності, а в 9 — про звинувачення, пов'язані з абортом; організація назвала ці дані заниженими.[63][64] Більшість законів США про вбивство плода, включаючи федеральний Закон про ненароджених жертв насильства, прямо звільняють від кримінального переслідування саму вагітну жінку.[65]

Кримінальні переслідування після втрати вагітності

В Огайо у 2023 році Бріттані Воттс звинуватили у тяжкому злочині — знущанні над трупом — після того, як у неї вдома стався викидень на терміні близько 22 тижнів внаслідок передчасного розриву плодових оболонок; у січні 2024 року велике журі відмовилося висувати їй обвинувачення, а прокурор округу заявив, що його офіс не вважає закон порушеним.[66][67]

У Сальвадорі, який заборонив аборти за будь-яких обставин у 1998 році і наступного року вніс поправки до конституції, що визнають право на життя від зачаття, за два десятиліття після акушерських невідкладних станів було притягнуто до кримінальної відповідальності щонайменше 181 жінку (за даними Громадянської групи за декриміналізацію абортів). Багатьох з них звинувачували не в аборті, за який передбачено від 2 до 8 років позбавлення волі, а у вбивстві за обтяжуючих обставин, за яке передбачено до 30 років ув'язнення.[68] Кампанія, розпочата у 2014 році під назвою «Las 17», вимагала звільнення 17 таких жінок.[69] Теодорі дель Кармен Васкес, засудженій за вбивство з обтяжуючими обставинами після мертвонародження, Верховний суд Сальвадору пом'якшив вирок у 2018 році після понад 10 років ув'язнення, а інші були звільнені у зв'язку з виявленими порушеннями належної правової процедури.[69] У листопаді 2021 року Міжамериканський суд з прав людини визнав Сальвадор відповідальним у справі жінки, відомої як Мануела, яку засудили за вбивство з обтяжуючими обставинами після невідкладного акушерського стану і яка померла у в'язниці, та зобов'язав державу реформувати своє законодавство.[70]

В Англії та Уельсі, де переривання власної вагітності поза межами Закону про аборти 1967 року залишалося злочином відповідно до Закону про злочини проти особи 1861 року, постачальники послуг з абортів зафіксували понад 100 жінок, щодо яких поліція вела розслідування протягом п'яти років, дехто з них — після природної втрати вагітності.[71] Карла Фостер була ув'язнена у 2023 році до того, як Апеляційний суд призупинив виконання її вироку, а в травні 2025 року суд присяжних виправдав Ніколу Пекер після чотирирічного розслідування.[72][71] Закон про злочинність і поліцейську діяльність 2026 року, який отримав королівську санкцію 29 квітня 2026 року, вивів жінок з-під дії кримінального законодавства стосовно переривання ними власної вагітності.[73]

Прийняття медичних рішень і догляд наприкінці життя

Більш ніж половина штатів США мають «винятки щодо вагітності» у своїх законах про попередні медичні розпорядження — положення, що призупиняють або анулюють розпорядження, поки заявниця вагітна; у деяких штатах виняток анулює розпорядження протягом усієї вагітності незалежно від життєздатності плода.[74] У 2021 році федеральний суд у справі Алмеріко проти Денні визнав застосування цього положення посадовими особами Айдахо неконституційним, а Колорадо та Вашингтон скасували свої винятки у 2021 та 2025 роках відповідно.[74]

Це питання привернуло широку увагу у 2025 році у справі Адріани Сміт, жінки з Джорджії, в якої на терміні близько 9 тижнів вагітності констатували смерть мозку і чиї тілесні функції підтримувалися протягом приблизно 16 тижнів до розродження шляхом кесаревого розтину, що, за словами її сім'ї, було зроблено без їхньої згоди. Її сім'я та персонал лікарні пояснювали це рішення законом Джорджії про серцебиття плода та законом штату про попередні медичні розпорядження, тоді як генеральний прокурор Джорджії заявив, що закон про аборти цього не вимагає.[74][75]

Допоміжні репродуктивні технології

У справі LePage v. Mobile Infirmary Clinic (2024) Верховний суд Алабами постановив, що заморожені ембріони, створені шляхом запліднення in vitro, є «дітьми» у розумінні Закону штату про неправомірне заподіяння смерті неповнолітньому — це перше подібне рішення у США. Кілька клінік репродуктивної медицини в Алабамі призупинили лікування, а через три тижні законодавчі збори штату ухвалили закон про імунітет від цивільної та кримінальної відповідальності для постачальників послуг ЕКЗ, залишивши визначення «дитини», надане судом, без змін.[76]

