YaChudo

66-та окрема механізована бригада (Україна)

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 66-та бригада.
66-та окрема механізована бригада
Нарукавний знак бригади
Засновано2022 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна
Вид Сухопутні війська
Тип Механізовані війська
Чисельністьбригада
ОборонецьМстислав Хоробрий
Гасло«Не стій на шляху»
Війни/Битви

Російське вторгнення в Україну (2022)

Нагороди
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Медіафайли на Вікісховищі

66-та окрема механізована бригада імені князя Мстислава Хороброго (66 ОМБр)  — механізоване з'єднання Сухопутних військ Збройних сил України чисельністю в бригаду.

Відмобілізована на початку повномасштабного вторгнення Росії. Бригада бере участь у стримуванні російської агресії з 2022 року.

Бригаді присвоєно ім'я Мстислава Хороброго — руського князя із династії Рюриковичів.

Історія

З літа 2022 року підрозділи 66 ОМБр беруть участь у стримуванні російської агресії. Бойовий шлях бригада розпочала на Мар’їнському напрямку, тримаючи оборону по смузі Красногорівка — Мар'їнка — Новомихайлівка.

Восени 2022 року воїни 66 окремої механізованої бригади брали участь у Слобожанському контрнаступі. Силами бригади вдалося звільнити село Щурове, а разом з підрозділами Сил оборони — місто Лиман , а також села Макіївка та Невське (з 2022 року — Балка Журавка).[1]

Після успішних наступальних дій наприкінці 2022 року підрозділи 66 ОМБр зайняли смугу оборони на Луганщині. Смуга відповідальності бригади декілька разів ставала пріоритетною для противника. Зокрема, суттєві загострення штурмових дій відбувалися в грудні 2022 року, жовтні 2023-го та з травня 2024-го.

Так, у жовтні 2023 року всього за 4 дні рота ПТКР 66 бригади знищила 25 одиниць ворожої бронетехніки. Більшість з якої — танки.[2] А протягом 2024-2026 років Лиманський напрямок залишається одним з пріоритетних для противника.

Станом на зараз воїни 66 окремої механізованої бригади продовжують успішно виконувати бойові завдання на Лиманському напрямку без ротацій і відпочинку. Втрати противника за цей час становлять понад 20 тисяч вбитими та пораненими. Крім того, знищені сотні одиниць ворожої техніки (зокрема, танків та бронетехніки).

В ході операції «Вівальді» під керівництвом 3 АК 1-й механізований батальйон «Kassta» та 2-й механізований батальйон «Онуки Адольфівни» звільнили село Середнє [3]

Структура

Основне посилання:[4][неавторитетне джерело]

  • 1-й механізований батальйон «Kassta»[5]
  • 2-й механізований батальйон «Онуки Адольфівни»[6]
  • 3-й механізований батальйон «Fireflies»[5]
  • мотопіхотний батальйон «Сталеві вершники»[7]
  • танковий батальйон
  • батальйон безпілотних систем «MARA»[8]
  • рота наземних роботизованих комплексів
  • самохідний артилерійський дивізіон
  • реактивна артилерійська батарея
  • батарея артилерійської розвідки
  • зенітний ракетний дивізіон
  • розвідувальна рота
  • рота радіоелектронної боротьби
  • інженерно-саперна рота
  • медична рота
  • батальйон управління
  • ремонтно-відновлювальний батальйон
  • батальйон матеріального забезпечення

Оснащення[4]

Танки

Бронетехніка

Артилерія

ПТРК

Командування

  • 2022†: полковник Дегтярьов Олег Валерійович. Загинув в бою в м. Мар'їнка.[10][11]
  • 2022 - 2023: полковник Супрун Максим Вікторович.
  • 2023 - 2024: полковник Дворський Юрій Анатолійович.
  • з 2024 року: полковник Силівакін Ростислав Олександрович.[12]

Втрати

Традиції

12 грудня 2022 року командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський вручив бригаді бойовий прапор.[13][14]

Указом Президента України від 28 липня 2023 року № 457/2023 бригаді присвоєно почесну назву «імені князя Мстислава Хороброго», на честь князя тмутороканського та чернігівського.[15] Повна назва «66-та окрема механізована бригада імені князя Мстислава Хороброго Сухопутних військ Збройних Сил України».

Бригада має низку власних традицій. Серед ключових є відзначення:

18 квітня — День військової частини.

17 травня — День пам'яті Хоробрих.

Крім того, в 66 окремій механізованій бригаді є власний ритуал прийняття новобранців до колективу бригади.

Як механізована бригада, 66 ОМБр шанує внесок військовослужбовців та цивільних усіх спеціальностей у нашу спільну боротьбу. Але особливо шанує роль піхотинця — як ключового фактору перемоги на полі бою.

