Лагодовські

Лагодовські гербу Корчак — руський (український) боярський та шляхетський рід, який брав свій початок від короля Русі Данила Романовича.

За даними польського генеалога Адама Бонецького, Діонісій (Дениско) з Підгайців, записаний у 1397 році свідком однієї з грамот, писаної в Глинянах, мав 4 синів: Івашка, Юрія, Дмитра і Каленика (Фелікса Каленика), які почали звично підписуватись як Лагодовські.

Великий князь Волинський Федір Любартович (бл.1351—1431), син князя Любарта-Дмитра, надав землі навколо сучасного с. Лагодів славному і заможному лицареві Лагодовському — «пану на Лагодові». За це Лагодовський був зобов'язаний з дружиною надавати Федору Любартовичу допомогу при обороні княжих сіл та міст, будувати замки, направляти дороги, давати підводи та платити податки.

• Дениско (Діонісій), у документах його називають «з Погорілець» або «з Підгаєць»; Р. Бучко (дослідник історії Винник) стверджує, що мав шестеро дітей^[1]
• Івашко з Вишнева та Виняр
• Юрій з Підгайців, правдоподібно, не мав нащадків
• Дмитро (пом. 1470^[2][1]) — руський військовик і політик, продав за 200 гривень своє село пол. Woskrzemincze Пйотру Одровонжу зі Спрови,^[3] у 1440 році «відприсяжився», що в цілому не винен та не перешкоджав передачі Кременецького замку Короні, підписав конфедерацію 1464 року проти Одровонжа, у 1466 році подав позов на Яна Нарайовського через те, що той охрестив служницю-русинку за католицьким обрядом; дружина — Анна, дідичка частини Сідлиськ^[4], Дворища, частини Під'яркова, Смерекова^[2]
• Марухна (Маруся), дружина Василя Свистельницького^[2]
• Ванько — у 1515 р. Ванько володів 30 селами, були серед них Винники та Підберізці. Остання згадка про Ванька Лагодовського датується 1537 р.^[1] дружина — Анна, з нею у 1494 році продали село Ясенів шляхтичу Пйотру Олеському за 300 гривень, був буським войським (за Несецьким, ще у 1537^[5]), жив принаймні у 1537 році (це твердження також є у Несецького^[5])
• Івасько (Івашко) Ванькович зі Станимиру,
• Захарій Ванько — чоловік Богдани Семашко (її батько Василь (пом. 1561) — луцький замковий суддя),^[6] яка після смерті знову вийшла заміж (всього — 5 разів)^[7]
• Олександр Ванько, дружина — Барбара з Сенна; 1569 р. король Сигізмунд II Август видав мандат про повернення Олександру Лагодовському незаконно відібраного маєтку — с. Винники з прилеглими пасікою і ставком.
• Іван (Ян) Лагодовський — католик, син Олександра Ванька Лагодовського. Був депутатом на трибунал (1598 р.), послом на Волинському сеймі (1607 р.) і волинським каштеляном (1617 р. — 1622 р.). 1613 р. під час перебування на засіданнях Коронного трибуналу в Любліні мав змогу вперше ознайомитися з діяльністю місцевих Кармелітів Босих. Є згадка про напад Яна на сусіднє село Чишки: «Ян Лагодовський з Винників: у 1592 р. він набрав собі з лісу, який належав монахам, деревини на 15 000 гривень, а у 1603 р. вивіз звідти ж 5 000 возів деревини». Мав шестеро дітей: Станіслав (ротмістр^[8]), Олександр (його не згадує Несецький^[8]), Марко, Микола,^[8] Андрій, Юрій і Анна^[1] — дружина нурського каштеляна Станіслава Бжуски^[8] За К. Несецьким, його ім'я Єронім.^[8]
• Станіслав (пом. 1626) — ротмістр^[8], А. Бонецький припускав, що був сином іншої матері, оскільки був убитий братами Олександром і Марком; його вдова Гальшка Хриніцька стала дружиною воєводича мінського Павла Паца
• Олександр, навчався в Антверпені, (його не згадує Несецький^[8]),
• Марко,
• Микола,^[8]
• Юрій, навчався в школах єзуїтів у Львові (зокрема, 1626 року), у тому ж році отримав баніцію разом з братами Олександром і Марком,
• Андрій (пом. 1654^[9] чи 1653 р.^[10]) — дерптський підкоморій і бібрецький староста, володар Винник, військовий діяч,^[1][11] дружина — Анна Даровська
• Анна, тричі виходила заміж: перший чоловік — Микола Малинський (†1627), другий — Станіслав Кіліян Боратинський гербу Сокира^[12] (†1632, або 1639^[12]), третій — нурський підкоморій^[13] (чи каштеляна^[1]) Станіслав Бжоска (або Бжуска^[8])), власниця Гримайлівського «ключа» (зокрема, сіл Калагарівка, Остап'є,
• Андрій; у 1609 р. він та дружина Софія з пол. Przezwok продали за 33 000 флоринів (злотих^[14]) львівському католицькому архиєпископиу Яну Замойському гербу Ґримала села Підгайчики, Погорільці, Станимир, Туркотин, Дворища і Залуку. Акт купівлі-продажу уклали у Львові 9 січня 1609 року.^[14] Андрій був львівським поборцею^[15] (1606 р.) і земським писарем (1612 р.). Помер 1614 р.^[10]
• Кіліан, ще жив у 1597 р.^[1]
• Каленик (Фелікс Каленик) з Підгаєць, Залуки, Погорільців
• Петро, за Бонецьким, один з синів, який писався Лагодовським, у 1486 році староста у Кам'янці-Струмиловій з «рук» Струмилів, за відмову йти на війну у нього конфіскували певні маєтки (половина Вижнян, також Куровичі, Печеніги Солові, Шидлів, суми на Розворянах), вбитий наприкінці 1497 році селянами з Батятичів^[2]
• Мартин
• Яків
• Анна, дружина Сенька Галки з Глещова

