49 Андромеди
  49 Андромеди
| |
| Дані дослідження Епоха J2000 | |
|---|---|
| Сузір'я | Андромеда  [1]
|
| Пряме піднесення | 01г 30х 06,10151с[2] |
| Схилення | +47° 00′ 26,1811″[2] |
| Видима величина (V) | 5,269[3]
|
| Характеристики | |
| Стадія еволюції | червоне згущення[4] |
| Спектральний клас | K0 III[5] |
| Показник кольору B−V | 0.993[3] |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | −11,48[3] км/сек |
| Власний рух (μ) | за пр. піднес.: −0,950 мсд/рік[2] |
| Паралакс (π) | 9,7947 ± 0,1166мсд[2] |
| Відстань | 332,99 св. р. 102,096 пк |
| Абсолютна величина (MV) | 0,50[1] |
| Подробиці | |
| Маса | 2,07[3] M☉ |
| Радіус | 11[9] R☉ |
| Світність | 70,8[3] L☉ |
| Гравітація | 2,30[4] м/с2 |
| Температура | 4 879±106[3] К |
| Металічність [Fe/H] | +0020±0,04[4] |
| Швидкість обертання (v sin i) | 2,0[12] км/с |
| Вік | 1.75[3] млрд років |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для 49+And |
49 Андромеди — зоря в сузір'ї Андромеди. «49 Андромеди» — це позначення Флемстида (скорочено «49 And»)[14], хоча зоря також має позначення Баєра «a Андромеди»[13]. Її можна побачити неозброєним оком за гарних умов спостереження, оскільки вона має видиму зоряну величину 5,269[3]. Відстань до 49 Андромеди, визначена за її річним паралактичним зміщенням у 9,8 мілісекунд[2], становить близько 333 світлових років. Вона наближається до Сонця з геліоцентричною променевою швидкістю −11,5 км/с[3].
З оціненим віком у 1,75 млрд років[3] років, це старіюча зоря-гігант на стадії червоного згущення[4] зі спектральним класом K0 III[5], що вказує на вироблення нею енергії шляхом горіння гелію у ядрі зорі. У спектрі зорі спостерігаються «дещо сильні» лінії поглинання ціану (CN)[5]. Вона має масу, що в 2,07[3] раза перевищує масу Сонця, і розширилася до 11 радіусів Сонця[9]. Зоря випромінює в 71 раз більше за світність Сонця[3] зі своєї розширеної фотосфери за ефективної температури 4 879 K[3]. Вона обертається з проєкцією швидкості обертання 2 км/с[12].
Історично це була одна із зір, відомих як Адхіл, від арабського «að-ðayl» — «шлейф [одягу]», і нині цю назву застосовують до ξ Андромеди[15]. У технічному меморандумі НАСА 1971 року, що містить перелік назв зір, 49 Андромеди фігурує під назвою «Thail», яка, імовірно, походить від тієї самої арабської назви[16].
Примітки
- ↑ а б Anderson, E.; Francis, Ch. (2012), XHIP: An extended hipparcos compilation, Astronomy Letters, 38 (5): 331, arXiv:1108.4971, Bibcode:2012AstL...38..331A, doi:10.1134/S1063773712050015, S2CID 119257644.
- ↑ а б в г д Vallenari, A. та ін. (2023). Gaia Data Release 3. Summary of the content and survey properties. Astronomy and Astrophysics. 674: A1. arXiv:2208.00211. Bibcode:2023A&A...674A...1G. doi:10.1051/0004-6361/202243940. S2CID 244398875. Gaia DR3 record for this source at VizieR.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Luck, R. Earle (2015), Abundances in the Local Region. I. G and K Giants, Astronomical Journal, 150 (3), 88, arXiv:1507.01466, Bibcode:2015AJ....150...88L, doi:10.1088/0004-6256/150/3/88, S2CID 118505114.
- ↑ а б в г Tautvaišienė, G. та ін. (Березень 2013), Red clump stars of the Milky Way - laboratories of extra-mixing, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 430 (1): 621−627, arXiv:1304.4393, Bibcode:2013MNRAS.430..621T, doi:10.1093/mnras/sts663, S2CID 119211439.
- ↑ а б в Schmitt, John L. (Січень 1971), Stars with Strong Cyanogen Absorption, Astrophysical Journal, 163: 75, Bibcode:1971ApJ...163...75S, doi:10.1086/150747.
- ↑ Mannino G. Intensities of isotopic C bands in the spectra of 12 N-type stars // Annales d'Astrophysique — 1958. — Vol. 21. — P. 67. — ISSN 0365-0499; 2970-5010
- ↑ Gyldenkerne K. Preliminary list of photoelectric classification indices for 234 bright Northern G and K stars // The Astrophysical Journal Letters — United Kingdom: IOP Publishing, 1955. — Vol. 121. — P. 38–42. — ISSN 2041-8205; 2041-8213 — doi:10.1086/145961
- ↑ Sharma, Kaushal, Kembhavi, Ajit, Kembhavi, Aniruddha et al. Application of convolutional neural networks for stellar spectral classification // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2020. — Vol. 491, Iss. 2. — P. 2280–2300. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1093/MNRAS/STZ3100 — arXiv:1909.05459
- ↑ а б Massarotti, Alessandro та ін. (Січень 2008), Rotational and Radial Velocities for a Sample of 761 HIPPARCOS Giants and the Role of Binarity, The Astronomical Journal, 135 (1): 209—231, Bibcode:2008AJ....135..209M, doi:10.1088/0004-6256/135/1/209, S2CID 121883397.
- ↑ а б J. Maldonado, E. Villaver The metallicity signature of evolved stars with planets // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2013. — Vol. 554. — P. 84–84. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201321082 — arXiv:1303.3418
- ↑ а б в Maldonado, J., Villaver, E. Evolved stars and the origin of abundance trends in planet hosts // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2016. — Vol. 588. — 11 p. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201527883 — arXiv:1602.00835
- ↑ а б De Medeiros, J. R. та ін. (Листопад 2000), Rotation and lithium in single giant stars, Astronomy and Astrophysics, 363: 239—243, arXiv:astro-ph/0010273, Bibcode:2000A&A...363..239D.
- ↑ а б Tirion, W. та ін. (1987), Willmann-Bell, Inc. (ред.), Uranometria 2000.0 - Volume II - The Southern Hemisphere to +6°, Richmond, Virginia, USA, ISBN 0-943396-15-8.
- ↑ а б 49 And. SIMBAD. Страсбурзький центр астрономічних даних. Процитовано 1 жовтня 2018.
- ↑ Allen, R.H. (1899), Star Names: Their Lore and Meaning, с. 38—39
- ↑ Rhoads, Jack W. (15 листопада 1971), Technical Memorandum 33-507-A Reduced Star Catalog Containing 537 Named Stars (PDF), Jet Propulsion Laboratory, California Institute of Technology.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).