Змієборець

Змієбо́рець (або драконобо́рець) — міфологічний чи казковий герой (людина, напівбог або божество), який перемагає й забиває дракона чи велетенського змія. Змієборці та чудовиська, з якими вони борються, посідають чільне місце в традиційній народній творчості та міфологіях багатьох народів світу. За системою класифікації казкових сюжетів Аарне — Томпсона — Утера ці історії класифікуються як тип 300 («Змієборець», англ. The Dragon Slayer)^[1]. Образ змієборця залишається надзвичайно популярним і в сучасній літературі, кінематографі, відеоіграх та інших формах масової культури.

Сюжети про змієборство часто відображають космогонічний мотив хаоскампфу (нім. Chaoskampf — «боротьба з хаосом»), у якому герой або божество протистоїть чудовиську, що втілює первісний хаос, руйнівні сили природи та зло.

Змієборець часто виступає головним героєм у казковому сюжеті про порятунок діви від дракона. У подібних оповіданнях герой убиває чудовисько, щоб урятувати високоповажну жіночу постать (найчастіше принцесу) від поглинання драконом. Після цього врятована героїня зазвичай стає обраницею змієборця. Видатним прикладом такої легенди є історія про скандинавського героя Рагнара Лодброка, який убиває велетенського змія та визволяє діву Тору, з якою згодом одружується.

Однак існує чимало суттєвих винятків із цього популярного мотиву. Наприклад, у легенді про Святого Юрія (Георгія) та змія святий перемагає дракона у контексті сюжету, що завершується наверненням вдячних жителів міста до християнства, а не одруженням героя з урятованою принцесою.

У давньоскандинавському епосі «Сага про Вьольсунґів» змієборець Зігфрід убиває Фафніра — гнома, який перетворився на дракона через жадібність, охороняючи прокляте золото й перстень гнома Андварі. Убивши чудовисько, Зігфрід куштує кров дракона й здобуває здатність розуміти мову птахів, а також омивається в цій крові, що робить його шкіру невразливою. Підслухавши розмову птахів, герой дізнається про підступну зраду, яку готує його вихователь Регін. Прагнучи запобігти змові, Зігфрід убиває Регіна^[2].

У слов'янській міфологічній традиції змієборство посідає центральне місце й сягає найдавнішого індоєвропейського «основного міфу» — протиборства громовержця (Перуна) з його змієподібним супротивником (Велес / Змій)^[3].

В українському фольклорі сюжет про перемогу над змієм реалізовано в численних народних казках та переказах (сюжетний тип ATU 300):

• Кирило Кожум'яка (або Микита Кожум'яка) — київський богатир, який на проханням киян та князя вступає у двобій із Київським Змієм, що вимагав людських жертв. Обернувши змія в плуг, богатир заорює ним величезну борозну (за народними етимологічними переказами — так виникли Змієві вали)^[4].
• Котигорошко — один із найпопулярніших героїв українських чарівних казок, який народжується з горошини, виковує залізну булаву та вирушає визволяти своїх братів і сестру з полону багатоголового Змія^[5].
• Іван-богатир — переможець шестиголового Змія^[6]. Під іменем Іван-побиван герой не має богатирської сили і перемагає змія хистрістю^[7].
• Юрій Змієборець (Святий Юрій) — у християнській та народно-християнській традиції України постає як покровитель воїнства, хліборобства й лицарства. Зображення Святого Юрія на коні, який пробиває списом змія, увійшло до української геральдики (зокрема, є гербом міста Володимира та Київської області)^[8].

Дослідники міфології, зокрема Джозеф Кемпбелл, стверджували, що міф про змієборця можна розглядати як глибинну психологічну метафору^[9]:

Але, як дізнався Зігфрід [Сігурд], він повинен був скуштувати крові дракона, щоб перейняти частину цієї драконячої сили. Коли Зігфрід убив дракона і скуштував його крові, він почув спів природи. Він перевершив власну людську природу й знову з'єднався із силами природи, які є силами нашого життя і від яких нас віддаляє власний розум... ...Психологічно дракон є втіленням прив'язаності людини до власного «его».[10]

У християнській агіографії та мистецтвознавстві святих або персонажів, що перемагають зміїв чи драконів, традиційно називають заурокто́нами (від д.-грец. σαυροκτόνος — «той, що вбиває ящірок чи зміїв»)^[11]. Переважна більшість персонажів-змієборців на території Франції та Західної Європи з поширенням християнства були канонізовані. Найвідомішими серед них є свята Маргарита та свята Марфа серед жінок, а також святий Михаїл і святий Юрій (Георгій) серед чоловіків.

