Ренін

Ренін
Наявні структури PDB Пошук ортологів: PDBe RCSB Список кодів PDB 4XX4, 1BBS, 1BIL, 1BIM, 1HRN, 1RNE, 2BKS, 2BKT, 2FS4, 2G1N, 2G1O, 2G1R, 2G1S, 2G1Y, 2G20, 2G21, 2G22, 2G24, 2G26, 2G27, 2I4Q, 2IKO, 2IKU, 2IL2, 2REN, 2V0Z, 2V10, 2V11, 2V12, 2V13, 2V16, 2X0B, 3D91, 3G6Z, 3G70, 3G72, 3GW5, 3K1W, 3KM4, 3O9L, 3OAD, 3OAG, 3OOT, 3OQF, 3OQK, 3OWN, 3Q3T, 3Q4B, 3Q5H, 3SFC, 3VCM, 3VSW, 3VSX, 3VUC, 3VYD, 3VYE, 3VYF, 4AMT, 4GJ5, 4GJ6, 4GJ7, 4GJ8, 4GJ9, 4GJA, 4GJB, 4GJC, 4GJD, 4PYV, 4Q1N, 4RYC, 4RYG, 4RZ1, 4S1G, 4XX3
Ідентифікатори
Символи	REN, HNFJ2, renin, ADTKD4, RTD
Зовнішні ІД	OMIM: 179820 MGI: 97898 HomoloGene: 20151 GeneCards: REN
шифр КФ	3.4.23.15
Пов'язані генетичні захворювання
renal tubular dysgenesis of genetic origin, hyperuricemia-anemia-renal failure syndrome[1]
Реагує на сполуку
Аліскірен[2]
Онтологія гена Молекулярна функція • insulin-like growth factor receptor binding • aspartic-type endopeptidase activity • endopeptidase activity • GO:0070122 peptidase activity • signaling receptor binding • гідролазна активність • GO:0001948, GO:0016582 зв’язування з білками плазми Клітинна компонента • цитоплазма • мембрана • клітинна мембрана • внутрішньоклітинний • extracellular region • міжклітинний простір • apical part of cell Біологічний процес • response to immobilization stress • regulation of blood volume by renin-angiotensin • male gonad development • regulation of MAPK cascade • розвиток нирки • renin-angiotensin regulation of aldosterone production • cell maturation • amyloid-beta metabolic process • відгук на органічну речовину • angiotensin maturation • протеоліз • mesonephros development • regulation of blood pressure • response to lipopolysaccharide • GO:0044257 protein catabolic process • drinking behavior • hormone-mediated signaling pathway • response to cGMP • response to cAMP Джерела:Amigo / QuickGO
Ортологи
Види	Людина	Миша
Entrez	5972	19701
Ensembl	ENSG00000143839	ENSMUSG00000070645
UniProt	P00797	P06281
RefSeq (мРНК)	NM_000537	NM_031192
RefSeq (білок)	NP_000528	NP_112469
Локус (UCSC)	Хр. 1: 204.15 – 204.19 Mb	н/д
PubMed search	[3]	[4]
Вікідані
Див./Ред. для людей Див./Ред. для мишей

Ренін (англ. Renin, від лат. ren — «нирка») — білок, який кодується геном REN, розташованим у людини на довгому плечі 1-ї хромосоми.^[5] Довжина поліпептидного ланцюга первинного білка становить 406 амінокислот, а молекулярна маса — 45 057^[6].

Ренін являє собою протеолітичний фермент хребетних тварин і людини. Вперше термін був запропонований Робертом Тігерштедтом і Пером Бергманом 1898 року для позначення речовини, яку вони виявили в сольовому екстракті нирок кроля та яка підвищувала кров'яний тиск при введенні її у кров.^[7] Ренін виробляється спеціалізованими клітинами юкстагломерулярного комплексу і виділяється безпосередньо в кров, проте не є гормоном у повному розумінні. Він являє собою високоактивну протеазу, яка, діючи на білок плазми крові ангіотензиноген, започатковує утворення гормону ангіотензину-ІІ й виділення гормону надниркових залоз альдостерону. Перший гормон є надзвичайно активним вазоконстриктором (судинозвужуючий ефект), а другий — регулятором обміну натрію та калію в організмі.^[8]

Синтез реніну складається з декількох етапів, що розпочинаються з трансляції ренінової мРНК в препроренін. N-кінцева послідовність препрореніна (з 23 амінокислотних залишків) направляє білок в ендоплазматичний ретикулум, де відщеплюється з формуванням прореніну. Проренін глікозилюється в апараті Гольджі і або прямо секретується в кров нерегуляторним шляхом, або упаковується в секреторні гранули, де перетворюється на ренін, що складається з 340 амінокислот, з молекулярною масою 37кДа.^[9][10]

Ренін  продукується юкстагломерулярними клітинами стінок аферентних артеріол ниркових клубочків і звідси надходить у кров та лімфу у відповідь на три стимули:

• Зниження артеріального тиску (яке може бути пов'язане зі зменшенням об'єму крові), що визначається барорецепторами (чутливі до тиску клітин).
• Зниження рівня хлориду натрію в ультрафільтраті нефрона. На таку зміну реагує щільна пляма юкстагломерулярного комплексу.
• Діяльність симпатичної нервової системи, яка також контролює кров'яний тиск, діючи через β1-адренорецептори .^[11]

Хоча за місцем синтезу ренін можна віднести до гормонів, він не є таким, оскільки не має клітинної мішені, а впливає на інший білок крові. Крім того, секреція реніну значною мірою контролюється традиційним ендокринним механізмом зворотного зв'язку.

Інгібітором реніну є похідне фосфатидилсерину, що міститься в плазмі крові. Вміст реніну у плазмі крові (активність у нормі — 0,9–3,3 нг/мл/г) буває підвищений у людей, хворих на есенціальну гіпертензію. Нирки виділяють у кров ренін у підвищеній кількості в умовах гіпоксії. Вміст реніну підвищується також при застосуванні естрогенів, фуросеміду, етакринової кислоти та азидних діуретиків, пероральних контрацептивів і знижується під впливом ангіотензину, дезоксикортикостерону, калію, β-адреноблокаторів.^[12]

Головним діючим чинником РАС є ангіотензин-ІІ. Ланцюг реакцій утворення ангіотензину-ІІ починається в юкстагломерулярному комплексі. Ренін, що там синтезується, гідролізує α-глобулін ангіотензиноген, який синтезується в печінці під впливом глюкокортикоїдів та естрогенів. Ренін відщеплює від α‑глобуліну N-кінцевий неактивний декапептид — ангіотензин І, який під дією спеціального ангіотензин-1-перетворювального ферменту (міститься у всіх тканинах, найбільше — в легенях і плазмі крові) перетворюється на октапептид — ангіотензин ІІ. Останній перетворюється на гептапептид — ангіотензин ІІІ. Ангіотензин ІІ спричиняє скорочення гладких м'язів судин, зниження інтенсивності кровообігу в нирках, зменшення виділення з організму рідини та солей, а також посилення секреції альдостерону кірковим шаром надниркових залоз; у високих концентраціях виявляє сильну судинозвужувальну дію й підвищує АТ.^[13]

Стимулом для збільшеного виділення нирками реніну і запуску РАС є зниження артеріального тиску і погіршення ниркового кровопостачання. Так само активізується РАС подразненням симпатичних нервів або деяких ділянок гіпоталамуса.^[14]

• Хромосома 1