Пренатальна правосуб'єктність

У більшості юрисдикцій ембріон або плід не є суб'єктом права чи носієм суб'єктивних прав. Од Бертран-Міркович стверджувала, що діти на пренатальній стадії є людськими особами, але не потребують правосуб'єктності, оскільки їхні інтереси адекватно захищені об'єктивним правом.[77] Системи цивільного права зазвичай застосовують правило infans conceptus, успадковане з римського права, згідно з яким ненароджена дитина розглядається як така, що вже народилася, щоразу, коли це відповідає її інтересам; дія правила зумовлена фактом живонародження, а в деяких юрисдикціях — життєздатного народження.[78] Відповідним принципом у загальному праві є правило живонародження, згідно з яким відповідальність за травми, завдані плоду in utero, не настає, доки дитина не народиться живою.[79]

У деяких країнах, зокрема в Сальвадорі,[80] Італії[13] та Перу,[81] дитина на пренатальній стадії отримує статус суб'єкта права. У країнах романо-германської правової сім'ї більшість суб'єктивних майнових прав, визнаних до народження, можуть бути реалізовані лише після нього.

Права плода (пренатальні права) за юрисдикцією

Держава Конституційний захист прав плода Визнання як особи
Канада Канада Ні Ні
223. Коли дитина стає людиною[82]
Дитина стає людиною в розумінні цього Закону, коли вона повністю виходить у живому стані з тіла матері, незалежно від того:
(a) дихала вона чи ні;
(b) чи має вона самостійний кровообіг; або
(c) чи перерізана пуповина.
Чилі Чилі Так
Стаття 19[83]
Конституція гарантує всім особам:

1. Право на життя, а також на фізичну та психічну недоторканність особи.

Закон захищає життя ненароджених.
 Так
Домініканська Республіка Домініканська Республіка Так
Стаття 37[84]
Право на життя є недоторканним від зачаття до смерті. Смертна кара не може встановлюватися, виноситися чи застосовуватися за жодних обставин.		 Так
Еквадор Еквадор Так
Стаття 45[85]
Діти та підлітки користуються правами, спільними для всіх людей, на додаток до тих, що специфічні для їхнього віку. Держава визнає та гарантує життя, включно з доглядом і захистом, з моменту зачаття.		 Так
Сальвадор Сальвадор Так
Стаття 1[86]
Сальвадор визнає людську особу початком і метою діяльності держави, яка організована для досягнення справедливості, правової безпеки та загального блага.

У такий самий спосіб він визнає як людську особу кожну людську істоту з моменту зачаття.

style="background: #bbffb0; text-align:center" | Так
Гватемала Гватемала Так
Стаття 3[87]
Держава гарантує і захищає людське життя від його зачаття, а також недоторканність і безпеку особи.		 Так
Угорщина Угорщина Так
Стаття 2[88]
Людська гідність є недоторканною. Кожна людина має право на життя і людську гідність; життя плода захищається з моменту зачаття.		 Так
Гондурас Гондурас Так
Стаття 67[89]
Ненароджений вважається народженим для всіх прав, наданих у межах, встановлених законом.		 Так
Мадагаскар Мадагаскар Так
Стаття 19[90]
Держава визнає та організовує для всіх осіб право на охорону здоров'я від моменту їхнього зачаття через систему безкоштовної державної охорони здоров'я, що забезпечується можливостями національної солідарності.		 Так
Перу Перу Так
Стаття 2.[91]
На життя, свою ідентичність, моральну, психічну та фізичну недоторканність, а також вільний розвиток і добробут. Ненароджена дитина є суб'єктом прав у всіх випадках, які йдуть їй на користь.		 Так
Бразилія Бразилія Ні Так
Стаття 2.[92]
Цивільна правосуб'єктність особи починається з народженням живою, але закон гарантує з моменту зачаття права ненародженого.
Філіппіни Філіппіни Так
Секція 12[93]
Держава визнає святість сімейного життя і захищає та зміцнює сім'ю як базову автономну соціальну інституцію. Вона в рівній мірі захищає життя матері та життя ненародженого від зачаття.		 Так
Словаччина Словаччина Так
Стаття 15[94]
1. Кожен має право на життя. Людське життя є гідним захисту ще до народження.		 Так
Соломонові Острови Соломонові Острови Ні Так[95]
  1. ↑ Аргентина, Барбадос, Болівія, Бразилія, Чилі, Колумбія, Коста-Рика, Домініка, Еквадор, Сальвадор, Гренада, Гватемала, Гаїті, Гондурас, Ямайка, Мексика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Домініканська Республіка, Суринам, Тринідад і Тобаго (денонсовано), Уругвай та Венесуела (денонсовано).[44]
Президент США Джордж Вокер Буш підписує Закон про ненароджених жертв насильства 2004 року

