Словенія

Республіка Словенія словен. Republika Slovenija
Прапор Герб
Гімн: Zdravljica
Республіка Словенія на мапі Європи
Столиця (та найбільше місто)	Любляна
Офіційні мови	словенська
Форма правління	унітарна конституційна парламентська республіка
• Президент	Наташа Пірц Мусар
• Прем'єр-міністр	Янез Янша
Незалежність	від СФРЮ
• Проголошено	25 червня, 1991
• Визнано	1992
Вступ до ЄС	1 травня 2004
Площа
• Загалом	20 273 км² (150)
• Внутр. води	0,7[1] %
Населення
• оцінка 2023	▲ 2 116 972 осіб[2] (144)
• перепис 2002	1 964 036 осіб
• Густота	104,4 осіб[3]/км² (106)
ВВП (ПКС)	2018 р., оцінка
• Повний	▲ $75 млрд[4] (97)
• На душу населення	$36 566[4] (38)
ВВП (ном.)	2018 рік, оцінка
• Повний	▲ $56 млрд[4] (-)
• На душу населення	$27 535[4] (-)
Валюта	Євро (EUR)
Часовий пояс	CET (UTC+1)
• Літній час	CEST (UTC+2)
Коди ISO 3166	SI  / SVN  / 705
Домен	.si
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Словенія

Слове́нія (словен. Slovenija)^[5], офіційна назва — Респу́бліка Слове́нія (словен. Republika Slovenija) — країна на півдні Центральної Європи, розташована на перехресті важливих культурних та торговельних шляхів^[6][7]. Межує з Італією на заході, Австрією на півночі, Угорщиною на північному сході, Хорватією на південному сході та омивається Адріатичним морем на південному заході^[8]. Займає територію площею 20 271 км² (38-ме місце в Європі) і має 2,116 млн населення^[2]. Будучи однією з держав-наступниць колишньої Югославії, нині Словенія — парламентська республіка^[9] та країна-член Євросоюзу, ООН і НАТО^[10]. Столиця і найбільше за населенням місто країни — Любляна^[11].

Країна має переважно гірську місцевість^[12] з континентальним кліматом^[13] за винятком Словенського Примор'я з середземноморським кліматом і північного заходу з Альпійським кліматом^[14]. Крім того, на території частково розташовані Динарське нагір'я і Середньодунайська низовина. Країна характеризується значним біологічним різноманіттям^[15][16] і дуже багата на водні ресурси^[17], маючи щільну річкову мережу, водоносну систему і значні карстові підземні водотоки^[18]. Більше половини території покриті лісами^[19]. Населення країни розсіяне і нерівномірне^[20].

Історично нинішня територія Словенії була частиною різних держав, включаючи Римську імперію, Візантійську імперію, Каролінгську імперію і Священну Римську імперію, Габсбурзьку монархію, Венеційську республіку, Іллірійські провінції Наполеона І під французьким керівництвом, Австрійську імперію і пізніше Австро-Угорщину. У жовтні 1918 році словенці вперше реалізували своє право на самовизначення, ставши одними із засновників Держави Словенців, Хорватів і Сербів. У грудні 1918 року вони обʼєдналися з Королівством Сербія в Королівство Сербів, Хорватів і Словенців (перейменоване в 1929 році в Королівство Югославія).

Під час Другої світової війни (1939—1945) територія Словенії була окупована і анексована Німеччиною, Італією і Угорщиною, а невелика територія перейшла до Незалежної Держави Хорватії, нацистської маріонеткової держави. У 1945 році Словенія стала членом-засновником Федеративної Народної Республіки Югославії, перейменованої в 1963 році на Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію. У перші роки після Другої світової війни держава відпочатку була союзником зі Східним блоком, але ніколи не підписувала Варшавський договір, і в 1961 році стала одним із засновників Руху неприєднання.

