Кіану Рівз

Кіану Рівз
англ. Keanu Charles Reeves
Кіану Рівз у 2019 році
Ім'я при народженні	Кіану Чарльз Рівз
Народився	2 вересня 1964 (62 роки) Бейрут,  Ліван
Громадянство	Канада
Діяльність	телеактор, кіноактор, актор, кінопродюсер, кінорежисер, співак, актор озвучування, письменник, автор, музикант
Alma mater	De La Salle Colleged, Etobicoke School of the Artsd, Avondale Secondary Alternative Schoold, North Toronto Collegiate Instituted і American Community School at Beirutd
Роки діяльності	1984 — тепер. час
Дружина	Олександра Грант
Діти	Ева Рівзd
Батьки	Самуель Ноулін Рівз-молодшийd[1]  Патрісія Тейлорd[1]
Членство	Dogstar (гурт)
Провідні ролі	Томас Андерсон/Нео Джон Констянтин Джон Вік Клаату
IMDb	nm0000206
Нагороди та премії
12 нагород, 21 номінація[2]
Кіану Рівз у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Кіану Рівз (англ. Keanu Reeves; нар. 2 вересня 1964, Бейрут, Ліван) — канадський актор, режисер, продюсер і музикант. Здобув популярність за виконання головних ролей у кількох блокбастерах, включаючи комедійну франшизу про Білла і Теда (1989, 1991, 2020); трилер «На гребені хвилі» (1991), культовий бойовик «Швидкість» (1994) та Джона Костянтина в містичному трилері «Костянтин: Володар темряви» (2005); психологічний трилер «Адвокат Диявола» (1997). Проте найбільшої слави Рівз зажив за виконання ролей Нео в культовій науково-фантастичній франшизі «Матриця» (1999—2003) та «Джон Уік» (2014).

Народився 2 вересня 1964 року в Бейруті (Ліван). Мати Патриція була англійкою, а батько Самуель Ноунін Рівз (наполовину гаваєць, наполовину китаєць)  працював геологом (і не тільки), тому родині доводилося багато подорожувати. За рік після весілля молодята переїхали до Австралії, де в них народилася дочка — Кім. Ще одна сестра Кіану з'явилася на світ у 1976 році.

Патриція також була дизайнеркою костюмів для таких рок-зірок, як Еліс Купер.

Коли Кіану було 3 роки, батьки розлучилися, і мати переїхала до Нью-Йорку. З того часу Кіану не бачив свого батька, але мати ще кілька разів одружувалась. Спершу з кінорежисером Полом Аароном (англ. Paul Aaron), і родина переїхала до Канади; потім, за рік — з продюсером Робертом Міллером; потім його місце зайняв Джек Бонд.

У 1984 році Рівз працював кореспондентом молодіжної телепрограми «Going Great» на Канадській телерадіомовній корпорації (CBC).^[6] Того ж року він дебютував як актор в одному з епізодів телесеріалу «Hangin' In».^[7] У 1985 році він зіграв Меркуціо в театральній постановці «Ромео і Джульєтта» в театрі Лі Послунс у Норт-Йорку, провінція Онтаріо.^[8][9] Надалі він ще неодноразово з'являвся на театральній сцені, зокрема в культовій виставі Бреда Фрейзера «Wolfboy» у Торонто. Також у 1983 році він знявся в рекламі Coca-Cola,^[10] та в короткометражному фільмі про дорослішання «One Step Away» від Національного кінематографічного управління Канади (NFB).^[11]

Згодом Рівз розповідав, що коли він шукав роботу в середині 1980-х років, його агенти радили йому змінити ім'я, оскільки його справжнє ім'я здавалося їм «занадто етнічним». Через це він на деякий час скоротив своє ім'я та по батькові до ініціалів і відвідував прослуховування як «К. С.» (K. C.) або «Кейсі» Рівз, після чого все ж повернувся до імені Кіану.^[12]

У 1986 році Рівз спробував себе в телевізійних фільмах, знявшись у стрічках «Малюки в країні іграшок» від NBC, «Акт помсти» та «Братство справедливості». Того ж року він уперше з'явився на великому екрані у фільмі Пітера Маркла «Молода кров», де зіграв хокейного воротаря, та в низькобюджетній романтичній драмі «У польоті». Згодом він отримав роль Метта у кримінальній драмі «Біля річки» про групу старшокласників, які стикаються з убивством однокласниці, — сюжет стрічки частково базувався на реальному вбивстві Марсі Рене Конрад у 2021 році. Прем'єра фільму відбулася у 1986 році на Міжнародному кінофестивалі в Торонто й отримала переважно позитивні відгуки. Джанет Маслін із газети «The New York Times» назвала гру молодого акторського складу «природною та переконливою», окремо відзначивши гру Рівза як «зворушливу та таку, що викликає співчуття».^[13]

У 1988 році Рівз знявся у кількох драмах, орієнтованих на підліткову авдиторію, зокрема зіграв головну роль у комедії «Ніч перед цим» разом із Лорі Локлін, а також з'явився у стрічках «Принц Пенсильванії» та «Вічний запис». Хоча остання картина отримала неоднозначні відгуки рецензентів, часопис «Variety» високо оцінив гру Рівза, зазначивши, що його персонаж «чудово розкривається в міру розвитку сюжету». Серед інших його тогочасних робіт — роль другого плану в історичній драмі «Небезпечні зв'язки», яка згодом здобула сім номінацій на 61-й церемонії вручення премії «Оскар» і перемогла у трьох категоріях: «Найкращий адаптований сценарій», «Найкращий дизайн костюмів» та «Найкраща робота художника-постановника».^[14][15]

У 1989 році Рівз знявся у фільмі «Неймовірні пригоди Білла і Теда», де втілив образ нероби, який подорожує в часі разом зі своїм другом (якого зіграв Алекс Вінтер), щоб зібрати історичних постатей для шкільної презентації. Стрічка була загалом добре прийнята критиками та зібрала 40,5 мільйона доларів у світовому прокаті.^[16] На сайті-агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes фільм отримав 79% рейтингу схвалення із консенсусом критиків: «Кіану Рівз та Алекс Вінтер виглядають настільки чарівними, кумедними та безтурботними, що змушують цю легковажну пригодницьку подорож у часі працювати».^[17]

Після цього Рівз зіграв у трагікомедії «Батьки» режисера Рона Говарда. Нік Гілддітч із телерадіомережі BBC оцінив картину у три зірки з п'яти, назвавши її «фільмом для гарного настрою» з «великим та розважальним акторським ансамблем».^[18] У 1990 році Рівз з'явився у двох кінопроєктах: він втілив образ некомпетентного найманого вбивці в чорній комедії «Я люблю тебе до смерті», а також зіграв Мартіна, працівника радіостанції, у комедії Налаштуйся на завтра. Крім того, він знявся у музичному кліпі Поли Абдул на пісню «Rush Rush», візуальним мотивом для якого став фільм «Бунтар без причини» (1955), де Рівз виконав роль, аналогічну образу Джеймса Діна.^[19]

