Ротвейлер

Ротвейлер
Походження	Німеччина
Характеристики
Зріст	Самки:56 — 63 см Самці: 61 — 68 см
Вага	Самки:40 — 48 кг Самці: 50 — 60 кг
Класифікація МКФ:
№ FCI	147.
Стандарти породи
FCI	[2. стандарт]
Пес свійський (Canis lupus familiaris)

Ротвейлер (нім. Rottweiler) — німецька порода собак типу мастифа.

Cереднього або великого розміру, їх основною працею було випасання худоби та перевезення возів, навантажених обробленим м'ясом, на ринок. Це тривало до середини 19 століття, коли залізниці замінили випас худоби. Хоча ротвейлери досі використовуються для випасу худоби в багатьох частинах світу, їх зараз також використовують як пошуково-рятувальних, сторожових та поліцейських собак, окрім як тварини-компаньйонки.

Німецьке місто Ротвайль, що лежить у передгір'ях Альп, було відоме своїми ярмарками великої худоби. І череди худоби, які зганяли туди, завжди супроводжували сильні опецькуваті чорно-коричневі собаки, котрих почали називати ротвейлерами. Їхня праця була нелегкою — удень на перегоні вони стежили за порядком у череді, підганяли відсталих тварин, траплялося й таке, що приборкували розлючених биків. А по ночах охороняли череду від двоногих і чотириногих злодіїв. Після ярмарку — інші проблеми. Продавши худобу, згінники-скотарі «святкували» підписання угоди. Але виторг кожен складав у спеціальний гаманець на нашийнику свого ротвейлера. І п'яний хазяїн знав — тут гроші будуть у безпеці. Різники Ротвайля розвозили невеликі вантажі на запряжених у невеличкі візки ротвейлерах, — їх навіть почали називати «різницькими собаками».

Ротвейлер був надійним охоронцем, але перед прогресом виявився безсилим. Європа розвивалася — невдовзі вона вся була помережана залізницею. Виявилося, що худобу значно вигідніше перевозити залізницею. І тоді ротвейлери втратили роботу. До кінця XIX століття їх лишилося одиниці.

Одного вечора 1901 року в портовому трактирі Гамбурга сталася бійка між п'яними матросами. Поліціянт, який проходив повз із собакою, втрутився, і, коли п'яна компанія, об'єднавшись, кинулась на нього, собака почав діяти. З розбишаками ротвейлер упорався за лічені хвилини. Ця історія набула широкого розголосу. Ротвейлер удруге здобув популярність, але тепер уже як службовий собака. А незабаром і поліція надає породі статус «поліцейського собаки». З тих часів у ротвейлерів завжди були й робота, і свої любителі, — любителі надійних робочих собак.

Ротвейлери — масивні, широкотілі, неквапливі собаки з великими головами. Забарвлення їхньої шерсті чорне з іржаво-червоними плямами на голові, на грудях і на лапах.

Якщо добре дресирована, поведінка у ротвейлера спокійна, смілива, упевнена, дещо стримана, уважна, слухняна стосовно своєї людини та недовірлива до сторонніх. Можлива агресія пов'язана зі сторожовим та територіальним інстинктами, через що потрібна рання соціалізація. Основні реакції поведінки проявляються дещо уповільнено, але виражені сильно. У захисно-оборонній реакції злість проявляється помірною, хватка міцна, боротьба енергійна. Під час дресирування навички виробляються повільно, але закріплюються міцно. Собака працює спокійно і зацікавлено. Ротвейлер використовується пастухами й поліцією, але в першу чергу це сторож і охоронець. Він чи вона також цінується як домашній собака, що особливо прив'язаний до дітей.

• (укр.) Александрова Є. І. Конькова Є. В. (переклад Якубенко І. В.) Собаки. Шкільний путівник. — Харків: Пізнаймо світ, 2006. ISBN 966-8964-08-X

• (укр.) Ветеринарний інформаційний ресурс України. Ротвейлер