Арвід Янсонс
| Арвід Янсонс | |
|---|---|
латис. Arvīds Jansons  | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 10 жовтня 1914[1] |
| Місце народження | Лієпая, Гробинський повітd, Курляндська губернія, Російська імперія[1] |
| Дата смерті | 21 листопада 1984[1] (70 років) |
| Місце смерті | Манчестер, Великий Манчестер, Велика Британія[1] |
| Поховання | Літераторські мостки |
| Громадянство |  Латвія СРСР |
| Професії | диригент, музичний педагог, викладач університету, скрипаль, музикант |
| Освіта | Латвійська академія музики |
| Відомі учні | Ari Angervod і Antal Jancsovicsd |
| Інструменти | скрипка |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Лейбли | Мелодія і Caprice Recordsd |
| Нагороди | |
| Діти | Маріс Янсонс |
 Файли у Вікісховищі | |
А́рвід Я́нсонс (латис. Arvīds Jansons; 10 (23) жовтня 1914, Лієпая — 21 листопада 1984, Манчестер, похований в Ленінграді) — латвійський та радянський диригент, Народний артист СРСР (1976)[2], лауреат Сталінської премії (1951).
Біографія
В 1929-1935 навчався в консерваторії міста Лієпая по класу скрипки і (1940-1944) — також по класу скрипки та композиції в Латвійській консерваторії в Ризі, грав в оркестрі Ризької опери. Паралельно брав уроки диригування у Лео Блеха і в 1944 вперше став за диригентський пульт. Незабаром Янсонс отримав місце диригента в Латвійській опері, а після завоювання другої премії на Всесоюзному конкурсі диригентів в 1946 очолив симфонічний оркестр Латвійського радіо, з яким працював протягом шести років. В 1952 став одним з диригентів симфонічного оркестру Ленінградської філармонії, з яким виступав не тільки в СРСР, а й за кордоном. Нерідко Янсонса запрошували диригувати зарубіжними колективами, зокрема, Токійським симфонічним оркестром. З 1965 активно займався також педагогічною діяльністю, даючи майстер-класи в Німеччині, Фінляндії та Швеції, в 1972-1984 завідував кафедрою оперно-симфонічного диригування в Ленінградської консерваторії. Помер від серцевого нападу під час концерту, диригуючи оркестром Халле[3]. Похований на Літераторських мостках.
Творчість
Репертуар Янсонса був дуже великий, його основу становили твори Бетховена, Брамса, Сібеліуса, Чайковського, Шостаковича. Звучання оркестру під управлінням Янсонса відрізнялося яскравістю і жвавістю інтерпретації, глибоким драматизмом, оригінальністю фразування.
Син Арвіда Янсонса, Маріс, також став відомим диригентом.
Нагороди та звання
- Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1957)
- Заслужений артист Латвійської РСР (1950)[4]
- Сталінська премія (1951)
- Народний артист СРСР (1976)
- Орден Трудового Червоного Прапора
- Орден Дружби народів (1983)
- Два ордена «Знак Пошани» (1946, 1956), а також медалями.
Джерела
- М. Янсонс. Арвид Янсонс. — СПб., 1994
Примітки
- ↑ а б в г Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ Арвид Янсонс в БСЭ[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ Tom Service talks to conductor Mariss Jansons | Music | The Guardian. Архів оригіналу за 18 лютого 2012. Процитовано 28 липня 2011.
- ↑ Театральна Енциклопедія. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 28 липня 2011.
Посилання
- Фотографии Янсонса[недоступне посилання з серпня 2019]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).