YaChudo

Лишок

Переглядів: 0. Оновлено 31.10.2026.

Ли́шок (від фр. résidu — лишок, англ. residue, рос. вычет) у комплексному аналізі — число (як дійсне, так і комплексне), яке описує поведінку криволінійних інтегралів мероморфних функцій у деякій особливій точці. За допомогою лишків можна обчислювати значення інтегралів різних типів, у тому числі дійсних.

Визначення

Нехай функція f ( z ) {\displaystyle f(z)\,} має ізольовану особливу точку z = a {\displaystyle z=a\,} (або регулярна у цій точці). При скінченному a {\displaystyle a\,} лишком функції f ( z ) {\displaystyle f(z)\,} у точці z = a {\displaystyle z=a\,} називається величина

r e s z=a f ( z ) = 1 2 π i ∮ | z − a | = ϱ f ( z ) d z , {\displaystyle \mathrm {res} _{\text{z=a}}f(z)={\frac {1}{2\pi i}}\oint _{|z-a|=\varrho }f(z)dz,}

де інтегрування проводиться по додатно орієнтованому контуру (при обході область залишається ліворуч). Оскільки ϱ {\displaystyle \varrho \,}  — будь-яке достатньо мале додатне число, а f ( z ) {\displaystyle f(z)\,}  — мероморфна, то величина вищевказаного інтегралу не залежить від значення цього параметра та шляху інтегрування.

Нескладно довести, що перший коефіцієнт розкладу функції f ( z ) {\displaystyle f(z)\,} по степеням z − a {\displaystyle z-a\,} в ряд Лорана є лишком цієї функції:

r e s z=a f ( z ) = C − 1 {\displaystyle \mathrm {res} _{\text{z=a}}f(z)=C_{-1}\,}

Лишок у «нескінченності»

Для повного дослідження функції необхідно розглядати лишок у нескінченності (нескінченно віддалена точка на сфері Рімана). Нехай точка z = ∞ {\displaystyle z=\infty \,} є ізольованою особливою точкою однозначного характеру функції f ( z ) {\displaystyle f(z)\,} , тоді лишком у нескінченності називається число

r e s ∞ f ( z ) = − 1 2 π i ∮ | z | = R f ( z ) d z {\displaystyle \mathrm {res} _{\infty }f(z)=-{\frac {1}{2\pi i}}\oint _{|z|=R}f(z)dz} ,

де R {\displaystyle R\,}  — будь-яке достатньо велике додатне число. При цьому напрямок інтегрування по межі області обирається так, щоб область залишалася зліва (тобто проти годинникової стрілки).

Аналогічно до попереднього випадку, лишок у нескінченності можна представити у вигляді коефіцієнта лоранівського розкладу в околі нескінченно віддаленої точки:

r e s ∞ f ( z ) = − C − 1 {\displaystyle \mathrm {res} _{\infty }f(z)=-C_{-1}\,}

Логарифмічний лишок

Інтеграл виду

1 2 π i ∮ C f ′ ( z ) f ( z ) d z {\displaystyle {\frac {1}{2\pi i}}\oint _{C}{\frac {f'(z)}{f(z)}}dz}

називається логарифмічним лишком функції f ( z ) {\displaystyle f(z)\,} відносно контуру С. Свою назву отримав через те, що підінтегральний вираз є похідною логарифма. Знаходить застосування у доведенні теореми Руше та основної теореми алгебри. Сам інтеграл визначається лише принципом аргументу:

1 2 π i ∮ C f ′ ( z ) f ( z ) d z = 1 2 π i ∮ C ( L n ( f ( z ) ) ′ d z = 1 2 π i L n ( f ( z ) ) C = 1 2 π i ( ln ⁡ | f ( z ) | + i a r g f ( z ) ) C = 1 2 π Δ C a r g f ( z ) {\displaystyle {\frac {1}{2\pi i}}\oint _{C}{\frac {f'(z)}{f(z)}}dz={\frac {1}{2\pi i}}\oint _{C}(\mathrm {Ln} (f(z))'dz={\frac {1}{2\pi i}}\mathrm {Ln} (f(z))_{C}={\frac {1}{2\pi i}}(\ln |f(z)|+i\mathrm {arg} f(z))_{C}={\frac {1}{2\pi }}\Delta _{C}\mathrm {arg} f(z)}

Методи обчислення лишків

На практиці обчислювати лишки за означенням, тобто через контурний інтеграл, у багатьох випадках важко. Тому використовують наслідки з означення для особливих точок різного типу.

