YaChudo

Альфа Водолія

Переглядів: 0. Оновлено 14.11.2026.

Альфа Водолія

Альфа Водолія


Дані дослідження
Епоха J2000
Сузір'я Водолій Редагувати інформацію у Вікіданих
Пряме піднесення 22г 05х 47,03555с[1]
Схилення −00° 19′ 11,4634″[1]
Видима величина (V) 2,942[2]


Характеристики
Стадія еволюціїжовтий надгігант[3]
Спектральний класG2 Ib[4]
Показник кольору U−B+0,699[2]
Показник кольору B−V+0,971[2]
Показник кольору R−I+0,49[2]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) 7,5[8] км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: +18,59 мс/рік[1]

за схиленням: −10,45 мс/рік[1]

Паралакс (π) 4,9451 ± 0,4296 мс[1]
Відстань 691,1+37,8
−56,1 світлових років
211,9+11,6
−17,2 парсек[9]
Абсолютна величина (MV) −3882[10]
Подробиці
Маса6,31[12] M☉
Радіус70[13] R☉
Світність3,917[12] L☉
Гравітація1,4[12] м/с2
Температура5 190±50[3] К
Металічність [Fe/H]+0,17[10]
Швидкість обертання (v sin i)6,7±1,5[17] км/с
Вік53[4] млн років
Інші позначення
El Melik, Rucbah, Saad el Melik, Sadalmelek, Sadalmelik, Sadlamulk, α Aqr, Alpha Aquarii, Alpha Aqr, 34 Aquarii, 34 Aqr, BD−01 4246, FK5 827, HD 209750, HIP 109074, HR 8414, SAO 145862[18][19][20][21]
Посилання
SIMBADдані для alpha+aquarii

Альфа Водолій — жовтий надгігант у сузір'ї Водолія. Її позначення Баєра α Aquarii, а його скорочення — α Aqr. Ця зоря має офіційну назву Садальмелік[22]. Із видимою зоряною величиною 2,94[2] вона є другою за яскравістю зорею у Водолії, лише трохи тьмянішою за β Водолія. За вимірюваннями паралакса, зробленими космічним апаратом Gaia, вона розташована на відстані приблизно 690 світлових років (210 парсеків)[9]. Вона віддаляється від Сонця з променевою швидкістю 7,5 км/с[8].

Номенклатура

α Водолія — це позначення Баєра зорі. WDS J22058-0019 A — її позначення у Вашингтонському каталозі парних зір.

Вона мала традиційну назву Садальмелік, що походить від арабського вислову سعد الملك (са'д аль-малік), що означає «щаслива [зоря] царя». Назва Рукба також застосовувалася до цієї зорі, хоча нею також називали й δ Кассіопеї[21]. Це лише одна з двох зір зі стародавніми власними назвами, яка лежить у межах градуса від небесного екватора. Походження арабської назви втрачено[23]. 2016 року Міжнародний астрономічний союз організував Робочу групу з назв зір[24] для каталогізації та стандартизації власних назв зір. Робоча група затвердила назву Садальмелік для Альфи Водолія 21 серпня 2016 року, і тепер її внесено до списку затверджених МАС назв зір (натомість як назву Рукба отримала Дельта Кассіопеї)[22].

У китайській астрономії 危宿 (Wēi Xiù), що означає «Дах (астеризм)», стосується астеризму, який складається з Альфи Водолія, θ Пегаса та ε Пегаса[25]. Відповідно, китайська назва самої Альфи Водолія — 危宿一 (Wēi Xiù yī, «перша зоря даху»)[26].

Властивості

З віком 53 мільйони років[4] Альфа Водолія еволюціонувала в надгіганта зі спектральним класом G2 Ib[4]. Вона лежить у межах смуги нестабільності цефеїд на діаграмі Герцшпрунга — Рассела, поблизу її червоного (холоднішого) краю, але не класифікується як змінна зоря. Однак у було виявлено змінні ядра ліній водню, які виникають у навколозоряній оболонці[3]. Зоря має потужний зоряний вітер, який досягає надзвукової швидкості у хромосфері[27].

Існує певна невизначеність щодо відстані до Альфи Водолія. В оригінальному каталозі Hipparcos наведено паралакс 4,3±0,83 мс, що відповідає відстані 233±45 парсеків, або 760 світлових років[28]. Проте обробка даних каталогу Hipparcos 2007 року дала паралакс, що вказує на відстань 161±5 пк, або 520 світлових років[29]. Третій випуск даних Gaia (Gaia DR3) дає паралакс 4,94±0,43 mas, що означає відстань 202±17 пк, або 660 світлових років[1].

