YaChudo

Фандом яою

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Двоє косплеєрів, одягнених як Роксас та Сора з Kingdom Hearts на Yaoi-Con у 2008 році

Яой (або Boys' Love/BL) — жанр гомоеротичного медіа про чоловіків, що походить з Японії, який створюється переважно жінками для жінок. Цей жанр має потужний глобальний фандом. Учасники фандому яою можуть брати участь у різних заходах, таких як відвідування фестивалів, створення та/або публікація матеріалів на фансайтах, а також створення фанробіт, таких як фанфіки та фанарт.

У Японії шанувальниць яою називають фуджьоші (яп. 腐女子, fujoshi). Дослівно перекладається як «гнила жінка» або «гнила дівчина». Цей термін спочатку був негативним ярликом для фанаток жанру, але згодом був переосмислений ними як самокритична ідентичність. Згодом з'явився термін фуданші (яп. 腐男子, fudanshi, досл. «гнилий хлопець») щоб описати чоловіків-фанатів яою.

Демографія

Більшість шанувальників яою — це дівчата-підлітки або молоді жінки. Жіноча аудиторія в Таїланді оцінюється в 80%[1], а членство в Yaoi-Con, конвенції в Сан-Франциско, становить 85% жінок. Зазвичай вважається, що всі жінки-фанатки є гетеросексуальними, але в Японії є присутність лесбійських манґа-авторок[2] та лесбійських, бісексуальних, інших або тих, хто сумнівається у своїй орієнтації, читачок[3]. Нещодавні онлайн-опитування серед англомовних фанаток показують, що 50-60% читачок ідентифікують себе як гетеросексуальні[4][5]. Було запропоновано, що західні фанати можуть бути більш різноманітними в своїй сексуальній орієнтації, ніж японські фанати, і що західні фанати «більш схильні пов'язувати» яой з підтримкою прав гей-спільноти[5]. Подібно до бази читачів яою, більшість авторів фанфіків яою також вважаються гетеросексуальними жінками. Причину цього явища іноді пояснюють патріархатом — жінки, які пишуть ці фанфіки, насправді втілюють гетеросексуальні фантазії через цих чоловічих персонажів[6].

Хоча цей жанр орієнтований на жінок і дівчат, геї[4][7], бісексуали[4][8], і навіть гетеросексуальні чоловіки[9][10] також є частиною аудиторії. В одному з опитувань серед фанатів яою в бібліотеці США близько чверті респондентів були чоловіками[11]; онлайн-опитування англомовних читачів вказують, що цей відсоток становить близько 10%[4][5]. Лунсінг припускає, що молодші японські гомосексуальні чоловіки, яких ображає «порнографічний» контент гей-журналів, можуть надавати перевагу читанню яою замість цього[12]. Але це не означає, що більшість геїв є фанатами жанру, оскільки деяких відштовхує жіночий стиль малюнка або нереалістичні зображення гомосексуального життя. Натомість деякі шукають «гей комі» (гей-комікси), манґу, написану для гомосексуальних чоловіків гомосексуальними чоловіками[2], оскільки гей комі сприймаються більш реалістичними[13]. Лунсінг зазначає, що деякі наративні проблеми, які геї висловлюють щодо манґи яою, такі як зґвалтування, мізогінія та відсутність західної гей-ідентичності, також присутні в гей комі[2]. Деякі манґаки-чоловіки створювали яой та використовували свої успіхи в яої, щоб потім перейти до публікації гей комі[2].

Автори яою презентують себе як «однодумців», використовуючи нотатки на обкладинках та постскриптуми, щоб спілкуватися з читачами «так, ніби вони її подруги», і розповідати про творчий процес створення манґи та про те, що їй сподобалося в історії, яку вона написала[14].