У червні 1991 року після введення багатопартійної представницької демократії Словенія стала першою республікою, що відділилася від Югославії й оголосила суверенітет і незалежність. Після цього в країну ввійшла Югославська Народна Армія і почалась Десятиденна війна, яка закінчилась підписанням Бріонської угоди за посередництва ЄС. 2004 року вступила до НАТО та ЄС, а 2007 року стала першим членом Єврозони з колишніх комуністичних країн. 2010 року приєдналася до Організації економічного співробітництва та розвитку — асоціації розвинених країн з високим доходом громадян.

Назва Slovenija походить від етноніма «словени» — праслов'янської форми етноніма «слов'яни», тобто означає «земля словен»^[21]. Етимологія етноніму «слов'яни», за оцінками ряду лінгвістів, нез'ясована^[22].

Офіційною назвою держави в 1945—1946 роках було «Федеральна Словенія» (словен. Federalna Slovenija), в той час — одна з країн СФРЮ. 20 лютого 1946 року «Федеральна Словенія» була перейменована в «Народну Республіку Словенію» (словен. Ljudska republika Slovenija), яка, зі свого боку, 9 квітня 1963 року в «Соціалістичну Республіку Словенію» (словен. Socialistična republika Slovenija). 8 березня 1990 року Словенія видалила означення «Соціалістична» зі своєї назви, ставши «Республікою Словенія», а 25 червня 1991 року здобула незалежність.

Країна розташована між Альпами, Адріатичним морем і Панонською низовиною, межує з Італією, Австрією, Угорщиною та Хорватією. Словенія розташована між 45° та 47° північної широти, а також 13° та 17° східної довготи.

Площа 20 273 км². Площа суші: 20 151 км². Площа водного простору: 122 км². Найвища точка — вершина гори Триглав (2864 м), найнижча — узбережжя Адріатичного моря — 0 м.

Словенія розташована в Альпійсько-Дунайському регіоні Центральної Європи. Виділяють чотири основні природно-географічні регіони: на північному заході знаходяться Альпи (Юлійські, Кам'янсько-Савінський хребет, хребет Караванке, що займають 42 % території), на північному сході — Паннонська (Середньодунайська) низовина (28 %), на півдні — Динарське нагір'я (21 %), що включає карстове плато Карст, що дало назву рельєфу такого типу, на заході — Середземноморське узбережжя (Адріатичне море, 9 %).

Більше половини території займають букові, дубові, хвойні ліси, в горах — альпійські луки, Примор'я — маквіс, на плато Карст — степова рослинність.

Геологічна будова Словенії надзвичайно складна й різноманітна, що зумовлено її розташуванням у зоні контакту кількох великих тектонічних структур Європи. Територія країни лежить на межі Альпійської складчастої області, Динарської складчастої системи та Паннонської западини, що сформувало мозаїку порід різного віку й походження.

Найдавніші геологічні утворення представлені кристалічними сланцями, гнейсами та гранітами палеозойського віку, які виходять на поверхню переважно в східній частині країни (масив Похор'є). Значна частина Словенії складена осадовими породами мезозойського віку — вапняками, доломітами, мергелями, що є основою розвитку класичного карсту. Саме ці породи визначають характерний вигляд південно-західних районів країни.

Під час альпійського горотворення (кайнозой) відбулися інтенсивні складчасті та розломні процеси, які сформували сучасні гірські системи Юлійських Альп, Караванок і Камнік-Савінських Альп. У той самий час Паннонська низовина зазнала опускання й заповнення континентальними відкладами — глинами, пісками, лесами.

Словенія багата на карстові форми, які мають світове значення: численні печери, підземні річки, сифони та карстові джерела. Геологічні умови сприяли також утворенню родовищ корисних копалин — ртуті (Ідрія), свинцю й цинку, будівельного каменю.

Рельєф Словенії є одним із найрізноманітніших у Європі, незважаючи на відносно невелику площу держави. Тут поєднуються високі гірські масиви, карстові плато, пагорбкуваті рівнини та вузька приморська смуга. Така строкатість зумовлена складною геологічною історією та активними тектонічними процесами.

