YaChudo

Клітоцибе величезний

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

?Клітоцибе величезний

Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Гриби (Fungi)
Підцарство:Вищі гриби (Dikarya)
Відділ:Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас:Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок:Агарикальні (Agaricales)
Родина:Трихоломові (Tricholomataceae)
Рід:Aspropaxillus
Вид:Клітоцибе величезний
Біноміальна назва
Aspropaxillus giganteus
(Sowerby) Kühner & Maire (1934)
Синоніми
Agaricus giganteus Sowerby (1799)
Clitocybe gigantea (Sowerby) Quél. (1872)
Paxillus giganteus (Sowerby) Fr. (1874)
Omphalia geotropa var. gigantea (Sowerby) Quél. (1886)
Leucopaxillus giganteus (Sowerby) Singer (1939)
Clitocybe candida Bres. (1882)
Leucopaxillus candidus (Bres.) Singer (1939)
Aspropaxillus candidus (Bres.) M.M. Moser (1953)
Leucopaxillus septentrionalis Singer & A.H. Sm. (1948)
Clitocybe septentrionalis (Singer & A.H. Sm.) H.E. Bigelow (1959)
Aspropaxillus septentrionalis (Singer & A.H. Sm.) Vizzini (2012)
Посилання
Вікісховище:Leucopaxillus giganteus
EOL:1004489
MB:283342
IF:283342

Клітоцибе величезний, грузлик величезний (Aspropaxillus giganteus (Sowerby) Kühner & Maire; синоніми — Clitocybe gigantea (Sow, ех Fr.) Quél., Leucopaxillus giganteus (Sowerby) Singer та ін.) — їстівний гриб з родини трихоломових — Tricholomataceae.

Aspropaxillus giganteus — сапробний вид грибів порядку агарикальні. Як свідчить назва, плодове тіло, або гриб, може ставати досить великим: шапинка сягає в діаметрі до 50 см. Шапинка біла або блідо-кремова, у зрілому віці лійкоподібна, а пластинки збігають по всій довжині ніжки.

Вид має космополітичне поширення й зазвичай росте групами або кільцями на трав'янистих пасовищах, у придорожніх живоплотах чи на лісових галявинах. Дехто вважає його чудовим їстівним грибом у молодому віці; також показано, що він містить біоактивну сполуку з антибіотичними властивостями.

Систематика

Вид уперше описав як Agaricus giganteus англійський натураліст Джеймс Совербі у 1809 році; він проілюстрував його у своїй книзі Coloured Figures of English Fungi.[1] Серед інших історичних синонімів — Clitocybe gigantea (Келе, 1872),[2] Paxillus giganteus (Фріс, 1874)[3] та Omphalia geotropa var. gigantea (Келе, 1886).[4] У 1934 році Robert Kühner (Кюнер) і Рене Мер створили рід Aspropaxillus для видів Leucopaxillus з гладенькими спорами й призначили L. giganteus його типовим видом.[5] Американський міколог Рольф Зінгер 1938 року перевів його до роду Leucopaxillus,[6] але визнав доцільність зберегти відмінність видів із гладенькими спорами, тому зробив L. giganteus типовим видом секції Aspropaxilli.[7] У 2012 році Віццині зі співавторами показали, що Leucopaxillus у тодішньому його розумінні був поліфілетичним. Частиною цього відкриття було те, що Leucopaxillus giganteus не належить до основної клади роду Leucopaxillus. Унаслідок цього Leucopaxillus giganteus було повернуто до роду Aspropaxillus.[8]

Про Aspropaxillus candidus писали, що він дещо нагадує A. giganteus, але має темніше забарвлення й частіше трапляється в гірських регіонах,[9] а також що A. candidus має тенденцію бути меншим, із шапинкою діаметром від 6 до 30 см.[10] Aspropaxillus candidus є конспецифічним (тим самим видом) з Aspropaxillus giganteus.[11]

Про Aspropaxillus septentrionalis писали, що він, будучи так само великим і подібним до A. giganteus на певних етапах розвитку, відрізняється нудотним запахом, жовтувато-коричневим (tan) кольором шапинки та приросшими (пластинка приєднана до ніжки всією шириною) або злегка вузькоприросшими (adnexed, вузько приєднаними) пластинками.[12] Aspropaxillus septentrionalis є конспецифічним з Aspropaxillus giganteus.[11]

Aspropaxillus giganteus загальновживано називають «giant funnel» («гігантська лійка»), «giant leucopax» («гігантський лейкопакс») або «giant clitocybe» («гігантський клітоцибе»).[13]

Будова

Шапка 7-10 см, досягає до 50 см у діаметрі, товстощільном'ясиста, опуклорозпростерта, у центрі увігнута, згодом лійкоподібна, біла, з віком у центрі кремова або жовтувата, іноді світло-вохряноабо коричнювато-сірувата («кава з молоком»), гола, зрідка в центрі тонкозернисто-луската.

