YaChudo

Фізіологія

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Фізіологія
Є галуззюбіологія Редагувати інформацію у Вікіданих
Запит «Фізіолог» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Фізіоло́гія (грец. φυσιολογία — «природознавство») — наука про життєві процеси, діяльність окремих органів та їхні системи й загалом усього організму.

Основним у фізіології є експериментальний метод дослідження, який обґрунтував англійський учений Френсіс Бекон.

Предметом вивчення фізіології є функції живого організму, їхніх зв'язків між собою, регуляція й пристосування до навколишнього середовища, походження й розвиток у ході еволюції й індивідуального розвитку особини.

Історія

Вперше термін «фізіологія» з'явився у 1542 році в праці французького лікаря Жана Фернеля в значенні «Розділ медицини про функцію органів».[1] Виникнення фізіології тварин і людини пов'язане з ім'ям Вільяма Гарвея який відкрив кола кровообігу в людини (1628).

Перші дослідження з фізіології рослин проводили Френсіс Бекон та Ян Баптиста ван Гельмонт у середині XVII століття. «Батьком» фізіології рослин вважають Стівена Гейлса, а формування сучасної науки приписують Юліусу фон Саксу.

До кінця XVIII століття ботанічні, зоологічні та медичні науки розвивалися окремо. Проте наприкінці цього періоду були зроблені спостереження, що рослинні й тваринні організми мають багато спільного. Так, ембріогенез наявний як у рослин, так і в тварин. Осмотичні явища притаманні обом царствам живого. У 1820-ті роки Рене Дютроше проголосив фізіологію загальною наукою, яка вивчає діяльність живого. У 1830-х роках Теодор Шванн запропонував галузь «клітинної фізіології» задля пояснення функції тваринних і рослинних клітин.

Клод Бернар у середині XIX століття запропонував визначення «внутрішнє середовище організму», а Волтер Бредфорд Кеннон ввів термін «гомеостаз»[1].

Важливою подією в розвитку фізіології було винайдення графічного методу реєстрації тиску німецьким вченим Карлом Людвігом у 1874 р. Прилад, який він винайшов, мав назву — кімограф.[2]

Скоро після цього винаходу були запропоновані методи реєстрації скорочення серця і м'язів (Енгельман), застосована техніка повітряної передачі (капсула Марея), яка дозволила записувати, навіть на значній відста бні, ряд фізіологічних процесів в організмі: дихальні рухи грудної клітки і живота, перистальтику і зміну тонусу шлунка, кишечнику тощо.

Автором одного з перших у Росії підручників з фізіології був Ілля Фаддейович Ціон.[значущість факту?]

В Україні

Першу анатомо-фізіологічну школу в Україні було відкрито у Львівському університеті (1784 рік, очолили — Я. Костржевський і Т. Седей). З 1895 р. кафедрою фізіології керував Адольф Бек (1863-1942), його роботи були присвячені електричним явищам центральної нервової системи. Медико-фізіологічну школу Одеського університету відкритого 1865 році прославив лауреат Нобелівської премії І.І. Мечников – автор клітинної (фагоцитарної) теорії імунітету; Б.Ф. Веріго (1860-1925) – автор “катодичної депресії Веріго” і “ефекту Веріго” – здатності крові зв’язувати вуглекислий газ. З відкриттям у 1841 р. медичного факультету при Київському університеті Святого Володимира в Україні почала інтенсивно розвиватись фізіологія. Перші наукові дослідження були проведені першим завідувачем кафедри фізіології E.Е. Мірамом (1841-1862) – учнем К. Бернара і Ф. Мажанді. Вони були присвячені фізіології розвитку зародка і пологової діяльності. Серед засновників Української фізіологічної школи, які зробили великий внесок у розвиток вітчизняної та світової фізіології можна віднести таких вчених як В.Я. Данилевський, В.Ю.Чаговець, Г.В.Фольборт, Я.Д.Кіршенблат, В.В. Фролькіс, П.Г. Костюк та ін.[3]

Галузі

Фізіологія залишалася центральною експериментальною біологічною наукою, що застосовувала фізичні й хімічні методи для розуміння функції організму до початку XX століття. Надалі від неї відділилися окремі науки:

Окремо розвивалися фізіологія рослин та галузі фізіології тварин: нейрофізіологія, імунологія, кардіологія тощо.

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Lemoine, Maël; Pradeu, Thomas (2018). Dissecting the Meanings of “Physiology” to Assess the Vitality of the Discipline. Physiology. 33 (4): 236—245. doi:10.1152/physiol.00015.2018. ISSN 1548-9213.(англ.)
  2. ↑ Физиология человека, Том 1, В. М. Покровский, Г. Ф. Коротько
  3. ↑ Видатні фізіологи України | Блоги БДМУ. Процитовано 10 липня 2026.

Література

Книги

  • Нормальна фізіологія / За ред. В.І. Філімонова. — Київ: Здоров'я, 1994. — 608 с., іл. ISBN 5-311-00736-2
  • Вільям Ф. Ганонг Фізіологія людини. – Львів, 2002.
  • Фізіологія за ред. В.Г.Шевчука. – Вінниця, “Нова книга”, 2005.
  • Johnson, A. (2019). Historiography of Physiology. In: Dietrich, M., Borrello, M., Harman, O. (eds) Handbook of the Historiography of Biology. Historiographies of Science, vol 1. Springer, Cham. https://doi.org/10.1007/978-3-319-74456-8_26-1
  • Hawgood BJ. Sir Michael Foster MD FRS (1836–1907): the rise of the British school of physiology. Journal of Medical Biography. 2008;16(4):221-226. doi:10.1258/jmb.2008.008009
  • Westerhof, N. (2011), A short history of physiology. Acta Physiologica, 202: 601-603. https://doi.org/10.1111/j.1748-1716.2011.02286.x

Журнали

{{{alt}}} Це незавершена стаття з фізіології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).