YaChudo

Ніл Седака

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Ніл Седака
англ. Neil Sedaka Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Дата народження13 березня 1939[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняБруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті27 лютого 2026[5][6][…] (86 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіЛос-Анджелес, Каліфорнія, США[4][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1957 — 2026
Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїспівак, піаніст, автор-виконавець, композитор, пісняр, студійний музикант, музикант Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаДжульярдська школа[8] і Вища школа ім. Авраама Лінкольна Редагувати інформацію у Вікіданих
Співацький голостенор Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментифортепіано і вокал Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваанглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрипоп, естрада, рок-н-рол, Ду-воп і софт-рок Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоThe Tokensd (1958) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЛейблиRCA Records, Polydor Records, The Rocket Record Companyd, Numero Unod, Elektra Records, Razor & Tie і IL Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
У шлюбі зЛеба Штрассбергd[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиДара Седакаd і Марк Седакаd Редагувати інформацію у Вікіданих
neilsedaka.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ніл Седака (англ. Neil Sedaka [səˈdækə][10], 13 березня 1939, Нью-Йорк — 27 лютого 2026, Лос-Анджелес) — американський співак, автор пісень та піаніст. Розпочавши свою музичну кар'єру в 1957 році, він продав мільйони платівок по всьому світу та написав або став співавтором понад 500 пісень для себе та інших виконавців, співпрацюючи здебільшого з авторами текстів Говардом Грінфілдом та Філом Коді.

Після недовгого перебування серед засновників ду-воп гурту Tokens, Седака наприкінці 1950-х та на початку 1960-х років випустив низку хітових синглів, зокрема «Oh! Carol» (1959), «Calendar Girl» (1960), «Happy Birthday Sweet Sixteen» (1961) та «Breaking Up Is Hard to Do» (1962). Його популярність знизилася до середини 1960-х, але відродилася в середині 1970-х, закріпившись завдяки пісням «Laughter in the Rain» та «Bad Blood», які посіли перші місця в американському чарті Billboard Hot 100 у 1975 році. Седака успішно продовжував кар'єру автора пісень, пишучи хіти для інших виконавців, зокрема «Stupid Cupid» (Конні Френсіс), «(Is This the Way to) Amarillo» (Тоні Крісті) та «Love Will Keep Us Together» (Captain & Tennille). Його було введено до Зали слави піснярів у 1983 році, і він продовжував виступати, влаштовуючи міні-концерти в соціальних мережах під час пандемії COVID-19.

Раннє життя

Ніл Седака народився 13 березня 1939 року в Брукліні, Нью-Йорк. Його батько, Мордехай «Мак» Седака, був таксистом лівансько-єврейського походження[11][12][13]. Бабуся і дідусь Седаки по батьківській лінії приїхали до Сполучених Штатів зі Стамбула в 1910 році[14][15][16]. Мати Седаки, Елеонор (уроджена Аппель), була ашкеназькою єврейкою польського та російського походження. Він виріс у районі Брайтон-Біч у Брукліні[17]. Седака продемонстрував музичні здібності у своєму хоровому класі і коли його вчитель надіслав записку додому з пропозицією брати уроки гри на фортепіано, його мати влаштувалася на шість місяців на неповний робочий день у універмаг Abraham & Straus, щоб оплатити вживане фортепіано. У 1947 році він успішно пройшов прослуховування на стипендію з гри на фортепіано до підготовчого відділення для дітей Джульярдської школи музики, яке він відвідував по суботах. Його мати хотіла, щоб він став класичним піаністом, як його сучасник Ван Кліберн, і Седака продовжував виявляти любов (і здатність грати) класичну музику протягом усього свого життя.

Водночас Седака відкрив для себе поп-музику і його мати зрештою погодилася, коли Ніл отримав п'ятизначний гонорар за свій хіт «Calendar Girl» у 1961 році. Седака навчався у середній школі Авраама Лінкольна в Брукліні, яку закінчив у віці 17 років у 1956 році[18].

Коли Седаці було 13 років, сусідка почула його гру та познайомила його зі своїм 16-річним сином, Говардом Грінфілдом, поетом-початківцем та автором пісень. Седака та Грінфілд писали пісні разом протягом більшої частини свого молодого життя. Перш ніж рок-н-рол став популярним, Седака та Грінфілд знаходили натхнення в шоу-тюні[19]. Коли Седака став підлітковою поп-зіркою, пара продовжувала писати хіти для Седаки та багатьох інших виконавців. Коли The Beatles та британське вторгнення спрямували американську музику в іншому напрямку, Седака залишився без кар'єри звукозапису. На початку 1970-х років він вирішив, що необхідні серйозні зміни у його житті, і переїхав з родиною до Сполученого Королівства. Седака та Грінфілд взаємно домовилися припинити своє партнерство з «Our Last Song Together». Седака розпочав нове композиторське партнерство з автором пісень Філом Коді.

Кар'єра

Зліт до слави з RCA Victor: кінець 1950-х років

Після закінчення середньої школи Абрахама Лінкольна Седака та деякі його однокласники створили гурт під назвою Linc-Tones. У гурту були незначні регіональні хіти, такі як «While I Dream», «I Love My Baby», «Come Back, Joe» та «Don't Go», перш ніж Седака розпочав свою сольну кар'єру та покинув гурт у 1957 році. Linc-Tones, пізніше перейменовані на Tokens ближче до кінця перебування Седаки в гурті, мали чотири власні хіти, що потрапили до топ-40, без Седаки. Перші три сольні сингли Седаки, «Laura Lee», «Ring-a-Rockin'» та «Oh, Delilah!», не стали хітами (хоча «Ring-a-Rockin'» приніс йому першу з багатьох появ на American Bandstand Діка Кларка), але вони продемонстрували його здатність виступати як сольний виконавець, і Седака підписав контракт на запис із RCA Victor.

Перший сингл Седаки для RCA Victor, «The Diary», був натхненний Конні Френсіс, однією з найважливіших клієнток Седаки та Грінфілда, поки вони троє брали тимчасову перерву під час обмірковування нової пісні. Френсіс писала у своєму щоденнику, Седака запитав, чи може він його прочитати, але Конні відмовилася. Після того, як Little Anthony and the Imperials відмовилися від пісні, Седака записав її сам, і його дебютний сингл потрапив до топ-15 Billboard Hot 100, досягнувши 14-го місця у 1958 році[20].

Його другий сингл, новаторська мелодія під назвою «I Go Ape», трохи не потрапив до топ-40, досягнувши 42-го місця, але став успішнішим синглом у Великій Британії, потрапивши на 9-те місце. Третій сингл «Crying My Heart Out for You» зазнав комерційного провалу, досягнувши лише 111-го місця, але 6-го місця в поп-чартах Італії. RCA Victor втратили гроші на «I Go Ape» та «Crying My Heart Out for You» і були готові відмовитися від Седаки, а сам Ніл боявся, що стане співаком одного хіта. Його менеджер, Ел Невінс, переконав керівництво RCA Victor дати йому ще один шанс[20].