Гіменофор пластинчастий, пластинки спускаються на ніжку, легко відділяються від м'якуша шапки, мають колір шапки. Спорова маса біла.

Спори (5)6-7(8)×3-4(6) мкм, гладенькі.

Ніжка 3-8×1,2-4(5) см, щільна, кольору шапки, гола.

М'якуш щільний, білий, пахне борошном, приємний на смак (з часом трохи гіркуватий).

Ілюстрація типового зображення A. giganteus (первісно Agaricus giganteus) (1803)

Шапинка може ставати досить великою: від 10 до 50 см, рідко навіть до 70 см у діаметрі, за товщини 1–1,4 см на половині радіуса.[9][14] Спочатку шапинка опукла з підгорнутим краєм, потім розпростирається і стає неглибоко лійкоподібною. Шапинка гладенька, кремувато-біла,[15] але з віком на ній можуть з'являтися коричневі плями та кільцеві тріщини.

Кремового кольору пластинки вузькі, густі, збігаючі — тягнуться вздовж ніжки; з віком вони темніють до палевого (buff) кольору. Ніжка брудно-біла з червонувато-коричневими волокнами; у зрілому віці її розміри — 3–10 см заввишки та 2–5 см завтовшки.[9][14] Кільця на ніжці немає. При основі ніжки зазвичай є щільна біла грибниця, що може утворювати повсть. М'якуш щільний, також білий.[10] Зрілі екземпляри крихкі, і їх важко витягти із ґрунту, не зламавши.[16]

Мікроскопічні ознаки

У масі, як-от у відбитку спор, спори виглядають білими.[17] Під світловим мікроскопом спори яйцеподібні або еліпсоїдні, напівпрозорі (гіалінові), з гладенькою поверхнею, із широко закругленими верхівкою та основою; розміри спор — 6–8 на 3,5–5 мкм. Спори A. giganteus амілоїдні — тобто вбирають йод при забарвленні реактивом Мельцера, — проте ступінь забарвлення може бути різним.[18] Спороносні клітини, базидії, розміром 25–40 на 4,5–8 мкм, вузькобулавоподібні, з 2 або 4 спорами.[9] Гіфи цього виду незмінно мають пряжки.[10]

Схожі види

Як схожі види пропонували Leucopaxillus albissimus, Leucopaxillus gentianeus, Lactifluus vellereus та Infundibulicybe gibba.[14][19][20] Молоді екземпляри A. giganteus можна сплутати з Lepista irina, Clitocybe praemagna або C. robusta.[15] Білі види Lactarius та Russula також можуть бути зовні схожими, але мають крихкий м'якуш, що ламається чисто, на відміну від волокнистого м'якуша A. giganteus.[19]

Поширення та середовище існування

В Україні поширений у Криму та в Карпатах. Росте у хвойних та мішаних, переважно гірських лісах, на галявинах і пасовищах, великими групами, утворюючи так звані «відьмині кільця»; у серпні — жовтні.

Ці зрілі екземпляри мають коричневі плями на шапинці.

Aspropaxillus giganteus може утворювати відьмині кільця на трав'янистих ділянках, як-от пасовища,[21] а також трапляється вздовж доріг;[22] плодові тіла утворює влітку й восени.[23] Це сапробний вид, тож отримує поживні речовини, розкладаючи органічну речовину.

Гриб має космополітичне поширення[17] і трапляється в усій помірній зоні Північної півкулі.[24] Його знаходили в Північній Америці, Британії та Європі.[25] Девід Арора повідомляє, що в Північній Америці він найпоширеніший на Тихоокеанському Північному Заході та в Скелястих горах.[15]

Практичне використання

Їстівний гриб. Використовують свіжим.

