Хорвати

Hrvati Хорвати
Самоназва	хорв. Hrvati
Мапа розселення
Регіон	Хорватія: 3 977 171  Боснія і Герцеговина: 571 317  Чилі: 380 000[1]  США: 374 241  Аргентина: 250 000[1]  Німеччина: 227 510  Австрія: 131 307  Австралія: 118 051  Канада: 97 050  Сербія: 57.900  Бразилія: 50 000[1]  Франція: 50 000  Швейцарія: 41 900  Словенія: 35 642  Швеція: 26 000  Італія: 20,700  Угорщина: 25 730  Бельгія: 12 000  Нова Зеландія: 10 000  Нідерланди: 10 000  Іспанія: 10 000  Чорногорія: 8 000  Румунія: 6 811
Кількість	6,2-9 мільйонів
Близькі до	слов’яни, особливо південні слов’яни
Мова	хорватська
Релігія	головно католицизм
Прапор
Досліджуються наукою	хорватистика і croatologyd[2]
Хорвати у Вікісховищі

Хорва́ти (хорв. Hrvati) — південнослов'янський народ, що мешкає переважно в Хорватії, Боснії і Герцеговині та прилеглих країнах.

Налічується близько 4,6 мільйонів хорватів на Балканах, і по всьому світові — 9 мільйонів. Через політичні, соціальні й економічні причини чимало хорватів полишили свою Батьківщину і створили значну хорватську діаспору. Чималі громади існують у багатьох країнах, зокрема США, Австралії, Німеччині, Чилі, Новій Зеландії і ПАР.

Хорвати переважно є католиками, рідна мова ― хорватська.

Нинішні хорвати Хорватії це «червоні хорвати». Одне зі східнослов'янських племен, яке проживало в Східній Галичині (західна територія України) називалося «білі хорвати», а племена, котрі проживали в Моравії та Словаччині — «чорні хорвати».

Хорвати належали до групи слов’ян, які в VI–VII століттях переселилися з територій Центральної та Східної Європи на Балкани. У цей період вони оселилися на землях колишньої Римської імперії, зокрема в регіонах Далмації та Паннонії.

Після переселення слов’ян на Балкани у VI–VII століттях хорвати поступово прийняли християнство. Процес християнізації відбувався переважно під впливом Римської церкви та місіонерів із Західної Європи, зокрема з територій сучасної Італії. Це сприяло закріпленню латинського обряду та підпорядкуванню хорватських єпархій Папі Римському. У подальші століття католицизм став важливою складовою хорватської ідентичності, особливо в умовах протистояння з Османською імперією та збереження культурної самобутності в складі Габсбурзької монархії.

У IX столітті сформувалися перші хорватські державні утворення — Хорватське князівство та пізніше Королівство Хорватія. У 925 році князь Томіслав був коронований як перший король хорватів.

У 1102 році Хорватія увійшла в династичний союз з Угорщиною, що визначило її політичний розвиток на кілька століть. З XVI століття значна частина хорватських земель опинилася під владою Габсбурзької монархії та зазнала впливу Османської імперії.

У XIX столітті серед хорватів активізувався національний рух, спрямований на збереження мови, культури та політичної автономії. Після Першої світової війни Хорватія увійшла до складу Королівства сербів, хорватів і словенців, пізніше — Югославії.

У 1991 році, на тлі розпаду Югославії, Хорватія проголосила незалежність, що призвело до війни за незалежність. Сьогодні хорвати є титульною нацією незалежної держави Республіка Хорватія.

Серед хорватів виділяють низку етнографічних і субетнічних груп, що сформувалися під впливом історичних, географічних та культурних чинників.

• Кайкавці — мешканці північної та північно-західної Хорватії; назва походить від діалектного слова «kaj».
• Чакавці — населення прибережних районів та островів Адріатичного моря, зокрема Далмації; використовують чакавський діалект.

• Штокавці — найчисленніша група хорватів, поширена в центральних і східних регіонах; говорять штокавським діалектом, що став основою літературної мови.

• Далматинці — населення історичної області Далмація.

• Істрійці — мешканці півострова Істрія.
• Славонці — хорвати історичної області Славонія.
• Личани — жителі гірської області Лика.
• Загорці — населення Хорватського Загір’я.
• Меджимурці — мешканці краю Меджимур'я.

• Бургенландські хорвати — хорвати, що проживають у Бургенланді (Австрія), а також у Угорщині та Словаччині.
• Градищанські хорвати — історична назва бургенландських хорватів.
• Молізькі хорвати — хорватська меншина в області Молізе (Італія).
• Бачанські хорвати — хорвати краю Бачка (Сербія).

Національною державою хорватів є сучасна Хорватія, водночас, у сусідній БіГ хорвати становлять одну з трьох державотворчих націй.

Місцеві хорватські меншини існують на таких землях:

• Воєводина, північна автономна область Сербії, де хорватська мова є офіційною (разом з іншими п'ятьма); переважна більшість шокців вважає себе хорватами, так само як багато бунєвців (останні разом із іншими народами заселили терени, що спустошилися після відступу отоманів; походження цих хорватів головно з півдня; переважно з регіону Бачка)
• Шокці й бунєвці в області Бач-Кішкун, що в Угорщині
• Рацькі хорвати в Угорщині
• Хорватська мова одна з 4 офіційних мов Чорногорії, окрім державної; більшість з них мешкає в Которській затоці
• Маленька громада існує в Красі (регіоні на кордоні Словенії й Італії) та італійському місті Трієсті. Вони дуже асимілювалися, проте залишили по собі місцеві прізвища й назви населених пунктів.
• Райони Словенії
• Прикордонні землі в Угорщині
• Крашовани (близько 5 тисяч) у Румунії
• У Бургенланді, що на сході Австрії
• Янєвці у Косові (10 тисяч)
• 10 тисяч хорватів у Молізі
• Містечко Сентендре, сильно мадяризоване, проте пам'ятає свої хорватські корені (з Далмації)
• Словацькі території довкіл Братислави. Більшість уже асимілювалася, проте деякі ще тримаються хорватської ідентичности
• Моравія
• Україна (*500^[3][4])

• Історія Хорватії
• Хорватія
• Білі хорвати

• Є. В. Синиця. Хорвати [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 412. — ISBN 978-966-00-1359-9.