Калагарівка

село Калагарівка
Герб Прапор
Село Калагарівка. По центру церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Гримайлівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61060110080071097
Основні дані
Засноване	1581
Населення	425
Територія	1.540 км²
Густота населення	444.81 осіб/км²
Поштовий індекс	48233
Телефонний код	+380 3557
Географічні дані
Географічні координати	49°15′18″ пн. ш. 26°14′29″ сх. д. / 49.25500° пн. ш. 26.24139° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	251 м[1]
Водойми	Збруч
Відстань до районного центру	32 км
Найближча залізнична станція	Гримайлів
Відстань до залізничної станції	23 км
Місцева влада
Адреса ради	48210, Тернопільська обл, Чортківський р-н, селище Гримайлів, вул. Мазепи, буд. 8
Карта
Калагарівка
Калагарівка
Мапа
Калагарівка у Вікісховищі

Калага́рівка — село в Україні, у Гримайлівській селищній територіальній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на сході району, на правому березі річки Збруч (на лівому березі сусідом Калагарівки є селище Сатанів). До 2020 центр сільради, якій були підпорядковані села Волиця та Крутилів. До Калагарівки приєднано хутір Чехова.

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської та давньоруської культур.

Перша писемна згадка — 1560.

З середини1850-х років та до адміністративної реформи 1867 року село перебувало у складі Гримайлівського повіту^[2].

У 1867 — 1918 рр. у складі Скалатського повіту (Королівство Галичини та Володимирії)^[3].

1 серпня 1934 року село увійшло до складу новоутвореної сільської гміни Красне Скалатського повіту^[4].

До 1939 року діяли «Просвіта» та інші українські товариства.

1947 року ланковому місцевого колгоспу імені Сталіна Петрові Бабію першому в історії комсомольської організації Тернопільської області надали звання Героя Соціалістичної Праці. Бабій зібрав по 619 центнерів цукрових буряків з гектара на площі 2 гектари ^[5][6].

У 2019 — 2020 у складі Вікнянської сільської територіальної громади (Тернопільська область)^[7][8][9].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гримайлівської селищної громади^[10].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Гусятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Чортківського району^[11].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[12]:

Затверджений 23 жовтня 2020р. рішенням №1303 XLII сесії сільської ради VII скликання. Автори - В.М.Напиткін, С.В.Ткачов, К.М.Богатов.

Щит перетятий хвилясто зеленим і срібним, у першій частині три срібні квітки яблуні, одна і дві, у другій червона мурована стіна з відчиненою брамою, у брамі чорний смолоскип із золотим полум'ям з червоною облямівкою. Унизу картуша напис "КАЛАГАРІВКА" і рік першої згадки "1560".

Герб означає розташування в Медоборах біля річки Збруч, сади біля села, а також легенду про підземний хід до Сатанова.

Квадратне полотнище, розділене хвилястою горизонтальною смужкою на три частини – зелену, білу і муровану червону (57:6:57). На верхній смузі три білі квітки яблуні в горизонтальний ряд.

Є церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1920, ПЦУ).

Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967), насипано символічну могилу борцям за волю України (1992).

За переказами, у селі є льох, з якого починається підземний хід, що веде на лівий берег Збруча — до Сатанівської фортеці ^[13].

• 
  Дерев'яна церква 1784 року. Польська поштівка.
• 
  Краєвид на Калагарівку з Сатанова. Зліва водяний млин.
• 
  Панорама Калагарівки

Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.

Село межує з національним природним парком «Подільські Товтри».

• Гук Іван Тимофійович — лікар-уролог Черкаської обласної лікарні, Заслужений лікар України, Почесний громадянин міста Черкаси.
• Володимир Шиманський - художник -аматор^[14]
• Іван Гавришко — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, сержант. Почесний громадянин міста Тернопіль. (2024, посмертно).
• Горда Віктор Михайлович (4.08.1933 - 4.09.1990) - Кавалер ордена " Трудового Червоного Прапора".
• Тарас Шевчук - Кавалер ордена "Червоної Зірки".

• В. Гаджук, В. Уніят, В. Щавінський Калагарівка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 62—64. — ISBN 978-966-457-228-3.
• В. Гаджук, В. Уніят, о. М. Шаварин. Калагарівка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 12. — ISBN 966-528-199-2.
• Калагарівка [Текст] // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 514-515.
• І ми там були - мед пили [Текст] : Компанія "Мрія" на Гусятинщині провела родинний медовий фестиваль "Свято файних мрій" / В. Баца // Вільне життя плюс. — 2018. — № 74 (26 верес.). — С. 1, 2 : фот. кол.
• Kałaharówka, z Wychwatańcami i Kręciłowem, wieś w pow. skałackim // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 717. (пол.)
• Звідтам, де ріжкаті панують (лист із Калагарівки від 17 лютого 1922 року) // Свобода. — 1922. — 27 березня. — С. 3.

• Калагарівка: дещо про брами і красу [Архівовано 2 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Колесниченко Тетяна. Великий льох. На подвір'ї звичайної селянської хати схований хід у Сатанівську фортецю

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.