Язепс Вітолс
| Язепс Вітолс | |
|---|---|
латис. Jāzeps Vītols  | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 26 липня 1863[1][2][…] або 26 липня 1863[4] |
| Місце народження | Валміера, Ліфляндська губернія, Російська імперія[5][1] |
| Дата смерті | 24 квітня 1948[1][2][…] (84 роки) |
| Місце смерті | Любек, Шлезвіг-Гольштейн, Бізонія, окупована союзниками Німеччина[1] |
| Поховання | Лісовий цвинтар (Рига) |
| Громадянство |  Російська імперія Латвія |
| Професії | піаніст, диригент, композитор, викладач університету, музичний критик, аранжувальник, учитель музики |
| Освіта | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Вчителі | Римський-Корсаков Микола Андрійович |
| Відомі учні | Люція Гарута, Юдіна Марія Веніамінівна і Дранишников Володимир Олександрович |
| Інструменти | фортепіано і орган |
| Жанри | симфонія |
| Заклад | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Нагороди |    |
 Файли у Вікісховищі | |
Я́зепс Ві́толс, (латис. Jāzeps Vītols, рос. Иосиф Иванович Витоль; 26 липня 1863, Валміера — 24 квітня 1948, Любек) — латвійський композитор і педагог.
Життєпис
Отримав освіту в Петербурзькій консерваторії по класу композиції у Миколи Римського-Корсакова. По закінченню викладав у ній (в 1901—1918 — професор). Серед його учнів — Сергій Прокоф'єв і Микола Мясковський. Після жовтневого перевороту виїхав до Риги, де став одним з найбільших представників музичної культури незалежної Латвії. 1918 року він очолив Латвійську національну оперу, рік по тому заснував Латвійську консерваторію, у якій займав пост професора композиції й ректора (до 1944 року, з перервою в 1935—1937 роках). У його класі навчалися практично всі відомі згодом латвійські композитори, а також деякі литовські. 1944 року з окупацією Латвії радянськими військами, Вітолс емігрував у Німеччину, де й провів останні чотири роки життя.
Вітолс — автор перших у латиській музики творів у жанрі симфонії (1888), фортепіанної сонати (1885), струнного квартету (1899). Синтезувавши впливи європейської і російської музики кінця XIX століття, композитор також використав у своїх творах елементи латиського музичного фольклору. У творчому доробку також вокальні твори, більше 100 хорів без супроводу тощо.
Примітки
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119033062 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Polska Biblioteka Muzyczna
- ↑ В. Витоль // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 247.
Література
- S. Vēriņa. Jāzeps Vītols: komponists un pedagogs. — Рига, 1991
- L. Apkalns. Jāzeps Vītols: Portrait eines lettischen Komponisten, в его книге: Lettische Musik (Wiesbaden, 1977), стр. 247-65
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).