Числа

У середині 1990-х років оцінки розміру японського фандому яой становили 100 000-500 000 осіб[2]; приблизно в той час довготривалий яой-журнал June мав тираж від 80 000 до 100 000 примірників, що вдвічі перевищувало тираж «бестселера» гей-журналу Badi[15]. Більшість західних фансайтів яою «з’явилися кілька років пізніше, ніж сторінки та списки, присвячені мейнстримному аніме та манзі». Станом на 1995 рік вони «зосереджувалися на найвідоміших серіях», таких як Ai no Kusabi та Zetsuai 1989; а до кінця 1990-х років сайтів англомовних користувачів, що згадували яой, «було кілька сотень»[16]. Станом на 2003 рік на японських інтернет-сайтах було приблизно рівні пропорції сайтів, присвячених яою, і сайтів для гомосексуальних чоловіків про гомосексуальність[17]. Станом на 16 листопада 2003 року існувало 770 000 веб-сайтів, присвячених яою[18]. Станом на квітень 2005 року пошук по неяпонських сайтах дав результат у вигляді 785 000 англомовних, 49 000 іспаномовних, 22 400 корейськомовних, 11 900 італійськомовних і 6 900 китайськомовних сайтів[19]. У січні 2007 року було приблизно п'ять мільйонів результатів пошуку за запитом «яой»[20]. Хісако Мійоші, заступниця головного редактора манґа-відділу видавництва Libre, сказала в інтерв’ю 2008 року, що хоча яой стає більш відомим серед загальної публіки, кількість читачів залишається обмеженою, що вона пояснює кодифікованістю жанру[21].

Уподобання фанатів

Торн Рейчел зазначила, що хоча деяким фанатам подобаються обидва напрями однаково, вони схильні віддавати перевагу або BL, або не-BL шьоджьо-манзі[22]. Судзукі Кадзуко зауважила, що фанати BL віддають перевагу цьому жанру перед іншими формами порнографії, наприклад, гетеросексуальними історіями кохання в коміксах для жінок[23]. Джессіка Бавенс-Суґімото вважає, що загалом «фанати слешу та яою зневажливо ставляться до мейнстримних гетеросексуальних романів», таких як «сумнозвісні масові романи видавництва Harlequin»[24]. Шамун Дебора стверджувала, що «кордони між яоєм, шьоджьо-манґою та коміксах для жінок досить проникні», припускаючи, що шанувальники BL, ймовірно, насолоджувалися як гомосексуальними, так і гетеросексуальними історіями[25].

Кодака Кадзума в інтерв'ю для журналу Giant Robot припустила, що японський фандом яою включає заміжніх жінок, які залишаються її шанувальницями ще з часів коледжу[26]. Опитування Дру Пальяссотті вказує на те, що лояльність до автора є поширеним фактором у прийнятті рішень читачів про купівлю[5]. Нітта Йока відзначила розбіжність у запитах своїх читачів: її молодші читачі воліють бачити відверті матеріали, тоді як старші віддають перевагу романтиці[27]. Існує думка, що англомовний фандом яою вимагає дедалі відвертішого контенту[28] , але це створює проблеми для роздрібних торговців[29]. У 2004 році ICv2 зазначило, що фанати, здається, воліють купувати яой онлайн[30]. Андреа Вуд припускає, що через обмеження на продаж яою, багато західних фанатів-підлітків шукають відвертіші назви через сканлейти[31]. Дру Пальяссотті зазначає, що більшість респондентів її опитування вперше зіткнулися з BL в інтернеті, що вона пов'язує з тим, що половина опитаних отримує більшу частину BL із сканлейтів[5]. У 2003 році існувало щонайменше п'ять груп сканлейту BL[32]. Японські фанатські практики середини та кінця 2000-х років включали концепцію почуття мое, яке до цього зазвичай використовувалося чоловіками-отаку щодо молодих жіночих персонажів[33].

Робін Бреннер та Сноу Вілдсміт відзначили у своєму опитуванні американських фанатів, що геї та бісексуальні чоловіки — шанувальники яою — віддавали перевагу більш реалістичним історіям, ніж жінки[34].

Сакакібара Сіхомі (1998) стверджував, що фанати яою, включаючи його самого, були гомосексуально орієнтованими трансгендерними людьми (перехід від жінки до чоловіка)[35]. Мідзоґучі Акіко вважає, що існує «шікоу» (перекладається як смак або орієнтація) як щодо BL/яою в цілому, так і щодо певних паттернів у межах жанру, таких як тип персонажа «зухвалий пасив» (янча-уке). Її дослідження показує, що фанати вважають: аби бути «серйозними» шанувальниками, вони повинні знати власні вподобання і «вважати себе свого роду сексуальною меншиною». Вона стверджує, що обмін сексуальними фантазіями всередині переважно жіночого фандому яою можна інтерпретувати так: хоча учасниці можуть бути гетеросексуальними в реальному житті, їх також можна вважати «віртуальними лесбійками»[14]. Патрік Ґелбрейт припускає, що андрогінні бішьонен (вродливі хлопці) сприяють привабливості яою серед жінок, які є гетеросексуальними, лесбійками або трансгендерними людьми[33].

