YaChudo

Латиші

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Латиші
2008 Хор Фестивалю пісні і танцю в латиських народних костюмах
Самоназваlatvieši
Мапа розселення
Регіон

Латвія Латвія 1 187 891 (2021)[1]
США США 96 070–102 000 (2009)[2]
Велика Британія Велика Британія 39 000 (2011)[3][4]
Канада Канада 27 870 (2006)[5]
Німеччина Німеччина 27 752 (2014)[6]
Бразилія Бразилія 25 000 (2002)[7]
Ірландія Ірландія 20 593 (2011)[8]
Австралія Австралія 20 124 (2011)[9]
Росія Росія 18 979 (2010)[10]
Нова Зеландія Нова Зеландія 20 000 (2004)[11]
Норвегія Норвегія 8 077 (2013)[12]
Україна Україна 5 079 (2001)[13]


Ізраїль Ізраїль 4 000 (2020)[14]
Данія Данія 3 799 (2012)[15]
Іспанія Іспанія 3 711 (2011)[16]
Естонія Естонія 3,329 (2020)[17]
Фінляндія Фінляндія 3,232 (2020)[18]
Італія Італія 2,689 (2014)[19]
Франція Франція 2,602 (2016)[20][21]
Литва Литва 2,300 (2012)[22]
Білорусь Білорусь 1,549 (2009)
Узбекистан Узбекистан 1,800[23]
Нідерланди Нідерланди 1,400(2002)[24]
Казахстан Казахстан 1,123 (2009)[25]
Кількістьбл. 1 530 000[11]
Названі на честьЛатвія Редагувати інформацію у Вікіданих
Близькі долитовці, естонці (частково)
Входить добалти
Мовалатиська
Релігіялютеранство, католицизм (значна меншість)
Прапор

Латиші́[26][27] (латис. latvieši) — північноєвропейський балтійський народ, корінне населення Латвії (складають понад 62 %). Носії латиської мови, що належить до балтійської групи індоєвропейських мов. Сформувалися у XV—XVII століттях на основі балтських (земгалів, куршів, латгалів, селонів) та угро-фінських (ліви, ести) племен, що заселяли історичну Лівонію. Належать до східно-балтійського расового типу. Традиційно сповідують християнство — лютеранство та католицизм, який особливо поширений на сході Латвії (Латгалії) серед субетнічної групи — латгальців, крім того, католицизм також сповідують суйти в Курземі. Мають тісні історично-культурні зв'язки з сусідніми литовцями (які також є балтами) та естонцями.

Історично зазнали сильного культурного впливу німців, які християнізували та колонізували латвійські землі в XIII столітті, в ході Лівонського хрестового походу. До початку ХХ століття перебували під іноземним пануванням — німецьким, литовським, шведським, російським. У 1918—1920 роках, внаслідок розпаду Російської імперії та завдяки війні за незалежність, створили власну національну державу — Латвійську Республіку. Під час Другої світової війни (1939—1945) були під радянською (1940—1941) та німецькою (1941—1944) окупацією. За результатами цієї війни опинилися під радянським гнітом (1944—1991). Вели визвольну боротьбу в складі партизанських загонів (Лісові брати) та німецьких військ (Латиський добровольчий легіон). Інкорпоровані як Латвійська РСР до складу СРСР (1940). За радянського панування зазнали москвинізації та національно-культурної асиміляції, проте змогли зберегти мову та культуру. У 1991 році, завдяки розвалу Радянського Союзу, відновили власну незалежність.

Історія

Предками латишів були балтські племена, що оселилися на території Латвії в 3-2-у тисячолітті до нашої ери. На початку 1-го тисячоліття нашої ери сформувалися близькі щодо культури етнічні утворення:

В 10-12 століттях на землях латгалів, які до цього часу знаходилися у васальній залежності від Полоцького князівства, виникають перші державні утворення — князівства Талава, Єрсіка й Кокнесе. З кінця 12 століття почалася німецька колонізація Латвії, що завершилася включенням її в землі Ливонського ордену й інших німецьких князівств.

На території Латвії поширилося католицтво, з 1-ї половини 16 століття — протестантизм. У 1561 більша частина Латвії стала залежною від Великого князівства Литовського, пізніше — Речі Посполитої. В 1629 році західна частина відійшла до Швеції.