Для найхоробріших воїнів, які проявили справжню мужність у стрілецьких боях, у бригаді існує особлива відзнака — «Хоробрий у бою».[16]

Символіка

Нарукавний знак бригади затверджено 18 листопада 2023 р. В емблемі 66 окремої механізованої бригади відтворено історичну символіку Остерської сотні — перехрещену стрілу та шаблю. Здолу розташовано зірку, яку уживали, зокрема, як династичний знак руські князі. Над нарукавним знаком розташовано стрічку з гаслом «НЕ СТІЙ НА ШЛЯХУ»[17].

Вшанування

Нагороджені

Найвищими державними нагородами відзначені:

Див. також

Примітки

  1. ↑ 66 окрема механізована бригада (2 жовтня 2024). Історія звільнення Лиману | Спогади учасників операції та ексклюзивні кадри боїв 66 ОМБр. Процитовано 18 березня 2026 — через YouTube.
  2. ↑ Рота протитанкістів 66-ї ОМБр за 4 дні знищила 25 ворожих танків. Militarnyi (укр.). Процитовано 18 березня 2026.
  3. ↑ «Людей і будівель вже не було». Як звільняли Середнє на Донеччині: деталі від батальйону «Онуки Адольфівни» 66 ОМБр Ексклюзивно.
  4. ↑ а б https://66ombr.lobbyx.army/. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  5. ↑ а б 66 окрема механізована бригада імені князя Мстислава Хороброго. 66 окрема механізована бригада імені князя Мстислава Хороброго (укр.). Процитовано 11 травня 2025.
  6. ↑ https://www.facebook.com/share/v/18ndbMd2Wu/
  7. ↑ Лиманська різня FPV-хами! Дрони наздогнали росіян у полях, посадках та укриттях.
  8. ↑ https://www.facebook.com/share/v/192gtJWE7j/
  9. ↑ На озброєння 66-ї бригади надійшли БТР-4. Militarnyi (укр.). Процитовано 24 червня 2026.
  10. ↑ На найнебезпечнішій ділянці фронту: загинув полковник Олег Дегтярьов. novynarnia.com (укр.). 5 серпня 2022. Процитовано 27 січня 2024.
  11. ↑ За час служби пройшов всі звання: на Сході загинув полковник Олег Дегтярьов. 24 Канал (укр.). 5 серпня 2022. Процитовано 27 січня 2024.
  12. ↑ Новинарня (7 березня 2026). "Героя України мають отримувати піхотинці, а не керівники”. Ексклюзивне інтерв'ю з комбригом 66 омбр. Процитовано 18 березня 2026 — через YouTube.
  13. ↑ 66-та окрема механізована бригада відзначає першу річницю створення
  14. ↑ 66 механізована бригада отримала Бойовий Прапор
  15. ↑ 66-та бригада отримала ім'я тмутороканського князя
  16. ↑ 6,3 тис. переглядів · 288 реакцій | «Хоробрий у бою» – нагрудний знак, який треба заслужити! Ми шануємо кожного, хто робить свій внесок у спільну перемогу: і тих, хто бореться на передовій, і тих, хто підтримує нашу армію в тилу. Проте справжній героїзм народжується там, де лунають вибухи, свистять кулі та вирішується доля кожного метра нашої землі. Саме для таких воїнів 66 ОМБр ім. князя М. Хороброго започаткувала власний нагрудний знак – «Хоробрий у бою». Це символ визнання мужності, сили духу та бойового братерства. Це відзнака для тих, хто дивиться ворогу в очі, тримаючи позиції під шквальним вогнем, ризикуючи всім заради побратимів і країни, а також – демонструє відвагу, що стає вирішальним у найважчі моменти бою. Бути нагородженим нагрудним знаком «Хоробрий у бою» означає більше, ніж слова. Це доказ, що ти — приклад для інших, той, хто стоїть пліч-о-пліч у найважчих умовах і бореться до кінця. Наша бригада пишається кожним, хто носить цей знак, адже він символізує найвищу цінність — мужність, яка творить історію. Слава Україні! Слава Хоробрим! | 66 окрема механізована бригада імені князя Мстислава Хороброго (укр.). Процитовано 18 березня 2026 — через www.facebook.com.
  17. ↑ Однороженко О., Поцелуйко В., Руденко О., Шереметьєв О. In hoc signo vinces. Історія підрозділів сухопутних військ збройних сил України в знаках і символах / Олег Однороженко, Валерій Поцелуйко, Олексій Руденко, Олексій Шереметьєв; передмови О. С. Сирського, О. О. Павлюка, М. В. Драпатого; худож.-оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова. — Харків: Фоліо, 2025. — С. 219—220. — ISBN 978-617-8550-52-3.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).