У 1991 році Рівз знявся у фільмі «Нові пригоди Білла і Теда», який став сиквелом стрічки «Неймовірні пригоди Білла і Теда», де його партнером знову виступив Алекс Вінтер. Майкл Вілмінгтон із газети «Los Angeles Times» написав, що це продовження вийшло «більш уявним, розкішним, дикішим, вільнішим та з більш захопливим візуальним рядом», похваливши акторів за «більш глибоке» виконання своїх ролей.^[20] Кінокритик Роджер Еберт назвав картину «буйством візуальної вигадки та дивного гумору, який чудово працює на своєму обраному напівбожевільному рівні [...] Це той тип кіно, де ти починаєш хихикати всупереч самому собі, а закінчуєш справжнім захопленням тією оригінальністю, з якою створювався цей галюциногенний слепстік».^[21]

Решта 1991 року ознаменувала важливий перехід у кар'єрі Рівза, оскільки він почав братися за серйозні дорослі ролі. Знявшись разом із Рівером Феніксом у пригодницькій драмі «Мій власний штат Айдахо», актори втілили образи вуличних хастлерів, які вирушають у подорож задля особистого самовідкриття. Сценарій стрічки написав режисер Ґас Ван Сент, частково запозичивши мотиви з п'єс Вільяма Шекспіра «Генріх IV, частина 1», «Генріх IV, частина 2» та «Генріх V». Прем'єра фільму відбулася на 48-му Венеційському міжнародному кінофестивалі,^[22] а в широкий кінопрокат у США він вийшов 29 вересня 1991 року, зібравши 6,4 мільйона доларів.^[23] «Мій власний штат Айдахо» отримав вельми позитивні відгуки; зокрема, Оуен Глейберман із часопису Entertainment Weekly описав стрічку як «постмодерністське дорожнє кіно з атмосферою вільно ширяючого, трансоподібного відчаю [...] глибокий та сміливий досвід».^[24] Газета The New York Times також високо оцінила Рівза та Фенікса за їхню проникливу й тонку акторську гру.^[25]

Рівз знявся разом із Патріком Свейзі, Лорі Петті та Гері Б'юзі в екшн-трилері «На гребені хвилі» режисерки Кетрін Бігелоу. Він зіграв агента ФБР під прикриттям, якому доручено встановити особи банди грабіжників банків. Готуючись до зйомок, Рівз та його партнери по майданчику брали уроки серфінгу у професійного серфера Денніса Джарвіса на Гаваях; до цього актор ніколи не стояв на дошці.^[26] Після виходу на екрани стрічка «На гребені хвилі» отримала загалом схвальні відгуки та мала комерційний успіх, зібравши 83,5 мільйона доларів у світовому прокаті.^[27] Газета The New York Times високо оцінила акторську роботу Рівза за «значну дисципліну та широкий діапазон», додавши: «Він легко перемикається між стриманою поведінкою, що пасує поліцейському детективу, та розкутими манерами, притаманними його комедійним ролям».^[28] Оглядач видання «The Washington Post» Гел Гінсон назвав Рівза «ідеальним вибором» і похвалив сцени серфінгу, проте висловив думку, що «творці фільму змушують своїх персонажів робити найбільш безглузді та нелогічні вчинки, які тільки можна уявити».^[29] На церемонії нагородження Кінонагороди MTV 1992 року Рівз здобув перемогу в номінації «Найбажаніший чоловік».^[30]

У 1991 році Рівз виявив інтерес до музичної кар'єри; він заснував гурт «Dogstar», який грав у жанрі альтернативного року, разом із Робертом Мейлгаузом, Греггом Міллером та Бретом Домроузом. Рівз узяв на себе роль бас-гітариста. Рік по тому він зіграв Джонатана Гаркера у готичному хорорі Френсіса Форда Копполи «Дракула», знятому за мотивами однойменного роману Брема Стокера 1897 року, де його партнерами по майданчику стали Гері Олдмен, Вайнона Райдер та Ентоні Гопкінс. Фільм мав великий критичний та комерційний успіх, зібравши 215,8 мільйона доларів у світовому прокаті. Для цієї ролі від Рівза вимагалося говорити з англійським акцентом, що викликало хвилю кпинів у пресі; «Надмірно витончена і абсолютно безглузда гра Рівза є настільки ж болісною, наскільки й кумедною», — зазначала Лімара Солт із компанії Virgin Media.^[31] У ретроспективному інтерв'ю 2015 року режисер Коппола згадував: «[Рівз] дуже старався [...] Він хотів зробити все ідеально, але саме через це прагнення його гра здавалася дещо силуваною».^[32] «Дракула» здобув чотири номінації на премію «Оскар», перемігши у трьох категоріях: «Найкращий дизайн костюмів», «Найкращий монтаж звукових ефектів» та «Найкращий макіяж».^[33] Кінострічка також отримала чотири номінації на премію BAFTA.^[34]

У 1993 році він отримав роль у фільмі «Багато галасу з нічого», знятому за мотивами одноіменної п'єси Вільяма Шекспіра. Кінострічка отримала схвальні відгуки критиків,^[35] проте самого Рівза за цю роботу номінували на антипремію «Золота малина» у категорії «Найгірша чоловіча роль другого плану».^[36] Часопис The New Republic вустами кінокритика Стенлі Кауфмана назвав вибір Рівза на цю роль «невдалим» через його дилетантську гру.^[37]

Того ж року він знявся ще у двох драматичних картинах — Навіть дівчата-ковбої іноді сумують та «Маленький Будда», обидві з яких здобули переважно змішані або негативні оцінки.^[38][39] Рецензент газети «The Independent» Шейла Джонстон дала «Маленькому Будді» неоднозначну оцінку, проте висловила думку, що Рівз у ролі принца виглядав «переконливо».^[40] Ця стрічка також справила велике враження на самого актора; пізніше Рівз згадував: «Коли я грав цього невинного принца, який починає щось підозрювати, коли до нього приходять перші одкровення про старість, хвороби та смерть, це глибоко зачепило мене. [...] Цей життєвий урок ніколи мене не залишав».

У 1994 році Рівз знявся в екшн-трилері «Швидкість» разом із Сандрою Буллок та Деннісом Гоппером. Він зіграв офіцера поліції Джека Трейвена, який повинен запобігти вибуху автобуса, підтримуючи його швидкість вище 50 миль/год. «Швидкість» стала режисерським дебютом нідерландського постановника Яна де Бонта. На головну роль розглядалися кілька кандидатів, проте вибір упав на Рівза, оскільки де Бонт був глибоко вражений його грою у стрічці «На гребені хвилі»^[41]. Щоб відповідати образу, Рівз повністю поголив голову та два місяці провів у тренажерному залі, нарощуючи м'язову масу. Під час виробництва картини раптово помер близький друг Рівза та його партнер по фільму «Мій власний штат Айдахо» Рівер Фенікс, через що у знімальний графік довелося вносити корективи, аби дати акторові час на жалобу^[41].

Кінострічка «Швидкість» вийшла на екрани 10 червня, здобувши захоплені відгуки критиків. Джин Сіскел із газети «Chicago Tribune» палко похвалив Рівза, назвавши його «абсолютно харизматичним [...] він видає перформанс, буквально заряджений радістю, коли стрибає крізь шахти ліфтів [...] та на даху потяга метро».^[42] Девід Ансен у рецензії для журналу «Newsweek» схарактеризував картину так: «Нестримний, але не пригнічуючий, цей потенційний блокбастер не виглядає занадто роздутим. Це доброзичливий джаггернаут».^[43] При скромному бюджеті у 30 мільйонів доларів фільм зібрав 350 мільйонів у світовому прокаті та завоював дві премії «Оскар» у 1995 році – «Найкращий монтаж звукових ефектів» та «Найкращий звук»^[44][45].

