YaChudo

Природне право

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Приро́дне пра́во (лат. ius naturale, lex naturalis) — теоретична доктрина в теорії права, за якою головним джерелом права є сама природа, а не воля законодавця[1]. Також термін визначає і саме право, задане природою. Людині природні права належать від народження, вони закладені в самій її сутності й однакові для всіх.

Визначення

Природне право протилежне позитивному праву, визначеному законодавством у рамках правової системи конкретної держави.

Природне право — це вихідні принципи, на основі яких приймаються чинні норми і на підставі котрих здійснюється їхнє оцінювання. Це відбувається з урахуванням ієрархії цінностей, яку подає філософія, вирішуючи питання про ставлення людини до оточення, в тому числі й ціннісне. Норми природного права, маючи максимально широке, універсальне значення, адресовані до всіх без винятку правоздатних суб'єктів і закликають дотримуватись закріплених у них приписів, тому що останні відповідають вимогам вищої, абсолютної справедливості.[2]

Поняття природного права є теоретичною доктриною, яка використовується для критики конкретного позитивного права, визначеного законодавцем. Відповідно до теорії соціального натуралізму (О. М. Костенко) «природне право — це правила відносин між людьми у суспільстві, що випливають із законів соціальної природи».

Історія

Історичні передумови, що передують формування права як самостійної науки, свідчать: філософське осмислення правовій реальності почалося з розмежування права на природне і позитивне. Саме їх суперечливу єдність і складає, в найпершому наближенні, структуру правової реальності. Тут ми маємо справу із дуалістичної трактуванням права структури, якої дотримувалися такі російські філософи права, як І. Ільїн, В. Соловйов та деякі інші. Серед сучасних західних філософів права таку позицію займає А. Кауфман. Його концепція «онтологічної структури права» будується на з'єднанні позитивно-нормативної легальності з природничо-правової справедливістю. До її основі знаходиться онтологічну відмінність між сутністю і існуванням права.

У класичній античності джерелом дійсного права природа вважалася взагалі, в християнському Середньовіччі — божественна мудрість Творця, у період Нового часу — досконалість людського розуму як найбільш значного з створінь природи. Аналіз історії філософсько-правової думки дозволяє розрізняти два основних підходи до розуміння природного права і його співвідношення з позитивною.

З точки зору першого підходу природне право розумілося як сукупність апріорних моральних вимог, що пред'являються до позитивного права, як критична інстанція, що дає моральну оцінку позитивного права з точки зору його справедливості чи несправедливості (Платон], Кант). З позиції ж другого підходу природне право розуміється як необхідна та незмінна основа чинного законодавства, не існує поза ним, тобто природні принципи шукалися всередині чинного права, що мислилося як реалізується в історії надприродна ідея права ([Арістотель], [Гегель]).

Така ж подвійність підходу до розуміння природного права спостерігалася наприкінці XIX-початку XX століття в Росії в ситуації відродження природного права. Тут розрізнялися етико-нормативні концепції (П. Новгородцев, [С. Булгаков]) і ейдологічні концепції (М. Михайловський, Гессен В., Н. Алексєєв та ін.) Хоча перші концепції, як правило, були пов'язані з ліберальними реформістськими ідеями, а другу в більшій мірі стосувалися захисту існуючого правопорядку, всі вони були спрямовані на критику позитивістської методології, ототожнюють право з силою державного примусу. І тут, при всьому різноманітті поглядів з даного питання можна з достатньою чіткістю розрізнити природне право як категорію методологічного порядку і природне право як реальний факт соціальної дійсності.

Поняття природного права використовували й розвивали Станіслав Оріховський, Гуго Гроцій, Бенедикт Спіноза, Томас Гоббс, Самуель (Самуїл) фон Пуфендорф, Джон Локк, Жан-Жак Руссо та ін.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К.: Українська енциклопедія, 2002. — Т. 4: Н - П. — 720 с.
  2. ↑ Луцький Р. П. Позитивне право та природне право: опозиція категорій [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Часопис Київського університету права: Український науково-теоретичний часопис. — № 4. — К.: 2011. — С. 38—41.

