YaChudo

Мегаезофагус

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Мегаезофагус — це захворювання стравоходу у людей та інших ссавців, при якому він аномально розширюється. Мегаезофагус може бути спричинений будь-яким захворюванням, яке призводить до того, що м'язи стравоходу не можуть належним чином просувати їжу та рідину з рота в шлунок (тобто, порушення перистальтики). Їжа може застрягати у млявому стравоході, де вона може розкладатися, регургітуватися або потрапляти в легені (що призводить до аспіраційної пневмонії).[1]

Люди

Мегаезофагус може виникати внаслідок таких захворювань, як ахалазія або хвороба Шагаса. Ахалазія спричинена втратою гангліозних клітин у м'язово-кишковому сплетенні. Спостерігається помітна відсутність скорочення м'язів, що беруть участь у перистальтиці, з постійним скороченням нижнього стравохідного сфінктера. Розширення стравоходу призводить до утрудненого ковтання. Також відзначається затримка харчового комка.[2]

Інші тварини

Собаки

Рентгенівський знімок грудної клітки собаки з мегаезофагусом. Краї стравоходу показані жовтими стрілками. (На цьому зображенні головний кінець собаки розташований праворуч, а хвостовий — ліворуч)

Мегаезофагус також може бути симптомом міастенії гравіс, нервово-м'язового захворювання, основним симптомом якого є слабкість у різних частинах тіла собаки. Однак, коли міастенія гравіс виникає у старших собак, її вважають імуноопосередкованим захворюванням. Часто, коли міастенію гравіс діагностують у старших собак, першим симптомом, який може проявитися у собаки, є мегаезофагус.[3]

Міастенія гравіс виникає, коли ацетилхолінові рецептори (нікотинові ацетилхолінові рецептори) не функціонують належним чином, через що м'яз не стимулюється до скорочення. Існує винахід, відомий як «крісло Бейлі», яке використовує силу тяжіння для проштовхування рідини та їжі у шлунок собаки. Зазвичай собаки відомі тим, що розуміють, коли настав час їсти у своєму кріслі Бейлі, і це допомагає запобігти проблемам. Крісла Бейлі можна виготовити самому або купити.[4] Також для цієї мети можна успішно використовувати просте крісло, перевернуте догори дном.

Апарат для управління мегаезофагусом собаки можна просто виготовити зі звичайного перевернутого догори дном стільця. Можна використовувати якийсь м'який матеріал для захисту спини та грудей собаки.

У двох непов'язаних між собою випадках у Латвії та Австралії у собак, які їли певні марки корму для собак, розвинувся мегаезофагус, проте в лабораторних дослідженнях корму не було виявлено жодного агента, який міг би спричинити цей розлад.[5][6]

Діагностика

Важливою відмінністю в розпізнаванні мегаезофагусу є різниця між тим, коли собака відригує або блює. Коли собака відригує, зазвичай не потрібно стільки зусиль, скільки коли собака блює. Часто під час відригування собака нахиляє голову вниз, і рідина та/або їжа майже «виливаються» з її горла.

Однією з основних небезпек для собаки з мегаезофагусом є аспіраційна пневмонія. Оскільки їжа застрягає в горлі, вона часто може потрапити в легені, спричиняючи аспіраційну пневмонію. Один зі способів уникнути цього — переконатися, що щоразу, коли собака щось їсть або п'є, вона сидить принаймні 10 хвилин після цього або її тримають у сидячому положенні. Цей розлад має стриманий прогноз, проте успішним методом лікування є вертикальне годування на стільці Бейлі.[7]

Схильні породи собак

Схильні породи котів

Коні

Мегаезофагус рідко зустрічається у коней.[8] Він частіше спостерігається у фризьких коней, ніж у коней інших порід.[9] Вроджений мегаезофагус зазвичай виявляється, коли лоша починає їсти тверду їжу з землі; до цього, коли лоша висмоктує молоко матері, молоко легко потрапляє у шлунок.[10] Найпоширенішими ознаками є утруднене ковтання (дисфагія) та інгаляційна пневмонія.[10]

Примітки

  1. ↑ Achalasia. The Lecturio Medical Concept Library. 14 жовтня 2020. Процитовано 26 червня 2021.
  2. ↑ Lewandowski, A. (2009). Diagnostic criteria and surgical procedure for megaesophagus--a personal experience. Diseases of the Esophagus. 22 (4): 305—309. doi:10.1111/j.1442-2050.2008.00897.x. ISSN 1442-2050. PMID 19207550.
  3. ↑ Richardson, D (Лютий 2011). Acquired myasthenia gravis in a poodle. The Canadian Veterinary Journal. 52 (2): 169—172. PMC 3022456. PMID 21532824.
  4. ↑ Haines, J; Khoo, A; Brinkman, E; Thomason, J; Mackin, A (17 травня 2019). Technique for Evaluation of Gravity-Assisted Esophageal Transit Characteristics in Dogs with Megaesophagus. Journal of the American Animal Hospital Association. 55 (4): 167—177. doi:10.5326/JAAHA-MS-6711. PMID 31099601.
  5. ↑ Mičāne, Ingrīda. Jauns 'megaesophagus' uzliesmojuma precedents suņiem – šoreiz Austrālijā. Latvijas Avīze. Процитовано 30 березня 2018.
  6. ↑ Matīse-VanHoutana, Ilze. I did my research, blew the whistle and found myself at war. YouTube. Процитовано 13 грудня 2018.
  7. ↑ Megaesophagus. vca_corporate (англ.). Процитовано 29 грудня 2019.
  8. ↑ Broekman, LE; Kuiper, D (Грудень 2002). Megaesophagus in the horse. A short review of the literature and 18 own cases. The Veterinary Quarterly. 24 (4): 199—202. doi:10.1080/01652176.2002.9695136. PMID 12540136.
  9. ↑ Ploeg, M; Gröne, A; Saey, V; de Bruijn, CM; Back, W; van Weeren, PR; Scheideman, W; Picavet, T; Ducro, BJ (Листопад 2015). Esophageal dysfunction in Friesian horses: morphological features. Veterinary Pathology. 52 (6): 1142—7. doi:10.1177/0300985814556780. PMID 25367366.
  10. ↑ а б McAuliffe, Siobhan Brid (2013). Esophageal dilatation/megaesophagus. Knottenbelt and Pascoe's color atlas of diseases and disorders of the horse (вид. 2nd). Elsevier Saunders. с. 23–24. ISBN 9780723436607.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).