Рельєф країни переважно гористий. Північ і північний захід країни займають Альпійські гори, серед яких найвищими є Юлійські Альпи^[23], які переходять у мальовничий куполоподібний масив лісів — Похор'є. Саме тут розташована найвища точка Словенії — гора Триглав (2864 м). Герб Словенії являє собою щит з вузькою червоною облямівкою в підставі і з боків, в блакитному полі якого двічі хвилясто вирізана срібна фігура, що є символічним зображенням гори й Адріатичного моря. Для альпійського рельєфу характерні гострі гребені, глибокі льодовикові долини, карові озера та круті схили. Сліди плейстоценового зледеніння добре збереглися у вигляді морен і трогових долин.

Південно-західна частина країни належить до Динарського карсту, де домінують плато, пологі височини, карстові улоговини та провальні форми рельєфу. Поверхневі водотоки тут рідкісні, а рельєф часто має «порожнистий» вигляд через розвиток підземних порожнин.

Центральні райони представлені передгір'ями та міжгірськими котловинами, зокрема Люблянською улоговиною, яка є важливим осередком заселення. Схід країни поступово переходить у хвилясту Паннонську низовину, де переважають рівнинні та слабкохвилясті форми рельєфу, сприятливі для землеробства.

Клімат Словенії вирізняється великою різноманітністю, що зумовлена складним рельєфом, широтним положенням та впливом різних повітряних мас. На відносно невеликій території чітко проявляються риси помірно континентального, альпійського та середземноморського кліматів.

У центральній та східній частинах країни переважає помірно континентальний клімат із теплим літом і холодною зимою. Середні температури січня коливаються від –2 до 0 °C, а липня — від +18 до +22 °C. Для цих районів характерні чітко виражені сезони та помірна кількість опадів (800—1200 мм).

У високогірних районах Альп панує альпійський клімат, який відзначається значною кількістю опадів, тривалими сніговими зимами та прохолодним літом. Тут річна сума опадів може перевищувати 3000 мм, а сніговий покрив зберігається протягом 5–6 місяців.

На узбережжі Адріатичного моря формується середземноморський клімат з м'якою вологою зимою та спекотним сухим літом. Середні зимові температури рідко опускаються нижче +5 °C, що створює сприятливі умови для вирощування теплолюбних культур.

Важливу роль у кліматі відіграють місцеві вітри, зокрема бора — холодний поривчастий вітер, характерний для карстових і приморських районів. Загалом клімат Словенії сприятливий для життя, туризму та різних видів господарської діяльності.

Словенія належить до найбагатших на водні ресурси країн Європи. Густа річкова мережа, численні джерела, озера та підземні води є наслідком значних опадів і особливостей геологічної будови, насамперед розвитку карсту.

Більша частина території країни належить до басейну Чорного моря, зокрема через річки Сава, Драва та Мура, які є притоками Дунаю. Річка Сава має ключове значення для центральних районів Словенії, проходить через Люблянську улоговину та використовується для гідроенергетики. Драва і Мура відіграють важливу роль у водозабезпеченні та зрошенні східних територій.

Менша частина країни належить до басейну Адріатичного моря, куди стікають річки Соча, Река та короткі прибережні водотоки. Річка Соча відома своєю винятково чистою бірюзовою водою та глибокими каньйонами.

Особливістю водної системи Словенії є карстові підземні води. Багато річок зникають у понорів і знову виходять на поверхню за десятки кілометрів. Яскравий приклад — озеро Церкниця, яке є періодичним і змінює свою площу залежно від сезону.

Озера Блед і Бохинь мають льодовикове походження й є важливими рекреаційними об'єктами. Внутрішні води Словенії мають велике екологічне, господарське та туристичне значення.

У Альпійських районах переважають малопотужні гірсько-лісові бурі ґрунти та дерново-бурі ґрунти, які формуються на кристалічних і карбонатних породах. Вони характеризуються значною кам'янистістю, підвищеною кислотністю та обмеженою родючістю, що зумовлює переважно лісове використання територій.