Восьма поправка до Конституції Ірландії надала «ненародженому» право на життя, рівне праву «матері».[96] У 2018 році Верховний суд постановив, що єдине невід'ємне конституційно захищене право плода — це право бути народженим, скасувавши рішення Високого суду про те, що плід додатково володіє правами дитини, гарантованими Статтею 42А Конституції.[97] 25 травня 2018 року пройшов референдум,[98] який вніс поправки до Конституції, замінивши попереднє положення, що визнавало право ненароджених на життя, на положення, яке дозволяло Ерахтасу (Ірландському парламенту) ухвалювати закони про переривання вагітності.[99] Ця поправка набула чинності після підписання її Президентом Ірландії 18 вересня 2018 року, і питання абортів регулювалося Законом про захист життя під час вагітності 2013 року, поки його не замінив і не скасував Закон про охорону здоров'я (регулювання переривання вагітності) 2018 року, який набув чинності 1 січня 2019 року.

У Сполучених Штатах 38 штатів мають закони, згідно з якими можуть бути висунуті звинувачення у вбивстві за спричинення втрати вагітності.[100] Усі штати США — відповідно до закону, судових правил або прецедентного права — дозволяють призначати опікуна ad litem для представництва інтересів ненародженої дитини.[101] У 1999 році до Конгресу США було внесено Закон про ненароджених жертв насильства, який визначає насильницький напад на вагітну жінку як злочин проти двох жертв: жінки та плода, який вона виношує.[65] Цей закон був ухвалений у 2004 році після вбивства Лейсі Пітерсон і плода, якого вона виношувала. У 2002 році Президент США Джордж Вокер Буш оголосив про план забезпечення медичним страхуванням плодів у рамках Державної програми медичного страхування дітей (SCHIP).[102]

Цивільні кодекси кількох країн, таких як Китай (включно з Гонконгом і Макао)[103] та Росія, а також деяких штатів США,[101] надають плоду права на спадщину, зазвичай за правилом живонародження. У цивільному кодексі Ірану плід може успадкувати майно у разі аборту, що стався внаслідок злочину, за умови, що плід був живий хоча б одну секунду після народження. Згідно з цивільним кодексом Японії, для цілей спадкування плід вважається таким, що вже народився.[104] Цивільні кодекси Філіппін та Іспанії передбачають, що дарування на користь ненароджених дітей може бути зроблене та прийняте «особами, які законно представляли б їх, якби вони вже народилися».[105][106] Те ж саме дозволяється малікітами.[107]

Разом з Норвегією, Конституція Бутану надає ненародженим королівським дітям право на спадкування, але тільки якщо немає прямого спадкоємця.[108]

Поведінкове втручання

Різні ініціативи, викликані занепокоєнням щодо негативних наслідків, які можуть вплинути на здоров'я або розвиток плода, спрямовані на те, щоб обмежити або відмовити жінок від певної поведінки під час вагітності. Крім того, в деяких країнах були прийняті закони, що обмежують практику абортів за ознакою статі плода.