Потім Седака купив три найбільші хіти того часу та неодноразово слухав їх, вивчаючи структуру пісні, акордові послідовності, тексти та гармонії, перш ніж писати свої наступні пісні. «Oh! Carol» стала для Седаки його першим хітом у топ-10 на вітчизняному ринку, досягнувши 9-го місця в Hot 100 у 1959 році та 1-го місця в італійських поп-чартах у 1960 році, що дало Седаці його перший рейтинг № 1. У Великій Британії пісня провела загалом 17 тижнів у топ-40, досягнувши 3-го місця (протягом чотирьох тижнів)[21]. Седака зустрічався з Керол Кінг, коли ще навчався у старшій школі, що і підштовхнуло його до ідеї використати її ім'я в пісні. Джеррі Гоффін, чоловік Кінг, взяв мелодію та написав грайливу відповідь «Oh! Neil», яку Кінг записав і випустив як невдалий сингл того ж року[22][23][24].

Великі хіти початку 1960-х років

Журнал Cashbox з рекламою пісні «Oh! Carol». 17 грудня 1960 року.

Після того, як Седака зарекомендував себе у 1958 році, він написав ще багато хітів з 1960 по 1962 рік. Його список 30 найкращих хітів за цей період включав: «Stairway to Heaven» (№ 9, 1960); «You Mean Everything to Me» (№ 17, 1960); «Run Samson Run» (№ 27, 1960); «Calendar Girl» (№ 4, 1961; також досяг № 1 у японських та канадських поп-чартах); «Little Devil» (№ 11, 1961); «Happy Birthday Sweet Sixteen» (№ 6, 1961); його фірмова пісня «Breaking Up Is Hard to Do» (№ 1, два тижні: 11 та 18 серпня 1962 року); та «Next Door to an Angel» (№ 5, 1962). Для кількох із цих пісень Седака працював у парі зі Стеном Епплбаумом та його оркестром. Серед синглів Седаки, які не потрапили до топ-30 у цей період, були «Sweet Little You» (№ 59, 1961) та «King of Clowns» (№ 45, 1962). У цей період RCA Victor випустила чотири платівки з його творами у Сполучених Штатах та Великій Британії, а також продюсувала відео Scopitone та Cinebox на пісні «Calendar Girl» у 1961 році, «Breaking Up Is Hard to Do» у 1962 році та «The Dreamer» у 1963 році. У цей період він регулярно з'являвся в таких телевізійних програмах, як American Bandstand та Shindig!.. Значно пізніше пісня «Oh! Carol» увійшла в серію відеоігор Mafia 3 та Fallout 76[25], а пісня «Breaking Up Is Hard to Do» — до Grand Theft Auto V[26][27].

Робота для інших виконавців

Конні Френсіс

Коли Седака не записував власні пісні, він і Говард Грінфілд писали для інших виконавців, зокрема для Конні Френсіс (на початку їхньої кар'єри). Френсіс почала шукати новий хіт після її синглу 1958 року «Who's Sorry Now?». Її познайомили з Седакою та Грінфілдом, які грали для неї всі написані ними балади. Френсіс почала писати у своєму щоденнику, поки вони грали останні свої пісні. Після того, як вони закінчили, Френсіс сказала їм, що вони написали гарні балади, але що вони занадто інтелектуальні для молодого покоління. Грінфілд запропонував їм зіграти пісню, яку вони написали для Shepherd Sisters. Седака заперечив, що Френсіс образиться, якщо їй зіграють таку дитячу пісню, але Грінфілд нагадав йому, що Френсіс не прийняв їхні інші пропозиції, і їм нема чого втрачати. Після того, як Седака зіграв «Stupid Cupid», Френсіс сказала їм, що вони щойно зіграли її новий хіт. Ця пісня у виконанні Френсіс досягла 14-го місця в чарті Billboard, а також очолила британський чарт синглів.

Поки Френсіс писала у своєму щоденнику, Седака запитав її, чи може він прочитати те, що вона написала. Френсіс відмовилася. Це надихнуло Седаку написати «The Diary», його власний перший хіт. В подальшому Седака та Грінфілд написали багато хітів для Френсіс.

Джиммі Клентон

Седака та Грінфілд також написали деякі хіти Джиммі Клентона, такі як «Another Sleepless Night», «What Am I Gonna Do?» та «All the Words in the World». Седака nfrj; сам записав кожну з цих трьох пісень: «Another Sleepless Night» з'являється на його дебютному альбомі Rock With Sedaka; «What Am I Gonna Do?» була стороною B пісні «Going Home to Mary Lou» та з'явилася в його альбомі 1961 року Neil Sedaka Sings «Little Devil» and His Other Hits; а «All the Words in the World» була записана, але зберігалася у сховищах RCA Victor до 1977 року, на піку повернення Седаки до популярності, коли вона була випущена на альбомі Neil Sedaka: The '50s and '60s.

Сесійна робота

Седака також працював сесійним піаністом у період свого розквіту як поп-співака та автора пісень. Його гру на фортепіано чути у пісні «Dream Lover», хіті Боббі Даріна 1959 року[28].

Записи іноземними мовами

Седака був дуже популярним в Італії. Багато його англомовних платівок були випущені там і мали досить великий успіх, особливо «Crying My Heart Out for You» (італійський № 6, 1959) та «Oh! Carol» (італійський № 1, 1960).

У 1961 році Седака почав записувати деякі зі своїх хітів італійською мовою, починаючи з «Esagerata» та «Un giorno inutile», місцевих версій «Little Devil» та «I Must Be Dreaming» відповідно. Далі були й інші записи, такі як «Tu non lo sai», «Il re dei pagliacci», «I tuoi capricci» та «La terza luna». «La terza luna» досягла першого місця в італійських поп-чартах у квітні 1963 року. Існують відеокліпи Cinebox для «La terza luna» та «I tuoi capricci». Італійська дикція Седаки була вражаючою; його записи італійською мовою мали дуже мало американського акценту. Італійське відділення RCA Victor розповсюджувало його платівки в Італії та випустило три збірки італійських записів Седаки.

Седака також записав альбом на їдиш (Brighton Beach Memories — Neil Sedaka Sings Yidish), кілька пісень іспанською мовою, зокрема «Mi Vecinita», кілька пісень німецькою мовою та по одному синглу на івриті, японською та французькою мовами. Його англомовні записи також були досить популярними на міжнародному рівні; «One-Way Ticket to the Blues» та «Calendar Girl» досягли першого місця в японських поп-чартах у 1959 та 1961 роках. Він також був популярним у Латинській Америці завдяки своїм іспаномовним записам. Багато з них записані на дисках зі швидкістю 78 об/хв.

У 2020 році Седака заявив, що його вмовили зосередитися на міжнародних ринках, оскільки Елвіс Преслі, найбільша рок-зірка Америки, ніколи не гастролював за кордоном (значною мірою через бажання полковника Тома Паркера уникнути імміграційних службовців), а також тому, що його видавці та менеджери вважали набагато меншим ризиком для нового виконавця не виступати перед американською аудиторією, яка його знала[29].

Середина 1960-х років

Седака у 1965 році.

1962 рік був одним із найважливіших у кар'єрі Седаки: пісня «Breaking Up Is Hard to Do» досягла першого місця, а «Next Door to an Angel» — п'ятого. Після цього його популярність почала спадати, і його сингли 1963 року мали лише помірний успіх: «Alice in Wonderland» (№ 17), «Let's Go Steady Again» (№ 26), «The Dreamer» (№ 47) та «Bad Girl» (№ 33). «Bad Girl» була останнім хітом Седаки, що потрапив до топ-40 у США до 1974 року.