Джерела

  • Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. К., 2001.
  • Костенко О.М. Культура і закон у протидії злу. - Київ: Атіка, 2008. - 352 с.
  • Костенко О.М. Що є право? Про основи "натуралістичної" юриспруденції у світлі соціального натуралізму // Право України. - 2010. - №4. - С.83-92.
  • Костенко О.М. Що таке природне право? Концепція природного права у світлі соціального натуралізму // Право України. - 2021. - №1. - С.115-138.
  • Прокопов Д. Є. Розвиток теорії природного права у вітчизняній і російській правовій думці (середина ХІХ - початок ХХ століть): Монографія. — К.: Логос, 2011. — 543 с.
  • Природне та позитивне право: реальність чи ілюзорність аналогії/ С. І. Клім // Актуальні проблеми держави і права. - 2010. - Вип. 56. - С. 84-90.
  • Ідея та необхідність універсальної юридичної науки. Природне право, філософія права, загальне правознавство / П. Й. А. фон Фейєрбах // Порівняльне правознавство. - 2012. - № 3-4. - С. 328-339.
  • Природне право: концептуалізація західноєвропейської моделі від софістів до Гуго Гроція / В. Муляр // Studia politologica Ucraino-Polona. - 2013. - Вип. 3. - С. 59-65.
  • Природне право та законні інтереси у трудових правовідносинах / О. Є. Костюченко // Форум права. - 2008. - № 2. - С. 261-265.
  • Природне право як предмет аналізу в європейській новочасній теоретико-правовій думці / Д. Є. Прокопов // Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. - 2008. - № 3. - С. 47-54.
  • Безпосереднє здійснення влади народом і природне право / А. О. Янчук // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. - 2014. - № 2. - С. 55-59.
  • Місцеве самоврядування як природне право територіальної громади / О. Г. Лиска // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - 2008. - Вип. 32. - С. 220-227.
  • Природне право з необмеженим потенціалом / А. Селіванов // Віче. - 2012. - № 22. - С. 3-10.
  • Природне та позитивне право: компаративний аналіз / В. Є. Дзівідзінський // Вісник Дніпропетровського університету. Серія : Філософія. Соціологія. Політологія. - 2012. - Т. 20, вип. 22(2). - С. 71-75.
  • Природне право як юридичний критерій соціальної справедливості / І. В. Воронова // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Право. - 2013. - № 1077, вип. 15. - С. 26-29.
  • http://www.pravda.com.ua/articles/2007/08/17/3271782/ [Архівовано 25 травня 2017 у Wayback Machine.]
  • http://all-filosof.ru/filosofija-prava/70/759-prirodne-i-pozitivne-pravo-yak-osnovni-elementi-strukturni-pravovoї-realnosti-їx-zmist-i-spivvidnoshennya [Архівовано 9 грудня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання

