Клод Бернар
| Клод Бернар | |
|---|---|
| Народився | 12 липня 1813[2][1][…] Сен-Жульєн |
| Помер | 10 лютого 1878[1][2][…] (64 роки) Париж[4][5] |
| Поховання | Пер-Лашез |
| Країна | |
| Діяльність | лікар-письменник, політик, психолог, професор, фізіолог, лікар, епістемолог, фармаколог, хімік |
| Галузь | фізіологія і медицина |
| Alma mater | Факультет медицини, Парижd і факультет природничих наук Паризького університетуd (1853) |
| Відомі учні | Іван Тархнішвілі і Étienne Lancereauxd[6] |
| Знання мов | французька[7] |
| Заклад | Колеж де Франс[8], Факультет медицини, Парижd, MNHN і Практична школа вищих досліджень |
| Членство | Лондонське королівське товариство, Паризьке філоматичне товариствоd, Французька академія, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Петербурзька академія наук, Угорська академія наук, Данська королівська академія наук, Паризька медична академія, Російська академія наук, Прусська академія наук і Баварська академія наук |
| Magnum opus | internal environmentd |
| Посада | Сенатор Другої імперіїd[9], президент, Member of the Académie françaised, президент Французької академії наукd[10] і президент[11] |
| Батько | Pierre François Bernardd |
| Мати | Jeanne Saulnierd |
| У шлюбі з | Marie Françoise Bernardd |
| Діти | Jeanne-Antoinette-Henriette Bernardd і Marie-Louise-Alphonsine Bernardd |
| Автограф | |
| Нагороди | |
| |
Клод Бернар (фр. Claude Bernard; 12 липня 1813, Сен-Жульєн (Рона) — 10 лютого 1878, Париж) — французький лікар, науковець, фізіолог, дослідник процесів внутрішньої секреції, засновник ендокринології. Доктор медицини (1843). Член-кореспондент Санкт-Петербургської академії наук (з 2 грудня 1860 року).
Навчався у Паризькому університеті (1834—1836). Працював у лікарні Отель-Дьє, де був заступником, керівником кафедри експериментальної медицини. Згодом очолив кафедру загальної фізіології Паризького університету, а з 1868 — кафедру порівняльної фізіології в Музеї природничої історії.
Обирався членом багатьох європейських наукових товариств. Заснував Біологічне товариство (1849 рік), став його президентом (1867). Написав багато фундаментальних праць в галузі фізіології, найважливіша — «Введення у вивчення експериментальної медицини» (1865, російський переклад — 1866).
Похований на паризькому кладовищі Пер-Лашез.
Примітки
- ↑ а б в BERNARD Claude — Sénat.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France Claude Bernard (1813-1878) — 2011.
- ↑ а б в Virtanen R. Encyclopædia Britannica
- ↑ Бернар Клод // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ Герценштейн Г. М. Лансеро, Этьенн // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XVII. — С. 335.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Список професорів Колеж де Франс
- ↑ senat.fr
- ↑ Французька академія наук — 1666.
- ↑ https://societedebiologie.sorbonne-universite.fr/index.php/presentation
Джерела
- На сайті РАН(рос.)
| Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).