У 1964 році кар'єра Седаки почала різко занепадати, що прискорилося появою Бітлз на радіо та телебаченні, а також рештою Британського вторгнення. Описуючи вплив Бітлз на його кар'єру в середині 1960-х років, Седака різко сказав: «Бітлз — це не добре!»[30]. Пізніше, у 2023 році, він описав це так: «після п'яти років хітів… все рухнуло»[31]. З 1964 по 1966 рік лише три його сингли потрапили до Hot 100: «Sunny» (№ 86, 1964), «The World through a Tear» (№ 76, 1965) та «The Answer to My Prayer» (№ 89, 1965). Його інші сингли цієї епохи — «The Closest Thing to Heaven», «I Hope He Breaks Your Heart», «Let the People Talk», «The Answer Lies Within» та «We Can Make It If We Try» — не потрапили до Hot 100, як і третій сингл Седаки у США для лейблу RCA Victor, і стали комерційно провальними.

На додачу до всього, RCA Victor відмовився випускати свій тоді ще новий запис «It Hurts to Be in Love», оскільки він не записав пісню у власній студії, як це було передбачено його контрактом. Седака спробував ще раз записати цю пісню в студії RCA Victor, але результати були незадовільними. Говард Грінфілд та Хелен Міллер, співавтори пісні, запропонували її Джину Пітні. Пітні взяв існуючий музичний трек, замінивши головний вокальний трек Седаки своїм власним. Все інше було написано Седакою, включаючи його власне аранжування та бек-вокал, гру на фортепіано та звичайні жіночі бек-вокалістки. Зрештою, Пітні створив хіт № 7 для себе та свого лейблу Musicor у 1964 році. Ще більше погіршивши своє становище, Седака виявив, що його вітчим і менеджер розтрачували заробітки, які він накопичив за роки успіху.[32].

До кінця своєї роботи в RCA Victor Седака так і не оговтався повністю від наслідків бітломанії, втрати «It Hurts to Be in Love» та провалу своїх записів. RCA Victor не поновили його контракт після його закінчення в 1966 році, залишивши Седаку без звукозаписного лейблу. Він пішов на пенсію як виконавець[20].

Хоча статус Седаки як виконавця був на низькому рівні наприкінці 1960-х років, він зміг підтримувати свою кар'єру завдяки написанню пісень. Оскільки його видавництво, Aldon Music, було придбано Screen Gems, дві його пісні були записані гуртом Monkees. Серед інших хітів, написаних Седакою в цей період, були версії пісень «We Had a Good Thing Goin'» та «Workin' On a Groovy Thing» у виконанні Cyrkle ; хіт у стилі R&B, що потрапив до топ-40 хітів Патті Дрю в 1968 році; та поп-хіт, що потрапив до топ-20 хітів 5th Dimension в 1969 році. Також пісня «Make the Music Play» була включена до альбому Френкі Валлі Timeless, що потрапив до чартів.

В епізоді вікторини 1965 року «I've Got a Secret» секрет Седаки полягав у тому, що він мав представляти Сполучені Штати на конкурсі класичних піаністів імені Чайковського 1966 року в Москві. Не знаючи про секрет Седаки, учасник дискусії Генрі Морган кинув Седаці виклик, заявивши, що радянська бюрократія заборонила рок-н-рольну музику, і що будь-яку західну музику, яку хочуть слухати молоді росіяни, потрібно було контрабандою ввозити до країни. Після того, як секрет Седаки було розкрито, він вразив учасників дискусії своїм виконанням «Імпровізованої фантазії» Фредеріка Шопена[33]. Однак попередження Моргана виявилося передбачливим: незважаючи на класичне коріння Седаки, його «інше» життя як поп-зірки спонукало Радянський Союз дискваліфікувати його від участі в конкурсі.

Седака також з'явився у фільмі 1968 року «Playgirl Killer», де виконав пісню під назвою «The Waterbug».

Боротьба кінця 1960-х — початку 1970-х років

Роки в Австралії

На початку 1970-х років Седака працював над відродженням своєї сольної кар'єри. Незважаючи на зниження популярності в чартах США наприкінці 1960-х, він залишався дуже популярним концертним виконавцем, зокрема у Великій Британії та Австралії. У 2010 році, будучи гостем на радіошоу австралійського діджея Боба Роджерса, він подякував Роджерсу та австралійським меломанам за те, що вони були поруч з ним у той складний час: «Знаєш, Бобе, у мої невдалі роки — я називав їх „Голодними роками“ — саме Боб Роджерс та Австралія гостинно прийняли мене»[34]. Седака кілька разів їздив до Австралії, щоб грати в кабаре, і його комерційне повернення почалося, коли сингл «Star-Crossed Lovers» став там головним хітом. Пісня досягла першого місця в національному чарті у квітні 1969 року, що дало Седаці його перший сингл, що потрапив у чарти за чотири роки. Він також посів 5-е місце у списку 40 найкращих австралійських синглів 1969 року за версією журналу Go-Set.[35]. Пізніше того ж року, за підтримки Festival Records, він записав новий альбом з оригінальним матеріалом під назвою Workin' on a Groovy Thing (випущений у Великій Британії під назвою Sounds of Sedaka) у Festival Studios у Сіднеї. Його співпродюсером був штатний продюсер Festival Пет Олтон, аранжування зробив Джон Фаррар (який пізніше здобув міжнародну популярність завдяки своїй роботі з Олівією Ньютон-Джон) за підтримки австралійських сесійних музикантів, включаючи гітариста Джиммі Дойла (Ayers Rock) та відомого джазового музиканта та композитора Джона Сангстера[36]. Один з треків з альбому, «Wheeling, West Virginia», досяг 20-го місця в Австралії на початку 1970 року[37]. Альбом також примітний тим, що це був перший альбом Седаки, у якому брали участь автори, окрім давнього автора текстів Говарда Грінфілда; Слова заголовної пісні написав Роджер Аткінс, а чотири інші пісні були написані у співавторстві з Керол Баєр-Сейджер.

Emergence та Solitaire

У 1971 році Седака возз'єднався з RCA та випустив альбом Emergence. Серед синглів з цього альбому були «I'm A Song (Sing Me)», «Silent Movies», «Superbird» та «Rosemary Blue». Його добрий друг та нью-йоркський музичний імпресаріо Дон Кіршнер спробував зробити реліз «Emergence» у США поверненням Седаки, але альбом та сингли не мали помітного успіху, і RCA не виявили особливого інтересу до просування альбому. Після провалу «Emergence» на американському ринку Седака покинув Нью-Йорк і переїхав до Великої Британії[20]. У 2025 році він згадував, як хтось помітив його на вулиці в цей період і сказав: «Гей, ти колись був Нілом Седакою!». Седака різко відповів: «Я все ще Ніл Седака, суко!»[38].

У 1972 році Седака вирушив у успішний британський тур із Сіссі Х'юстон, де Гарві Лісберг познайомив його з чотирма майбутніми учасниками гурту 10cc, з якими він записав альбом Solitaire у їхній студії Strawberry Studios у Стокпорті[39], виданий RCA у 1972 році. Окрім заголовної пісні «Solitaire», кавер на яку успішно переспівали Енді Вільямс (чарт найкращих синглів Великої Британії) та The Carpenters (чарт найкращих синглів США), він включав два сингли з топ-40 Великої Британії, один з яких («Beautiful You») також ненадовго потрапив до чартів Сполучених Штатів, що стало першою появою Седаки в американських чартах за десять років. «Solitaire» був першою співпрацею між Седакою та Філом Коді, якого Седака вважав ідеальним автором текстів для написання музики; Седака та Коді знайшли спільну мову як автори пісень і розпочали тривалу співпрацю. Седака підійшов до написання пісень з Коді інакше, ніж з Грінфілдом, з яким він часто сперечався ближче до кінця їхньої співпраці; хоча він дозволяв Грінфілду перебувати в студії під час запису, він зустрічався з Коді поза студією, щоб писати пісні. Коді не вважав Седаку особистим другом; він переважно розглядав свою роботу з Седакою як робочий проєкт, спрямований на перенесення співака в сучасну епоху[40].