Фуджьоші і фуданші

Фуджьоші (яп. 腐女子, «гнила дівчина») — це японський термін для позначення жінок-фанаток манґи, аніме та ранобе, що зображують романтичні стосунки між чоловіками. Цей ярлик охоплює фанатів жанру яою, а також суміжної манґи, аніме та відеоігор, які з’явилися в міру розвитку ринку таких творів. Термін «фуджьоші» є омофонічним каламбуром з фуджьоші (яп. 腐女子), терміном для шанованих жінок, створений шляхом заміни ієрогліфа фу (яп. 婦), що означає «одружена жінка», на ієрогліф фу (яп. 腐), що означає «зброджений» або «гнилий», що вказує на те, що жінка, яка насолоджується вигаданим гей-контентом, стає «зруйнованою» для шлюбу. Цю назву придумала спільнота 2channel на початку 2000-х років як образу[36], але згодом її перехопили як самоописовий термін. «Фуджьоші» несло в собі коннотацію «падшої жінки»[37]. Випуск журналу Yureka, який детально вивчав феномен фуджьоші у 2007 році, сприяв розповсюдженню цього терміну[38].

Більш старші фуджьоші використовують різні терміни для позначення себе, включаючи кіфуджін (яп. 貴腐人, «благородна зіпсована жінка»), каламбур на омонімічне слово, що означає «шляхетна дама», та очофуджін (яп. 汚超腐人), що звучить подібно до фрази «Мадам Батерфляй», можливо, запозиченої від персонажа на прізвисько Очофуджін (яп. お蝶夫人) в манзі 1972 року Ace o Nerae! авторства Суміки Ямамото[39].

Згідно з випуском Eureka 2005 року, в останні роки фуджьоші можуть позначати загальних жіночих отаку, хоча вказується, що не всі фанати яою є отаку, оскільки є й більш випадкові читачки[40]. Оскільки «фуджьоші» є найвідомішим терміном, його часто використовують японські медіа та люди поза субкультурою отаку для позначення жіночих отаку як групи, незалежно від того, чи є вони фанатками яою. Таке використання терміну може бути образливим для жінок-отаку, яких не цікавить яой[39].

Чоловіків, які, як і фуджьоші, люблять уявляти стосунки між чоловіками у вигаданих творах, можуть називати фуданші (яп. 腐男子, fudanshi, «гнилий хлопець») або фукей (яп. 腐兄, «гнилий старший брат»). Обидва терміни є каламбурами схожої конструкції до фуджьоші[41]. Автор бара-манґи Генгоро Таґаме сказав, що чоловіки можуть обрати ярлик фуданші, оскільки це більш соціально прийнятно, ніж зробити камінг-аут як гей[42]. Однак сексуальна орієнтація фуданші не обов’язково гомосексуальна, оскільки є частка гетеросексуалів, що також любить читати яой[43]. Також існує менш відома гендерно-нейтральна версія, яку використовують небінарні персони — фуджін (яп. 腐人, «зіпсована/протухла людина»)[44].

Приблизно з 2020 року фанати почали запозичувати термін «шиппер» з англомовних фандомів через його універсальність, оскільки його можна використовувати для опису улюблених фанатських пейрингів персонажів різних статей[45].