Для християн образ святого-змієборця (зауроктона) втілює духовну й культурну перемогу християнства над давніми язичницькими віруваннями — римськими, кельтськими чи германськими^[12]. Оскільки ці святі є уособленням всієї християнської Церкви, вони зазвичай постають як єпископи або священнослужителі (ченці, пресвітери).

Протягом Середньовіччя дракон у колективній уяві європейців виступав персоніфікацією абсолютного зла та гріха^[13].

Починаючи з XVIII століття, у художніх зображеннях дракона все частіше замінювали безпосередньо постаттю диявола. Наприклад, статуї святого Архангела Михаїла традиційно зображують його, як він пробиває біса чи сатану списом. Джерелом цього іконографічного мотиву є Апокаліпсис, де Сатана змальовується як великий червоний дракон із сімома головами та десятьма рогами.

Образ святого-змієборця у народній свідомості символізував не лише боротьбу проти підступів диявола, а й уособлював приборкання сили природи — захист від стихійних лих (повеней, затоплень) та епідемій.

• «Абрагам Курілос I», митрополит Маланкарської сирійської церкви (висвячений легатом Антіохійського патріарха — святим Мар Грегоріосом Єрусалимським) у вигнанні в Анжор-Тожіурі та засновник Незалежної малабарської сирійської церкви (Керала), у XVIII столітті звільнив цей регіон від «дракона», який тероризував місцеве населення.
• Святий Армель скинув змія у річку Сеш.
• Святий Бертран знищив величезного крокодила в Сен-Бертран-де-Комменж.
• Святий Беат (або Б'є, пустельник III ст.) убив дракона з міста Вандом.
• Святий Климент (III–IV ст.) переміг дракона Ґрауллі (Граулена), який тероризував місто Мец, і кинув його у річку Сель.
• Святий Карантек убив змія, кинувши його на скелю в затоці Морле навпроти пляжу Келенн («скеля Святого Карантека»), що за переказом спричинило розкол скелі навпіл.
• Святий Деррієн та святий Невентер убили дракона з річки Елорн, якому як людську жертву віддавали дитину — святого Ріока^[14].
• Святий Дьє (або Дьє-сюр-Луар) (VI ст.) убив дракона в Сен-Діе-сюр-Луар.
• Святий Еффлам допоміг королю Артуру перемогти дракона з Плестен-ле-Грев^[15][16].
• Свята Енімі та святий Ілер убили дракона з каньйону Горж-дю-Тарн.
• Святий Флоренцій знищив дракона з Сомюра.
• Святий Фортунат або Святий Ерментер убив дракона з Драгіньяна в урочищі Сен-Ерментер.
• Святий Фрон приборкав дракона в Періге.
• Святий Ґаґерік звільнив місто Брюссель від дракона, лігво якого розташовувалося в нинішньому тупику Дракона.
• Святий Георгій, єпископ Веле (III ст.), знищив змія зі скелі Юш-Пуанту.
• Святий Юрій (Георгій Змієборець) убив дракона в місті Силена в Лівії^[17].
• Святий Жермен убив семиголового дракона в Тру-Баліган біля Фламанвіля.
• Гільдас Мудрий подолав дракона в печері на мисі Певен.
• Святий Іларій та свята Радегунда (IV ст.) позбулися дракониці Ґран Ґуль у Пуатьє на берегах річки Клен.
• Святий Яків або святий Андрій знищив дракона в Екс-ан-Провансі.
• Святий Жуен убив дракона з річки Дів біля Сен-Жуен-де-Марн або дракона з Уарона в Пуату.
• Святий Юліан і святий Леон здолали дракона з міста Ле-Ман.
• Святий Жуньєн, пустельник у Лімузені, приборкав тамтешнього дракона.
• Святий Луп (V ст.) переміг кокатриса з Труа (відомого під назвою «Солоне м'ясо»).
• Святий Мало (VI ст.) переміг дракона на острові Сезамбр після прибуття до Бретані та вигнав його в море^[18].
• Святий Маглуар (імовірно VI ст.) убив «потворного змія» на острові Джерсі, скинувши його з вершини гори^[19].
• Святий Маркелл (IV ст.) знищив дракона в Парижі, в долині річки Б'євр.
• Свята Маргарита знищила драконів у Савіньї та Люсерамі в Провансі.
• Свята Марфа (I ст.) приборкала чудовисько Тараску в Тарасконі на берегах Рони.
• Святий Марціал (III ст.) убив дракона в Ліможі та Бордо.
• Святий Моронс позбувся змія в Сен-Флоран-ле-В'є в Анжу.
• Святий Меєн (VI ст.) упіймав і скинув велетенського змія в річку Луару в Анжу^[20].
• Святі Месмен, Ліфар та Дьє вбили дракона з Мен-сюр-Луар.
• Святий Максимін (або Максимін з Місі, або Святий Месмен Старший), який заснував монастир у Місі, воював із драконом у печері Берер у селі Ла-Шапель-Сен-Мемен.
• Святий архангел Михаїл скинув Сатану, зображеного у вигляді дракона. Його культ поширений у більшості парафій Франції.
• Святий Нікасій убив потворного змія між Во-сюр-Сен і Мелан-ан-Івліном.
• Святий Поль Ореліан скинув дракона з острова Бас у прірву «Тул-ар-Сарпан» («зміїне горло»)^[21].
• Святий Квіліко удушив змія в Сан-Лоренцо на Корсиці.
• Святий Роман (VII ст.) позбувся гаргуйля (ґаргуя) з Руврейського лісу біля Руана.
• Святий Самсон убив драконів у Ґоланті в Корнуоллі та в Панталі в Нормандії на берегах Сени^[22].
• Святий Сатурнін (III ст.) знищив дракона в Тулузі.
• Святий Сульяк убив гівра в Сен-Сюльяк у Бретані.
• Святий Тело (Теліау) прогнав в Армориці величезну гадюку в море^[23].
• Святий Тугдуал Трегієський (VI ст.) упіймав дракона з долини Трекор і скинув його в море біля монастиря в Трегіє^[24].
• Святий Веран (VI ст.) позбувся дракона Кулобр біля джерела Фонтен-де-Воклюз поблизу Авіньйона.
• Святий Віктор (III ст.) убив дракона в Марселі.
• Святий Вігор знищив дракона в Байо.
• Святий Врен здолав дракона в Жаржо.

