Темне фентезі

Те́мне фе́нтезі (від англ. Dark Fantasy — темне, похмуре фентезі) — піджанр художніх творів, який включає в себе елементи жахів та готики, і дія якої відбувається в антуражі традиційного фентезі.

Традиційне темне фентезі побудовано за класичними фентезійним канонами, але на відміну від класичного фентезі, де основу сюжету складають ідея боротьби Добра зі Злом, в темному фентезі Зло вже перемогло, і його прояви сприймаються як належне або світ занепадає через певні події чи стихійні лиха. Доречно використати термін «евкатастрофа»[1], введений Толкіном, але в його інвертованому значенні.

Події темного фентезі відбуваються в суворому, жорстокому і похмурому світі, де герої, переважно, як мінімум, неоднозначні з позиції моралі і ведуть боротьбу лише за те, щоб світ остаточно не перетворився на пекло. Основною ідеєю темного фентезі можна назвати боротьбу «меншого» Зла з «великим», абсолютним Злом. Автори книг у цьому жанрі буквально шокують читача виписаною з особливим старанням атмосферою гнітючого мороку та повної безнадії. При цьому, на думку Джона Клюта, до жанру не відносяться відверто фантасмагоричні твори про вигадану «потойбічну нечисту силу» як-то упирі, перевертні, окультна маячня тощо^[1].

• Ґлен Кук: цикл романів «Чорний загін»
• Стівен Дональдсон: «Хроніки Томаса Ковенанта»
• Абрахам Мерріт: «Палай, відьмо, палай»
• Фріц Лайбер: «Наша Леді Пітьма», «Зло зустрічається в Ланкмарі»
• Стівен Кінг: «Темна Вежа», «Талісман»
• Клайв Баркер: цикл «Книги крові», «Імаджіка»
• Теніт Лі: «Кривава опера»
• Джо Аберкромбі: трилогія «Перший закон»
• Річард Скотт Беккер: трилогія «Князь порожнечі»
• Лі Бардуго: дилогія «Шістка воронів», «Королівство шахраїв»
• Павло Дерев'янко: трилогія «Літопис Сірого Ордену»^[2][3]

• Ван Хелсінг
• Хеллбой
• Костянтин: Володар темряви

• Серія Darksiders
• Серія Dark Souls
• Vagrant Story
• Серія Dragon Age
• Divinity II: Ego Draconis

• Невский Б. «Тёмная сторона магии» Мир фантастики и фэнтези № 23; июль 2005 г (рос.)