У карстових районах Динарського плато поширені специфічні ґрунти — червоноземи, які утворилися внаслідок вивітрювання вапняків і доломітів. Ці ґрунти збагачені оксидами заліза, мають червоний колір і часто залягають у пониженнях рельєфу. Незважаючи на обмежену потужність, вони придатні для садівництва та виноградарства.

На Паннонській низовині та в міжгірських улоговинах сформувалися більш родючі ґрунти — алювіальні, лучно-чорноземні та лесові ґрунти. Вони активно використовуються в сільському господарстві для вирощування зернових, кукурудзи та кормових культур. На узбережжі Адріатичного моря трапляються середземноморські коричневі ґрунти, сформовані в умовах м'якого клімату.

На території країни зафіксовано понад 3200 видів судинних рослин, у тому числі: покритонасінних — близько 3000 видів, голонасінних — близько 30 видів, папоротеподібних — близько 75 видів, мохоподібних — понад 800 видів.^[24][25]

У флорі країни є багато ендемічних видів рослин, у тому числі дзвоники Зойса (Campanula zoysii) — символ Словенських Альп, примула карніолійська (Primula carniolica), молочай країнський (Euphorbia carniolica), мокричник Зойса (Minuartia zoysii) та деревій білий (Achillea clavenae). Серед реліктів — смілка альпійська (Silene alpestris), дріада восьмипелюсткова (Dryas octopetala), дерен шведський (Cornus suecica) та рододендрон волохатий (Rhododendron hirsutum). Рідкісними в Словенії є віднога Благая (Daphne blagayana), едельвейс альпійський (Leontopodium alpinum), миколайчики альпійські (Eryngium alpinum) тощо.^[24]

Словенія — одна з найлісистіших країн Європи (понад 60 % території вкрито лісом).

Основними типами рослинності є:

• Альпійські та динарські буково-ялицеві ліси. Займають більшу частину території. Тут панують бук лісовий (Fagus sylvatica), ялиця біла (Abies alba) та граб звичайний (Carpinus betulus).
• Високогірні хвойні ліси та криволісся. У Юлійських Альпах домінують модрина європейська (Larix decidua), ялина європейська (Picea abies) та сосна гірська (Pinus mugo).
• Карстова та середземноморська рослинність. На платформи Плато Крас впливає Адріатика. Тут домінують дуб пухнастий (Quercus pubescens), хмелеграб звичайний (Ostrya carpinifolia) та скумпія звичайна (Cotinus coggygria).

Завдяки перетину Альп, Середземномор'я та Карсту, Словенія є одним із центрів гірського та підземного біорізноманіття Європи. Загальна кількість видів фауни перевищує 15 тисяч.^[26]

Теріофауна налічує близько 95 видів ссавців. У лісах мешкає одна з найщільніших популяцій ведмедя бурого (Ursus arctos) в Європі, а також вовк (Canis lupus) та відновлена популяція рисі (Lynx lynx). У високогір'ї мешкають козерог альпійський (Capra ibex) і козиця (Rupicapra rupicapra). Дуже різноманітні кажани (30 видів), у тому числі рідкісний підковик великий (Rhinolophus ferrumequinum).

У Словенії зареєстровано понад 380 видів птахів. Альпійські та динарські ліси є середовищем існування для сови уральської (Strix uralensis), сича волохатого (Aegolius funereus), дягла трипалого (Picoides tridactylus) та глушця (Tetrao urogallus).

Герпетофауна представлена 22 видами плазунів і 20 видами земноводних. Для Карсту характерні гадюка звичайна (Vipera berus), гадюка носата (Vipera ammodytes) та стінна ящірка італійська (Podarcis siculus). Словенія вважається світовим центром європейської спелеофауни, у першу чергу завдяки протею європейському (Proteus anguinus).