У 18 столітті в результаті Північної війни й розділів Польщі 1772 й 1795 Латвія увійшла до складу Російської імперії.

У середині 19 століття на основі середньолатиського діалекту сформувалася літературна мова. В 1920 році Латвія здобула незалежність, але 1940 року її завоювала СРСР. 1990 року ВР Латвії ухвалила Декларацію про її незалежність.

Походження самоназви

Слово «latvietis» стало поширеним у 19 столітті, витіснивши термін «latvis» (лат. Lotavis), який використовувався щонайменше з 16 століття, і який пізніше був знову введений з поезії в активний словниковий запас латиської літературної мови, в основному як термін для позначення старолатиської мови.

Слово «Latvietis» було утворене від «Latvis» шляхом додавання суфікса «-ietis». Походження слова «Latvis» є більш давнім і незрозумілим. Ймовірно, воно походить від давніших форм *latuvis або *latavis, які, в свою чергу, походять від власних назв *Latuva або *Latava (порівняйте з сучасними назвами річок у Литві — Latava, Latuva, а також Lãtupis). Корінь «lat-» в «latgalis» також, ймовірно, походить від назви давньої річки *Lata, яка, можливо, походить від прабалтійського кореня «lat-», який, у свою чергу, походить від праіндоєвропейських *lat-, *let-, *lot- («текти»). Слова зі схожим коренем зустрічаються і в інших мовах, наприклад, давньогрецьке λάταξ (látaks - «купа»), давньоірландське laith («рідина, болото»), (< *lati), lathach («мул, багно») (< *latàkā), давньоскандинавське leþja («глина; залишок, слиз») та давньоверхньонімецьке letto («глина»). Від слова «latvis» походить також назва латиського народу в інших мовах, таких як литовське lãtvis, українське латиш, польське lotysz, німецьке Lette, англійське Lett, естонське läti та фінське lätti.

Культура

Традиційні заняття — землеробство (жито, пшениця, ячмінь, овес, гречка, коноплі, бобові, картопля, у Латгалії — льон) і тваринництво (велика рогата молочна худоба, вівці, свині, коні), на узбережжі — рибальство. Традиційні ремесла — обробка деревини, шкіри, металу, бурштину, ткацтво. У латишів різних областей — Латгалії, Курземе, Відземе, Земгалії й ін. — зберігаються особливості в культурі.

Житло

Традиційні поселення — однодворки (віенсетас), на сході — села рядового і вуличного планування (ціемс, саджа). Розташування будівель садиби (житловий будинок — істаба, господарські будівлі — кліть, клуня, хлів, лазня) у різних районах по-різному.

Основний тип традиційного житла — зруб на фундаменті з природного каменю. Дахи двосхилі (у Відземе й Курземе — чотирискатні), із соломи, очерету або дранки. Житлові приміщення розташовувалися обабіч сіней (намс) з кухнею. Латгальская істаба, близька до російської й білоруської курної хати, має вигляд двох самостійних зрубів з російською піччю, з'єднаних холодними сіньми (синцес). У 1920-30-х роках поширилися багатокамерні сільські будинки типу котеджів. Наприкінці 1940-х років почалося переселення латишів з хуторів у селища, розташування яких здебільшого збігалося з колишніми волосними центрами.

Одяг

Традиційний жіночий костюм — довга тунікоподібна сорочка, смугаста або картата спідниця, наплічна накидка (віллайне). Були місцеві особливості в покрої, кольорах й прикрасах одягу. У Видземі сорочки прикрашалися мережкою, накидки — білі, головний убір дівчини — червоний вінок, що розшитий бісером, одруженої жінки — білий вишитий чепець. У Земгалії сорочка прикрашалася білою вишивкою, спідниця — особливим браним («квітковим») візерунком, накидка — багатим тканим візерунком; на голові носили шовкову хустку, що зав'язувалася в дівчини позаду, у одруженої жінки — під підборіддям; дівчата також носили металеві вінки, одружені жінки — тюлеві чепці. Курземський костюм (зберігався довше від інших, аж до середини ХХ століття) відрізнявся металевими поясами, яскраво-синіми накидками з металевими прикрасами, пряжками-сактами. На голові носили металеві або ткані на твердому каркасі вишиті бісером вінки. Латгальский костюм складався із сорочки із червоним браним або вишитим візерунком, картатої (на півночі — білої) спідниці, білої накидки із синьо-зеленою вишивкою, лляного наплічного покривала (снатене). Головний убір дівчини — червоний вишитий бісером вінок, одружених жінок — білий вишитий чепець. Аугшземський костюм окремими рисами подібний до латгальського, відземського і земгальського: сорочка із прямими поликами (на відміну від інших латиських жіночих сорочок) прикрашалася червоною вишивкою, спідниця — картата або у світлу смужку, головний убір — полотняний (наматс), по святах надягали фартух.