  • Багато юрисдикцій активно попереджають про недопустимість споживання алкогольних напоїв вагітними жінками, рекомендуючи максимальне обмеження або повну відмову, через його зв'язок з фетальним алкогольним синдромом. Країни, що закликають вагітних уникати алкоголю повністю або частково, включають Австралію, Канаду, Францію, Ісландію, Ізраїль, Нідерланди, Норвегію, Нову Зеландію, Іспанію, Велику Британію та США. У Польщі у 2017 році було запропоновано законопроєкт, який обмежував би свободу жінки (заходи примусу і профілактики, такі як ізоляція), про яку відомо, що вона вживає алкоголь під час вагітності. Однак законопроєкт не був прийнятий, оскільки він вважався суперечливим і таким, що порушує жіночу автономію та свободу.[109][110][111]
  • Багато національних і міжнародних агенцій рекомендують вагітним жінкам дотримуватися дієтичних рекомендацій через ризики для здоров'я, пов'язані зі споживанням риби, забрудненої метилртуттю через промислове забруднення. Дослідження пов'язують вплив різних рівнів метилртуті в утробі з неврологічними розладами у дітей.
  • Вживання тютюнових виробів або вплив пасивного куріння під час вагітності пов'язують з низькою вагою при народженні.[112] Губернатор Арканзасу Майк Хакабі, посилаючись на дослідження, які приписують 10% дитячих смертей матерям, що курять тютюн, у 2006 році розглядав можливість ухвалення заборони на куріння для вагітних жінок з метою зниження малюкової смертності.[113][114]
  • За оцінками, щонайменше 200 американських жінок зазнали кримінального переслідування або були заарештовані відповідно до чинного законодавства про жорстоке поводження з дітьми через імовірне заподіяння шкоди в утробі їхньою поведінкою під час вагітності.[115] Причини для висунення звинувачень включали використання заборонених речовин, вживання алкоголю, а також недотримання рекомендацій лікаря щодо постільного режиму або кесаревого розтину.[115] Наркозалежних звинувачували у «постачанні наркотиків неповнолітньому» шляхом ненавмисної хімічної передачі через пуповину.[115] Інших звинувачували в нападі із застосуванням смертоносної зброї, де «смертоносною зброєю» виступав нелегальний наркотик.[115] Міннесота, Вісконсин і Південна Дакота дозволяють примусово ізолювати (цивільне поміщення в заклад) жінок, які продовжують вживати психоактивні речовини під час вагітності.[115] Деякі штати вимагають від медичних працівників повідомляти органи опіки про будь-яке немовля, яке народжується з фізичною залежністю, або якщо тест показує наявність залишкових слідів алкоголю чи контрольованих наркотичних речовин.
  • Культурні преференції на користь дітей чоловічої статі в деяких частинах Азії, таких як материковий Китай, Індія, Південна Корея і Тайвань, іноді призводять до абортів жіночих плодів за статевою ознакою, що спричиняє диспропорцію між рівнем народжуваності хлопчиків і дівчаток, яка спостерігається в деяких місцях. В усіх цих юрисдикціях здійснення аборту з метою вибору статі є злочином.[116][117]