Яой і слеш

Окрім оригінальних комерційно виданих матеріалів, японський яой також охоплює фанатські доджінші, фанарт, комп'ютерні ігри тощо. Велика частина доджінші, представлених на Comiket, це яой-історії, засновані на популярних аніме та манзі[46]. Це можна розглядати як паралельний розвиток до слешу на Заході. Хоча історії в шьоджьо-манзі, що зображують романи між хлопцями або молодими чоловіками, комерційно видаються в Японії з середини 1970-х років і швидко стали окремим жанром, поширення яою через західну фанбазу зазвичай пов'язане з уже існуючою західною спільнотою слешу. У середині 1980-х років фанатські переклади манґи From Eroica with Love почали поширюватися через слеш-спільноту за допомогою аматорських прес-асоціацій[46][47], створюючи «слабкий зв'язок» між слешем та яоєм[48]. Хоча англомовна онлайн-фанбаза яою дедалі більше переплітається з онлайн-спільнотою слеш-літератури[49], слеш зображає переважно дорослих чоловіків, тоді як яой дотримується естетики красивого хлопця, часто підкреслюючи його молодість. Марк МакЛелланд описує цю естетику як таку, що вважається проблемною в сучасному західному суспільстві[19]. Фанати яою, як правило, молодші за фанатів слешу, і тому менш шоковані зображенням неповнолітньої сексуальності[15]. Джессіка Бавенс-Суґімото помічає тенденцію як у фандомах яою, так і в фандомах слешу, зневажливо відгукуватися про гетеронормативність іншої сторони, її субверсивний потенціал або навіть здатність приносити задоволення[24].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Keenapan, Nattha (31 серпня 2001). Japanese "boy-love" comics a hit among Thais. Japan Today.
  2. ↑ а б в г д Intersections: Yaoi Ronsō: Discussing Depictions of Male Homosexuality in Japanese Girls' Comics, Gay Comics and Gay Pornography. intersections.anu.edu.au. Процитовано 21 квітня 2023.
  3. ↑ Welker, James (2006). Beautiful, Borrowed, and Bent: "Boys' Love" as Girls' Love in Shôjo Manga. Signs: Journal of Women in Culture and Society. 31 (3): 3. doi:10.1086/498987.
  4. ↑ а б в г Antonia, Levi (2008). North American reactions to Yaoi. У West, Mark (ред.). The Japanification of Children's Popular Culture. Rowman & Littlefield. с. 147—174. ISBN 978-0-8108-5121-4.
  5. ↑ а б в г д Pagliassotti, Dru (Листопад 2008). Reading Boys' Love in the West. Particip@tions. 5 (2 Special Edition). Архів оригіналу за 14 грудня 2008.
  6. ↑ Kustritz, Anne (Вересень 2003). Slashing the Romance Narrative (PDF). Journal of American Culture. 26 (3): 371—384. doi:10.1111/1542-734X.00098. Процитовано 21 квітня 2016.
  7. ↑ McLelland, Mark. Why are Japanese Girls' Comics full of Boys Bonking?. Refractory: A Journal of Entertainment Media. 10, 2006/2007. Архів оригіналу за 15 квітня 2008.
  8. ↑ Online discussions on Yaoi: Gay relationships, sexual violence, and female fantasy. apha.confex.com. Архів оригіналу за 14 серпня 2025. Процитовано 21 квітня 2023.
  9. ↑ Boon, Miriam (24 травня 2007). Anime North's bent offerings. Xtra!. Архів оригіналу за 15 березня 2008. Процитовано 21 квітня 2009.
  10. ↑ McLelland, Mark (2000). Male homosexuality in modern Japan. Routledge. с. 249, note 18. ISBN 0-7007-1300-X.
  11. ↑ Brenner, Robin E. (2007). Understanding Manga and Anime. Libraries Unlimited. с. chapter 3 p. 137. ISBN 978-1-59158-332-5.
  12. ↑ Lunsing, Wim (2001). Beyond Common Sense: Sexuality and Gender in Contemporary Japan. London and New York: Kegan Paul International. ISBN 0-7103-0593-1.