Повернення до успіху в середині 1970-х років

Ніл Седака на телепередачі TopPop у 1974 році.

Новознайдений успіх

1973 року Седака записав альбом The Tra-La Days Are Over для MGM Records, що розпочало другий етап його кар'єри та включало його оригінальну версію хіта «Love Will Keep Us Together» (який також став хітом № 1 у США два роки потому для Captain & Tennille). Цей альбом також ознаменував фактичний кінець його співпраці з Грінфілдом у написанні пісень, що було відзначено треком «Our Last Song Together» (пізніше останнім хітом як для Бо Дональдсона, так і для Heywoods та Боббі Шермана, чиї версії досягли № 95 та № 103 відповідно). Однак вони возз'єдналися та знову почали писати разом, до смерті Грінфілда в 1986 році. З 1974 року платівки Седаки випускалися в Європі та по всьому світу на лейблі Polydor. Його першим альбомом з новим матеріалом, випущеним з Polydor, став Laughter in the Rain (1974).

Дарбі Креш називав Седаку «справжнім хрещеним батьком панку» через його невимушені, прості акордові послідовності та невибагливі тексти, кажучи, що «Calendar Girl» «мала в собі весь панк — потрібно було просто накуритися та грати цей чистий рок-н-рол просто так»[41].

Кар'єра в The Rocket Record Company

Елтон Джон та Седака познайомилися на вечірці в Лондоні в 1973 році. Коли Джон дізнався, що в Седаки немає американського лейблу звукозапису, він запропонував Седаці підписати контракт з його компанією The Rocket Record Company, і Седака прийняв пропозицію. Коли Джон відвідав Седаку в його лондонській квартирі, вони обговорили плани щодо перезапуску його кар'єри в Сполучених Штатах[42]. Джон сказав, що він «завжди був фанатом Седаки».

Sedaka's Back

Седака повернувся до американських чартів альбомом Sedaka's Back, збірки пісень з трьох альбомів, які він уже записав у Великій Британії, а саме: «Solitaire», «The Tra-La Days Are Over» та «Laughter in the Rain». Це був лише другий альбом Седаки, який коли-небудь потрапив до чартів США. До того моменту своєї кар'єри Седака був відомий переважно як виконавець синглів; його єдиним іншим альбомом, що потрапив до американських чартів, був Neil Sedaka Sings His Greatest Hits, збірка його ранніх синглів. Хоча сингл був випущений восени 1974 року і дуже повільно нарощував продажі, зрештою Седака знову очолив чарт синглів Billboard Hot 100 (1 лютого 1975 року) з піснею «Laughter in the Rain». Це був другий сингл Седаки, який посів перше місце в чартах на той момент його кар'єри (після оригінальної версії «Breaking Up Is Hard to Do» 1962 року), і він міцно відновив популярність Седаки в Америці. Після успіху «Laughter in the Rain» Седака випустив більш політично мотивовану пісню «The Immigrant», натхненну батьками авторів пісень та Джоном Ленноном, який на той час стикався з імміграційними проблемами. «The Immigrant» досяг 22-го місця, але очолив чарти легкої музики.

Наприкінці 1972 року продюсер Стіг Андерсон звернувся до Седаки з проханням написати текст синглу нового шведського поп-квартету, відомого тоді як Björn & Benny, Agnetha & Anni-Frid. Седака погодився за умови, що йому сподобається пісня. Андерсон, який написав шведський оригінал у співавторстві з автором текстів Бйорном Ульвеусом та композитором Бенні Андерссоном, мав намір представити «Ring Ring» на пісенному конкурсі Євробачення 1973 року та вважав, що завдяки сильному англійському тексту вона має потенціал стати міжнародним хітом. Він надіслав Седаці касету з піснею разом із чорновим перекладом, який протягом кількох днів повернув оригінальний текст, написаний у співавторстві з Філом Коді[43]. Пісня була представлена на шведському відбірковому конкурсі Євробачення 10 лютого 1973 року, але посіла третє місце. Гурт, перейменований на ABBA, зробив «Ring Ring» заголовною піснею свого першого альбому, який вийшов 26 березня 1973 року. Сингл, написаний Андерссоном, Ульвеусом, Андерсоном, Седакою та Коді, досяг першого місця в чартах Швеції та Бельгії, а також потрапив до топ-5 щонайменше в чотирьох інших країнах.[44] Пізніше Седака сказав, що «написання пісень та продюсування ABBA є знаковим»[45].

Седака та Грінфілд разом написали пісню «Love Will Keep Us Together», хіт № 1 для Captain & Tennille та найбільший хіт за весь 1975 рік. Тоні Теннілл віддала шану поверненню Седаки до успіху в музичному бізнесі своєю імпровізованою піснею «Sedaka is back», коли вона записувала власний бек-вокал для треку[46]. Деріл Дрегон та Тоні також записали іспаномовну версію пісні того ж року, яка потрапила до верхньої половини чарту Billboard's Hot 100 («Por Amor Viviremos», U.S. pop № 49).

Overnight Success/The Hungry Years

Наприкінці 1975 року найуспішніший рік кар'єри Седаки продовжився, оскільки він здобув ще більше успіху в чартах з випуском свого другого альбому The Hungry Years на Rocket Records. Цей альбом був американським виданням альбому Седаки на британському Polydor під назвою Overnight Success. Перший сингл «Bad Blood» потрапив на перше місце в Billboard 100 і протримався там три тижні (11, 18 та 25 жовтня 1975 року), отримав золотий сертифікат від Американської асоціації компаній звукозапису (RIAA) і став найбільш комерційно успішним окремим синглом у його кар'єрі. Елтон Джон виконав бек-вокал для «Bad Blood», але не вказаний у титрах. Незважаючи на їхню пізнішу сварку, яка призвела до переходу Седаки з Rocket Records Елтона до Elektra, Седака вважав Джона причетним до його успішного повернення на американську поп-сцену[47]. Джон заявив: «Я записуюсь лише на платівках людей, яких я справді знаю або люблю».

Ще однією родзинкою альбому The Hungry Years стала нова версія пісні «Breaking Up Is Hard to Do». Його оригінал 1962 року, хіт № 1, був оптимістичним; рімейк був повільною баладою, яку Седака аранжував для Ленні Велча п'ятьма роками раніше[48]. Нова версія досягла 8-го місця в чарті Hot 100 на початку 1976 року, що зробило його єдиним артистом, який записав повністю переосмислену версію пісні, обидві версії якої потрапили до топ-10 Billboard (Версія Велча досягла 34-го місця). Версія балади 1976 року також потрапила до 1-го місця в чарті Billboard Adult contemporary music.

Steppin' Out

Пізніше, у 1976 році, Седака випустив третій і останній альбом з лейблом Елтона Джона The Rocket Record Company під назвою Steppin' Out. Перший сингл «Love in the Shadows» був незвичним рок-синглом із гітарним соло. Хоча він досяг 16-го місця в Hot 100, це був перший з трьох дебютних синглів з його альбомів-«камбеків», який не потрапив навіть до десятки найкращих альбомів. Другий сингл став заголовним треком альбому, знову за участю Елтона на бек-вокалі без зазначення в титрах. Хоча він і потрапив Топ-40 (досягши 36-го місця), він також ознаменував початок уповільнення продажів музики Седаки, подібного до того, що він пережив у 1964 році.