Див. також

Зауваження

Примітки

  1. ↑ De Jesús Castaldi, Ligia (2020). Abortion in Latin America and the Caribbean: The Legal Impact of the American Convention on Human Rights. University of Notre Dame Press. doi:10.2307/j.ctv19m634n. ISBN 978-0-268-10765-9. JSTOR j.ctv19m634n.
  2. ↑ Sullivan, Shannon S. (1987). Maternal Liability: Courts Strive to Keep Doors Open to Fetal Protection - But Can They Succeed (PDF). UIC Law Review. University of Illinois Chicago. 20 (4).
  3. ↑ а б Marsh, FH (1997). Abortion and the law: the Supreme Court, privacy, and abortion. Advances in Bioethics. 2: 107—23. PMID 12348324.
  4. ↑ Benshoof, J (22 січня 1998). Sex, lies, and stereotypes. Reproductive Freedom News. 7 (1): 2—3. PMID 12293725.
  5. ↑ Erin N. Linder (2005). Punishing prenatal alcohol abuse: the problems inherent in utilizing civil commitment to address addiction (PDF). University of Illinois Law Review. Процитовано 29 жовтня 2015.
  6. ↑ Copelon, Rhonda; Zampas, Christina; Brusie, Elizabeth; deVore, Jacqueline (Січень 2005). Human Rights Begin at Birth: International Law and the Claim of Fetal Rights. Reproductive Health Matters. 13 (26): 120—129. doi:10.1016/S0968-8080(05)26218-3. PMID 16291493. S2CID 33649988.
  7. ↑ Boland, Reed; Katzive, Laura (Вересень 2008). Developments in Laws on Induced Abortion: 1998-2007. International Family Planning Perspectives. 34 (3): 110—120. doi:10.1363/3411008. PMID 18957353.
  8. ↑ а б Committee Opinion No. 664: Refusal of Medically Recommended Treatment During Pregnancy. Obstetrics & Gynecology. American College of Obstetricians and Gynecologists. 127 (6): e175—e182. Червень 2016. doi:10.1097/AOG.0000000000001485. PMID 27214192.
  9. ↑ а б Paltrow, Lynn M.; Flavin, Jeanne (Квітень 2013). Arrests of and Forced Interventions on Pregnant Women in the United States, 1973–2005: Implications for Women's Legal Status and Public Health. Journal of Health Politics, Policy and Law. 38 (2): 299—343. doi:10.1215/03616878-1966324. PMID 23262772.
  10. ↑ Цивільний кодекс України. Стаття 281. Право на життя. Офіційний вебпортал парламенту України. Процитовано 20 вересня 2026.
  11. ↑ Цивільний кодекс України. Стаття 1222. Спадкоємці. Офіційний вебпортал парламенту України. Процитовано 20 вересня 2026.
  12. ↑ Цивільний кодекс України. Стаття 1200. Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого. Офіційний вебпортал парламенту України. Процитовано 20 вересня 2026.
  13. ↑ а б Legge 19 febbraio 2004, n 40 'Norme in materia di procreazione medicalmente assistita'. Parlamento Italiano. Процитовано 13 квітня 2024.
  14. ↑ а б McCullough, Laurence B.; Chervenak, Frank A. (2008). A Critical Analysis of the Concept and Discourse of 'Unborn Child'. The American Journal of Bioethics. 8 (7): 34—39. doi:10.1080/15265160802248161. PMID 18759183.
  15. ↑ Riddle, John (1994). Contraception and Abortion from the Ancient World to the Renaissance. Harvard University Press. с. 8. ISBN 0-674-16876-3.
  16. ↑ а б в James Fieser (2010). Abortion. Applied Ethics: A Sourcebook. University of Tennessee. Процитовано 30 жовтня 2015.
  17. ↑ Riddle, 1994, p. 64.
  18. ↑ K. A. Kapparis (2002). Abortion in the Ancient World. Duckworth Academic. с. 188. ISBN 0-7156-3080-6.
  19. ↑ Mitchel Roth (2010). Crime and Punishment: A History of the Criminal Justice System. Cengage Learning. с. 12. ISBN 978-0-495-80988-3.
  20. ↑ Harold G. Coward; Philip Hilton Cook (1996). Religious Dimensions of Child and Family Life: Reflections on the UN Convention on the Rights of the Child. Wilfrid Laurier Univ. Press. с. 60. ISBN 1-55058-104-X.
  21. ↑ а б в г Jean Reith Schroedel (2000). Is the Fetus a Person?: A Comparison of Policies Across the Fifty States. Cornell University Press. с. 31. ISBN 0-8014-3707-5.
  22. ↑ а б Judith Evans Grubbs (2002). Women and the Law in the Roman Empire: A Sourcebook on Marriage, Divorce and Widowhood. Psychology Press. с. 264. ISBN 0-415-15240-2.
  23. ↑ Е. В. Афонасин. (2014). Казусы римского права (PDF) (рос.). Новосибирский гос. ун-т. с. 78. Процитовано 3 листопада 2015.
  24. ↑ The Digest or Pandects Book XXXVIII. The Roman Law Library. Процитовано 3 листопада 2015.
  25. ↑ The Digest or Pandects Book XLVIII. The Roman Law Library. Процитовано 31 жовтня 2015.
  26. ↑ а б Robert Dundonald Melville (Липень 2010). A manual of the principles of Roman law relating to persons, property, and obligations. Ripol Classic. с. 103. ISBN 978-1-176-34158-6.
