Клітоцибе їстівний
| ?Грузлик їстівний | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Гриби (Fungi) |
| Підцарство: | Вищі гриби (Dikarya) |
| Відділ: | Базидіомікотові (Basidiomycota) |
| Клас: | Агарикоміцети (Agaricomycetes) |
| Порядок: | Агарикальні (Agaricales) |
| Родина: | Трихоломові (Tricholomataceae) |
| Рід: | Клітоцибе (Clitocybe) |
| Вид: | Грузлик їстівний |
| Біноміальна назва | |
| Clitocybe gibba | |
| Посилання | |
| Infundibulicybe gibba | |
| MB: | 487939 |
| IF: | 487939 |
Клітоцибе їстівний, говорушка лійковидна, грузлик їстівний (Clitocybe gibba) — гриб роду клітоцибе (Clitocybe).
Будова
У грузлика їстівного діаметр шапинки досягає 7 см, за формою у молодих плодових тіл шапинка горбоподібно–випукла, у дорослих — глибоко лійкоподібна, зі звивистим, ніби загнутим досить тонким краєм, вона гола з дрібними лусочками. З нижньої сторони шапинки є пластинки, які наче опускаються на верхівку ніжки. Пластинки вузькі, часті, мають білуватий колір. Ніжка завдовжки до 8 см, завтовшки — до 1 см, вона розташовується по центру шапинки, одного кольору з нею, дещо злегка звивиста.
Поширення та середовище існування
Плодові тіла грузлика починають утворюватися на грибницях у хвойних і листяних лісах у липні. Плодові тіла утворені тісно переплетеними нитками грибниці, які знаходяться над поверхнею ґрунту, але вони не довговічні. Завершується сезон тихого полювання на грузлика в серпні. Бувають окремі сприятливі роки, коли цього гриба вдається збирати навіть у червні та вересні аж до перших морозів.
Практичне використання
Грузлик вживається як свіжим, так і маринованим. Його сушать, згодом використовуючи в різних стравах. Гриб багатий на поживні речовини, проте його харчова цінність порівняно невелика. Це пояснюється тим, що хітинова стінка клітин перешкоджає перетравленню цих грибів у кишечнику.
Див. також
Посилання
- Mycobank [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Джерела
- Гриби Хмельниччини. Навчальний посібник. Говорун В. Д., Тимощук О. О. — Хмельницький: Поліграфіст-1, 2014. — 176 с. — С. 20.
| Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).