Згодом Седака покинув Rocket та підписав контракт з Elektra Records. Седака знову кілька разів зустрічався з Джоном після його відходу з Rocket, і він описував їхні зустрічі як «сердечні, але холодні». Однак лід зрештою розтанув, і у передмові до біографії Седаки 2013 року Джон писав про їхню дружбу в захоплених та позитивних тонах[49].

Кінець 1970-х років

Elektra Records

Седака записав чотири альбоми для лейблу Elektra Records: A Song (з якого вийшли хіти «Alone at Last» та «Amarillo»), All You Need Is the Music, In the Pocket та Neil Sedaka Now. Єдиним поп-хітом, що потрапив до топ-40 найкращих, що вийшов на лейблі Elektra Records, а також останнім для Седаки, був «Should've Never Let You Go», дует Седаки та його дочки Дари, який з'явився на альбомі In the Pocket у 1980 році.

Перевидання записів RCA Victor

Протягом 1970-х років RCA Records, колишній лейбл Седаки, перевидавав його записи 1960-х років на збірних платівках на лейблах RCA Victor та бюджетного RCA Camden. Седака випустив останній альбом з новим матеріалом для RCA, що складався з живого концерту, який він дав у Сіднеї. У 1974 році альбом був випущений RCA в Австралії та Європі під назвою Neil Sedaka On Stage.

1980-ті роки

Ніл Седака.

Мак Седака, батько Ніла, помер 6 червня 1981 року від метастатичного раку товстої кишки; Ніл був біля його ліжка та співав улюблену пісню свого батька, свою власну пісню 1965 року «Pictures From The Past», коли його батько ненадовго прокинувся від коми перед смертю. Седака перезаписав пісню того ж року.

Незабаром Седака покинув Elektra та підписав контракт з Curb Records і записав два альбоми на цьому лейблі — Come See About Me, альбом кавер-версій пісень, у 1983 році та The Good Times у 1986 році. Жоден з цих альбомів не мав успіху в чартах або з точки зору продажів, лише з помірним успіхом синглів, що були випущені на них (ще один дует з Дарою, кавер на «Your Precious Love», потрапив до чартів сучасної музики для дорослих); Седака покинув Curb у 1986 році.

У 1985 році пісні, написані Седакою, були адаптовані для японського аніме- телесеріалу Mobile Suit Zeta Gundam. Серед них були дві вступні теми «Zeta-Toki wo Koete» (за мотивами роману Седаки «Better Days Are Coming») та «Mizu no Hoshi e Ai wo Komete» (спочатку англійською як «For Us to Decide», але англійська версія ніколи не була записана), а також кінцева тема «Hoshizora no Believe» (за мотивами пісні Седаки «Bad and Beautiful»). Через обмеження авторських прав пісні були замінені для північноамериканського DVD, а також для японських онлайн-релізів серіалу до 2017 року.

26 липня 1993 року Седака виступив в Саут-Бенді, штат Індіана, в рамках фестивалю Firefly.

21 століття

Виступ Седаки у 2005 році.

Седаку було введено до Зали слави авторів пісень у 1983 році[50], він має зірку на Голлівудській алеї слави, а в жовтні 2006 року був прийнятий до Зали слави музики Лонг-Айленда. 15 листопада 2013 року Pacific Pioneer Broadcasters у Лос-Анджелесі вручили йому нагороду Арта Гілмора за досягнення в кар'єрі під час обіду на його честь[51].

«Американський ідол»

У травні 2003 року, ближче до кінця другого сезону телесеріалу Fox «Американський ідол», Седака з'явився як запрошений суддя та наставник для п'яти фіналістів, що залишилися. Клей Айкен, який посів друге місце, обрав для свого виступу пісню Седаки 1972 року «Solitaire». Як Айкен пояснив студійній та телевізійній аудиторії, ведучому Раяну Сікресту та чотирьом постійним суддям, «Solitaire» довгий час була однією з найулюбленіших пісень його матері. Коли вона дізналася, що Седака буде запрошеним суддею, а фіналісти співатимуть пісні Седаки, вона попросила Клея заспівати «Solitaire». Виступ отримав надзвичайно високу оцінку суддів. Седака сказав Айкену, що він офіційно передав право власності на виконання «Solitaire» Клею, запропонувавши записати та продюсувати сингл з піснею або цілий компакт-диск разом з ним.


Хоча пісня не з'явилася на його дебютному компакт-диску, Айкен записав і додав «Solitaire» як сторону «B» до синглу «The Way», продажі якого падали. «Solitaire» швидко перемістили на сторону «A», і радіоефір, продажі синглів і завантажень одразу ж відреагували. Пісня «Solitaire» досягла першого місця в чарті Billboard Hot Singles Sales і, фактично, була найпопулярнішим синглом протягом усього 2004 року. Вона також потрапила до топ-5 у Billboard Hot 100. Згодом Айкен продовжив використовувати пісенник Седаки, записавши кавер на, ймовірно, найвідомішу пісню Седаки «Breaking Up Is Hard to Do» на «делюкс-версії» його компакт-диска 2010 року Tried and True.

Рекорд Гіннеса з піснею «Amarillo»

Під час ділової поїздки до Нью-Йорка в середині 1971 року Гарві Лісберг, який був давнім шанувальником Седаки, запитав Дона Кіршнера, чи написав той щось нове. Кіршнер відвів Лісберга до невеликої кімнати з піаніно, де вже сидів Седака, і вигравав кілька пісень. Однією з них була композиція Седаки/Грінфілда «(Is This the Way to) Amarillo», яка дуже сподобалася Лісбергу, і він забрав її для свого виконавця Тоні Крісті, який записав і випустив сингл в 1971 році[52]. Пісня досить добре пройшла британський чарт синглів, потрапивши до топ-20. Згодом Седака випустив пісню в США в 1977 році під скороченою назвою «Amarillo», але вона потрапила лише в середину чарту, досягнувши піку трохи менше, ніж у топ-40.

7 квітня 2006 року Седака виступав у Роял Альберт-Холі, коли його перервав представник Книги рекордів Гіннеса, який вручив Седаці нагороду за написання «(Is This the Way to) Amarillo», на сьогоднішній день найуспішнішого британського синглу 21 століття[53][54]. Після презентації Седака виконав «Amarillo», Крісті вийшов на сцену під вибух оплесків публіки, а після успішного дуетного виступу двоє чоловіків разом, тріумфально взявшись за руки, зійшли зі сцени, коли перша половина концерту Седаки добігла кінця.

Новий контракт на запис, новий успіх у чартах

Оскільки Седака втратив контракт на звукозапис у середині 1980-х років, він використовував власний бізнес Neil Sedaka Music для фінансування запису, виробництва та розповсюдження нових компакт-дисків і перевидання існуючого музичного каталогу. Через триваючі суперечки з RCA Records щодо права власності на оригінальні хіти Седаки кінця 1950-х та початку 1960-х років, у 1991 році Седака перезаписав ці ранні записи.