  27. ↑ а б Ernest L. Abel (1999). Was the fetal alcohol syndrome recognized by the Greeks and Romans? (PDF). Alcohol & Alcoholism. 34 (6): 868—872. doi:10.1093/alcalc/34.6.868. PMID 10659722. Процитовано 31 жовтня 2015.
  28. ↑ S. Troianos. The embryo in Byzantine canon law (PDF). Biopolitics International Organisation. Процитовано 2 листопада 2015.
  29. ↑ Nigel Wilson, ред. (2013). Encyclopedia of Ancient Greece. Routledge. с. 381. ISBN 978-1-136-78799-7.
  30. ↑ Mark C. Bartusis (2013). Land and Privilege in Byzantium: The Institution of Pronoia. Cambridge University Press. с. 276. ISBN 978-1-139-85146-6.
  31. ↑ а б Michael Penman. Diffinicione successionis ad regnum Scottorum: Royal succession in Scotland in the Later Middle Ages (PDF). STORRE: Stirling Online Research Repository. Процитовано 8 листопада 2015.
  32. ↑ John A. Gade. Luxemburg in the Middle Ages. Brill Archive. с. 211.
  33. ↑ James Panton (2011). Historical Dictionary of the British Monarchy. Scarecrow Press. с. xxx. ISBN 978-0-8108-7497-8.
  34. ↑ Erich H. Loewy (2013). Textbook of Medical Ethics. Springer Science & Business Media. с. 159—160. ISBN 978-94-017-4479-9.
  35. ↑ Man-Midwife, Male Feminist: The Life and Times of George Macaulay, M.D., Ph.D. (1716-1766). University of Michigan Library. Процитовано 17 листопада 2015.
  36. ↑ а б The Legal Status Of the Unborn Child. The Journal of Legal Medicine. Magazines for Industry, Incorporated: iv. 1977.
  37. ↑ The Code Napoleon: Or, The French Civil Code. Переклад: George Spence; Robert Samuel Richards. C. Hunter. 1824. с. 108. OCLC 221390954.
  38. ↑ Tatsuo Kuroyanagi (2013). Historical Transition in Medical Ethics — Challenges of the World Medical Association (PDF). Japan Medical Association Journal. Процитовано 29 жовтня 2015.
  39. ↑ Richard P. Byrne (Квітень 1967). Abortion Classified and Reclassified. ABA Journal. 53: 304, 306. ISSN 0747-0088.
  40. ↑ Jayawickrama, Nihal (2002). The Judicial Application of Human Rights Law: National, Regional and International Jurisprudence. Cambridge University Press. с. 246–247. ISBN 0-521-78042-X.
  41. ↑ Blank, Robert; Bonnicksen, Andrea (2013). Medicine Unbound: The Human Body and the Limits of Medical Intervention: Emerging Issues in Biomedical Policy Volume 3. Columbia University Press. с. 77. ISBN 978-0-231-51426-2.
  42. ↑ Fiona De Londras (22 травня 2015). Constitutionalizing Fetal Rights: A Salutary Tale from Ireland. Michigan Journal of Gender & Law. SSRN 2600907.
  43. ↑ Q&A: Human Rights Law and Access to Abortion. Human Rights Watch. Процитовано 29 жовтня 2015.
  44. ↑ а б Signatories and Ratifications. Organization of American States. Процитовано 30 жовтня 2015.
  45. ↑ а б Alvaro Paul (2012). Controversial conceptions: The unborn and the American Convention on Human Rights. Loyola University Chicago International Law Review. Процитовано 29 жовтня 2015.
  46. ↑ Chakrabarti, Reeta (29 вересня 2016). Chile's president defiant over abortion changes (брит.). Процитовано 25 червня 2019.
  47. ↑ а б Abby F. Janoff (2004). Rights of the pregnant child vs. rights of the unborn under the Convention on the Rights of the Child (PDF). Boston University International Law Journal. Процитовано 30 жовтня 2015.
  48. ↑ а б Linda Farber Post (1996). Bioethical Consideration of Maternal-Fetal Issues. Fordham Urban Law Journal. Процитовано 31 жовтня 2015.
  49. ↑ Jozef H.H.M. Dorscheidt (2010). Developments in Legal and Medical Practice Regarding the Unborn Child and the Need to Expand Prenatal Legal Protection. European Journal of Health Law. Процитовано 8 листопада 2015.
  50. ↑ Niels Petersen. The Legal Status of the Human Embryo in vitro: General Human Rights Instruments (PDF). Zeitschrift für ausländisches öffentliches Recht und Völkerrecht. Процитовано 2 листопада 2015.
  51. ↑ International Covenant on Civil and Political Rights. UN Office of the High Commissioner for Human Rights. Процитовано 1 листопада 2015.
  52. ↑ WMA Declaration on Therapeutic Abortion. WMA. Процитовано 28 жовтня 2015.
  53. ↑ Translations. Dublin Declaration. Процитовано 28 жовтня 2015.
  54. ↑ World Health Organization (2012). Safe abortion: technical and policy guidance for health systems (PDF) (вид. 2nd). Geneva: World Health Organization. с. 78. ISBN 978-92-4-154843-4. Процитовано 22 листопада 2015.
  55. ↑ а б в Asim Kurjak; Frank A. Chervenak, ред. (2006). Textbook of Perinatal Medicine, Second Edition. CRC Press. с. 218. ISBN 1-4398-1469-4.