Наступну головну роль Рівз зіграв у науково-фантастичному кіберпанк-бойовику 1995 року «Джонні-Мнемонік», який зняв художник Роберт Лонго за мотивами однойменного оповідання 1981 року Вільяма Ґібсона. Сюжет стрічки, розгорнутий у 2021 році, розповідає про людину з кібернетичним мозковим імплантатом, яка мусить доставити надцінний пакет даних, перш ніж помре від перевантаження або буде вбита найманцями Якудза. Фільм отримав переважно негативні відгуки, а критики зійшлися на думці, що Рівз абсолютно не підходив для цієї ролі.^[46] Роджер Еберт висловив думку, що картина є одним із «великих безглуздих жестів сучасного кінематографа, фільмом, який не заслуговує навіть наносекунди серйозного аналізу, але володіє певною ідіотською величчю, за яку йому майже все прощаєш».^[47]

Згодом він з'явився в романтичній драмі «Прогулянка в хмарах», яка також зібрала змішані та негативні рецензії.^[48] Рівз зіграв молодого солдата, який повертається додому після Другої світової війни та намагається налагодити життя з жінкою, з якою необачно одружився безпосередньо перед відправкою на фронт. Кінокритик Мік Ласалль вважав, що «„Прогулянка в хмарах“ — це здебільшого красива, добре зіграна та емоційно насичена картина», тоді як Гало Гінсон із газети The Washington Post зазначив: «Фільм має нудотний вигляд „магічного моменту“ від Kodak, як у стрічках Бо Дерек, і приблизно такий самий рівень змістовності».^[49][50]

Окрім роботи в кіно, Рівз на короткий час повернувся на театральну сцену, зігравши принца Гамлета у постановці 1995 року від Манітобського театрального центру у Вінніпегзі, провінція Манітоба.^[51] Критик газети The Sunday Times Роджер Льюїс високо оцінив його гру, написавши, що актор «повністю втілив у собі невинність, розкішну лють, тваринну грацію в кожному стрибку та емоційну експресію, які й створюють образ принца Данського... Він один із трьох найкращих Гамлетів, яких я коли-небудь бачив, з однієї простої причини: він і є Гамлет».^[52]

У 1996 році Рівза знову залучили до науково-фантастичних ролей — він знявся у фільмі «Ланцюгова реакція» разом із Морганом Фріменом, Рейчел Вайс, Фред Ворд, Кевін Данн та Браяном Коксом. Він зіграв дослідника проєкту зі сталої енергетики, який змушений тікати, коли його неправдиво звинувачують у вбивстві. Фільм отримав переважно негативні відгуки; агрегатор рецензій Rotten Tomatoes дав йому рейтинг 16%, описавши як «трилер про людину в бігах, який здебільшого тримається банальних жанрових формул».^[53] Наступні стрічки за участю Рівза після «Ланцюгової реакції» також обернулися критичним розчаруванням. Він зіграв в незалежній кримінальній комедії «Відчуваючи Міннесоту» разом із Вінсентом Д'Онофріо та Кемерон Діас, яку на сайті Rotten Tomatoes схарактеризували як «недбало змонтовану та з фундаментально невдалим акторським складом».^[54]

Рівз відхилив пропозицію знятися у фільмі 1997 року «Швидкість 2: Контроль над круїзом», попри запропонований гонорар у розмірі 12 мільйонів доларів.^[55] За словами самого актора, це рішення змусило кіностудію 20th Century Fox розірвати з ним будь-які зв'язки на ціле десятиліття.^[56] Влітку 1996 року Рівз вирушив у європейське турне разом зі своїм гуртом «Dogstar»,^[57] а згодом з'явився у драмі «Самогубця», сюжет якої засновувався на листі Ніла Кессіді до Джека Керуака, написаному у 1950 році. Акторська гра Рівза викликала змішані відгуки критиків; Пол Татара з телеканалу CNN назвав його «позбавленим таланту [...] він знову декламує свої репліки так, ніби це не пов'язані між собою слова, зібрані докупи як вправа для тренування пам'яті»,^[58] тоді як журнал «Empire» вважав, що «Рівз видає тут щось максимально близьке до справжньої акторської гри у своїй кар'єрі, втілюючи образ повного ентузіазму безтурботного пияка».^[59]

У 1997 році він знявся в містичному хорорі «Адвокат диявола» разом з Аль Пачіно та Шарліз Терон; Рівз погодився на зниження власного гонорару на кілька мільйонів доларів, аби кіностудія могла дозволити собі запросити у проєкт Аль Пачіно. Знята за мотивами однойменного роману Ендрю Найдермана, картина розповідає про успішного молодого адвоката, якого запрошують до Нью-Йорка на роботу у велику юридичну фірму, де він згодом дізнається, що її власником є сам Диявол. «Адвокат диявола» отримав схвальні відгуки від кінокритиків.^[60] Кінокритик Джеймс Берардінеллі назвав картину «надзвичайно захопливою» і зазначив: «Подекуди Рівзу бракує тієї тонкості, яка б зробила цей образ більш багатогранним, проте це все одно солідна та впевнена робота».^[61]

У 1999 році Рівз знявся у високооціненому науково-фантастичному фільмі «Матриця», який став першою частиною майбутньої франшизи «Матриця».^[62] Рівз втілив образ програміста Томаса Андерсона, хакера під псевдонімом «Нео», який дізнається, що все людство перебуває в пастці симульованої реальності, створеної штучним інтелектом. Щоб підготуватися до зйомок у картині, сценаристками та режисерками якої виступили брати Вачовскі, Рівз прочитав книгу Кевіна Келлі «Поза контролем: Нова біологія машин, соціальних систем і економічного світу» та праці Ділана Еванса з еволюційної психології. Провідний акторський склад також пройшов кілька місяців інтенсивних тренувань під керівництвом постановника бойових мистецтв Юень Вупіна для підготовки до екшн-сцен.^[63]

«Матриця» мала колосальний касовий успіх, а чимало кінокритиків згодом занесли її до списків найкращих науково-фантастичних фільмів усіх часів.^[64][65] Кеннет Туран із газети Los Angeles Times описав картину як «дико кінематографічний футуристичний трилер, який твердо намірився підкорити глядацьку уяву», попри певні слабкі місця в діалогах.^[66] Джанет Маслін із газети The New York Times відзначила Рівза за те, що він виглядає як «разюче стильна модель Prada в образі героя бойовика», і назвала трюки з бойовими мистецтвами найсильнішою стороною стрічки.^[67] «Матриця» була удостоєна чотирьох премій «Оскар» — за «Найкращий монтаж», «Найкращий монтаж звукових ефектів», «Найкращі візуальні ефекти» та «Найкращий звук»^[68].