  13. ↑ Wilson, Brent; Toku, Masami (2003). "Boys' Love," Yaoi, and Art Education: Issues of Power and Pedagogy.
  14. ↑ а б Mizoguchi, Akiko (Вересень 2010). Theorizing comics/manga genre as a productive forum: yaoi and beyond. У Berndt, Jaqueline (ред.). Comics Worlds and the World of Comics: Towards Scholarship on a Global Scale (PDF). Kyoto, Japan: International Manga Research Center, Kyoto Seika University. с. 145—170. ISBN 978-4-905187-01-1. Архів оригіналу (PDF) за 14 березня 2012. Процитовано 29 жовтня 2010.
  15. ↑ а б McLelland, Mark (Жовтень 2001). Local meanings in global space: a case study of women's 'Boy love' web sites in Japanese and English.
  16. ↑ Sabucco, Veruska "Guided Fan Fiction: Western "Readings" of Japanese Homosexual-Themed Texts" in Berry, Chris, Fran Martin, and Audrey Yue (editors) (2003). Mobile Cultures: New Media in Queer Asia. Durham, North Carolina; London: Duke University Press. ISBN 0-8223-3087-3. p.73
  17. ↑ McLelland, Mark (2003). Japanese Queerscapes: Global/Local Intersections on the Internet. У Berry (ред.). Mobile Cultures: New Media in Queer Asia. Durham, North Carolina; London: Duke University Press. с. 52–53. ISBN 0-8223-3087-3.
  18. ↑ McHarry, Mark (Листопад 2003). Yaoi: Redrawing Male Love. The Guide. Архів оригіналу за 17 квітня 2008.
  19. ↑ а б McLelland, Mark (2005). The World of Yaoi: The Internet, Censorship and the Global "Boys' Love" Fandom. The Australian Feminist Law Journal. 23: 61—77. doi:10.1080/13200968.2005.10854344.
  20. ↑ Roundtable: The Internet and Women's Transnational "Boys' Love" Fandom (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 липня 2008.
  21. ↑ Brient, Hervé, ред. (2008). Entretien avec Hisako Miyoshi. Homosexualité et manga : le yaoi. Manga: 10000 images (фр.). Editions H. с. 17—19. ISBN 978-2-9531781-0-4.
  22. ↑ Thorn, Rachel. What Shôjo Manga Are and Are Not: A Quick Guide for the Confused. Matt-Thorn.com. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 10 березня 2022.
  23. ↑ Suzuki, Kazuko. 1999. "Pornography or Therapy? Japanese Girls Creating the Yaoi Phenomenon". In Sherrie Inness, ed., Millennium Girls: Today's Girls Around the World. London: Rowman & Littlefield, p.245 ISBN 0-8476-9136-5, ISBN 0-8476-9137-3.
  24. ↑ а б Bauwens-Sugimoto, Jessica (2011). Subverting masculinity, misogyny, and reproductive technology in SEX PISTOLS. Image & Narrative. 12 (1). Архів оригіналу за 12 квітня 2018. Процитовано 22 березня 2011.
  25. ↑ Shamoon, Deborah (July 2004) "Office Sluts and Rebel Flowers: The Pleasures of Japanese Pornographic Comics for Women" in Linda Williams ed. Porn Studies. Duke University Press p. 86
  26. ↑ Camper, Cathy (2006). Boys, Boys, Boys: Kazuma Kodaka Interview. Giant Robot (42): 60—63. ISSN 1534-9845.
  27. ↑ Totilo, Stephen (10 березня 2006). Japanese Comics With Gay Themes Attracting Young Female Readers. MTV (англ.). Архів оригіналу за 21 квітня 2023. Процитовано 21 квітня 2023.
  28. ↑ Chavez, Ed (30 жовтня 2007). Yaoi-Con and BL, No Longer "Niche". PublishersWeekly.com (англ.). Процитовано 21 квітня 2023.
  29. ↑ A Yaoi Explosion. icv2.com (англ.). Процитовано 21 квітня 2023.
  30. ↑ Yaoi Titles Strong in Online Sales. icv2.com.
  31. ↑ Wood, Andrea (2006). "Straight" Women, Queer Texts: Boy-Love Manga and the Rise of a Global Counterpublic. WSQ: Women's Studies Quarterly. 34 (1/2): 394—414.
  32. ↑ Donovan, Hope (2010). Gift Versus Capitalist Economies. У Levi, Antonia; McHarry, Mark; Pagliassotti, Dru (ред.). Boys' Love Manga: Essays on the Sexual Ambiguity and Cross-Cultural Fandom of the Genre. McFarland & Company. с. 14. ISBN 978-0-7864-4195-2.