  56. ↑ Douwe Korff. The right to life. A guide to the implementation of Article 2 of the European Convention on Human Rights (PDF). European Court of Human Rights. с. 10. Процитовано 2 листопада 2015.
  57. ↑ The Constitution, as laid down on 17 May 1814 by the Constituent Assembly at Eidsvoll and subsequently amended, most recently in May 2014 (PDF). Storting. Процитовано 11 листопада 2015. B, Article 6: An unborn child shall also be included among those entitled to the succession and shall immediately take her or his proper place in the line of succession as soon as she or he is born into the world.
  58. ↑ Abdel-Rahim Omran, ред. (2012). Family Planning in the Legacy of Islam. Routledge. ISBN 978-1-134-93642-7.
  59. ↑ а б в Abdulaziz Sachedina (2009). Islamic Biomedical Ethics: Principles and Application. Oxford University Press. с. 139. ISBN 978-0-19-970284-8.
  60. ↑ а б в Blank та Bonnicksen, 2013, p. 85.
  61. ↑ Kristin Savell. Is the 'Born Alive' Rule Outdated and Indefensible? (PDF). Sydney Law Review. Процитовано 8 листопада 2015.
  62. ↑ Guido de Wert; Christine Mummery (2003). Human embryonic stem cells: research, ethics and policy. Human Reproduction. Oxford Journals. 18 (4): 672—682. doi:10.1093/humrep/deg143. PMID 12660256.
  63. ↑ Pregnancy Justice (Вересень 2025). Pregnancy as a Crime: An Interim Update on the First Two Years After Dobbs (Звіт). Процитовано 17 серпня 2026.
  64. ↑ The Rise of Pregnancy Criminalization Post-Dobbs. Time. Процитовано 17 серпня 2026.
  65. ↑ а б Congress of the United States of America. (25 March 2004). Unborn Victims of Violence Act of 2004 . H.R.1997. Retrieved 31 July 2006.
  66. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "NBCWatts" не вказано текст
  67. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "CNNWatts" не вказано текст
  68. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "NBCElSalvador" не вказано текст
  69. ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "CNNElSalvador" не вказано текст
  70. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "HRWElSalvador" не вказано текст
  71. ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "BBCDecrim" не вказано текст
  72. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "BBCPacker" не вказано текст
  73. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "CommonsLibrary" не вказано текст
  74. ↑ а б в Pregnancy Exclusions in Advance Directives: A Post-Dobbs Equal Protection Argument. Georgetown Journal of Gender and the Law. 27 (1). Осінь 2025. Процитовано 17 серпня 2026.
  75. ↑ A brain-dead woman's pregnancy raises questions about Georgia's abortion law. Oregon Public Broadcasting. 21 травня 2025. Процитовано 17 серпня 2026.
  76. ↑ Explainer: Making Sense of Alabama's Supreme Court Ruling on IVF. JURIST. 22 лютого 2024. Процитовано 17 серпня 2026.
  77. ↑ Bertrand-Mirkovic, Aude (15 квітня 2015). La notion de personne: Étude visant à clarifier le statut juridique de l'enfant à naître. Presses universitaires d'Aix-Marseille.
  78. ↑ Définition de Infans conceptus. DICTIONNAIRE DU DROIT PRIVÉ. Процитовано 13 квітня 2024.
  79. ↑ Casey, Gerard (2005). Born Alive: The Legal Status of the Unborn Child. Barry Rose Law Publishers Limited. с. viii.
  80. ↑ LEY DE PROTECCIÓN INTEGRAL DE LA NIÑEZ Y ADOLESCENCIA. Процитовано 13 квітня 2024.
  81. ↑ Political Constitution of Peru (1993) (PDF). Процитовано 13 квітня 2024.
  82. ↑ Criminal Code of Canada. Процитовано 30 січня 2019.
  83. ↑ Chile's Constitution of 1980 with Amendments through 2012 (PDF). Constitute Project. Процитовано 31 жовтня 2015.
  84. ↑ Dominican Republic's Constitution of 2010 (PDF). Constitute Project. Процитовано 31 жовтня 2015.
  85. ↑ Ecuador's Constitution of 2008 (PDF). Constitute Project. Процитовано 31 жовтня 2015.
  86. ↑ El Salvador's Constitution of 1983 with Amendments through 2003 (PDF). Constitute Project. Процитовано 31 жовтня 2015.
  87. ↑ Guatemala's Constitution of 1985 with Amendments through 1993 (PDF). Constitute Project. Процитовано 31 жовтня 2015.
  88. ↑ Hungary's Constitution of 2011 (PDF). Constitute Project. Процитовано 31 жовтня 2015.
  89. ↑ Honduras's Constitution of 1982 with Amendments through 2012 (PDF). Процитовано 31 жовтня 2015.
  90. ↑ Madagascar's Constitution of 2010 (PDF). Constitute Project. Процитовано 31 жовтня 2015.