Чоловічий одяг більш одноманітний, складався з каптана (білого, сірого або синього), штанів (одного кольору з каптаном або картатих), сорочки, пояса, шарфа, шапки, рукавичок. Штани заправлялися в шкарпетки з кольоровим одворотом, взуття — чоботи або постоли. По святах обов'язково одягався чорний або сірий капелюх — ратене. І чоловічі й жіночі сорочки сколювалися біля коміра металевою пряжкою. З 2-ї половини 19 століття традиційний костюм почав виходити з ужитку.

Страви

Традиційна їжа — борошно, крупи, горох, боби. Хліб пекли кислий, в основному з житнього борошна. З товченого конопельного насіння готували так зване молоко, що слугувало приправою до картоплі й каш. Традиційні страви — юшки із круп (путра) і овочів (капусти), каші, галушки з гороху або бобів, у свята — пироги зі шпигом, печиво, м'ясні страви (наприклад, на Різдво й Новий рік — свиняча голова з кислою капустою, на Великдень — яйця й холодець), на Іванів день (Ліго) — «янів сир» із сиру. Традиційні напої — збитень із житнього борошна, ячмінне пиво, березовий і кленовий соки.

Традиції та фольклор

Родина була патрилінійна. Звичайне господарство переходило до старшого сина, інші спадкоємці одержували свою частку грішми, на які навчалися ремеслу, здобували освіту, ішли на заробітки в міста або в батраки. Було поширено приймакування.

Найрозвиненіші види прикладного мистецтва — художнє ткацтво, вишивка, в'язання, плетиво, різьблення по дереву, виробництво керамічних виробів, обробка металу, бурштину, тиснення по шкірі. Усна народна творчість включає: казки (тейки), перекази, анекдоти, загадки, прислів'я, приказки. Багатий пісенний фольклор — дайни (пісні трудові, сатиричні, побутові, календарні й ін.). Основні музичні інструменти — кокле (тип гуслів), смуйгас (волинка), скрипка, сопілка й ін. Народні пісні є найважливішою частиною репертуару пісенних свят, що регулярно проводяться з 1873.

Чисельність

  • Латиші в Латвії у 2024 році
    1920: 1 161 404 особи (в Латвії; 72,76 % населення країни)
  • 1925: 1 354 126 осіб (в Латвії; 73,40 % населення країни)
  • 1930: 1 394 957 осіб (в Латвії; 73,42 % населення країни)
  • 1935: 1 472 612 особи (в Латвії; 75,50 % населення країни)
  • 1959: 1 297 881 особи (в Латвії; 62,00 % населення країни)
  • 1970: 1 341 805 осіб (в Латвії; 56,76 % населення країни)
  • 1979: 1 344 105 осіб (в Латвії; 53,7 % населення країни)
  • 1989: 1 387 757 осіб (в Латвії; 52,0 % населення країни)
  • 2000: 1 370 703 осіб (в Латвії; 57,7 % населення країни)
  • 2011: 1 255 785 осіб (в Латвії; 62,2 % населення країни)
  • 2025: 1 175 902 осіб (в Латвії; 62,4 % населення країни)