Іхтіофауна Словенії налічує 95 видів морських та прісноводних риб. Ендеміком та символом адріатичного басейну країни є лосось мармуровий (Salmo marmoratus). У річках Дунайського басейну поширені лосось дунайський (Hucho hucho) та чоп великий (Zingel zingel).

На території країни зареєстровано понад 11 тисяч видів безхребетних. Найдвовижнішою є підземна фауна, зокрема печерний жук Anophthalmus hitleri, печерні креветки Troglocaris та стародавній двостулковий молюск конгерія Кусцера (Congeria kusceri).

Досить високим є рівень ендемізму. Словенія є світовим осередком спелеофауни. Найвідомішими є вищезгадані протей європейський (Proteus anguinus), печерний жук Anophthalmus hitleri та двостулковий молюск Congeria kusceri. До реліктових видів належать лосось мармуровий (Salmo marmoratus) — реліктовий вид басейну Адріатики, бабак альпійський (Marmota marmota). До раритетної фауни належать мишівка лісова (Sicista betulina), пугач звичайний (Bubo bubo), гриф чорний (Aegypius monachus), підковик великий (Rhinolophus ferrumequinum) та інші.

На території Словенії відомо понад 600 різночасових городищ^[27]. З них понад 70 % (450) збудовано протягом ранньозалізної доби^[28].

Слов'янські пращури сучасних словенців осіли на території країни в VI сторіччі від н. е. У VII сторіччі вони заснували Карантанію, яка була однією з перших слов'янських держав. У 745 році Карантанія в обмін на військову допомогу визнала протекторат з боку франків, зберігши при цьому формальну незалежність до свого розпаду в 1180 році. Вплив франків сприяв поширенню християнства серед словенців.

Близько 1000 року було написано Brižinski spomeniki, перший письмовий документ словенською мовою. У XIV сторіччі територія сучасної Словенії підпала під владу Габсбургів і згодом увійшла до складу Австро-Угорщини. Словенію було розділено на три провінції: Краньську, Горишку і Штаєрську.

Перенаправлення торгових шляхів і Тридцятилітня війна у XVII сторіччі спричинили економічний занепад Словенії, але у XVIII сторіччі господарський розвиток знов активізувався: промислове виробництво збільшилось.

У 1809—1813 роках велика частина Словенії входила до складу Іллірійських провінцій. У XIX сторіччі, особливо під час Революції 1848—1849 рр., у Словенії розпочинається національний рух (центр — Крайна).

У 1918 році розвалилась Австро-Угорщина, внаслідок чого Італія окупувала області Приморську і Істру, а також частину Далмації. Частина словенських земель, що залишилась, увійшла до Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, яке в 1929 році було перейменовано в Королівство Югославія.

У 1941 році після окупації Югославії державами Осі Італія анексувала територію до Любляни — Провінція Любляна, а Німеччина — решту території з містом Марибор (Нижня Штирія).

Після Другої світової війни Словенія увійшла до складу соціалістичної Югославії, що було проголошено 29 листопада 1945 року. Від Італії до Словенії було приєднано території Обална-Крашка і Горишка.

Згідно з референдумом, Словенія проголосила незалежність від СФРЮ 25 червня 1991 р.

Війна в Словенії (один з військових конфліктів війни, що почалася при розпаді Югославії) тривала десять днів. У ході 72 бойових контактів втрати Югославської армії склали 45 убитими, 146 пораненими, при цьому 4693 військовослужбовці і 252 співробітники федеральних служб були взяті в полон. Втрати словенських сил самооборони — 19 убитих (9 комбатантів, інші — цивільні особи) та 182 поранених. Також загинули 12 громадян іноземних держав, в основному водії на службі міжнародних транспортних компаній. Був виведений з ладу 31 танк (включаючи спалені і пошкоджені), 22 транспортні бронемашини, 172 транспортних засоби і 6 літальних апаратів.