Після колосального успіху «Матриці» Рівз вирішив тимчасово відмовитися від участі в черговому блокбастері на користь спортивної комедії 2000 року «Дублери». Він знову погодився на суттєве зниження свого гонорару, аби кіностудія змогла залучити до зйомок Джина Гекмена.^[69] Окрім цього, попри власне небажання, Рівз знявся в трилері «Наглядач», де втілив образ серійного вбивці, який переслідує відставного агента ФБР. Актор стверджував, що його близький знайомий підробив його підпис на контракті, проте він не зміг довести цей факт у суді, тому був змушений з'явитися у стрічці, щоб уникнути тривалих судових позовів. Після виходу на екрани картина була вщент розкритикована рецензентами.^[70][71]

Того ж року він виконав роль другого плану в іншому містичному трилері — «Дар» режисера Сема Реймі, що розповідає про жінку (у виконанні Кейт Бланшетт) із екстрасенсорними здібностями, яку просять допомогти у розслідуванні загадкового зникнення молодої дівчини. Фільм зібрав 44 мільйони доларів у світовому прокаті.^[72] Кінокритик Пол Клінтон із телеканалу CNN назвав картину досить інтригуючою, зазначивши щодо акторської гри Рівза: «[Реймі] спромігся витягнути з Рівза такий перформанс, який лише зрідка звучить так, ніби актор зачитує свої репліки зі звороту коробки з-під пластівців».^[73]

У 2001 році Рівз продовжив експериментувати з жанрами та приймати різнопланові ролі. Першою з них стала романтична драма «Солодкий листопад», яка була римейком однойменного фільму 1968 року. Ця стрічка стала його другою спільною роботою з Шарліз Терон, проте загалом вона отримала негативні відгуки від критики.^[74] Кінокритик Дессон Томсон із газети The Washington Post дорікнув картині за її «нудотні кліше, банальну мудрість із вітальних листівок та роздуту трагікомедію», проте водночас похвалив Рівза за його незмінну особисту чарівність, яку актор привносить у кожну свою роль.^[75]

Пізніше того ж року Рівз спробував себе в іншій спортивній комедійній драмі — фільмі «Хардбол». Картина, яку зняв режисер Браян Роббінс, заснована на документальній книзі Даніеля Койла «Хардбол: Сезон у нетрях». Рівз зіграв Конора О'Нілла, молодого чоловіка з купою життєвих проблем, який задля отримання позики погоджується стати тренером дитячої бейсбольної команди Дитячої ліги із бідного державного житлового комплексу Кабріні-Грін у Чикаго. Кінокритик Роджер Еберт відзначив прагнення фільму порушити серйозні соціальні теми, проте вважав, що стрічці бракує глибини, а виконання Рівза назвав «похмурим та відстороненим».^[76]

До 2002 року його професійна музична кар'єра добігла кінця, коли гурт «Dogstar» розпався. За десятиліття спільної творчості колектив випустив два альбоми: Our Little Visionary у 1996 році та Happy Ending у 2000 році.^[77] Дещо пізніше Рівз протягом року виступав у гурті «Becky», який заснував його колега по «Dogstar» Роберт Мейлгауз, проте покинув колектив у 2005 році, сославшись на брак інтересу до серйозної музичної кар'єри.^[78][79]

Після повної відсутності на великих екранах у 2002 році, Рівз повернувся до ролі Нео у сиквелах «Матриці» у 2003 році, знявшись у фільмах «Матриця: Перезавантаження» та «Матриця: Революція», які вийшли у травні та листопаді відповідно. Основні зйомки обох картин проходили послідовно один за одним, переважно на павільйонах кіностудії Fox Studios в Австралії.^[80]

«Матриця: Перезавантаження» отримала здебільшого прихильні відгуки критиків; Джон Пауерс із тижневика LA Weekly похвалив «запаморочливі піротехнічні ефекти», проте критично поставився до деяких занадто механічних бойових сцен. Оцінюючи гру Рівза, Пауерс назвав її дещо «дерев'яною», але визнав, що актор має унікальну здатність «випромінювати навколо себе чарівну ауру».^[81] Александр Вокер у своїй рецензії для газети Evening Standard високо оцінив операторську роботу, зазначивши, що «візуально цей фільм є бездоганним віртуозним тренуванням для ваших органів чуття», проте залишився менш враженим «дешевою філософією» картини.^[82] У світовому прокаті стрічка зібрала 739 мільйонів доларів.^[83]

«Матриця: Революція», третя частина франшизи, мала змішані відгуками. За даними агрегатора рецензій Rotten Tomatoes, загальний консенсус полягав у тому, що «персонажі та ідеї відходять на другий план перед спецефектами».^[84] Пол Клінтон у матеріалі для CNN похвалив спецефекти, але порахував, що персонаж Рівза був нефокусованим.^[85] На противагу цьому, Карла Меєр із газети San Francisco Chronicle виступила з гострою критикою візуальної складової, написавши: «Їхні комп'ютерні ефекти перетворюються із запаморочливих на залізобетонно нудні в бойових сценах, де перевага надається важкій, брязкаючій зброї, а не рухам із бойових мистецтв, які так захоплювали глядачів у „Матриці“ та „Матриці: Перезавантаження“».^[86] Менше з тим, стрічка зібрала 427 мільйонів доларів у світовому прокаті, хоча це й виявилося менше, ніж результати двох попередніх фільмів.^[87]

Останнім релізом Рівза у 2003 році стала романтична комедія «Щось та віддаси» (Кохання за правилами і без). Він знявся разом із Джеком Ніколсоном та Даян Кітон, зігравши лікаря Джуліана Мерсера. Картина отримала загалом сприятливі відгуки від кінокритиків.^[88]

У 2005 році Рівз зіграв Джона Костянтина в містичному детективному трилері «Костянтин: Володар темряви», сюжет якого розповідає про людину, здатну бачити напів-ангелів і напів-демонів та спілкуватися з ними. Фільм мав непоганий успіх у прокаті, зібравши 230 мільйонів доларів у світовому масштабі при бюджеті у 100 мільйонів, проте отримав змішано-позитивні відгуки критиків.^[89] Рецензент газети «The Sydney Morning Herald» зазначив, що «„Костянтин“ непоганий, але він не заслуговує на якісь гучні епітети. Він місцями банальний, подекуди захопливий, періодично лякаючий і при цьому наскрізь просякнутий небесною балаканиною».^[90]

Наступною його роботою стала поява в комедійній драмі «Дурна звичка», прем'єра якої відбулася на кінофестивалі „Санденс“ у 2005 році.^[91] Стрічка є екранізацією однойменного роману 1999 року письменника Волтера Кірна і розповідає про підлітка, який ніяк не може позбутися звички смоктати палець. Рівз та весь акторський склад отримали позитивні оцінки від критиків; зокрема, газета The Washington Post описала фільм як «ніжну, хвилюючу симфонію про емоційне дорослішання, сповнену чудових музичних пасажів та м'яких, нюансованих акторських робіт».^[92]

У 2006 році Рівз з'явився в анімаційному науково-фантастичному трилері режисера Річарда Лінклейтера «Помутніння», прем'єра якого відбулася на Каннському кінофестивалі 2006 року.^[93] Рівз зіграв Боба Арктора / Фреда, агента під прикриттям у футуристичній дистопії, де панує високотехнологічний поліцейський нагляд. Знята за мотивами одноіменного роману 1977 року Філіпа К. Діка, картина зазнала касового провалу.^[94] Менше з тим, фільм отримав загалом прихильні відгуки; Пол Арендт із телерадіомережі BBC вважав, що стрічка «прекрасна візуально», проте Рівза дещо затьмарив його партнер по знімальному майданчику Роберт Дауні-молодший.^[95][96]