Сучасність

Латвія Латвія 1 175 902 (2025)[1]
США США 96,070–102,000 (2009)[2]
Велика Британія Велика Британія 39,000 (2011)[3][4]
Канада Канада 27,870 (2006)[5]
Німеччина Німеччина 27,752 (2014)[6]
Бразилія Бразилія 25,000 (2002)[7]
Ірландія Ірландія 20,593 (2011)[8]
Австралія Австралія 20,124 (2011)[9]
Росія Росія 20,068 (2010)[28]
Нова Зеландія Нова Зеландія 20,000 (2004)[11]
Норвегія Норвегія 8,077 (2013)[12]
Україна Україна 5,079 (2001)[13]
Швеція Швеція 4,116 (2009)[29]
Данія Данія 3,799 (2012)[30]
Іспанія Іспанія 3,711 (2011)[31]
Італія Італія 2,689 (2014)[32]
Литва Литва 2,300 (2012)[33]
Естонія Естонія 2,171 (2012)[34]
Франція Франція 1,702 (2007)[35]
Білорусь Білорусь 1,549 (2009)
Нідерланди Нідерланди 1,400 (2002)[36]
Фінляндія Фінляндія 1,164 (2013)[37]
Казахстан Казахстан 1,123 (2009)[38]
Швейцарія Швейцарія 736 (2006)[39]
Бельгія Бельгія 679 (2008)[40]
Ісландія Ісландія 654 (2013)[41]
Туркменістан Туркменістан 500 (2010)
Венесуела Венесуела 300[42]
Молдова Молдова 400 (2010)
Португалія Португалія 383 (2010)[43]
Польща Польща 293 (2011)[44]
Грузія Грузія 200
Аргентина Аргентина 200
Чехія Чехія 193 (2011)[45]
Австрія Австрія 152 (2002)[46]
Узбекистан Узбекистан 140 (2000)[47]
Чилі Чилі 100
Греція Греція 69 (2006)[48]
Киргизстан Киргизстан 82 (2009)[49] Хорватія Хорватія 11 (2001)[50]

Видатні латиші

  • Письменник: Райніс (Яніс Пліекшанс, 1865—1929), відомий латиський письменник, діяч культури, політик, автор численних видань віршів, поем, п'єс й ін. Райніс названий «людиною 20 століття Латвії».
  • Композитори: Андрейс Юр'янс (1856—1922) і Язепс Вітолс (1863—1948) — основоположники національного стилю в латиській інструментальній музиці.
    Раймонд Паулс — видатний естрадний композитор і громадський діяч.
  • Художники: Яніс Розенталс (1866—1916) та Вільгельм Пурвітис (1872—1945) — найвідоміші латиські художники. Яніс Розенталс — основоположник латиського портретного живопису. Багато зробив для розвитку латиського пейзажу Вілгелмс Пурвітис, завдяки йому цей жанр навіки зайняв своє місце в європейському живописі.
  • Учені: Давид Іеронім Ґрінделіс (1776—1836) — перший природознавець Латвії, хімік, фармацевт і лікар.
  • Спортсмени: Яніс Лусіс (1939) — єдиний спортсмен Латвії (метання списа), що завоював три олімпійські медалі (золоту, срібну, бронзову). Уляна Семенова (1952) — найвидатніша баскетболістка в історії олімпійських ігор, триразова чемпіонка світу.