  33. ↑ а б Galbraith, Patrick W. (2009). Moe: Exploring Virtual Potential in Post-Millennial Japan. Electronic Journal of Contemporary Japanese Studies.
  34. ↑ Brenner, Robin; Wildsmith, Snow (2011). Love through a Different Lens: Japanese Homoerotic Manga through the Eyes of American Gay, Lesbian, Bisexual, Transgender, and Other Sexualities Readers. У Perper, Timothy; Cornog, Martha (ред.). Mangatopia : essays on manga and anime in the modern world. Santa Barbara, Calif.: Libraries Unlimited. с. 106. ISBN 978-1-59158-908-2.
  35. ↑ Sakakibara, Shihomi (1998) Yaoi genron: yaoi kara mieta mono (An Elusive Theory of Yaoi: The view from Yaoi). Tokyo: Natsume Shobo, ISBN 4-931391-42-7.
  36. ↑ Suzuki, Midori (21 листопада 2012). The possibilities of research on "fujoshi" in Japan. Transformative Works and Cultures. 12. doi:10.3983/twc.2013.0462 — через journal.transformativeworks.org.
  37. ↑ Kotani Mari (2007). foreword to Saitō Tamaki "Otaku Sexuality". У Bolton (ред.). Robot Ghosts and Wired Dreams. University of Minnesota Press. с. 224. ISBN 978-0-8166-4974-7. Архів оригіналу за 5 червня 2011.
  38. ↑ Tanaka, Hiromi; Ishida, Saori (25 січня 2015). Enjoying Manga as Fujoshi: Exploring its Innovation and Potential for Social Change from a Gender Perspective. International Journal of Behavioral Science. 10 (1): 77—85. doi:10.14456/ijbs.2015.5 — через www.tci-thaijo.org.
  39. ↑ а б bangin (25 липня 2007). The classification for 腐女子 [fujoshi]. Japanese words of anime fans, by anime fans, for anime fans. Процитовано 6 серпня 2009.
  40. ↑ Aoyama, Tomoko (Квітень 2009). Eureka Discovers Culture Girls, Fujoshi, and BL: Essay Review of Three Issues of the Japanese Literary magazine, Yuriika (Eureka). Intersections: Gender and Sexuality in Asia and the Pacific. 20.
  41. ↑ Ingulsrud, John E.; Allen, Kate (2009). Reading Japan Cool: Patterns of Manga Literacy and Discourse. Rowman & Littlefield. с. 57. ISBN 978-0-7391-2753-7.
  42. ↑ Kazumi Nagaike (2015). Do Heterosexual Men Dream of Homosexual Men?: BL Fudanshi and Discourse on Male Feminization. Boys' Love Manga and Beyond : History, Culture, and Community in Japan. Jackson: University Press of Mississippi. с. 192. ISBN 9781626740662.
  43. ↑ Zheng, Guang-Quan; Lee, Ya-Ching (2022). Do Only Fujoshi Enjoy Tanbi? A Study of Chinese Fudanshi's Motivations for Liking Tanbi CP in Domestic TV Series. Mass Communication Research. 153 (153): 141—194. doi:10.30386/MCR.202210.0019.
  44. ↑ fujin. fanlore.org. Процитовано 13 листопада 2025.
  45. ↑ 外国で「腐女子」何という？グローバルにBL文化を探索！ [What do you call a "fujoshi" abroad? Exploring the global BL culture!]. Chil-Chil (яп.). 29 червня 2020. Процитовано 4 червня 2022.
  46. ↑ а б Thorn, Rachel (2004). Girls and Women Getting Out of Hand. У Kelly, William W. (ред.). Fanning the Flames: Fans and Consumer Culture in Contemporary Japan. SUNY Press. с. 175. ISBN 9780791460320.
  47. ↑ Lee, Tammy (Травень 2001). Tantalizing Translations - M.J. Johnson. Sequential Tart.
  48. ↑ Thorn, Rachel. Girls' Stuff, May (?) '94. Архів оригіналу за 28 серпня 2008. Процитовано 21 квітня 2009.
  49. ↑ Youssef, Sandra. Girls who like Boys who like Boys - Ethnography of Online Slash/Yaoi Fans (PDF) (Дипломна робота Honours Thesis for Bachelor of Arts). Mount Holyoke College. Архів оригіналу (PDF) за 22 лютого 2012.

Подальше читання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).