На початку 2007 року Седака підписав свій перший контракт на запис майже за два десятиліття з Razor and Tie Records, невеликим, але зростаючим, нью-йоркським незалежним лейблом, до складу якого також входять Джоан Баез, Ванесса Карлтон, Foreigner, Джо Джексон та Ladysmith Black Mambazo. Першим релізом стала The Definitive Collection, збірка його хітів, що охоплює все життя, а також ауттейки та пісні, які раніше випускалися, але були недоступні на CD або для завантаження. Вона дебютувала в топ-25 чарту Billboard's Top 200 Albums у травні 2007 року, ставши одним з найпопулярніших альбомів за всю його кар'єру.

«Waking Up Is Hard to Do» був наступним релізом Седаки разом із Razor and Tie, який потрапив до чарту альбомів у травні 2009 року, а «The Music of My Life» потрапив до чарту альбомів у лютому 2010 року[55] і містив майже весь новий матеріал. «Right or Wrong», написаний у співавторстві з оригінальним музичним партнером Говардом Грінфілдом, був виконаний у традиційних вуличних, багатошарових вокальних гармоніях ду-вопу, де Седака накладав свій власний голос, щоб досягти ефекту, завдяки якому він був добре відомий у свій «ранній» розквіт наприкінці 1950-х та на початку 1960-х років. Фінальний трек «You» був випущений раніше, але був ремастеризований для цього проєкту та є одним із кількох треків, присвячених його дружині та кар'єрному пораднику понад 50 років, Лебі.

Концертний виступ 26 жовтня 2007 року в Лінкольн-центрі в Нью-Йорку був присвячений 50-річчю дебюту Седаки в шоу-бізнесі. Ведучим був музичний імпресаріо (і продюсер треку «Do You Remember?» з альбому The Music of My Life) Девід Фостер. Серед інших гостей були Captain & Tennille, Наталі Коул, Конні Френсіс, легенда звукозапису та багаторічний друг Седаки та колишній менеджер Дон Кіршнер, а також новий «власник» «Solitaire» Клей Айкен та багато інших. Також у 2007 році Донні Осмонд випустив компакт-диск Love Songs of the '70s, який включав кавер на хіт Седаки 1975 року «Laughter in the Rain», що посів перше місце в чартах.

Під час свого туру Австралією 2008 року Седака представив прем'єру нової класичної оркестрової композиції під назвою «Joie de Vivre»[56]. Седака також відвідав Філіппіни для свого концерту 17 травня 2008 року в Araneta Coliseum[57].

11 вересня 2010 року Седака виступив перед телевізійною аудиторією в Гайд-парку, Лондон, де проходили «Proms in the Park» для BBC.

На початку 2011 року Седака записав два дуети («Brighton» та «The Immigrant») зі співаком Джимом Ван Слайком для триб'ют-альбому Ван Слайка, присвяченого Нілу Седаці, The Sedaka Sessions. LML Records випустив цей альбом у серпні 2011 року[58].

У 2010 році Седака заспівав дуетом з легендою театру Вест-Енду (Лондон) та Бродвею Елейн Пейдж для кавер-версії пісні «Make It with You» з британського релізу Пейдж «Elaine Paige and Friends». Спочатку трек був хітом № 1 у поп-чарті Billboard Hot 100 для софт-рок гурту Хліб у 1970 році[59]. У 2014 році Седака заспівав дуетом з Енгельбертом Гампердінком. Дует записав заголовну пісню з альбому Седаки 1975 року The Hungry Years. Трек взято з британського/американського релізу Енгельберта «Engelbert Calling».

Виступ Седаки у 2017 році.

У 2015 році Седака заспівав дуетом зі Стівом Тайреллом свій хіт № 1 з 1974 по 1975 рік «Laughter in the Rain» на альбомі Тайрелла 2015 року That Lovin' Feeling. У 2014 році BBC Four транслював документальний фільм «Ніл Седака: Король пісні», який розповідає історію двох різних періодів успіху в його кар'єрі[60].

1 лютого 2016 року Седака виступив перед повним залом у Те-Вілледжес у Центральній Флориді[61]. Потім, 12 серпня 2016 року, Седака випустив свій новий акустичний альбом I Do It for Applause, який включав 11 нових треків та бонус у вигляді його першої симфонії; у записі бере участь Лондонський філармонічний оркестр[62].

У квітні 2020 року Седака запустив серію безкоштовних міні-концертів, які він публікував через свої канали в соціальних мережах, щоб розважити своїх шанувальників під час пандемії COVID-19 Кожен щоденний концерт містив три пісні з дискографії Седаки. Седака призупинив серію в грудні через те, що сам заразився COVID-19, але відновив її за скороченим графіком 4 січня 2021 року, після одужання без симптомів.[63][64]. Седака продовжував створювати короткий онлайн-контент до кінця свого життя[65], включаючи гостьові дуети зі своїм онуком Майком Седакою[66] та Елліотом Джеймсом Реєм.

У 2024 році Седака підписав угоду з Primary Wave, щоб відродити інтерес до свого каталогу, який Primary Wave почав знову представляти на стрімінгових платформах, починаючи з перевидань його альбомів 1970-х років до золотого ювілею. В інтерв'ю 2025 року, після повернення до концертних виступів у Vitello's, італійському ресторані в Студіо-Сіті, Седака заявив, що завершив кар'єру автора пісень у 2022 році; оскільки вважав, що більше не може писати на тому рівні, на якому він був на піку своєї кар'єри[32].

Особисте життя та смерть

Седака одружився з Лебою Штрассберг у 1962 році. У пари народилися дочка та син[67][66]. Племінник Седаки — політичний журналіст CNN Гаррі Ентен[68][69].

Седака востаннє з'являвся на публіці 25 лютого 2026 року під час обіду в місцевому ресторані та не виявляв жодних ознак поганого здоров'я[70]. Вранці 27 лютого 2026 року його було госпіталізовано в Лос-Анджелесі[71] і він помер того ж дня у віці 86 років[72][73]. Причина смерті не повідомляється[74].

Дискографія

Оригінальні студійні альбоми

1950-ті

  • 1959: Rock with Sedaka

1960-ті

  • 1961: Circulate (10 з 12 пісень є каверами на пісні 1930-1950-х років; випущено в Японії під назвою Look To The Rainbow)
  • 1961: Neil Sedaka Sings Little Devil and His Other Hits
  • 1963: 3 Great Guys (з Полом Анкою і Семом Куком)
  • 1969: Workin' on a Groovy Thing (випущений у Великій Британії як Sounds of Sedaka)

1970-ті

  • 1971: Emergence
  • 1972: Solitaire
  • 1973: The Tra-La Days Are Over
  • 1974: Laughter In The Rain
  • 1974: Sedaka's Back (US)
  • 1975: Overnight Success (випущений у США як The Hungry Years)
  • 1976: Steppin' Out
  • 1977: A Song
  • 1978: All You Need Is the Music

1980-ті

  • 1980: In the Pocket
  • 1981: Neil Sedaka: Now
  • 1983: Come See About Me
  • 1986: The Good Times

1990-ті

  • 1991/1995: Tuneweaver
  • 1995: Classically Sedaka
  • 1998: Tales of Love (and Other Passions)

2000-ні

  • 2003: Brighton Beach Memories — Neil Sedaka Sings Yiddish
  • 2005: The Miracle of Christmas (2-CD set)
  • 2009: Waking Up Is Hard to Do

2010-ті

  • 2010: The Music of My Life
  • 2016: I Do It for Applause

Хіти № 1

Як виконавець

Як автор пісень

  • «Ring Ring» гурту ABBA (дебютний сингл) (переклад англійською, співавтор тексту) — Бельгія, 1973"[77]
  • «Solitaire» гурту The Carpenters (композитор) — US Billboard Adult Contemporary, 1975
  • «Lonely Night (Angel Face)» гурту Captain & Tennille (1975) (композитор і автор тексту) — (Канада), US Billboard Easy Listening
  • «Love Will Keep Us Together» гурту Captain & Tennille (1975) (композитор) — US Billboard Hot 100, номінація на премію «Греммі» за пісню року в США[76].