Кутовий діаметр Альфи Водолія визначили рівним 3,066±0,036 мс[30]. Цей діаметр, враховуючи відстань до зорі[9], означає радіус, що у 70 разів перевищує радіус Сонця[13]. Маючи недостатньо маси для вибуху як наднова, Альфа Водолія, найімовірніше, стане масивним білим карликом, подібним до Сіріуса B[23]. Вона випромінює у 3900 разів більшу світність, ніж світність Сонця, зі своєї зовнішньої атмосфери[12] з ефективною температурою 5 190 K[3]. За такої температури зоря світиться жовтим кольором, властивим зорям спектрального класу G[31]. Дослідження цієї зорі за допомогою рентгенівської обсерваторії «Чандра» показує, що вона має значний дефіцит рентгенівського випромінювання порівняно із зорями головної послідовності класу G. Цей дефіцит є спільною рисою ранніх гігантів класу G[17].

Альфа Водолія має візуального компаньйона, UCAC2 31789179, з видимою зоряною величиною 12,2. Він перебуває на кутовій відстані 110,4 кутової секунди від Альфи Водолія за позиційним кутом 40°[20]. Однак ця пара є лише оптичною парою, оскільки UCAC2 31789179 є фоновою зорею, не пов'язаною з Альфою Водолія[32].