  91. ↑ Peru's Constitution of 1993 with Amendments through 2009 (PDF). Constitute Project. Процитовано 31 жовтня 2015.
  92. ↑ L10406compilada. Процитовано 21 грудня 2021.
  93. ↑ Philippines's Constitution of 1987 (PDF). Constitute Project. Процитовано 31 жовтня 2015.
  94. ↑ Slovakia's Constitution of 1992 with Amendments through 2014 (PDF). Constitute Project. Процитовано 31 жовтня 2015.
  95. ↑ Penal Code of Solomon Islands (PDF). Процитовано 30 січня 2019.
  96. ↑ Eighth Amendment of the Constitution Act, 1983. Irish Statute Book. с. Schedule, Part II. Процитовано 8 березня 2018.
  97. ↑ Unborn 'does not have' inherent constitutional rights. RTÉ.ie. 7 березня 2018. Процитовано 8 березня 2018.
  98. ↑ de Freytas-Tamura, Kimiko (26 травня 2018). Ireland Votes to Legalize Abortion in Blow to Catholic Conservatism. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 26 травня 2018.
  99. ↑ Thirty-sixth Amendment of the Constitution Bill 2018. Houses of the Oireachtas. Процитовано 9 березня 2018.
  100. ↑ Pregnancy Justice. Laws By State. Процитовано 17 серпня 2026.
  101. ↑ а б Paul Benjamin Linton (2011). The Legal Status of the Unborn Child Under State Law (PDF). St. Thomas Journal of Law & Public Policy. Thomas More Society. Процитовано 6 листопада 2015.
  102. ↑ "The Bush Administration's Plan for Fetal Care ." (7 February 2002). On Point. Retrieved 31 July 2006.
  103. ↑ Kuang Yanping. A Comparative Study on the Mainland, Macao, and Hong Kong's Civil Remedy of Fetus's Interests. Journal of China Women's University. Gender Study Network. Процитовано 6 листопада 2015.
  104. ↑ Japanese Civil Code in English. Craftsman, LPC. Процитовано 8 листопада 2015.
  105. ↑ The Civil Code of the Philippines. Chan Robles Virtual Law Library. Процитовано 6 листопада 2015.
  106. ↑ Spain Civil Code (approved by Royal Decree of 24 July 1889). WIPO. Процитовано 8 листопада 2015.
  107. ↑ Jamal J. Nasir, ред. (1990). The Islamic Law of Personal Status. Brill Archive. с. 284. ISBN 1-85333-280-1.
  108. ↑ Article 2: The Institution of Monarchy. The Constitution of The Kingdom of Bhutan (PDF). с. 2–9 (quote from pp. 2–3). ISBN 99936-754-0-7. Процитовано 14 жовтня 2014. 3. The title to the Golden Throne of Bhutan [...] shall: [...] (b) Pass by hereditary succession to the direct lineal descendants on the abdication or demise of the Druk Gyalpo, in order of [...]; (c) Pass to the child of the Queen who is pregnant at the time of the demise of the Druk Gyalpo if no heir exists under section 3(b); [...]
  109. ↑ Rzecznik Praw Dziecka chce powstrzymać ciężarne od picia alkoholu. Sygnały dnia (пол.). Prowadzi: Piotr Gociek; Gość: Marek Michalak (Rzecznik Praw Dziecka). Jedynka Polskie Radio. 13 вересня 2017. Процитовано 2 січня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки, що використовують параметр others без параметра author або editor (посилання)
  110. ↑ Nowy pomysł. Zakażą im picia alkoholu?. Fakt24.pl (пол.). 5 червня 2018. Процитовано 2 січня 2024.
  111. ↑ kospa (17 вересня 2017). Ciężarne kobiety, które piją alkohol, będą umieszczane w zamkniętych zakładach? Dr Woydyłło-Osiatyńska pisze do rzecznika praw dziecka. Kraj. Wyborcza.pl / Gazeta Wyborcza. Agora SA. Процитовано 2 січня 2024.
  112. ↑ Rosenberg, J. (Червень 2004) [First published online: June 14, 2004]. Low Birth Weight Is Linked to Timing of Prenatal Care and Other Maternal Factors. International Family Planning Perspectives. Guttmacher Institute. 30 (2): 101—102. ISSN 0190-3187. JSTOR 3181036.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  113. ↑ "Some Legislators Want To Ban Pregnant Women From Smoking". (14 June 2006). The Hometown Channel. Retrieved 31 July 2006.
  114. ↑ DeMillo, Andrew (13–14 червня 2006). Huckabee says ban on smoking during pregnancy makes sense. LITTLE ROCK. Associated Press.
  115. ↑ а б в г д Center for Reproductive Rights (Вересень 2000). Punishing Women for Their Behavior During Pregnancy: An Approach That Undermines Women's Health and Children's Interests (PDF) (Briefing Paper). Процитовано 31 липня 2006.
  116. ↑ Jyotsna Singh, India probes baby body parts find, BBC News, 23 July 2007. Retrieved 15 August 2008.
  117. ↑ Berer, Marge, ред. (Травень 2005). China makes sex-selective abortions a crime. Round Up: Law and Policy (pp. 202–206). Reproductive Health Matters. 13 (25): 203. doi:10.1016/S0968-8080(05)25178-9. ISSN 0968-8080. JSTOR 3776292.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).