У грудні 1991 року прийнята нова конституція, пізніше в 1992 році відповідно до законодавства розпочався процес роздержавлення і приватизації. Члени Європейського Союзу визнали Словенію як незалежну державу 15 січня 1992 року, і Організація Об'єднаних Націй прийняла її у свій склад 22 травня 1992 року.

Словенія приєдналася до Європейського Союзу 1 травня 2004 р. Словенія має одного комісара в Європейській Комісії, і сім словенських парламентаріїв були обрані до Європейського Парламенту на виборах 13 червня 2004 р. У 2004 р. Словенія також вступила в НАТО. Словенії згодом вдалося відповідати Маастрихтським критеріям, і тому країна приєдналася до єврозони (перша перехідна країна, що зробила так). Станом на 1 січня 2007 р. вона була першою постсоціалістичною країною, що головувала в Раді Європейського Союзу протягом перших шести місяців 2008 р. 21 липня 2010 р. вона стала членом ОЕСР.

Пізніше було висловлено розчарування вітчизняними соціально-економічними елітами на муніципальному та національному рівнях під час словенських протестів 2012—2013 рр., яким передували невеликі протести 15 жовтня 2011 року. У зв'язку з відповіддю провідних політиків до заяв, зроблених Офіційною комісією з попередження корупції Республіки Словенія, юридичні експерти заявили про необхідність змін у системі, щоб обмежити політичне свавілля^[29].

Словенія адміністративно розділена на 212 общин (словен. Občine). Общини є однією з форм місцевого самоврядування, які визначаються статтями з 138 до 144 Конституції Республіки Словенія.

З метою підтримки національної статистики Статистичним Бюро Республіки Словенія вся Словенія розділена на 12 статистичних регіонів:

1. Горенський
2. Горишка
3. Засавський
4. Корошка
5. Споднєпосавський
6. Нотрансько-крашка
7. Обално-крашка
8. Південно-Східна Словенія
9. Подравський
10. Помурський
11. Савинський
12. Осреднєсловенський

Також Словенія поділяється на 10 виборчих одиниць.

Традиційні регіони базувалися на колишніх коронних землях Габсбургів, які включали Крайну, Каринтію, Штирію і Австрійське Примор'я. Сильніше, ніж з Крайною в цілому, або зі Словенією як державою, словенці історично схильні ототожнювати себе з традиційними регіонами Словенське Примор'я, Прекмур'я і навіть традиційними підрегіонами Верхньої, Нижньої і меншою мірою Внутрішньої Крайни^[30].

Столиця Любляна була історично адміністративним центром Крайни і належала Внутрішній Крайні^[31], за винятком району Шентвида, який знаходився у Верхній Крайні, а також там, де був кордон між територією, приєднаною Німеччиною, та італійською провінцією Любляна під час Другої світової війни^[31].

Річний приріст (2012) + 0,16 %. Народжуваність — 10,66 %. Смертність — 9,35 %. Сальдо міграції (+0,31, 2012 р.). Сумарний коефіцієнт народжуваності — 1,592 народжень на жінку (2012). Загальна тривалість життя: чоловіків — 76,96 року; жінок — 82,89 року (2012).

Етнічний склад: із загальної чисельності населення по перепису 2002 року:

• Словенці: 1 631 363 (83,1 %)
• Серби: 38 964 (2,0 %)
• Хорвати: 35 642 (1,8 %)
• Босняки: 21 542 (1,1 %)
• Угорці: 6 243 (0,3 %)
• Албанці: 6 186 (0,3 %)
• Македонці: 3 972 (0,2 %)
• Чорногорці: 2 667 (0,1 %)
• Італійці: 2 258 (0,1 %)
• Незазначені й невідомі: 174 913 (8,9 %)

Станом на 1 січня 2013 року в Словенії зареєстровано 2 058 821 житель. Словенія посідає 145-те місце у світі за чисельністю населення. Середній вік населення 41,7 року (чоловіків — 40, жінок — 43).