Рекомендована література

  • Adams, John. 1797. A Defence of the Constitutions of Government of the United States of America. 3rd edition. Philadelphia; repr. Darmstadt, Germany: Scientia Verlag Aalen, 1979.
  • Aristotle. Nicomachean Ethics.
  • Aristotle. Rhetoric.
  • Aristotle. Politics.
  • Aquinas. Summa Theologica.
  • Barham, Francis.Introduction to The Political Works of Marcus Tullius Cicero.
  • Blackstone, William. 1765–1769. Commentaries on the Laws of England.
  • Botein, Stephen. 1978. "Cicero as Role Model for Early American Lawyers: A Case Study in Classical 'Influence'". The Classical Journal 73, no. 4 (April–May).
  • Boyer, Allen D. 2004. "Sir Edward Coke, Ciceronianus: Classical Rhetoric and the Common Law Tradition." in Law, Liberty, and Parliament: Selected Essays on the Writings of Sir Edward Coke, ed. Allen D. Boyer. Indianapolis: Liberty Fund.
  • Burlamaqui, Jean Jacques. 1763. The Principles of Natural and Politic Law. Trans. Thomas Nugent. Repr., Indianapolis: The Liberty Fund, 2006.
  • Burns, Tony. 2000. "Aquinas's Two Doctrines of Natural Law." Political Studies 48. pp. 929–946.
  • Carlyle, A. J. 1903. A History of Medieval Political Theory in the West. vol. 1. Edinburgh.
  • Cicero. De Legibus.
  • Cochrane, Charles Norris. 1940. Christianity and Classical Culture: A Study of Thought and Action from Augustus to Augustine. Oxford: Oxford University Press.
  • Corbett, R. J. 2009. "The Question of Natural Law in Aristotle." History of Political Thought 30, no. 2 (Summer): 229–250
  • Corwin, Edward S. 1955. The "Higher Law" Background of American Constitutional Law. Ithaca, NY: Cornell University Press.
  • Edlin, Douglas E. 2006. "Judicial Review Without a Constitution." Polity 38, no. 3 (July): 345–368.
  • Farrell, James M. 1989. "John Adams's Autobiography: The Ciceronian Paradigm and the Quest for Fame." The New England Quarterly 62, no. 4 (Dec. ).
  • Gert, Bernard, [1998] 2005. Morality: Its Nature and Justification. Description & outline [Архівовано 2020-04-11 у Wayback Machine.]. Revised Edition, Oxford University Press.
  • Haakonssen, Knud. 1996. Natural Law and Moral Philosophy: From Grotius to the Scottish Enlightenment. Cambridge, UK: Cambridge University Press.
  • Haakonssen, Knud. 2000. "The Character and Obligation of Natural Law according to Richard Cumberland." In English Philosophy in the Age of Locke, ed. M.A. Stewart. Oxford.
  • Heinze, Eric, 2013. The Concept of Injustice (Routledge)
  • Jaffa, Harry V. 1952. Thomism and Aristotelianism. Chicago: University of Chicago Press.
  • Jefferson's Literary Commonplace Book. Trans. and ed. Douglas L. Wilson. Princeton, NJ: Princeton University Press, 1989.
  • Maritain, Jacques. 2001. Natural Law: Reflections on theory and practice, tr. and ed. William Sweet, South Bend, IN: St Augustine's Press.
  • McIlwain, Charles Howard. 1932. The Growth of Political Thought in the West: From the Greeks to the End of the Middle Ages. New York: The Macmillan Company.
  • Miller, Fred (2008). Natural Law. У Hamowy, Ronald (ред.). The Encyclopedia of Libertarianism. Thousand Oaks, CA: Sage; Cato Institute. с. 351—353. doi:10.4135/9781412965811.n215. ISBN 978-1-4129-6580-4. LCCN 2008009151. OCLC 750831024. Архів оригіналу за 9 січня 2023. Процитовано 30 березня 2022.
  • "Natural Law." International Encyclopedia of the Social Sciences. New York, 1968.
  • Reinhold, Meyer. 1984. Classica Americana: The Greek and Roman Heritage in the United States. Detroit: Wayne State University Press.
  • Rommen, Heinrich A. 1947. The Natural Law: A Study in Legal and Social History and Philosophy. Trans. and rev. Thomas R. Hanley. B. Herder Book Co.; repr. Indianapolis: Liberty Fund, 1998.
  • Scott, William Robert. 1900. Francis Hutcheson: His Life, Teaching, and Position in the History of Philosophy Cambridge; repr. New York: Augustus M. Kelley, 1966.
  • Shellens, Max Salomon. 1959. "Aristotle on Natural Law." Natural Law Forum 4, no. 1. pp. 72–100.
  • Skinner, Quentin. 1978. The Foundations of Modern Political Thought. Cambridge.
  • Waldron, Jeremy. 2002. God, Locke, and Equality: Christian Foundations in Locke's Political Thought. Cambridge University Press, Cambridge (UK). ISBN 978-0-521-89057-1.
  • Wijngaards, John, AMRUTHA. What the Pope's man found out about the Law of Nature, Author House 2011.
  • Wilson, James. 1967. The Works of James Wilson. Ed. Robert Green McCloskey. Cambridge, Mass.: Harvard University Press.
  • Woo, B. Hoon. 2012. "Pannenberg's Understanding of the Natural Law. [Архівовано 2020-04-11 у Wayback Machine.]" Studies in Christian Ethics 25, no. 3: 288–290.
  • Zippelius, Reinhold. Rechtsphilosophie, 6th edition, § 12. C.H. Beck, Munich, 2011. ISBN 978-3-406-61191-9.
  • Decock, Wim (2013). Theologians and Contract Law: The Moral Transformation of the Ius commune (ca. 1500-1650). Leiden/Boston: Martinus Nijhoff Publishers. с. 723. ISBN 978-90-04-23285-3.
  • Stanford Encyclopedia of Philosophy:
  • Internet Encyclopedia of Philosophy Entry 'Natural Law' by Kenneth Einar Himma
  • Aquinas on natural law
  • Natural Law explained, evaluated and applied A clear introduction to Natural Law
  • Jonathan Dolhenty, Ph.D., "An Overview of Natural Law"
  • Catholic Encyclopedia "Natural Law"
  • McElroy, Wendy "The Non-Absurdity of Natural Law," The Freeman, February 1998, Vol. 48, No. 2, pp. 108–111
  • John Wijngaards, "The controversy of Natural Law."
  • Lex Naturalis, Ius Naturalis: Law as Positive Reasoning and Natural Rationality by Eric Engle, (Elias Clarke, 2010).

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).