Їстівність

Безпечність споживання

Різні джерела описують його як «їстівний» або «неотруйний». Холл зі співавторами (2003) зазначає: «іноді споживання призводить до спазмів у шлунку та діареї».[22]

Смакові якості

Це «чудовий їстівний гриб у молодому віці», як описує Схалквейк-Барендсен (1991).[17] Він «може бути м'яким і приємним, але іноді по-справжньому огидним», зазначили Холл зі співавторами (2003).[22] Він «з поганим смаком», як записали Міллер і Міллер (2006).[10] Він має «приємний борошнистий запах і добрий солодкий смак», як помітили Рібейру зі співавторами (2008).[23] Він «має тонкий аромат і ніжну консистенцію», як зазначили Лю зі співавторами (2019).[26]

Інші аспекти

Запах описували як борошнистий або подібний до рибного борошна.[10]

Барроуз пропонує готувати екземпляри, нарізаючи їх і відварюючи шматки, а воду виливаючи; після цього їх можна використовувати в таких стравах, як рагу й запіканки.[27] Через великий розмір одного екземпляра може вистачити кільком людям.[23]

Вид також є улюбленою їжею представників роду плодових мушок Drosophila.[28]

Біоактивні сполуки

Aspropaxillus giganteus містить біоактивну сполуку клітоцин (clitocine), що має антибіотичну активність щодо низки бактерій, патогенних для людини, як-от Bacillus cereus і Bacillus subtilis;[29][30] раніше (1945) дослідження показало антибіотичну активність проти Mycobacterium tuberculosis, Salmonella typhi та Brucea abortus.[31] Також показано, що клітоцин стимулює апоптоз (загибель клітин) у клітинах раку шийки матки людини in vitro (HeLa).[32] Показано, що міцелій A. giganteus при вирощуванні в рідкій культурі утворює феноли та флавоноїди, які мають антиоксидантну активність.[33]

