Система Поліванова

Система Поліванова — система запису кирилицею фонем або знаків письма японської мови, розроблена російським мовознавцем Євгенієм Полівановим.

У радянські часи перекладні варіанти Системи Поліванова використовували в академічних виданнях в Україні.

Система транслітерації Євгенія Поліванова (1930) для російської мови. Розроблена 1917 року, переглянута 1930 року^[1]. У часи Радянського союзу була офіційною системою в усіх радянських академічних виданнях. Після 1991 залишалася найуживанішою системою в Росії.

1) は /ha/, へ /he/ записуються як ва, э, коли використовуються як граматичні частки (відмінкові суфікси):

母は国へ帰る хаха ва куни э каэру (мати повертається на вкраїну)^{[уточнити]}

2) Після голосних い /і/ записується як й:

臭い ніой (запах)

3) Перед голосними знак ん /ɴ/ записується як нъ:

純一 Дзюнъити

真一 Синъити

4) Перед б, п, м знак ん /ɴ/ записується як м:

本間 Хомма

5) Подвоєння приголосного звуку, що позначається маленьким っ записується подвоєнням наступної літери. Винятком є сполучення っつ, що записуєтеся як тцу:

一般 иппан (звичайний)

四つ ётцу (чотири)

6) Узвичаєні японські слова записуються без змін

東京 Токио (а не Токё)

横浜 Йокогама (а не Йокохама)

円 иена (а не эн)

寿司 суши (а не суси)

芸者 гейша (а не гэйся)

• Поливанов Е. Г. Введение в языкознание для востоковедных вузов. — М. 1928. (рос.)
• Поливанов Е. Г. Грамматика японского разговорного языка. — М. 1930.
• Hepburn J.C., A Japanese-English and English-Japanese Dictionary, Shanghai, American Presbyterian Mission Press, 1886.