ENTSO-E

Європейська мережа операторів систем передачі електроенергії
Енергосистеми, що входять до складу ENTSO-E
Абревіатура	ENTSO-E
Тип	Асоціація
Засновано	19 грудня 2008
Правовий статус	AISBL (Міжнародна некомерційна асоціація)
Мета	Сприяння тісній співпраці між європейськими ОСП для підтримки енергетичної політики ЄС та досягнення енергетичних і кліматичних цілей Європи
Галузь	передавання електроенергії
Штаб-квартира	Брюссель,  Бельгія
Місце діяльності	Європа
Членство	40 операторів систем передачі
Продукція	transparency platformd[1]
Членів	40 (25 липня 2026)[2]
Вебсайт: www.entsoe.eu
ENTSO-E у Вікісховищі

ENTSO-E (англ. European Network of Transmission System Operators for Electricity, Європейська мережа операторів систем передачі електроенергії) — асоціація, що представляє 40 операторів систем передачі (ОСП) електроенергії з 36 країн Європи, таким чином виходячи за межі Європейського Союзу. Вона управляє Синхронною мережею континентальної Європи (CESA).

ENTSO-E була створена та отримала правові мандати в рамках Третього енергетичного пакета ЄС для внутрішнього енергетичного ринку у 2009 році, який має на меті подальшу лібералізацію ринків газу та електроенергії в ЄС.^[3]

1 січня 2024 року українська компанія «Укренерго» стала 40-м повноправним членом асоціації.^[4]

Створення ENTSO-E було ініційоване ухваленням третього законодавчого пакета Європейського Союзу щодо ринків газу та електроенергії. У 2003 році Європейська комісія провела секторальне розслідування щодо конкуренції на ринку електроенергії в шести європейських країнах. У підсумковому звіті було вказано на серйозні проблеми, які потребують вирішення: інтеграція між ринками держав-членів залишалася недостатньою, а прозора ринкова інформація була відсутня. У результаті у вересні 2007 року Єврокомісія ухвалила третій енергопакет.

27 червня 2008 року 36 європейських операторів систем передачі (ОСП) підписали в Празі декларацію про наміри створити ENTSO-E. Організація була офіційно заснована 19 грудня 2008 року в Брюсселі 42 операторами як наступниця шести регіональних асоціацій: ATSOI, BALTSO, ETSO, NORDEL, UCTE та UKTSOA.

ENTSO-E розпочала свою операційну діяльність 1 липня 2009 року. Колишні асоціації стали частиною ENTSO-E. До того моменту головною організацією, що управляла нинішньою Синхронною мережею континентальної Європи, був Союз з координації передачі електроенергії (UCTE).

Згідно з офіційним сайтом, «ENTSO-E сприяє тіснішій співпраці між європейськими ОСП для підтримки впровадження енергетичної політики ЄС та досягнення енергетичних і кліматичних цілей Європи. Основні цілі ENTSO-E зосереджені на інтеграції відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), таких як вітрова та сонячна енергія, в енергосистему, а також на завершенні створення внутрішнього енергетичного ринку, що має центральне значення для досягнення цілей енергетичної політики ЄС щодо доступності, стійкості та безпеки постачання. [...] ENTSO-E прагне бути координаційним центром з усіх технічних, ринкових та політичних питань, що стосуються ОСП та європейської мережі, взаємодіючи з користувачами енергосистем, інституціями ЄС, регуляторами та національними урядами».

ОСП відповідають за масову передачу електроенергії магістральними електричними мережами високої напруги. Вони надають доступ до мережі учасникам ринку електроенергії за недискримінаційними та прозорими правилами. У багатьох країнах ОСП також відповідають за розбудову мережевої інфраструктури.

Унаслідок Брекзиту 12 лютого 2021 року асоціацію покинули три британські оператори; у складі ENTSO-E залишився лише оператор SONI з Північної Ірландії.

26 квітня 2022 року Укренерго підписало угоду про членство.^[5] З 1 січня 2024 року, після повноцінного приєднання України, ENTSO-E налічує 40 членів.

Географічна зона, яку охоплюють ОСП-члени ENTSO-E, поділена на три синхронні зони (Континентальна, Північна та Ірландська) і дві ізольовані системи (Кіпр та Ісландія). Синхронні зони — це групи країн, які з'єднані через відповідні енергосистеми. Частота системи (50 Гц, зазвичай з дуже незначними відхиленнями) є синхронною в межах кожної зони, і збурення в одній точці зони буде реєструватися по всій території. Окремі синхронні зони з'єднані між собою інтерконекторами постійного струму.

Переваги синхронних зон включають об'єднання генерувальних потужностей, спільне надання резервів, що призводить до економії коштів, і взаємну допомогу у випадку збурень.