Наступною його роллю став Алекс Вайлер у романтичній драмі «Будинок біля озера», яка стала адаптацією південнокорейського фільму 2000 року «Будиночок біля моря» і знову об'єднала його на екрані з Сандрою Буллок. Попри комерційний успіх картини в прокаті,^[97] Марк Кермод із газети The Guardian зустрів її вкрай критично, написавши: «ця просякнута сиропом містична вигадка досягає дурості воістину міжнародного масштабу [...] Коли Буллок і Рівз востаннє з'являлися разом на екрані, результатом стала „Швидкість“. Цю ж роботу варто було назвати „Стоп“».^[98] Наприкінці 2006 року він разом із співачкою Аланіс Моріссетт виступив співдиктором документальної стрічки «Велике потепління», присвяченої проблемам запобігання зміні клімату.^[99]

У 2008 році Рівз співпрацював із режисером Девідом Еєром над кримінальним трилером «Королі вулиць». Він зіграв поліцейського під прикриттям, який мусить очистити своє ім'я після загадкової загибелі іншого офіцера. Випущена на екрани 11 квітня, картина зібрала помірні 66 мільйонів доларів у світовому прокаті.^[100] Проте сам сюжет стрічки та акторська гра Рівза натрапили на переважно байдужі відгуки. Пол Бернс із видання The Sydney Morning Herald зазначив: «Він сповнений несподіваних поворотів, а трупи з'являються в кожній частині, але зовсім не важко здогадатися, хто кого зраджує, а цього просто недостатньо».^[101] Газета The Guardian висловила думку, що «Рівз тут виглядає фундаментально безликим і нецікавим».^[102]

Згодом Рівз знявся в іншому науково-фантастичному фільмі — «День, коли Земля зупинилась», що став вільною адаптацією однойменної картини 1951 року. Він втілив образ Клаату, іншопланетянина, надісланого з далекого космосу, щоб спробувати змінити людську поведінку або повністю знищити людство через його губний вплив на екологію. На антипремії «Золота малина» у 2009 році стрічку номінували в категорії «Найгірший приквел, римейк, плагіат або сиквел».^[103] Багато критиків залишилися розчарованими надмірним використанням комп'ютерної графіки; видання «The Telegraph» визнало здатність Рівза утримувати увагу глядача, проте назвало операторську роботу жахливою, а «екологічну лекцію в стилі Альбера Гора — такою, що викликає головний біль від нудьги».^[104][105]

Єдиним релізом Рівза у 2009 році стала стрічка Ребекки Міллер «Приватне життя Піппи Лі», прем'єра якої відбулася на 59-му Берлінському міжнародному кінофестивалі.^[106] Ця романтична комедія та її акторський ансамбль отримали прихильний відгук від оглядача газети The Telegraph Девіда Гріттена: «Фільм Міллер — це тріумф. Бездоганна акторська гра на кожній позиції, картина може похвалитися тонким психологічним сценарієм, вочевидь написаним розумною та впевненою в собі людиною».^[107]

У 2010 році він знявся в іншій романтичній комедії — «Кримінальна фішка від Генрі», яка розповідає про чоловіка, що виходить із в'язниці за злочин, якого він не вчиняв, але після звільнення вирішує разом із колишнім співкамерником по-справжньому пограбувати той самий банк. Фільм не став хітом прокату.^[108] Єдиною роботою Рівза у 2011 році став випуск ілюстрованої книжки-розмальовки для дорослих під назвою «Ode to Happiness» («Ода щастю»), текст до якої написав він сам, а візуальну частину доповнила своїми малюнками художниця Александра Грант.^[109][110]

У 2012 році Рівз виступив співпродюсером та ведучим документального фільму «Пліч-о-пліч». У межах цього проєкту він узяв розлогі інтерв'ю у таких видатних кінорежисерів, як Джеймс Камерон, Мартін Скорсезе та Крістофер Нолан; сама стрічка досліджувала особливості створення кіно на цифрові носії у порівнянні з традиційним фотохімічним процесом на плівку.^[111] Після цього Рівз зіграв у незалежній драмі «Покоління Ум...», яка отримала вкрай низькі оцінки та була розгромлена кінокритиками.^[112]

У 2013 році Рівз представив свій офіційний режисерський дебют — бойовик про бойові мистецтва «Майстер тай-цзі». Стрічка містить багатомовні діалоги, а її сюжет розповідає про молодого хлопця, якого затягує у вир підпільного бійцівського клубу; історія була частково натхненна реальним життям друга Рівза — Тайгера Ченя. Основні зйомки проходили в Китаї та Гонконзі. Пратту також допомагав Юень Вупін — постановник бойових сцен у трилогії «Матриця».^[113] Прем'єра «Майстра тай-цзі» відбулася на Пекінському та Каннському кінофестивалях,^[114][115] а сам проєкт отримав особисту похвалу від режисера Джона Ву.^[116] Загалом відгуки були теплими; Білге Ебірі з журналу «New York / Vulture» порахував бойові сцени «прекрасно змонтованими», відзначивши стриманість Рівза в монтажі, що дозволило повноцінно продемонструвати рухи бійців.^[113] Газета Los Angeles Times писала: «Брутально ефективний стиль зйомки, який Рівз застосовує для відображення запаморочливих боїв легендарного хореографа Юень Вупіна [...] є приємно приземленим і кінетичним у дусі старої школи»,^[117] тоді як Дев Макґінн із канадської газети The Globe and Mail назвав картину «амбітною, але банальною».^[118] У фінансовому плані «Майстер тай-цзі» обернувся комерційним розчаруванням, зібравши усього 5,5 мільйона доларів у світі при бюджеті у 25 мільйонів.^[119][120]

Також у 2013 році Рівз зіграв Каї у фентезійному екшні «47 Ронін», заснованому на відомому японському переказі про групу самураїв, що залишилися без господаря. Прем'єра картини відбулася в Японії, проте вона не змогла зацікавити місцеву публіку; відгуки були прохолодними, що змусило кіностудію Universal Pictures суттєво урізати витрати на її рекламу в інших країнах. «47 Ронін» став фінансовим касовим провалом і отримав переважно слабкі оцінки критиків.^[121]

У 2014 році, після чергової серії комерційних невдач, Рівз здійснив тріумфальне повернення в кіно, зігравши головну роль у кримінальному екшн-трилері «Джон Уік» режисера Чада Стагелські. У цій першій частині франшизи «Джон Уік» Рівз втілив образ відставного найманого вбивці, який прагне помсти. Актор тісно співпрацював зі сценаристом над розвитком сюжету: «Ми всі погодилися щодо великого потенціалу цього проєкту. Я обожнюю цю роль, але хочеться, щоб уся історія, весь акторський ансамбль ожили на екрані», — ділився Рівз. Стрічку, зняту в Нью-Йорку та його околицях, випустили в кінопрокат у США 24 жовтня.