Середня густота населення становить 101,66 осіб на км. Приблизно половина жителів проживає в містах, решта — у сільській місцевості.

Найбільше українців приїхало до Словенії у 2022-23 роках, коли розпочалася повномасштабна війна в Україні. Станом на початок 2025 року у Словенії було більше 10 тис українців, таким чином відсоток українців зріс приблизно до 0,5% населення.^[32]

Офіційна мова словенська. Італійська має статус офіційної мови в деяких населених пунктах муніципалітетів Ізола, Копер і Піран; угорська — в п'яти громадах. Також офіційний, хоча й більш низький статус, має циганська мова.

Словенська мова є південнослов'янською мовою з писемністю на основі латинського алфавіту. Словенська мова має спільне коріння з хорватською і сербською мовами, але істотно від них відрізняється. Водночас вона має деякі риси, близькі до західнослов'янських мов. Словенська — одна з небагатьох слов'янських мов, що зберегла двоїсте число і супін. Наразі збереглося 49 діалектів словенської мови.

Згідно з переписом 2002 р., католики становлять 57,8 % населення, мусульмани — 2,4 %, православні — 2,3 %, протестанти — 0,8 % (Союз баптистських церков Словенії, Союз п'ятдесятницьких церков Словенії, адвентисти).

У 1992 році відбулося перше опитування Організації громадської думки словенців, згідно з яким 20 % повнолітніх словенців заявили, що вірили в «свого Бога» (39 % стверджували, що вірили в Бога як «життєву силу»). У 1997 році беззастережно віруючими вважалися 24 % опитаних (29 % дорослих громадян вірили в життя після смерті; 37,5 % визнавали існування Раю, а 24 % — існування пекла). Близько половини респондентів (57 %) сповідують якусь релігію і по цей день.

Глава Словенії — президент, що обирається кожні 5 років. Виконавчу владу має президент і кабінет міністрів. Останній призначається парламентом.

Парламент складається з двох палат: Національної асамблеї (državni zbor) і Державної ради (državni svet). 90 депутатів: з них 88 — за пропорційною системою, а 2 місця — за мажоритарною системою для Словенсько-італійської та угорської громад. Державна Рада виконує функції верхньої палати. 40 депутатів, які обираються на п'ятирічний термін, представляють важливі економічні, структурні і національні групи суспільства. Парламент обирається кожні 5 років. Основними партіями парламенту є Словенська демократична партія і Ліберальна демократія Словенії.

Орган конституційного нагляду — Конституційний суд (Ustavno sodišče), вища судова інстанція — Верховний суд (Vrhovno sodišče), суди апеляційної інстанції — вищі суди (Višje sodišče), суди першої інстанції — земельні суди (Okrajno sodišče) і окружні суди (Okrožno sodišče), вищий орган прокурорського нагляду — верховна державна прокуратура (Vrhovno državno tožilstvo), вищий контрольний орган — фінансовий суд (Računsko sodišče).

Політичні партії Словенії:

• Ліберальна демократія Словенії
• Нова Словенія — Християнська народна партія
• Словенська демократична партія
• Словенська національна партія
• Соціал-демократи Словенії
• Демократична партія пенсіонерів
• Об'єднані ліві (Словенія)
• Молодіжна партія Словенії

Конституція була прийнята рівно через рік після проведення референдуму про незалежність Словенії від Югославії. За основу взято конституції Німеччини і Австрії, а також Баварії. Поправки до Конституції вносяться в формі конституційного закону, прийнятого 2/3 голосів Парламенту, крім того, пропозицію про внесення змін до Конституції може бути винесено на референдум.

Встановлено, що загальновизнані принципи міжнародного права і міжнародні договори мають пряму дію на території Словенії (в зв'язку з вступом Словенії до Європейського союзу). Містить перелік основних прав (рівність перед законом, недоторканність людського життя, заборона катувань, захист особистої свободи, правила утримання під вартою, право на судовий захист, право на оскарження, презумпція невинуватості, забезпечення судового процесу, право на приватну власність і місцеве самоврядування). Значну увагу приділено захисту людської гідності.