Примітки

  1. ↑ а б в г д Vallenari, A. та ін. (2023). Gaia Data Release 3. Summary of the content and survey properties. Astronomy and Astrophysics. 674: A1. arXiv:2208.00211. Bibcode:2023A&A...674A...1G. doi:10.1051/0004-6361/202243940. S2CID 244398875. Gaia DR3 record for this source at VizieR.
  2. ↑ а б в г д Cousins, A. W. J. (1984), Standardization of Broadband Photometry of Equatorial Standards, South African Astronomical Observatory Circulars, 8: 59, Bibcode:1984SAAOC...8...59C.
  3. ↑ а б в г Usenko, I. A. та ін. (Листопад 2017), Spectroscopic studies of the unique yellow supergiant α Aqr in the Cepheid instability strip, Astronomy Letters, 43 (11): 751—767, Bibcode:2017AstL...43..751U, doi:10.1134/S1063773717110068, S2CID 41734976.
  4. ↑ а б в г Lyubimkov, Leonid S. та ін. (Лютий 2010), Accurate fundamental parameters for A-, F- and G-type Supergiants in the solar neighbourhood, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 402 (2): 1369—1379, arXiv:0911.1335, Bibcode:2010MNRAS.402.1369L, doi:10.1111/j.1365-2966.2009.15979.x, S2CID 119096173.
  5. ↑ Gray, R. O., Napier, M. G., Winkler, L. I. The Physical Basis of Luminosity Classification in the Late A-, F-, and Early G-Type Stars. I. Precise Spectral Types for 372 Stars // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — NYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 2001. — Vol. 121, Iss. 4. — P. 2148–2158. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.1086/319956
  6. ↑ Keenan P. C. The Perkins catalog of revised MK types for the cooler stars // The Astrophysical Journal: Supplement Series — AAS, 1989. — Vol. 71. — P. 245–266. — ISSN 0067-0049; 1538-4365 — doi:10.1086/191373
  7. ↑ Morgan W. W., Keenan P. C., Morgan W. W. et al. Spectral Classification, Spectral classification // Annu. Rev. Astron. Astrophys. / S. Faber, E. v. Dishoeck, R. Kennicutt et al. — Annual Reviews, 1973. — Vol. 11, Iss. 1. — P. 29–50, 29. — ISSN 0066-4146; 1545-4282 — doi:10.1146/ANNUREV.AA.11.090173.000333
  8. ↑ а б Wielen, R. та ін. (1999), Sixth Catalogue of Fundamental Stars (FK6). Part I. Basic fundamental stars with direct solutions, Veröff. Astron. Rechen-Inst. Heidelb, Astronomisches Rechen-Institut Heidelberg, 35 (35): 1, Bibcode:1999VeARI..35....1W.
  9. ↑ а б в Bailer-Jones, C. A. L.; Rybizki, J.; Fouesneau, M.; Demleitner, M.; Andrae, R. (1 березня 2021), Estimating distances from parallaxes. V: Geometric and photogeometric distances to 1.47 billion stars in Gaia Early Data Release 3, The Astronomical Journal, 161 (3): 147, arXiv:2012.05220, Bibcode:2021AJ....161..147B, doi:10.3847/1538-3881/abd806, ISSN 0004-6256. Data about this star can be seen here.
  10. ↑ а б Soubiran, C. та ін. (2008), Vertical distribution of Galactic disk stars. IV. AMR and AVR from clump giants, Astronomy and Astrophysics, 480 (1): 91—101, arXiv:0712.1370, Bibcode:2008A&A...480...91S, doi:10.1051/0004-6361:20078788, S2CID 16602121.
  11. ↑ C. Soubiran, O. Bienaymé Vertical distribution of Galactic disk stars. IV. AMR and AVR from clump giants // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2008. — Vol. 480, Iss. 1. — P. 91–101. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361:20078788 — arXiv:0712.1370
  12. ↑ а б в г Ayres, Thomas (1 травня 2023), In the Trenches of the Solar-Stellar Connection. VII. Wilson-Bappu 2022, The Astrophysical Journal Supplement Series, 266 (1): 6, Bibcode:2023ApJS..266....6A, doi:10.3847/1538-4365/acb535, ISSN 0067-0049. Alpha Aquarii's database entry at VizieR.
  13. ↑ а б Lang, Kenneth R. (2006), Astrophysical formulae, Astronomy and astrophysics library, т. 1 (вид. 3rd), Birkhäuser, ISBN 3-540-29692-1.. Радіус (R*) заданий формулою:
    2⋅R∗=(211.9⋅3.066⋅10−3) AU0.0046491 AU/R⨀≈140⋅R⨀
  14. ↑ а б Lyubimkov, Leonid S., Lambert, David L., Rostopchin, Sergey I. et al. Accurate fundamental parameters for A-, F- and G-type Supergiants in the solar neighbourhood // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2010. — Vol. 402, Iss. 2. — P. 1369–1379. — 11 p. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1111/J.1365-2966.2009.15979.X — arXiv:0911.1335
  15. ↑ а б в Lyubimkov, L. S., Korotin, S. A., Lambert, D. L. Oxygen abundance and the N/C versus N/O relation for AFG supergiants and bright giants // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2019. — Vol. 489, Iss. 2. — P. 1533–1542. — 10 p. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1093/MNRAS/STZ2285 — arXiv:1907.04634
  16. ↑ Kovtyukh, V. V. High-precision effective temperatures of 161 FGK supergiants from line-depth ratios // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2007. — Vol. 378. — P. 617–624. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1111/J.1365-2966.2007.11804.X
  17. ↑ а б Ayres, Thomas R.; Brown, Alexander; Harper, Graham M. (Липень 2005), Chandra Observations of Coronal Emission from the Early G Supergiants α and β Aquarii, The Astrophysical Journal, 627 (1): L53—L56, Bibcode:2005ApJ...627L..53A, doi:10.1086/431977, S2CID 122519436
  18. ↑ Hoffleit, D.; Warren, Jr., W. H., HR 8414, database entry, The Bright Star Catalogue (вид. 5th Revised (Preliminary Version)), CDS, процитовано 3 жовтня 2008. ID V/50. Accessed on line October 3, 2008.
  19. ↑ Alpha Aquarii. SIMBAD. Страсбурзький центр астрономічних даних. Процитовано 3 жовтня 2008.
  20. ↑ а б Entry 22058-0019, The Washington Double Star Catalog, United States Naval Observatory, архів оригіналу за 31 січня 2009, процитовано 18 листопада 2008.
  21. ↑ а б pp. 51, 148, Star-names and Their Meanings, Richard Hinckley Allen, New York: G. E. Stechert, 1899.
  22. ↑ а б Naming Stars, IAU.org, процитовано 25 лютого 2018.
  23. ↑ а б Kaler, James. Sadalsuud. stars.astro.illinois.edu. Процитовано 4 серпня 2024.
  24. ↑ IAU Working Group on Star Names (WGSN), International Astronomical Union, процитовано 22 травня 2016.
  25. ↑ (кит.) 中國星座神話, written by 陳久金. Published by 台灣書房出版有限公司, 2005, ISBN 978-986-7332-25-7.
  26. ↑ (кит.) 香港太空館 — 研究資源 — 亮星中英對照表 [Архівовано 2010-08-18 у Wayback Machine.], Hong Kong Space Museum. Accessed on line November 23, 2010.
  27. ↑ Dupree, A. K. та ін. (Грудень 1993), HST/GHRS Spectroscopy of the Hybrid Star Alpha Aquarii, Bulletin of the American Astronomical Society, American Astronomical Society, 183rd AAS Meeting, 25: 1321, Bibcode:1993AAS...183.1807D, 18.07.
  28. ↑ ESA (1 січня 1997), The HIPPARCOS and TYCHO catalogues. Astrometric and photometric star catalogues derived from the ESA HIPPARCOS Space Astrometry Mission, ESA Special Publication, 1200, Bibcode:1997ESASP1200.....E, ISSN 1609-042X.
  29. ↑ van Leeuwen, F. (Листопад 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357, S2CID 18759600.
  30. ↑ Baines, Ellyn K.; Clark III, James H.; Schmitt, Henrique R.; Stone, Jordan M.; von Braun, Kaspar (1 грудня 2023), 33 New Stellar Angular Diameters from the NPOI, and Nearly 180 NPOI Diameters as an Ensemble, The Astronomical Journal, 166 (6): 268, arXiv:2505.23514, Bibcode:2023AJ....166..268B, doi:10.3847/1538-3881/ad08be, ISSN 0004-6256.
  31. ↑ The Colour of Stars, Australia Telescope, Outreach and Education, Commonwealth Scientific and Industrial Research Organisation, 21 грудня 2004, архів оригіналу за 22 лютого 2012, процитовано 16 січня 2012.
  32. ↑ UCAC2 31789179. SIMBAD. Страсбурзький центр астрономічних даних. Процитовано 25 лютого 2018.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).