Журнал The Hollywood Reporter залишився вражений «впевненим, мускулистим екшн-дебютом» режисера та «невимушеною» грою Рівза, яка ознаменувала його повноцінне повернення до жанру бойовика. Джаннет Кетсуліс із газети The New York Times палко похвалила бойові сцени за участю актора, зазначивши, що він «завжди почувається набагато впевненіше в ролях, які вимагають холоднокровності, а не палкості, та крутого стилю, а не зайвих емоцій». «Джон Уік» мав значний касовий успіх, зібравши 86 мільйонів доларів у світовому прокаті.

У 2015 році Рівз знявся в менш масштабному хорор-трилері «Хто там», який став римейком картини 1977 року «Смертельна гра». Схарактеризований газетою Toronto Star як «абсолютне й безжальне руйнування», сюжет фільму розповідає про батька сімейства, який залишається вдома сам, коли на його порозі з'являються дві молоді дівчини, що затівають із ним небезпечну гру в кішки-мишки. Іншими його релізами у 2015 році стали документальні стрічки «Глибока павутина», присвячена злочинності в даркнеті, та «Міфуне: Останній самурай», що розповідає про життя легендарного японського актора Тосіро Міфуне, відомого своїми ролями самураїв. В обох документальних проєктах Рівз виступив як оповідач.

У 2016 році Рівз з'явився у п'яти кінорелізах. Першим став детективний трилер «Дочка Бога», що розповідає про детектива, який розслідує смерть свого напарника та в процесі розкриває корупційну змову в поліції. Картина отримала негативні відгуки через заплутаний сюжет, а самого Рівза розкритикували за занадто бідну міміку.^[122][123] Його наступний реліз, комедія «Кіану», був прийнятий значно краще.^[124] У ній він озвучив однойменне кошеня.

Потім Рівз зіграв невелику роль у психологічному хорорі Ніколаса Віндінга Рефна «Неоновий демон». Він втілив образ Генка, хтивого власника мотелю, який з'являється в кошмарі Джессі (у виконанні Ель Феннінг).^[125] У своєму четвертому релізі року він зіграв харизматичного лідера громади в антиутопії «Погана партія».^[126] Його фінальною кінороботою року стала судова драма «Вся правда», де також знялися Габріель Бассо, Ґуґу Мбата-Роу, Рене Зеллвегер та Джеймс Белуші. Він зіграв Річарда, адвоката з кримінальних справ. Ноель Мюррей з інтернет-порталу The A.V. Club описав стрічку як «помірно розумну, досить забавну судову драму» з талановитим акторським складом, але загалом назвав її «банальною».^[127] Крім того, Рівз з'явився в комедійному вебсеріалі «Шведські стволи», який тривав два сезони.^[128]

У 2017 році Рівз повернувся до своєї ролі у сиквелі франшизи про Джона Уіка — «Джон Уік 2». Сюжет продовжує події першої частини: на Джона Уіка оголошують полювання, призначаючи за його голову величезну винагороду, через що він змушений тікати. Фільм мав великий критичний та комерційний успіх, зібравши у світовому прокаті 171,5 мільйона доларів, що значно перевищило збори першого фільму.^[129] Кріс Г'юїтт із часопису Empire високо оцінив гру Рівза, зазначивши, що вона ідеально доповнює його попередні легендарні екшн-ролі у стрічках «На гребені хвилі» та «Швидкість».^[130] Водночас Джастін Чанг із газети Los Angeles Times схарактеризував картину як «брудний та безкомпромісний В-фільм із блискучою душею високобюджетного кіно класу А».^[131]

Згодом Рівз знявся в драмі «До кісток», де зіграв лікаря, який допомагає молодій дівчині подолати нервову анорексію. Прем'єрний показ картини відбувся на кінофестивалі «Санденс» у 2017 році, а у липні того ж року вона стала доступною на стрімінговій платформі Netflix.^[132][133] Перші відгуки були переважно позитивними, автори хвалили стрічку за реалістичне і позбавлене романтизації висвітлення анорексії, хоча тижневик New Statesman в особі журналістки Анни Лешкевич визнав такий підхід безвідповідальним.^[134] Того ж року Рівз також з'явився з епізодичними ролями-камео у комедії «Подія монументального масштабу» та підлітковій драмі «SPF-18».^[135][136]

У 2018 році Рівз знову знявся разом із Віноною Райдер у романтичній комедії «Екзотичне весілля», яка розповідає про двох гостей на весіллі, між якими несподівано виникає взаємна симпатія. Раніше вони вже працювали разом над картинами «Дракула», «Помутніння» та «Приватне життя Піппи Лі». Окрім цього, Рівз виступив співпродюсером і виконавцем головних ролей у двох трилерах. Першим став детектив «Сибір», у якому він зіграв торговця діамантами, який вирушає до Сибіру на пошуки свого зниклого російського партнера. Другим проєктом стала науково-фантастична стрічка «Репродукція», що розповідає історію нейробіолога, який порушує всі закони та біоетику, аби повернути до життя свою родину, яка загинула в автомобільній аварії.

«Сибір» отримала розгромні відгуки від преси; рецензенти назвали сюжет безглуздим, а також відзначили повну відсутність екранної хімії між Рівзом та його партнеркою по майданчику Ана Улару.^[137][138] «Репродукція» також не мали успіху у критиків; хоча інтернет-портал The A.V. Club позитивно відзначив акторську гру Рівза, він поставив картині низьку оцінку «D−», додавши, що сам фільм є «сміттям».^[139] Стрічка обернулася касовим провалом, зібравши усього 9,3 мільйона доларів при бюджеті у 30 мільйонів.^[139][140]

У 2019 році Рівз знявся у блокбастері «Джон Уік 3», третьому фільмі серії, режисером якого знову виступив Чад Стагелські. Сюжет стрічки розгортається безпосередньо після подій «Джона Уіка 2», а до акторського складу приєдналися нові зірки, зокрема Геллі Беррі. Картина стала черговим касовим хітом, зібравши 171 мільйон доларів у США та понад 155 мільйонів доларів у міжнародному прокаті.^[141] Рецензент газети *The Globe and Mail* оцінив стрічку в три зірки з чотирьох, похваливши бойові сцени, проте зазначив, що в операторській роботі відчувався «естетичний перебір».^[142] Кет Кларк із видання *The Guardian* поставилася до акторської гри критичніше, написавши, що «він утримує обличчя нерухомим, наче статуя [...] після трьох фільмів уже починає відчуватися втома франшизи».^[143]

За цю роль Рівз отримав номінацію в категорії «Улюблений кіноактор року» на премії People's Choice Awards, а сама стрічка номінувалася на премію Гільдії художників-постановників за найкращий дизайн сучасного фільму.^[144][145]

Згодом Рівз озвучив трюкача Дюка Кабума в анімаційній стрічці «Історія іграшок 4», що стала четвертою частиною відомої франшизи студії Pixar «Історія іграшок».^[146] Того ж року, 27 та 28 квітня, в Глазго (Шотландія) на його честь пройшов унікальний кінофестиваль під назвою KeanuCon,^[147] під час якого глядачам протягом двох днів продемонстрували дев'ять кінокартин за його участю.^[148] Також у 2019 році Рівз виконав яскраву комедійну роль другого плану, зігравши сатиричну версію самого себе в романтичній комедії Алі Вонг «Завжди будь моїм «мабуть»».^[149] У 2019 році Рівз вирушив до Сан-Паулу, щоб виступити продюсером серіалу для платформи Netflix під назвою «Завоювання».^[150][151] Відзнятий для проєкту матеріал на роки застряг у виробничому пеклі через непередбачувану поведінку та нестабільний психічний стан творця серіалу Карла Рінша, що призвело до зриву численних термінів виробництва та тривалого судового процесу з Netflix щодо прав на цей проєкт.^[152]

