Маріс Янсонс
| Маріс Янсонс | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | латис. Mariss Ivars Georgs Jansons[1]  |
| Дата народження | 14 січня 1943[2][3][…] |
| Місце народження | Рига, Третій Райх, Німецький Рейх[5] |
| Дата смерті | 1 грудня 2019[6][7][…] (76 років) |
| Місце смерті | Санкт-Петербург, Росія[9][10][…] |
| Причина смерті | серцеві хвороби[1][12] |
| Поховання | Літераторські мостки |
| Роки активності | з 1972 |
| Громадянство |  СРСР Латвія Росія[13] |
| Віросповідання | лютеранство[14] |
| Професії | диригент, музичний педагог |
| Освіта | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова і Віденський університет музики й виконавського мистецтва |
| Вчителі | Hans Swarowskyd |
| Відомі учні | Андріс Нельсонс |
| Інструменти | фортепіано і орган |
| Жанри | класична музика |
| Членство | Віденський філармонічний оркестр[15] і Берлінський філармонічний оркестр[16] |
| Заклад | Оркестр Консертгебау[8], Симфонічний оркестр Баварського радіо, Pittsburgh Symphony Orchestrad і Філармонічний оркестр Осло |
| Лейбли | EMI |
| Нагороди | |
| Батько | Арвід Янсонс[13][5] |
 Файли у Вікісховищі | |
Ма́ріс Іварс Ґеорґс Я́нсонс (латис. Mariss Ivars Georgs Jansons, рос. Марис Арвидович Янсонс; 14 січня 1943, Рига — 1 грудня 2019, Санкт-Петербург) — латвійський диригент, син Арвіда Янсонса.
Біографія
Мати Янсонса — співачка Іраїда Янсонс, народила його в укритті, в якому, будучи єврейкою, ховалася в роки окупації Риги німецько-фашистськими військами. Всі родичі Янсонса по материнській лінії загинули в Голокості. У дитинстві навчався у батька грі на скрипці, в 1957 році поступив в Ленінградську консерваторію в класи фортепіано і диригування Миколи Рабиновича. З 1969 по 1972 рік стажувався у Відні у Ганса Сваровські і в Зальцбурзі у Герберта фон Караяна. Після перемоги Янсонса на конкурсі диригентів імені Караяна в Берліні в 1971 році, Караян запропонував молодому музиканту стати його асистентом у Берлінській філармонії, проте радянська влада наклала на це заборону.
Два роки по тому Янсонс отримав місце асистента диригента оркестру Ленінградської філармонії, з 1985 — асистент головного диригента (Євгенія Мравінського) .
С 1979 року займав місце музичного керівника оркестру Філармонії Осло, за час роботи з колективом (до 2000) значно підняв його виконавський рівень, довівши його до світових стандартів. З цим оркестром Янсонс виступав в Карнегі-холі, на Зальцбурзькому фестивалі, в Токіо і на інших концертних майданчиках, а також зробив ряд записів творів російських та європейських композиторів, у тому числі всіх симфоній Чайковського, оркестрових творів Дворжака, Сібеліуса та інших авторів. Серед інших колективів, з якими працював Янсонс — оркестр Концертгебау, Берлінський філармонічний оркестр, симфонічний оркестр Баварського радіо, Чиказький, Клівлендський і Пітсбургський симфонічні оркестри. З 1992 працює також у Латвії, будучи керівником Латвійського національного оркестру, з 1994 співпрацює з Віденським філармонічним оркестром, в 2006 диригував Новорічних концертом.
З 2004 року і по березень 2015 року був головним диригентом нідерландського Концертгебау.
Творчість
Репертуар Янсонса дуже широкий, проте основу його складають твори композиторів XIX і початку XX століття — Берліоза, Малера, Сібеліуса, Рахманінова. Як керівник Філармонічного оркестру Осло став володарем норвезького Королівського ордена пошани.
Численні диски Янсонса користуються великою популярністю і неодноразово здобували різноманітні нагороди. Янсонс записав цикл всіх симфоній і концертів Рахманінова з ЗКР АСО СПб філармонії, всі симфонії Шостаковича з кількома провідними оркестрами Європи і Америки (премія «Греммі» 2005 року за виконання Тринадцятої симфонії Шостаковича).
Янсонс веде активну викладацьку діяльність, виступає на радіо і телебаченні, з 1995 працює в Петербурзької консерваторії, де викладає диригування та керує студентським симфонічним оркестром.
Примітки
- ↑ а б https://www.theguardian.com/music/2019/dec/01/mariss-jansons-obituary
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Sumrall H. Encyclopædia Britannica
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ Zum Tod von Mariss Jansons Ein Dirigent von Weltruhm — Deutschlandfunk Kultur, 2019.
- ↑ Conductor emeritus Mariss Jansons 1943-2019 — Оркестр Консертгебау, 2019.
- ↑ а б Mensenlinq // Mensenlinq
- ↑ Le chef d’orchestre letton Mariss Jansons est mort // Le Monde / J. Fenoglio, M. Lannelongue — Paris: Société éditrice du Monde, Louis Dreyfus, Jérôme Fenoglio, 2019. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
- ↑ Mariss Jansons — France Musique.
- ↑ https://theaterencyclopedie.nl/id/01944072-b1b6-73da-9e6e-278abc0602f8
- ↑ https://www.nytimes.com/2019/12/02/arts/music/mariss-jansons-dead.html
- ↑ а б https://www.francemusique.fr/personne/mariss-jansons
- ↑ https://www.theguardian.com/music/2012/may/04/mariss-jansons-interview-fiona-maddocks
- ↑ https://www.wienerphilharmoniker.at/orchestra/philharmonic-journal/blogitemid/1307
- ↑ https://www.berliner-philharmoniker.de/en/titelgeschichten/20172018/jansons-75/
Посилання
- Маріс Янсонс на сайті AllMusic (англ.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).