Примітки

  1. ↑ Sowerby J. (1809). Coloured Figures of English Fungi. Т. 4. London: R. Wilks. с. 401—40. in pl. 420
  2. ↑ Quélet L. (1872). Les Champignons de Jura et des Vosges [The Mushrooms of Jura and Vosges]. Mémoires de la Société d'Émulation de Montbéliard. II (French) . 5: 88.
  3. ↑ Fries EM. (1874). Hymenomycetes europaei sive epicriseos systematis mycologici (Latin) . Uppsala: Typis descripsit ed. Berling. с. 401.
  4. ↑ Quélet L. (1886). Enchiridion Fungorum in Europa media et praesertim in Gallia Vigentium (Latin) . с. 23.
  5. ↑ Kühner R, Maire R (1934). Étude de la réaction de la membrane sporique à l'iode dans les divers genres d'Agarics leucosporés. Bulletin de la Société Mycologique de France (French) . 50 (1): 9—24.
  6. ↑ Singer R. (1938). De nonnullis Basidiomycetibus. I. Botanicheskie Materialy Otdela Sporovyh Rastenij Botanicheskogo Instituti imeni V.L. Komarova (Latin) . 4 (10—12): 4—18.
  7. ↑ Singer R, Smith AH (1943). A monograph on the genus Leucopaxillus Bours. Michigan Academy of Science, Arts, and Letters. 28: 85—132.
  8. ↑ Vizzini A, Ercole E, Contu M (2012). A contribution to the ITS-LSU phylogeny of the genus Leucopaxillus (/tricholomatoid clade, Agaricales), with three new genera and notes on Porpoloma. Mycosphere. 3 (1): 79—90. doi:10.5943/mycosphere/3/1/10. hdl:2318/123277.
  9. ↑ а б в г Van Os J, Bas C, Kuyper TW, Noordeloos ME, Vellinga EC (1995). Flora Agaricina Neerlandica – 3. Boca Raton, Florida: CRC. с. 77. ISBN 978-90-5410-616-6.
  10. ↑ а б в г д Miller HR, Miller OK (2006). North American Mushrooms: A Field Guide to Edible and Inedible Fungi. Guilford, Connecticut: Falcon Guide. с. 118. ISBN 978-0-7627-3109-1.
  11. ↑ а б Vizzini A, Alvarado P, Consiglio G, Marchetti M, Xu J (2024). Family matters inside the order Agaricales: systematic reorganization and classification of incertae sedis clitocyboid, pleurotoid and tricholomatoid taxa based on an updated 6-gene phylogeny. Studies in Mycology. 107: 67—148. doi:10.3114/sim.2024.107.02.
  12. ↑ Smith AH. (1975). A Field Guide to Western Mushrooms. Ann Arbor, Michigan: University of Michigan Press. с. 86. ISBN 978-0-472-85599-5.
  13. ↑ Phillips R. Leucopaxillus giganteus. Rogers Mushrooms. Архів оригіналу за 22 жовтня 2006. Процитовано 17 квітня 2009.
  14. ↑ а б в Davis, R. Michael; Sommer, Robert; Menge, John A. (2012). Field Guide to Mushrooms of Western North America. Berkeley: University of California Press. с. 149—150. ISBN 978-0-520-95360-4. OCLC 797915861.
  15. ↑ а б в Arora D. (1986) [1979]. Mushrooms Demystified: A Comprehensive Guide to the Fleshy Fungi (вид. 2nd). Berkeley, CA: Ten Speed Press. с. 158—159. ISBN 978-0-89815-170-1.
  16. ↑ Kuo M. Clitocybe gigantea / Leucopaxillus giganteus. MushroomExpert.Com. Процитовано 17 січня 2010.
  17. ↑ а б в Schalkwijk-Barendsen HME. (1991). Mushrooms of Western Canada. Edmonton, Alberta: Lone Pine Publishing. с. 260. ISBN 978-0-919433-47-2.
  18. ↑ Pegler DN, Young TW (1973). Basidiospore form in the British Leucopaxillae. Kew Bulletin. 28 (3): 365—79. doi:10.2307/4108880. JSTOR 4108880.
  19. ↑ а б Lamaison JL, Polèse JM (2005). Encyclopédie visuelle des champignons (French) . Chamalières, France: Editions Artemis. с. 158. ISBN 978-2-84416-399-8.
  20. ↑ Polèse J-M, Deconchat C (2002). Champignons. L'encyclopédie (French) . Chamalières, France: Editions Artemis. с. 235. ISBN 978-2-84416-145-1.
  21. ↑ Kaiser P. (1998). Relations of Leucopaxillus giganteus, basidiomycete of fairy rings, with soil microflora and grassland plants. Cryptogamie, Mycologie. 19 (1—2): 45—61. ISSN 0181-1584.
  22. ↑ а б в Hall IR. (2003). Edible and Poisonous Mushrooms of the World. Portland, Oregon: Timber Press. с. 159. ISBN 978-0-88192-586-9.
  23. ↑ а б в Ribeiro B, Andrade PB, Baptista P, Barros L, Ferreira IC, Seabra RM, Valentão P (2008). Leucopaxillus giganteus mycelium: effect of nitrogen source on organic acids and alkaloids. Journal of Agricultural and Food Chemistry. 56 (12): 4769—74. doi:10.1021/jf8001526. hdl:10198/3689. PMID 18494481.
  24. ↑ Pilat Á, Ušák O (1961). Mushrooms and other Fungi. London, UK: Peter Nevill. с. 49—50.
  25. ↑ Kibby G. (2006). Guide to Mushrooms and Toadstools of Britain and Europe (Philips Guide). London, UK: Philip's. с. 137. ISBN 978-0-540-08936-9.
  26. ↑ Liu H, Li SL, Xu J, Wang H, Dong SY (2019). 山西管涔山白银盘蘑菇的学名考证. 山西农业科学. 47 (3): 418—420, 432. doi:10.3969/j.issn.1002-2481.2019.03.27.
  27. ↑ Burrows I. (2005). Food from the Wild. New Holland Publishers. с. 109. ISBN 978-1-84330-891-1.
  28. ↑ Kimura MT. (1980). Evolution of food preferences in fungus-feeding Drosophila: An ecological study. Evolution. 34 (5): 1009—18. doi:10.2307/2408009. JSTOR 2408009. PMID 28581130.
  29. ↑ Müller-Stoll WR. (1990). The antibiotic activity of clitocybine and nebularine from Leucopaxillus giganteus and Clitocybe nebularis. Zeitschrift für Mykologie. 56 (1): 167—86. ISSN 0170-110X.
  30. ↑ Barros L; Baptista P; Estevinho LM; Ferreira ICFR (2007). Bioactive properties of the medicinal mushroom Leucopaxillus giganteus mycelium obtained in the presence of different nitrogen sources. Food Chemistry. 105 (1): 179—86. doi:10.1016/j.foodchem.2007.03.063. hdl:10198/833.
  31. ↑ Hollande AC. (1945). Lyse massive des bacilles de Koch chez la Cobaye après traitement à la clitocybine. Pouvoir inhibiteur de ce produit vis-à-vis du bacille typhique, du colibacille, de Brucella abortus etc. Comptes Rendus de l'Académie des Sciences (French) . 221: 361—63.
  32. ↑ Ren G, Zhao YP, Yang L, Fu CX (2008). Anti-proliferative effect of clitocine from the mushroom Leucopaxillus giganteus on human cervical cancer HeLa cells by inducing apoptosis. Cancer Letters. 262 (2): 190—200. doi:10.1016/j.canlet.2007.12.013. PMID 18222036.
  33. ↑ Barros L; Ferreira ICFR; Baptista P. (2007). Phenolics and antioxidant activity of mushroom Leucopaxillus giganteus mycelium at different carbon sources. Food Science and Technology International. 14 (1): 47—55. doi:10.1177/1082013208090094. hdl:10198/836. S2CID 53992113.

Джерела


Гриб Це незавершена стаття з мікології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).