Ще у 2008 році Рівз та Алекс Вінтер виявляли ентузіазм щодо створення третього фільму франшизи «Білл і Тед», проте проєкт на тривалий час застряг у стані невизначеності.^[153] Лише у 2020 році відбувся реліз третьої картини — «Білл і Тед».^[154][155] Рецензент інтернет-журналу Salon Гері Крамер залишився розчарований грою Рівза, проте похвалив картину за її головний посил про те, що «музика має силу об'єднувати світ».^[156] Ліа Грінблатт із видання Entertainment Weekly поставила фільму оцінку «B», окремо відзначивши чудову екранну хімію між Рівзом та Вінтером.^[157]

Також він з'явився в анімаційній стрічці «Губка Боб: Втеча Губки», де зіграв живого мудреця-перекотиполе на ім'я Шавлія.^[158] Окрім цього, Рівз виконав роль Джонні Сільвергенда у масштабній комп'ютерній грі «Cyberpunk 2077».^[159][160]

У грудні 2021 року Рівз повернувся на великі екрани у четвертому фільмі науково-фантастичної франшизи — «Матриця: Воскресіння». Керрі-Енн Мосс також знову втілила свій культовий образ Триніті.^[161][162] «Матриця: Воскресіння» обернулася серйозним фінансовим розчаруванням у прокаті;^[163] один із критиків високо оцінив гру Рівза та Мосс, проте зазначив, що сама картина «не стала одкровенням чи проривом у жанрі».^[164]

У 2023 році Рівз повернувся до своєї культової ролі у бойовику «Джон Уік 4».^[165] Картина здобула широке визнання критиків; низка рецензентів навіть назвала її одним із найкращих екшн-фільмів, коли-небудь створених в історії кінематографа.^{[166][167][168]} Того ж року він знову повернувся до образу Джонні Сільвергенда, озвучивши його у великому сюжетному доповненні до гри Cyberpunk 2077 — «Cyberpunk 2077: Ілюзія свободи».^[169]

Окрім акторської діяльності, Рівз виступив співавтором серії коміксів «BRZRKR», яка виходила у трьох томах, починаючи з березня 2021 року і закінчуючи жовтнем 2023 року.^[170] Перший випуск розійшовся тиражем понад 615 000 примірників, що зробило його найбільш продаваним окремим випуском коміксу з моменту релізу комікс-серії «Зоряні війни» №1 у 2015 році.^[171][172]

Після періодичних спільних джем-сесії у роки, що минули з моменту розпаду «Dogstar», учасники гурту почали записувати нові пісні на початку пандемії COVID-19, що згодом вилилося у повноцінний студійний альбом: Somewhere Between the Power Lines and Palm Trees (2023).^[173] Після свого першого за останні 20 років виступу на музичному фестивалі BottleRock Napa Valley,^[174] Рівз разом із гуртом вирушив у концертний тур із 25 виступів Північною Америкою та Японією на підтримку релізу, який стартував 10 серпня в місті Гермоса-Біч (Каліфорнія).^{[175][176][177]}

У липні видавництво Boom! Studios опублікувало перший випуск спін-оффу «BRZRKR: Bloodlines» під назвою Поезія божевілля.^[178] Того ж місяця Рівз з'явився як спеціально запрошений гість у прем'єрному епізоді 6-го сезону тревел-шоу «Поїздка з Норманом Рідусом», який отримав назву «Пустеля Юти з Кіану Рівзом».^[179] Оглядач порталу CinemaBlend Нік Венейбл зазначив, що «цей випуск є справді зворушливим видовищем для кожного, кому зараз потрібен привід для посмішки».^[180]

У листопаді 2023 року Рівз виступив як ведучий та виконавчий продюсер чотирисерійного документального проєкту «Брон: Неможлива історія Формули-1» для стрімінгових платформ Hulu та Disney+.^[181] Джек Сіл із газети The Guardian висловив думку, що Рівз присутній у кадрі для того, «аби гуманізувати цю історію», окремо відзначивши його «численні чарівні звички під час інтерв'ю, які більшість журналістів визнали б непрофесійними, але які тут нікого не ображають». Він додав, що більша частина емоційної глибини серіалу завдячує саме тому, як «він змушує своїх співрозмовників відкриватися — він часто ставить запитання, засновані на емоціях, запитуючи, що саме людина відчувала через свої вчинки, а не просто про те, що саме вона зробила».^[182] Наприкінці того ж місяця Boom! Studios опублікувало другий комікс із серії «BRZRKR: Bloodlines» під назвою «Занепала імперія».^[183]

У травні 2024 року компанія Netflix виграла судовий процес щодо прав на серіал «Завоювання», продюсером якого виступив Рівз. Усі відзняті матеріали офіційно перейшли у власність стрімінгової платформи, а самій компанії було відшкодовано 8,78 мільйона доларів США — суму виробничих коштів, які творець проєкту Карл Ерік Рінш витратив не за призначенням.^[184] У червні того ж року Рівз та «Dogstar» оголосили про свій новий тур під назвою «Summer Vacation Tour», концерти якого пройшли у серпні та вересні на майданчиках США і Канади.^[185]

23 липня 2024 року Рівз у співавторстві з відомим фантастом Чайною М'євілем опублікував свій перший художній роман «The Book of Elsewhere», який розширює та детальніше переказує всесвіт його коміксу «BRZRKR».^[186][187] Наступного дня, після невеликої затримки з червня, вийшов перший випуск другого тому серії «Bloodlines» — комікс «A Faceful of Bullets», написаний у співавторстві з Джейсоном Аароном та проілюстрований Франческо Манною.^[188][189] Ще один офіційний спін-офф серії, що отримав назву «The Lost Book of B», побачив світ 21 серпня 2024 року.^[190]

Восени актор приєднався до дослідника Грема Генкока у другому сезоні документального серіалу «Стародавній апокаліпсис» на Netflix, де поділився власними роздумами про те, що створення історій та оповідання є одним із найважливіших інструментів збереження людської культури.^[191] У жовтні 2024 року Рівз офіційно дебютував у професійному автоспорті, взявши участь у перегонах Toyota GR Cup North America. На легендарній трасі Індіанаполіс Мотор Спідвей актор успішно фінішував на 25-му місці у першому заїзді та посів 24-ту позицію в других перегонах уїк-енду.^[192][193] Крім того, Рівз знявся у спеціальному епізоді, присвяченому франшизі Armored Core, в анімаційному серіалі-антології Секретний рівень.^[194]

Також у 2024 році актор приєднався до акторського складу третьої частини кінофраншизи про синього їжака — «Їжак Сонік 3», де подарував свій голос культовому персонажу антигерою Їжаку Шедоу. Фільм вийшов у широкий світовий прокат 20 грудня 2024 року. Окрім великого екрана, Рівз також озвучив Шедоу у спеціальному завантажуваному доповненні (DLC) для комп'ютерної гри Shadow Generations, яке було розроблено як офіційне сюжетне відгалуження, безпосередньо пов'язане з подіями кінокартини.^[195][196]