• Третій енергопакет і Регламент (ЄС) № 714/2009 щодо умов доступу до мережі для транскордонного обміну електроенергією визначають завдання та обов'язки ENTSO-E.
• Регламент (ЄС) № 838/2010 щодо керівних принципів механізму компенсації між ОСП визначає методологію, за якою ОСП отримують компенсацію за витрати, понесені під час розміщення транскордонних перетоків електроенергії.
• Регламент (ЄС) № 347/2013 щодо транс'європейської енергетичної інфраструктури визначає Європейські проєкти спільного інтересу (PCI) та встановлює Десятирічний план розвитку мережі ENTSO-E (TYNDP) як основу для вибору PCI. ENTSO-E також уповноважена розробити відповідну методологію оцінки витрат і вигод для проєктів інфраструктури передачі.
• Регламент про прозорість № 543/2013 зобов'язує постачальників даних та власників у державах-членах подавати фундаментальну інформацію щодо генерації, навантаження, передачі, балансування, відключень та управління перевантаженнями для публікації через Платформу прозорості ENTSO-E.

ENTSO‑E не класифікується як «орган державного сектору» в розумінні Директиви про відкриті дані 2019 року.

Десятирічний план розвитку мережі (TYNDP) розробляється ENTSO-E у тісній співпраці із зацікавленими сторонами під контролем ACER і затверджується Європейською комісією. Це єдиний загальноєвропейський план розвитку мереж, що є основою для вибору Проєктів спільного інтересу ЄС (PCI). TYNDP оновлюється кожні два роки.

ENTSO-E публікує літні та зимові прогнози достатності ресурсів, а також середньострокову Європейську оцінку достатності ресурсів (ERAA). Вони аналізують, чи достатньо генерації для покриття попиту, і висвітлюють можливості сусідніх країн сприяти балансу генерації/попиту в критичних ситуаціях.

Мережеві кодекси ENTSO-E — це обов'язкові загальноєвропейські правила, розроблені за вказівками ACER. Вони згруповані у три напрямки:

• кодекси підключення (генераторів, споживачів та ліній постійного струму до мереж);
• операційні кодекси (управління системами);
• ринкові кодекси (сприяння транскордонній торгівлі).

Центральна інформаційна платформа прозорості ENTSO-E надає вільний доступ до фундаментальних даних та інформації про загальноєвропейське виробництво, передачу та споживання енергії на оптовому ринку.

Дорожня карта R&D від ENTSO-E визначає бачення мережевих проєктів, які ОСП повинні реалізувати для досягнення цілей ЄС. ENTSO-E щорічно публікує Звіт про моніторинг R&D для оцінки прогресу.

ENTSO-E є міжнародною некомерційною асоціацією (AISBL), створеною відповідно до бельгійського законодавства. Вона фінансується своїми членами (ОСП сплачують внески пропорційно кількості країн та населенню, що обслуговується).

Вищим органом є Асамблея, що складається з представників на рівні генеральних директорів усіх 40 членів. Правління ENTSO-E обирається кожні два роки і включає 12 представників. Організація має чотири спеціалізовані комітети, групу з правових і регуляторних питань, а також експертні групи. Секретаріат ENTSO-E базується в Брюсселі та очолюється Генеральним секретарем.

• 39 операторів систем передачі (до вступу України);
• 35 європейських країн;
• 532 мільйони споживачів;
• 312 693 км ліній електропередачі;
• 3 174,2 ТВт·год транспортованої електроенергії;
• 423 586 ГВт·год обміну електроенергією між ОСП-членами;
• 1 023 721 МВт чистої генерувальної потужності, підключеної до мережі.

Від початку своєї розбудови енергосистема України технологічно пов'язана та функціонувала паралельно з енергосистемами Росії, Білорусі та Молдови.

З початком російсько-української війни та окупації Криму з'явився суспільний запит на блокаду економічних стосунків з окупантом та політична воля для подальших інтеграційних процесів з Євросоюзом, серед них — інтеграція енергосистеми України з європейською системою. Повна синхронізація енергосистеми України з ENTSO-E передбачала відокремлення її від енергосистем Росії та Білорусі, виведення її в автономну роботу та приєднання до енергосистеми Європи.

У 2017 році було підписано меморандум, що передбачав синхронізацію ОЕС України з ENTSO-E у 2023 році. До синхронізаційних процесів також було залучено Молдову.

16 березня 2022 року, на тлі повномасштабного вторгнення Росії, енергосистема України була достроково і повністю синхронізована з енергомережею континентальної Європи ENTSO-E. Відповідне рішення було ухвалено об'єднанням системних операторів ENTSO-E 11 березня 2022 року. Після синхронізації Об'єднана енергосистема України працює стабільно, частота підтримується на рівні 50 Гц.

14 грудня 2023 року вищий керівний орган ENTSO-E — Генеральна Асамблея — повідомив, що НЕК «Укренерго» стала повноправним членом Асоціації Європейської мережі операторів системи передачі електроенергії. Членство набуло чинності 1 січня 2024 року.

Енергосистема Європи (ENTSO-E) станом на початок 2018 року мала ємність 1136 ГВт (проти 300 ГВт енергосистеми Росії/Білорусі), забезпечує вільну міждержавну торгівлю електроенергією, ринкове ціноутворення, спільні технічні стандарти експлуатації та позбавляє енергетичної залежності від РФ.

• Європейське агентство зі співробітництва регуляторів енергетики
• Синхронна мережа континентальної Європи
  • Приєднання балтійських держав до Синхронної мережі континентальної Європи
• Nord Pool

• ENTSO-E
• Платформа прозорості ENTSO-E