Див. також

Джерела

Примітки

  1. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 15 квітня 2023. Процитовано 15 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ а б Detailed Tables - American FactFinder. Factfinder.census.gov. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 3 грудня 2011.
  3. ↑ а б Population by country of birth and nationality, Annual Population Survey, Office of National Statistics, 2010] [Архівовано 28 серпня 2010 у Wayback Machine.]
  4. ↑ а б BNS. TVNET :: Ārvalstīs - Lielbritānijā pašlaik dzīvo 39 tūkstoši viesstrādnieku no Latvijas. Tvnet.lv. Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 3 грудня 2011.
  5. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 15 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ а б Federal Statistical Office - Foreign population by average-age and average duration of residence. Destatis.de. 20 жовтня 2008. Архів оригіналу за 22 лютого 2012. Процитовано 23 січня 2012.
  7. ↑ а б Revista Época Ediyco 214 24/06/2002. Epoca.globo.com. 24 червня 2002. Архів оригіналу за 3 липня 2013. Процитовано 3 грудня 2011.
  8. ↑ а б CSO Emigration (PDF). Census Office Ireland. Архів оригіналу (PDF) за 13 листопада 2012. Процитовано 29 січня 2013.
  9. ↑ а б Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 липня 2014. Процитовано 15 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ Всеросійський перепис населення (2010)
  11. ↑ а б в Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2006. Процитовано 6 січня 2007.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 15 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ а б State statistics committee of Ukraine — National composition of population, 2001 census [Архівовано 26 грудня 2018 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Immigrant and Emigrant Populations by Country of Origin and Destination. 10 лютого 2014.
  15. ↑ StatBank Denmark. Statbank.dk. Процитовано 2 серпня 2017.
  16. ↑ Población extranjera por sexo, edad (grupos quinquenales) y país de nacionalidad. Ine.es. Процитовано 2 серпня 2017.
  17. ↑ Population by ethnic nationality. Statistics Estonia. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 30 березня 2016.
  18. ↑ Befolkning 31.12. Efter Område, Bakgrundsland, Kön, År och Uppgifter. Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 24 травня 2023.
  19. ↑ Statistiche demografiche ISTAT. Demo.istat.it. Процитовано 28 червня 2015.
  20. ↑ Présentation de la Lettonie.
  21. ↑ [1] [Архівовано 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Gyventojų skaičius metų pradžioje. Požymiai: tautybė - Rodiklių duomenų bazėje. Db1.stat.gov.lt. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 3 грудня 2011.
  23. ↑ Latvian | Joshua Project.
  24. ↑ Demografie van de allochtonen in Nederland (PDF). Cbs.nl. Архів оригіналу (PDF) за 9 жовтня 2018. Процитовано 15 квітня 2016.
  25. ↑ Ethnic composition, religion and language skills in the Republic of Kazakhstan [Архівовано 2011-07-23 у Wayback Machine.]
  26. ↑ Що таке латвійці, латиші [Архівовано 31 березня 2019 у Wayback Machine.] Словопедія
  27. ↑ Латиші́ [Архівовано 31 березня 2019 у Wayback Machine.] Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 454.
  28. ↑ Всеросійський перепис населення, 2010
  29. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 вересня 2018. Процитовано 15 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  30. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 травня 2020. Процитовано 15 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  31. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 7 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  32. ↑ Statistiche demografiche ISTAT. Demo.istat.it. Архів оригіналу за 26 жовтня 2019. Процитовано 28 червня 2015.
  33. ↑ Gyventojų skaičius metų pradžioje. Požymiai: tautybė - Rodiklių duomenų bazėje. Db1.stat.gov.lt. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 3 грудня 2011.
  34. ↑ Statistics Estonia - Population by ethnic nationality, 1 January, years. Stat.ee. 13 жовтня 2011. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 3 грудня 2011.
  35. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 грудня 2011. Процитовано 15 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  36. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 жовтня 2018. Процитовано 15 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  37. ↑ Taulukko: Kieli iän ja sukupuolen mukaan maakunnittain 1990 - 2010. Pxweb2.stat.fi. Архів оригіналу за 10 травня 2017. Процитовано 3 грудня 2011.
  38. ↑ Ethnic composition, religion and language skills in the Republic of Kazakhstan. Архів оригіналу за 11 травня 2011. Процитовано 15 квітня 2016.
  39. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  40. ↑ Bevolking per nationaliteit, geslacht, leeftijdsgroepen op 1/1/2008 (нід.). Statbel.fgov.be. Архів оригіналу за 20 листопада 2011. Процитовано 3 грудня 2011.
  41. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 7 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  42. ↑ Latvijas Republikas un Venecuēlas Bolivāra Republikas attiecības. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 15 квітня 2016.
  43. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 листопада 2013. Процитовано 15 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  44. ↑ (пол.) http://www.stat.gov.pl/cps/rde/xbcr/gus/LUD_ludnosc_stan_str_dem_spo_NSP2011.pdf [Архівовано 18 листопада 2017 у Wayback Machine.]
  45. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 липня 2011. Процитовано 15 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  46. ↑ ftp://www.statistik.at/pub/neuerscheinungen/vzaustriaweb.pdf[недоступне посилання з квітня 2019]
  47. ↑ Этнический атлас Узбекистана [Архівовано 23 березня 2014 у Wayback Machine.] Институт «Открытое общество», 2002—451 с. (см. [Архівовано 7 липня 2020 у Wayback Machine.])
  48. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 червня 2011. Процитовано 15 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  49. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 травня 2011. Процитовано 15 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  50. ↑ SAS Output. Dzs.hr. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 3 грудня 2011.

Мережні посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).