Усувна особлива точка

В усувній особливій точці лишок дорівнює нулю. Проте, у випадку з нескінченністю це не завжди так. Якщо в околі нескінченно віддаленої точки функція має розклад в ряд Лорана, то

r e s ∞ f ( z ) = − C − 1 = lim z → ∞ [ z ( f ( ∞ ) − f ( z ) ) ] {\displaystyle \mathrm {res} _{\infty }f(z)=-C_{-1}=\lim _{z\to \infty }[z(f(\infty )-f(z))]}

Полюс

  • Простий полюс у точці z = a {\displaystyle z=a\,} :
r e s z=a f ( z ) = lim z → a ( f ( z ) ( z − a ) ) {\displaystyle \mathrm {res} _{\text{z=a}}f(z)=\lim _{z\to a}(f(z)(z-a))}
  • Полюс кратності n у точці z = a {\displaystyle z=a\,} :
r e s z=a f ( z ) = 1 ( n − 1 ) ! lim z → a d ( n − 1 ) d z ( n − 1 ) [ f ( z ) ( z − a ) n ] {\displaystyle \mathrm {res} _{\text{z=a}}f(z)={1 \over (n-1)!}\lim _{z\to a}{{d^{(n-1)} \over dz^{(n-1)}}[f(z)(z-a)^{n}]}}

Проте, якщо функція представлена як частка двох голоморфних функцій: f ( z ) = g ( z ) h ( z ) {\displaystyle f(z)={\frac {g(z)}{h(z)}}} , і h ( a ) = 0 , h ′ ( a ) ≠ 0 {\displaystyle h(a)=0,h'(a)\neq 0\,} , то:

r e s z=a f ( z ) = g ( a ) h ′ ( a ) {\displaystyle \mathrm {res} _{\text{z=a}}f(z)={\frac {g(a)}{h'(a)}}}

Істотно особлива точка

У більшості випадків в істотно особливій точці лишок зручно знаходити, як коефіцієнт розкладу в ряд Лорана. Наприклад:

f ( z ) = ( 2 z − 1 ) cos ⁡ z z − 1 = ( 2 ( z − 1 ) + 1 ) cos ⁡ ( 1 + 1 z − 1 ) = ( 2 ( z − 1 ) + 1 ) ( cos ⁡ 1 cos ⁡ 1 z − 1 − sin ⁡ 1 sin ⁡ 1 z − 1 ) {\displaystyle f(z)=(2z-1)\cos {\frac {z}{z-1}}=(2(z-1)+1)\cos \left(1+{\frac {1}{z-1}}\right)=(2(z-1)+1)(\cos 1\cos {\frac {1}{z-1}}-\sin 1\sin {\frac {1}{z-1}})}

Розкладемо cos ⁡ 1 z − 1 {\displaystyle \cos {\frac {1}{z-1}}\,} та sin ⁡ 1 z − 1 {\displaystyle \sin {\frac {1}{z-1}}\,} в ряд Лорана:

cos ⁡ 1 z − 1 = 1 − 1 2 ! ( z − 1 ) 2 + 1 4 ! ( z − 1 ) 4 − . . . {\displaystyle \cos {\frac {1}{z-1}}=1-{\frac {1}{2!(z-1)^{2}}}+{\frac {1}{4!(z-1)^{4}}}-...}
sin ⁡ 1 z − 1 = 1 z − 1 − 1 3 ! ( z − 1 ) 3 + 1 5 ! ( z − 1 ) 5 − . . . {\displaystyle \sin {\frac {1}{z-1}}={\frac {1}{z-1}}-{\frac {1}{3!(z-1)^{3}}}+{\frac {1}{5!(z-1)^{5}}}-...}

Тоді після підстановки цих розкладів та зведення подібних доданків, знаходимо:

r e s z = 1 = C − 1 = − cos ⁡ 1 − sin ⁡ 1 {\displaystyle \mathrm {res} _{z=1}=C_{-1}=-\cos 1-\sin 1\,}

Див. також

Джерела


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).