Автобіографія

  • Laughter in the Rain: My Own Story. New York: Putnam, 1982. ISBN 0-399-12744-5

Джерела

  • Bloom, Ken. American Song: The Complete Musical Theater Companion 1877—1995, vol. 2, 2nd edition, Schirmer Books, 1996.
  • Clarke, Donald. The Penguin Encyclopedia of Popular Music, Viking, 1989.
  • diMartino, Dave. Singer-Songwriters, Pop Music's Performer-Composers, from A to Zevon, Billboard Books, 1984.
  • Ewen, David. American Songwriters: An H. W. Wilson Biographical Dictionary, H. W. Wilson Company, 1987.
  • Friedrich, Gary; Brown, Len. Encyclopedia of Rock & Roll, Tower Publications, 1970.
  • Lablanc, Michael. Contemporary Musicians, vol. 4, Gale Research, 1991.
  • Larkin, Colin. The Encyclopedia of Popular Music, Macmillan, 1992.
  • Lyman, Darryl. Great Jews in Music, J. D. Publishers, 1986.
  • Sadie, Stanley; Hitchcock, H. Wiley (ed.). The New Grove Dictionary of American Music. Grove's Dictionaries of Music, 1986.
  • Stambler, Irwin. Encyclopedia of Pop, Rock and Soul, St. Martin's Press, 1974.
  • Sumrall, Harry. Pioneers of Rock and Roll: 100 Artists Who Changed the Face of Rock, Billboard Books, 1994.
  • White, Mark. You Must Remember This… Popular Songwriters 1900—1980, Frederick Warner, 1983.

Примітки

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  3. ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  4. ↑ а б MusicBrainz — MetaBrainz Foundation, 2000.
  5. ↑ Neil SedakaNeil Sedaka, the Craftsman of Memorable Pop Songs, Dies at 86 / J. Kahn — Manhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 1851. — ISSN 0362-4331
  6. ↑ Neil Sedaka, a Pop Hitmaker Across Two Eras, Dead at 86 / J. Wenner — NYC: (untranslated), 1967. — ISSN 0035-791X; 3066-0580
  7. ↑ Neil Sedaka, Legendary Singer-Songwriter of ‘Bad Blood’ & More, Dead at 86 — (untranslated), 1894. — ISSN 0006-2510
  8. ↑ https://neilsedaka.com/bio/
  9. ↑ Hello — 1988. — ISSN 0214-3887
  10. ↑ Stevenson, Angus; Lindberg, Christine A., ред. (2010). Sedaka, Neil. New Oxford American Dictionary (англ.) (вид. 3rd). Oxford: Oxford University Press. doi:10.1093/acref/9780195392883.001.0001. ISBN 978-0-19-539288-3 — через Oxford Reference.
  11. ↑ Neil Sedaka timeline: The Year 1939. Neilsedaka.com. 2 січня 1939. Архів оригіналу за 16 липня 2023. Процитовано 21 листопада 2019.
  12. ↑ Keeling, Neal (Квітень 2014). Neil Sedaka is back and ready to mix old and new music on autumn tour. Manchester Evening News.
  13. ↑ Hendricks, Matt (24 вересня 2013). 'That's When the Music Takes Me' by Neil Sedaka – Classic Hit or Miss. Wfgr.com. Архів оригіналу за 16 липня 2023. Процитовано 21 листопада 2019.
  14. ↑ Neil Sedaka, commentary, Neil Sedaka: The Show Goes On. Sky Arts HD, September 1, 2015.
  15. ↑ Neil Sedaka. Jewishvirtuallibrary.org. Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 28 вересня 2014.
  16. ↑ Interview: Neil Sedaka. Thejc.com. Процитовано 28 вересня 2014.
  17. ↑ Dettelbach, Cynthia. «From angst-ridden teenager to world-class music star», Cleveland Jewish News, July 30, 2004; accessed September 23, 2009. «That includes instant face and name recognition, a star on the Hollywood Walk of Fame, a place in the Songwriters Hall of Fame, and even a street named after him in his native Брайтон-Біч.»
  18. ↑ Hechinger, Fred M. «ABOUT EDUCATION; Personal Touch Helps» [Архівовано 12 квітня 2020 у Wayback Machine.], The New York Times, January 1, 1980; accessed September 20, 2009.