---

Р. Бучко, дослідник історії Винник, пише: «Геральдики наводять ще два покоління — Іваська Ваньковича, якого оскаржує львівський канонік РКЦ Понятовський за різні утиски та несплату десятини і „проклинає“ (означає відлучення від церкви) з конфіскацією дібр аж до знесення „прокляття“ у 1539 р., хоча раніше він оправдався від закиду про грабунок Винник та Підберізців. Його батько придбав ці села у Струмила^[16], але вдова Єлизавета Струмилова мала якісь претензії. Інших відомостей про Іваська нема. Не відомо також нічого про його дружину. Теоретично Івасько і Ванько могли б бути однією особою, бо лише одна дитина у сім'ї на цей час була рідкістю. Дружина Ванька — Анна, про її походження інформація відсутня. Друге покоління у згаданих геральдиків, яке пропустили Владислав Лозинський, а за ним Влох, — четверо дітей Іваська Ваньковича, серед них Олександр Ванько Лагодовський (1525—1574 рр.) успадкував серед інших сіл Винники. Ймовірно, проживав у Винниках, бо конфліктував з львівськими райцями і збирав податки».

• Ванько Струмило — маєток у Винниках «передав» львівському каштеляну Вацлаву Яну Замойському^[5]

• Марухна — перша дружина придворного короля, князя Матвія Васильовича Святополк-Четвертинського (†1562)^[17]

У Винниках (біля Львова) одна із вулиць міста названа імені Лагодовських.^[1]

• Байцар А. Видатні винниківчани: Науково — краєзнавче видання. — Львів—Винники, 2012. — 88 с.
• Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с.
• Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
• Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Lwów, 1912. — Cz. 1. — t. 15. — S. 161—165. (пол.)
• Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 25—50. (пол.)
• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 11 грудня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 820 s. — S. 22—23. (пол.)

• Байцар Андрій. Перші відомі володарі Винник — українці і німці [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.].
• Байцар Андрій. Стародавній український шляхетний рід Лагодовських і Винники [Архівовано 26 серпня 2017 у Wayback Machine.].
• Байцар Андрій. У Винниках вулиці присвоїли назву імені Лагодовських [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.].