YaChudo

Пенбутолол

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Пенбутолол
Систематична назва (IUPAC)
(S)-1-(tert-butylamino)-3-(2-cyclopentylphenoxy)propan-2-ol
Ідентифікатори
Номер CAS 38363-40-5
Код ATC C07AA23
PubChem 37464
DrugBank DB01359
Хімічні дані
Формула C18H29NO2 
Мол. маса 291,435 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність 90%
Метаболізм ?
Період напіврозпаду 5 год.
Виділення ?
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

?

Лег. статус
Шляхи введення перорально

Пенбутолол (англ. Penbutolol, лат. Penbutololum), який продається під торговими марками «Леватол», «Леватолол», «Лобета», «Пагінол», «Хостаблок», «Бетапрессин» — препарат із класу бета-блокаторів, що використовується для лікування артеріальної гіпертензії.[1] Пенбутолол здатний зв'язуватися як з бета-1-адренорецепторами, так і з бета-2-адренорецепторами (двома підтипами рецепторів), та відноситься до неселективних β-блокаторів.[2] Пенбутолол також має симпатоміметичні властивості, та може діяти як частковий агоніст β-адренорецепторів.[3]

Пенбутолол був схвалений FDA у 1987 році[4], та вилучений з ринку США в січні 2015 року.[5]

Медичне використання

Пенбутолол використовується для лікування легкої та помірної артеріальної гіпертензії.[1] Як і інші бета-блокатори, він не є препаратом першої лінії для лікування при цьому показанні.[6] Препарат не слід використовувати або використовувати лише з обережністю особам із серцевою недостатністю та астмою. Він може маскувати ознаки гіпоглікемії в осіб з діабетом, а також ознаки гіпертиреозу. Дослідження на тваринах показали деякі ознаки потенційних проблем для вагітних жінок, і препарат не досліджувався на вагітних жінках. Невідомо, чи виділяється пенбутолол у грудне молоко.[1]

Побічні ефекти

Пенбутолол має низьку частоту побічних ефектів.[7][1] Цими побічними ефектами є запаморочення, легке недомагання та нудота.[8][1]

Фармакологія

Фармакодинаміка

Пенбутолол здатний зв'язуватися як з бета-1-адренорецепторами, так і з бета-2-адренорецепторами (двома підтипами рецепторів), та відноситься до неселективних β-блокаторів.[2] Пенбутолол також має симпатоміметичні властивості, та може діяти як частковий агоніст β-адренорецепторів.[3]

Блокування β-адренорецепторів знижує частоту серцевих скорочень та серцевий викид, що призводить до зниження артеріального тиску. β-блокатори також знижують рівень реніну, що зрештою призводить до зменшення реабсорбції води нирками та, як наслідок, до зниження об'єму крові та артеріального тиску.[9]

Пенбутолол діє на β1-адренорецептори як у серці, так і в нирках. Коли β1-рецептори активуються катехоламінами, вони стимулюють зв'язаний G-білок, який активує аденіліл для перетворення аденозинтрифосфату (АТФ) на циклічний аденозинмонофосфат (цАМФ). Збільшення цАМФ змінює рух іонів кальцію в міокарді та збільшує частоту серцевих скорочень.[2] Пенбутолол блокує цей процес та зменшує частоту серцевих скорочень, а також знижує артеріальний тиск.[10]

Здатність пенбутололу діяти як частковий агоніст адренорецепторів виявляється корисною для запобігання брадикардії внаслідок надмірного зниження частоти серцевих скорочень.[3] Зв'язування пенбутололу з β1-адренорецепторами також змінює функцію нирок. За нормальних фізіологічних умов фермент ренін перетворює ангіотензиноген на ангіотензин I, який потім перетворюється на ангіотензин II. Ангіотензин II стимулює вивільнення альдостерону з надниркових залоз, що призводить до зменшення затримки електролітів та води, зрештою збільшуючи екскрецію води та зменшуючи об'єм і тиск крові.[11]