Зареєстровані партнерства для одностатевих пар стали юридичними з 23 липня 2006 року. 3 березня 2015 року парламент Словенії прийняв закон про легалізацію одностатевих шлюбів, на користь законопроєкту проголосували 51 депутатів, а 28 були проти. Словенія є першою країною в Центральній Європі, першою країною в посткомуністичній Європі і першою слов'янською країною, яка легалізувала одностатеві шлюби.

Чисельність особового складу сухопутних військ — 9550 осіб.

Шенгенська віза в Словенію — віза типу C, на підставі якої іноземець має право перебувати на території будь-якої країни Шенгенської зони не більше 3 місяців (90 календарних днів)^[33].

Найбільш знаменитим письменником Словенії є Франце Прешерн (1800—1849), чиї ліричні поеми встановили нові стандарти для словенської літератури і допомогли пробудити національну самосвідомість. З часів Другої світової війни багаті словенські фольклорні традиції були втрачені, але існують спроби відродити національну культуру, наприклад, тріо «Трутамора Словеніка» виконує словенську народну музику, на початку 90-х рр. міжнародний конкурс баяністів виграла Алессандра Міначча, яка виконала словенські наспіви. У 1970-х рр. в країну прийшов музичний стиль, який до початку 1980-х рр. охопив всю Словенію (яскравий приклад — група Laibach з Любляни, Laibach — німецький варіант назви словенської столиці).

Постмодернізм в живописі та скульптурі висувався з 1980-х рр. групою «Neue Slowenische Kunst» і п'ятьма невідомими художниками, що працюють під псевдонімом «IRWIN». Багато споруд та площ в Словенії були створені архітектором Йоже Плечником (1872—1957).

У 1919 році був відкритий перший університет — Люблянський. Після були засновані університети в Мариборі (1975), Копері (2001) і Нові Гориці (2006).

За даними, опублікованими MSN, кращою стравою словенської кухні є Краньська ковбаса. На офіційному рівні вона визнана «шедевром національного значення». Традиційне вживання риби. Багато страв запозичено в сусідніх країн: у Австрії — завітек (штрудель) і дунайський зрезек (віденський шніцель). Ньокі (картопляні галушки), ріжота і схожий на равіолі жіркроф — місцеві італійські страви. З угорської кухні були запозичені голаш і паприкаш (тушковане курча або яловичина). Поширені також шаруватий пиріг з м'ясом або сиром «бурек» (слово турецького походження), яблучний пиріг. Тут існує багато видів клецек, з яких штрукли (сирні галушки) — найпопулярніші. Традиційні страви краще пробувати в гостільнах — місцевих ресторанах. Приклад — «Говея юха» (goveja juha, суп з наваристого яловичого бульйону з довгою вермішеллю (rezanci — резанца), іноді з додаванням сиру пармезану, а також «Гобова юха» (gobova juha, суп з білими грибами). У Словенії виробляється біле і червоне вино, а також міцні напої, такі як «шнопс» (šnops), бренді, звані «жганье» (žganje), і популярні в Словенії марки пива — «Laško» (Лашко), «Union».

Закон про державні свята і святкові дні в Республіці Словенії передбачає наступні свята та святкові дні:

• 1 і 2 січня — Новий рік
• 8 лютого — День Прешерна, культурне свято Словенії
• перехідні дати — неділя і понеділок Великодня
• 27 квітня — День повстання проти окупації
• 1 і 2 травня — День праці
• 25 червня — День державності
• 15 серпня — Успіння Богородиці
• 31 жовтня — День Реформації
• 1 листопада — День поминання покійних
• 25 грудня — Різдво
• 26 грудня — День незалежності

• Словенці
• Міста Словенії
• Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Словенії
• Оленка Ерменц — начальник Генерального штабу ЗС Словенії.

• Словенія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• Словенія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
• Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021