YaChudo

Плодове тіло

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Аскокарп Sarcoscypha austriaca

Плодо́ве ті́ло (також спорокарп) — багатоклітинна структура організмів, на якій розташовуються спороутворюючі структури, як-от базидії чи аски; ця структура на інших стадіях розвитку зазвичай має одноклітинну або міцеліальну будову. Плодове тіло є частиною статевої фази життєвого циклу гриба[1], тоді як решту циклу становить вегетативний ріст міцелію та безстатеве утворення спор.

Частіше за все термін посилається на спорокарп грибів (аскокарп у випадку аскоміцетів або базидіокарп у випадку базидіоміцетів). Численні форми й морфологічні особливості базидіокарпів і аскокарпів відіграють важливу роль у визначенні та таксономії грибів.

Плодові тіла називають епігейними, якщо вони ростуть на поверхні ґрунту, і гіпогейними, якщо ростуть під землею. Епігейні спорокарпи, помітні неозброєним оком — особливо ті, що мають більш-менш агарикоїдну форму, — часто називають грибами (в побутовому значенні). Міцелій епігейних видів поширюється під землею значно далі за сам спорокарп: під землею міцелій має набагато ширше поширення, ніж плодові тіла над землею[2]. Гіпогейні гриби зазвичай називають трюфелями або несправжніми трюфелями; є докази, що гіпогейні гриби еволюціонували від епігейних[3]. У ході еволюції трюфелі втратили здатність поширювати спори повітряними потоками, натомість поширюючись через поїдання тваринами й подальшу дефекацію.

У любительському грибництві, а значною мірою й в академічній мікології, визначення вищих грибів ґрунтується саме на ознаках спорокарпа. Найбільше відоме плодове тіло належить зразку Phellinus ellipsoideus (раніше Fomitiporia ellipsoidea), знайденому на острові Хайнань у Китаї: воно сягає до 10,85 м завдовжки, а його вагу оцінюють у 450–760 кг[4].

Екологія

Найрізноманітніші тварини живляться епігейними й гіпогейними грибами. Ссавці-мікофаги настільки ж різноманітні, як і самі гриби: білки та бурундуки споживають найбільшу різноманітність грибів, але на грибах живляться й сумчасті, миші, щури, нориці, лемінги, олені, землерийки, кролики, ласиці та багато інших[5]. Деякі тварини живляться грибами лише за нагоди, для інших вони є основним джерелом їжі: гіпогейні спорокарпи є високопоживним основним кормом для деяких дрібних ссавців, наприклад тасманійського беттонга[6]. Ектомікоризні або гіпогейні гриби утворюють симбіотичні стосунки з дрібними мікофагними ссавцями: оскільки гіпогейні спорокарпи не можуть, на відміну від епігейних, поширювати спори за допомогою вітру, вони залежать від дрібних грибоїдних ссавців у поширенні спор[7].

Підземні гриби також відіграють роль у трибічних симбіотичних стосунках з дрібними сумчастими та австралійськими евкаліптовими лісами: у таких лісах поширенню гіпогейних спорокарпів сприяють пожежі. Після пожежі майже всі епігейні спорокарпи гинуть, тож гіпогейні спорокарпи стають основним джерелом грибів для дрібних сумчастих[8]. Здатність гіпогейних грибів переживати такі катастрофи, як пожежа, може пояснюватися еволюційно набутою здатністю виживати в травному тракті тварин заради поширення.

Спорокарпи також можуть бути середовищем для різноманітних спільнот фунгіколних грибів. Короткоіснуючі спорокарпи частіше є хазяями для фунгіколних грибів, ніж довгоіснуючі, які, ймовірно, еволюційно інвестували більше в захисні механізми та мають менший вміст води[9]. Резупінатні спорокарпи, що мають більше співвідношення площі поверхні до об'єму, є хазяями для більшого різноманіття фунгіколних грибів, ніж пілеатні спорокарпи[9].

Спостерігали, що плодові тіла деяких видів грибів позначають місця поховань і розкладання трупів[10].

Також плодові тіла формуються деякими іншими видами еукаріотів, такими як міксоміцети або слизневі гриби, та бактерій, такими як міксобактерії.

Примітки

  1. ↑ Maurice S, Arnault G, Nordén J, Botnen SS, Miettinen O, Kauserud H (2021). Fungal sporocarps house diverse and host-specific communities of fungicolous fungi. The ISME Journal. 15 (5): 1445—1457. doi:10.1038/s41396-020-00862-1. PMC 8115690. PMID 33432137.
  2. ↑ Van Der Linde, Sietse; Alexander, Ian J.; Anderson, Ian C. (2009). Spatial distribution of sporocarps of stipitate hydnoid fungi and their belowground mycelium. FEMS Microbiology Ecology. 69 (3): 344—352. doi:10.1111/j.1574-6941.2009.00716.x. PMID 19558589.
  3. ↑ Bonito G, Smith ME, Nowak M, Healy RA, Guevara G, Cázares E, Kinoshita A, Nouhra ER, Domínguez LS, Tedersoo L, Murat C (2013). Historical Biogeography and Diversification of Truffles in the Tuberaceae and Their Newly Identified Southern Hemisphere Sister Lineage. PLOS One. 8 (1) e52765. doi:10.1371/journal.pone.0052765. PMC 3534693. PMID 23300990.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  4. ↑ Cui, B.-K.; Dai, Y.-C. (2011). Fomitiporia ellipsoidea has the largest fruitbody among the fungi. Fungal Biology. 115 (9): 813—814. doi:10.1016/j.funbio.2011.06.008. PMID 21872178.
  5. ↑ Læssøe, Thomas; Hansen, Karen (2007). Truffle trouble: what happened to the Tuberales?. Mycological Research. 111 (9): 1075—1099. doi:10.1016/j.mycres.2007.08.004. PMID 18022534.
  6. ↑ Johnson, C. N. (1994). Nutritional Ecology of a Mycophagous Marsupial in Relation to Production of Hypogeous Fungi. Ecology. 75 (7): 2015—2021. doi:10.2307/1941606. JSTOR 1941606.
  7. ↑ Maser, Chris; Trappe, James M.; Nussbaum, Ronald A. (1978). Fungal-Small Mammal Interrelationships with Emphasis on Oregon Coniferous Forests. Ecology. 59 (4): 799—809. doi:10.2307/1938784.
  8. ↑ Johnson, C. N. (1995). Interactions between fire, mycophagous mammals, and dispersal of ectromycorrhizal fungi in Eucalyptus forests. Oecologia. 104 (4): 467—475. doi:10.1007/BF00341344. PMID 28307662.
  9. ↑ а б Maurice S, Arnault G, Nordén J, Botnen SS, Miettinen O, Kauserud H (2021). Fungal sporocarps house diverse and host-specific communities of fungicolous fungi. The ISME Journal. 15 (5): 1445—1457. doi:10.1038/s41396-020-00862-1. PMC 8115690. PMID 33432137.
  10. ↑ Tibbett, Mark; Carter, David O. (2003). Mushrooms and taphonomy: the fungi that mark woodland graves. Mycologist. 17 (1): 20—24. doi:10.1017/S0269-915X(03)00115-0.


Гриб Це незавершена стаття з мікології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).