    «Lincoln, an ordinary, unselective New York City high school, is proud of a galaxy of prominent alumni, who include the playwright Arthur Miller, Representative Elizabeth Holtzman, the authors Joseph Heller and Ken Auletta, the producer Mel Brooks, the singer Neil Diamond and the songwriter Neil Sedaka.»
  19. ↑ Today's Mini-Concert – 7/10/2020. YouTube. 10 липня 2020. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 7 листопада 2021.
  20. ↑ а б в г Today's Mini-Concert – 7/16/2020. 16 липня 2020. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 14 червня 2021 — через YouTube.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  21. ↑ NEIL SEDAKA – full Official Chart History – Official Charts Company. Officialcharts.com. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 26 січня 2018.
  22. ↑ Curt Schleier (7 червня 2012). Q&A: Neil Sedaka on Adele and Carole King – The Arty Semite – Forward.com. The Forward. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  23. ↑ James E. Perone (2006). The words and music of Carole King. Greenwood Publishing Group. ISBN 978-0-275-99027-5.
  24. ↑ Michael Billig (1 червня 2001). Rock 'n' Roll Jews. Syracuse University Press. с. 95. ISBN 9780815607052. Процитовано 18 березня 2013.
  25. ↑ Songfacts. It's Hard Out Here For A Pimp by Three 6 Mafia - Songfacts. www.songfacts.com (англ.). Процитовано 6 березня 2025.
  26. ↑ Radio Songs | Fandom. fallout.fandom.com (амер.). 29 вересня 2021. Процитовано 6 березня 2025.
  27. ↑ Little Peter and the Elegants | GTA | Song List. littlepeter (англ.). Процитовано 6 березня 2025.
  28. ↑ Neil Sedaka, Still Keeping It Together. Exclusive Magazine (Інтерв'ю). Інтерв'юери: Russell A. Trunk. Архів оригіналу за 30 грудня 2008. Процитовано 7 квітня 2008.
  29. ↑ Today's Mini-Concert – 9/14/2020 – Dedicated to Howard Greenfield. 14 вересня 2020. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 14 червня 2021 — через YouTube.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  30. ↑ Neil Sedaka, April 7, 2006; Neil Sedaka Live at the Royal Albert Hall: The Very Best of Neil Sedaka — The Show Must Go On DVD set.
  31. ↑ Neil Sedaka: 'I think the songs will outlive me—It's a form of immortality.' [Архівовано 14 січня 2023 у Wayback Machine.] Morning Joe. Retrieved January 13, 2023.
  32. ↑ а б Mehr, Bob (1 липня 2025). Neil Sedaka Executed One of Pop's Great Comebacks. Now, He Just Plays. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 2 липня 2025. Процитовано 16 липня 2025.
  33. ↑ Neil Sedaka on I've Got A Secret (1965) на YouTube
  34. ↑ The Bob Rogers Show, Radio 2CH, 11:18 AEST, September 10, 2010.
  35. ↑ Go-Set Top 40 for 1969. Poparchives.com.au. Архів оригіналу за 28 березня 2015. Процитовано 28 вересня 2014.
  36. ↑ Neil Sedaka Discography 1958–1969. Sedaka.be. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 28 вересня 2014.
  37. ↑ Go-Set Top 40 chart, 7 March 1970. Poparchives.com.au. Архів оригіналу за 28 березня 2015. Процитовано 28 вересня 2014.
  38. ↑ Neil Sedaka and Michael Sedaka interview on Good Day New York, WNYW, February 10, 2025.
  39. ↑ Neil Sedaka is back and ready to mix old and new music on autumn tour. Manchestereveningnews.co.uk. Процитовано 1 квітня 2014.
  40. ↑ Philip Cody : Songwriter Interviews. Songfacts (англ.). Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2021.
  41. ↑ Resurrecting legacy of doomed punker Darby Crash. Los Angeles Times (амер.). 22 червня 2007. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 8 грудня 2021.
  42. ↑ Elton John (1975). Story of Pop Special. London: Phoebus Publishing. p. 36.
  43. ↑ Palm, C.M. (2002). Bright Lights, Dark Shadows. London: Omnibus.
  44. ↑ ABBA won at Eurovision the following year with the song «Waterloo». Palm, C.M. (2002). Bright Lights, Dark Shadows. London: Omnibus.
  45. ↑ Potiez, J.-M. (2000), ABBA: The Book. London: Aurum.
  46. ↑ Shannon, Bob (2007). IT'S THE SINGER, NOT THE SONG. bobshannon.com. Архів оригіналу за 16 серпня 2009. Процитовано 7 січня 2010.
  47. ↑ «Neil Sedaka: The Music of My Life» — interview with Johnnie Walker for BBC Radio 2, broadcast December 28, 2010.
  48. ↑ Today's Mini-Concert – 7/24/2020. 24 липня 2020. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 14 червня 2021 — через YouTube.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  49. ↑ Podolsky, Rich (2013). Neil Sedaka: Rock 'n' Roll Survivor: The Inside Story of a Remarkable Comeback. Jawbone Press. с. Foreword. ISBN 978-1908279422.
  50. ↑ Neil Sedaka at the Songwriters Hall of Fame. Songwritershalloffame.org. Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 28 вересня 2014.
  51. ↑ Pacific Pioneer Broadcasters to Honor Sedaka – The Tolucan Times. Tolucantimes.info. Архів оригіналу за 1 липня 2014. Процитовано 28 вересня 2014.
  52. ↑ Music Week. It's Time For Tony. Issuu. с. 31—37. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 29 січня 2011.
  53. ↑ Anne Carlini official website. Annecarlini.com. Архів оригіналу за 30 грудня 2008. Процитовано 28 вересня 2014.
  54. ↑ «Still Keeping It Together» interview by Russell A. Trunk with Neil Sedaka for AnneCarlini.com, Russell Trunk's Exclusive Magazine. Retrieved 07/16/11.
  55. ↑ Billboard Top 200 Albums chart dates and information for The Definitive Collection, Waking Up Is Hard to Do, and The Music of My Life courtesy Billboard.com.
  56. ↑ Munro, Ian (21 квітня 2008). The master songwriter turns maestro. Сідней морнінг геральд. Архів оригіналу за 23 квітня 2008. Процитовано 12 травня 2008.
  57. ↑ Neil Sedaka arrives in RP for concert, 05/15/2008. GMA News Online. Архів оригіналу за 22 травня 2011. Процитовано 28 вересня 2014.
  58. ↑ Jim Van Slyke Releases New Studio Recording "The Sedaka Sessions" (LML Music) August 9. PRWeb. Vocus PRW Holdings, LLC. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 24 серпня 2011.
  59. ↑ Source: Billboard.com/charts. Retrieved August 31, 2016.
  60. ↑ BBC Four – Neil Sedaka: King of Song. BBC. Архів оригіналу за 16 липня 2023. Процитовано 14 червня 2021.
  61. ↑ Neil Sedaka brings back memories by playing from his rich songbook. Villages-news.com. 2 лютого 2016. Процитовано 24 лютого 2016.
  62. ↑ Neil Sedaka. Neilsedaka.com. 13 квітня 2013. Процитовано 14 червня 2021.
  63. ↑ Gil, Baby A. Rediscovering Neil Sedaka. Philstar. Архів оригіналу за 22 квітня 2020. Процитовано 14 червня 2021.
  64. ↑ Today's Mini-Concert – 1/4/2021. 4 січня 2021. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 14 червня 2021 — через YouTube.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  65. ↑ Burke, Sammi (24 травня 2025). 'Living Legend,' 86, Stuns Fans With Rare Performance of Iconic Hit. Parade (англ.). Архів оригіналу за 12 червня 2025. Процитовано 1 червня 2025.
  66. ↑ а б Neil Sedaka, 85, and Grandson Duet on the Songwriter's 1962 Hit 'Breaking Up Is Hard to Do'. People.com (англ.). Архів оригіналу за 17 квітня 2025. Процитовано 1 червня 2025.
  67. ↑ Neil Sedaka facts: Singer's age, career, wife, children and net worth revealed. Gold Radio. Архів оригіналу за 26 лютого 2026. Процитовано 27 лютого 2026.
  68. ↑ Enten, Harry [@ForecasterEnten] (18 серпня 2017). @kernals12 Yes, which is what makes it funny imho (Твіт) — через Твіттер.
  69. ↑ Unorthodox Live With FiveThirtyEight's Harry Enten and 'How to Be a Muslim' Author Haroon Moghul. Tablet Magazine (англ.). Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 21 лютого 2018.
  70. ↑ Neil Sedaka's last photo speaks volumes ahead of tragic end. www.geo.tv (англ.). 28 лютого 2026. Процитовано 28 лютого 2026.
  71. ↑ Singer-Songwriter Neil Sedaka Rushed to Hospital. TMZ. 27 лютого 2026. Архів оригіналу за 27 лютого 2026. Процитовано 27 лютого 2026.
  72. ↑ Legendary Singer Neil Sedaka Dead at 86. TMZ (англ.). 27 лютого 2026. Архів оригіналу за 27 лютого 2026. Процитовано 27 лютого 2026.
  73. ↑ Koseluk, Chris (27 лютого 2026). Neil Sedaka, "Breaking Up Is Hard to Do" and "Laughter in the Rain" Singer-Songwriter, Dies at 86. Голлівуд-репортер (амер.). Архів оригіналу за 28 лютого 2026. Процитовано 27 лютого 2026.
  74. ↑ Neil Sedaka, US singer and songwriter, dies at 86. RNZ (новозел. англ.). 28 лютого 2026. Архів оригіналу за 28 лютого 2026. Процитовано 3 березня 2026.
  75. ↑ Hung, Steffen. Neil Sedaka – Oh! Carol. Hitparade.ch. Процитовано 14 червня 2021.
  76. ↑ а б в г Grammy Awards: Neil Sedaka. Grammy.com. 23 листопада 2020. Архів оригіналу за 28 лютого 2026. Процитовано 8 лютого 2026.
  77. ↑ Hits of the Week (PDF). Record World. 28 грудня 1974. с. 1. Процитовано 3 березня 2026.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).