У січні 2025 року Рівз з'явився без зазначення в титрах у другому сезоні телесеріалу «Розрив», де озвучив будівлю компанії Lumon, виконану в техніці лялькової анімації.^[197] У червні 2025 року актор повернувся до образу Джона Уіка, зігравши в спін-оффі франшизи — екшн-фільмі «Балерина» з Ана де Армас у головній ролі.^[198][199]

Згодом Рівз знявся у комедійній стрічці Дурна вдача разом із Сетом Роґеном та Азізом Ансарі, для якого цей проєкт став режисерським дебютом у повнометражному кіно.^[200] Оцінюючи акторський перформанс Рівза, кінокритик журналу *Rolling Stone* Девід Фір назвав його «божественним».^[201] У вересні 2025 року Рівз офіційно дебютував на Бродвеї, зігравши в театральній постановці режисера Джемі Ллойда за класичною п'єсою Семюела Беккета «Чекаючи на Ґодо», де його партнером на сцені став давній колега по франшизі «Білл і Тед» Алекс Вінтер.^[202]

Рівз знявся у чорній комедії Джони Гілла «Результат», яка вийшла на стрімінговій платформі Apple TV+ у 2026 році.^[203][204]

29 травня 2026 року гурт «Dogstar» випустив свій четвертий студійний альбом під назвою All In Now на власному незалежному лейблі Dillon Street Records.^[205]

У червні 2026 року актор знову повернувся до озвучування трюкача Дюка Кабума в анімаційній стрічці «Історія іграшок 5».^[206][207]

• Керрі-Енн Мосс зустрічалася з Рівзом до липня 1999 року (коли виявилося, що Дженніфер Сайм від нього вагітна)
• Дженніфер Сайм, народила від нього мертву доньку. У ніч на 3 квітня 2001 року Дженніфер розбилася на машині^[208].
• Аманда де Кадене, колишня дружина гітариста Duran Duran Джона Тейлора. Після смерті Дженніфер Аманда підтримувала Кіану. Він у свою чергу брав участь в її долі, відвідуючи разом з нею і її дочкою заняття для алкозалежних, куди вона ходила^{[209][неякісне джерело]}.
• Отомн Макінтош, акторка. Ходили чутки про їхнє весілля, намічене на кінець 2004 року.
• Сандра Буллок, познайомилися на кінозйомках «Швидкості». Короткий роман запам'ятався чутками в пресі. Можливо, чутки про їхній роман виникали не випадково, а щоб привернути увагу до фільму^[209].
• Даян Кітон. Познайомилися на кінозйомках «Кохання за правилами... і без». Даян старша за Кіану на 18 років. Чутки про роман розбурхували Голлівуд у 2005 році, але офіційно підтверджені не були^[209].
• Клер Форлані, акторка. У липні 2006 року світські новини повідомили про те, що Рівз зробив акторці пропозицію. Але незабаром сам актор спростував ці чутки: «Ми з Клер всього лише хороші друзі та ніколи не були парою»^[209].
• Чайна Чоу, акторка та модель. У червні 2008 року в новинах з'явились повідомлення про те, що Кіану має стосунки з Чайною^[210][211]
• Олександра Грант, художниця. У жовтні 2019 року в новинах з'явились повідомлення про те, що Кіану має стосунки з Грант^{[212][213][214]}.

Актор відомий активною благодійною діяльністю. 70 % гонорару за серію фільмів «Матриця» Рівз пожертвував на дослідження раку^[215].

Після російського вторгнення в Україну підтримав Україну^[216].

• Quattro Formaggi (1996) EP
• Our Little Visionary (1996)
• Happy Ending (2000)
• Somewhere Between the Power Lines and Palm Trees (2023)
• All In Now (2026)

• 2000 — перемога у номінації «Найкраща бійка» (з Лоуренсом Фішберном) — Матриця /The MatrIX/
• 2000 — перемога у номінації «Найкращий актор» — Матриця /The MatrIX/
• 2000 — номінація «Найкращий екранний дует» (з Лоуренсом Фішберном) — Матриця /The MatrIX/
• 1996 — номінація «Найкращий поцілунок» (з Айтаною Санчес-Хіхон) — «Прогулянка в хмарах» /A Walk in the Clouds/
• 1995 — перемога у номінації «Найкращий екранний дует» (із Сандрою Буллок) — Швидкість /Speed/
• 1995 — номінація «Найкращий поцілунок» (із Сандрою Буллок) — Швидкість /Speed/
• 1995 — номінація «Найкращий актор» — Швидкість /Speed/
• 1995 — номінація «Найбажаніший актор» — Швидкість /Speed/
• 1992 — перемога у номінації «Найбажаніший актор» — На гребені хвилі /Point Break/

• 2000 перемога у номінації «Найкращий актор» — Матриця /The MatrIX/

• 1997 — номінація «Найгірший актор» — Ланцюгова реакція /Chain Reaction/
• 1996 — номінація «Найгірший актор» — Джонні-Мнемонік /Johnny Mnemonic/
• 1996 — номінація «Найгірший актор» — Прогулянка в хмарах /A Walk in the Clouds/
• 1994 — номінація «Найгірший актор» — Багато шуму з нічого

• Зріст Кіану— 1,86 м.^[173] Його ім'я означає «прохолодний вітерець над горами» на Гаваях.^[139]
• Рівз є пристрасним мотоциклістом та вболівальником мотоспорту. Так, лише у 2015 році він особисто відвідав два Гран-Прі серії MotoGP — у Остіні та Муджелло. Також він є співзасновником компанії «Arch Motorcycle Company», яка з 2013 року будує мотоцикли на базі Harley-Davidson та продає за ціною 72 тис. €^[217].
• У травні 1993 року був заарештований у Лос-Анджелесі, Каліфорнія; звинувачений у п'яному водінні.^[139]
• У 2009 році громадянка Канади Карен Сала заявила, що Кіану Рівз є батьком її чотирьох дітей, і вимагала через суд виплати аліментів (понад 3 млн доларів). Утім ДНК-тест не підтвердив батьківства Рівза і суд відхилив позов Карен Сала^[218].
• Вибраний журналом People як один із 50 найкрасивіших людей у світі (1995).^[139]

У 2022 році декламація Рівза бітницького вірша «Pull My Daisy» для віртуального благодійного концерту на користь Tibet House US, некомерційної організації, пов'язаної з тибетським духовним лідером у вигнанні, Далай-Ламою, викликала негативну реакцію «шовіністично налаштованих» натовпів у китайських соціальних мережах^{[219][220][221]}. Згодом фільми Рівза було забанено на стримінгових платформах у Китаї, таких як iQiyi, Tencent Video та Youku^[222][223].

• Кіану Рівз на сайті IMDb (англ.)
• Keanu Reeves на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
• Reeves на сторінці журналу People.com
• Кіану Рівз: твори у бібліотеці (WorldCat каталог)
• Кіану Рівз на сайті Discogs (англ.)
• Keanu Reeves performs «Pull My Daisy» on the 35th Annual Tibet House Benefit Concert March 3, 2022