Також трапляються поодинокі випадки, коли змій захищав святого від римських солдатів, які намагалися його схопити, як у легенді про святого Пелегрена в Буї (департамент Ньєвр).

Деякі герої-змієборці не були канонізовані Церквою, проте збереглися в місцевих переказах і фольклорі:

• Три лицарі Милосердя звільнили околиці Нанта від шкідливого чудовиська.
• Семеро язичницьких героїв приборкали чудовисько Бест-Ро (фр. Bête-Rô) в Етре поблизу Ла-Рошелі^[25].
• Молодий клерк у Монрішарі^[25].
• Солдат, засуджений за дезертирство, у Ніорі^[25].

• 
  Вбивство змія Іллуянки Богом Бурі
• 
  Мардук бореться з драконом хаосу Тіамат
• 
  Теодор Тірон (бл. 1143 р.)
• 
  Рустам убиває дракона (1430 р.)
• 
  Гаршасп убиває рогатого дракона Азі-Срувара (1450 р.)
• 
  Сегурант та обезголовлений дракон (XV ст.)
• 
  Івен та Сі Лой перемагають дракона (французька книга XV ст.)
• 
  Свята Маргарита (бл. 1400 р.)
• 
  Святий Михайло та дракон (бл. 1405 р.)
• 
  Ісфандіяр убиває дракона (1509 р.)
• 
  Янсон присипляє дракона (1606 рр.)
• 
  Сусаноо вбиває Ямата-но ороті
• 
  Андромеда (Гюстав Доре, 1879 р.)
• 
  Руджеро рятує Анжеліку (Гюстав Доре, 1880-81 рр.)
• 
  Зігфрід (Костянтин Дауш, Бремен 1890 р.)
• 
  Ланселот бореться з драконом (Артур Рекхем)
• 
  Фет-Фрумоса та дракон (1927 р.)
• 
  Статуя Ваагна, вбивці драконів поблизу Єревана (Карлен Нуріджанян)
• 
  Кадм бореться з драконом (Хосе Мануель Фелікс Магдалена, 2016 р.)
• 
  Микита Кожум'яка (2017)

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Змієборці