Боннський огляд

Бо́ннський о́гляд (нім. Bonner Durchmusterung, BD) — астрономічний каталог, складений під керівництвом Фрідріха-Вільгельма Аргеландера в 1852—1859 роках у Боннській обсерваторії. Опублікований у 1859—1862 роках. Повна версія каталогу (з доповненням) містить близько 458 тис. зір до 9,5 зоряної величини^[1].

Основний каталог

Для складання каталогу використовувався 3-дюймовий телескоп-рефрактор Боннської обсерваторії. Для картографування небосхил поділено на сферичні пояси, паралельні небесному екватору, завширшки 1° за схиленням.

Позначення зір у Боннському огляді побудовано таким чином:

спочатку йде префікс BD (позначає каталог);
потім подається схилення нижньої (південної) межі поясу;
далі йде номер у поясі. Зорі перелічено за зростанням прямого піднесення починаючи з 0^h.

Таким чином зірка Вега позначається як BD +38°3238

До основного каталогу потрапило 324 198 зір до 9,5^m, розташованих на схиленнях від +90° (північний полюс) до −2°^[2].

Доповнення каталогу

1886 року побачив світ так званий Південний Боннський огляд (нім. Südliche Bonner Durchmusterung, SBD), виконаний помічником Аргеландера Едуардом Шенфельдом. Для цієї мети Шенфельд використав 6-дюймовий рефрактор Боннської обсерваторії. SBD поширив каталог до −23° (за схиленням) і додав у каталогу 137 834 зорі. Слід відзначити, що SBD завжди включався до BD і не розповсюджувався окремо.

Пізніше боннський огляд поширили до південного полюса інші обсерваторії.

Кордовський огляд

Кордовський огляд видано 1908 року в Кордова (Аргентина). Він (Cordoba Durchmusterung, CD або CoD) розширив Боннський огляд до Південного полюсу й збільшив кількість об'єктів каталогу до 613 959.

Кейпський фотографічний огляд

До Боннского огляду також включають фотографічний Кейпський (Капський, Кейптаунський) огляд (Cape Photographic Durchmusterung, СР або CpD), виданий у 1896—1900 роках. Фотографування неба здійснювалося в Кейптаунській обсерваторії під керівництвом Девіда Ґілла в 1885—1889 роках. Фотопластинки надсилалися на вивчення Якобусу Каптейну до Гронінгена. Каталог містив 454 875 зір південної півкулі неба (повністю — до 9,5^m, а від схилення −19° до південного полюса світу — аж до 12^m).

Значення

Сукупність перелічених вище каталогів під загальною назвою Durchmusterung (скорочено — DM) була основним зоряним каталогом протягом майже сторіччя. Наступний подібний огляд зроблено майже через 150 років після публікації Аргеландера під час космічного експерименту «Гіппаркос»^[3].

Примітки

↑ Боннський огляд // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 58. — ISBN 966-613-263-X.
↑ І. А. Климишин Історія астрономії^{[недоступне посилання]}, стор. 611
↑ Миронов А. В. (2005). Основы астрофотометрии (PDF). с. 41. Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2013. Процитовано 7 вересня 2012. [Архівовано 2022-03-31 у Wayback Machine.](рос.)

Зовнішні посилання

Bonner Durchmusterung (Argelander 1859—1903) [Архівовано 9 липня 2017 у Wayback Machine.] at VizieR Service, Centre de Données astronomiques de Strasbourg

[1] Боннський огляд // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 58. — ISBN 966-613-263-X.

[2] І. А. Климишин Історія астрономії^{[недоступне посилання]}, стор. 611

[3] Миронов А. В. (2005). Основы астрофотометрии (PDF). с. 41. Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2013. Процитовано 7 вересня 2012. [Архівовано 2022-03-31 у Wayback Machine.](рос.)

[1]

[2]

[3]