Як і пропранолол та піндолол, пенбутолол є антагоністом рецепторів серотоніну 5- HT1A та 5-HT1B[12]; відкриття цього, зроблене кількома групами в 1980-х роках, викликало ажіотаж серед тих, хто досліджував систему серотоніну, оскільки такі антагоністи були рідкістю на той час.[13]

Фармакокінетика

Пенбутолол швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, має біодоступність понад 90 %[8] та швидкий початок дії. Період напіввиведення пенбутололу становить 5 годин.[2]

Суспільство та культура

Доступність

Пенбутолол був схвалений FDA у 1987 році.[4] У січні 2015 року FDA повідомило, що пенбутолол більше не продається в США, і визначило, що препарат не було вилучено з міркувань безпеки.[5]

Примітки

  1. ↑ а б в г д Penbutolol label (англ.)
  2. ↑ а б в г Katzung, Bertram G. Basic and Clinical Pharmacology (13th ed.) McGraw-Hill Education, 2015. ISBN 9780071826419, ст. 252 (англ.)
  3. ↑ а б в Frishman WH, Covey S (1990). Penbutolol and carteolol: two new beta-adrenergic blockers with partial agonism. Journal of Clinical Pharmacology. 30 (5): 412—21. doi:10.1002/j.1552-4604.1990.tb03479.x. PMID 2189902. (англ.)
  4. ↑ а б History NDA 018976 (англ.)
  5. ↑ а б Determination That TAGAMET (Cimetidine) Tablets and Other Drug Products Were Not Withdrawn From Sale for Reasons of Safety or Effectiveness (англ.)
  6. ↑ Hypertension guidance (англ.)
  7. ↑ Schoenberger JA (червень 1989). Usefulness of penbutolol for systemic hypertension. Penbutolol Research Group. Am J Cardiol. 63 (18): 1339—42. doi:10.1016/0002-9149(89)91045-x. PMID 2658525. (англ.)
  8. ↑ а б Vallner JJ (1977). Plasma level studies of penbutolol after oral dose in man. Journal of Clinical Pharmacology. 17 (4): 231—23. doi:10.1177/009127007701700407. PMID 14976. (англ.)
  9. ↑ Berdeaux A, Duhaze P, Giudicelli JF (1982). Pharmacological analysis of beta adrenoceptor blockade-induced coronary blood flow redistribution in dogs using l-penbutolol. The Journal of Pharmacology and Experimental Therapeutics. 221 (3): 740—747. PMID 6123586. (англ.)
  10. ↑ Dent, M. R., Singal, T., Tappia, P. S., Sethi, R., Dhall, N. S. (2008). β-Adrenoceptor-Linked Signal Transduction Mechanisms in Congestive Heart Failure. Chapter 2, pp 27-49 in Signal transduction in the cardiovascular system in health and disease, Eds Srivastava, Ashok K., Anand-Srivastava, Madhu B. Springer Science & Business Media, 2008 ISBN 9780387095523, ст. 40 (англ.)
  11. ↑ Finkel, Richard; Clark, Michelle A.; Cubeddu, Luigi X. Lippincott's Illustrated Reviews: Pharmacology, 4th Edition Lippincott Williams & Wilkins, 2009. ISBN 9780781771559. ст. 221 (англ.)
  12. ↑ Langlois M, Brémont B, Rousselle D, Gaudy F (1993). Structural analysis by the comparative molecular field analysis method of the affinity of beta-adrenoreceptor blocking agents for 5-HT1A and 5-HT1B receptors. Eur. J. Pharmacol. 244 (1): 77—87. doi:10.1016/0922-4106(93)90061-d. PMID 8093601. (англ.)
  13. ↑ Glennon RA. Strategies for the Development of Selective Serotonergic Agents. Chapter 4 in The Serotonin Receptors: From Molecular Pharmacology to Human Therapeutics. Ed. Bryan L. Roth. Springer Science & Business Media, 2008 ISBN 9781597450805 ст. 111 (англ.)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).