YaChudo

Кукабара

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

Кукабара
Кукабара велика в Тасманії, Австралія
recorded in south west Australia
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина: Рибалочкові (Alcedinidae)
Підродина: Альціонні (Halcyoninae)
Рід: Кукабара (Dacelo)
Leach, 1815
Типовий вид
Dacelo novaeguineae
Hermann, 1783
Види
Вікісховище: Dacelo
Філогенетичне дерево
Dacelo
 
 

Dacelo tyro

 
 

Clytoceyx rex

 
 
 
 

Dacelo gaudichaud

 
 
 

Dacelo novaeguineae

 
 

Dacelo leachii

 
 
 
 
Кладограма на основі молекулярного аналізу Андерсена та колег, опублікованого у 2017 році[1].
Кукабара великим планом у Сіднеї, Австралія

Кукабара — рід наземних птахів підродини альціонних, родини рибалочкових, ендемік Австралазії — Австралії та Нової Гвінеї. Кукабари виростають у довжину від 28 до 42 см і важать приблизно 300 грамів. Назва є запозиченим словом з мови Wiradjuri guuguubarra, ономатопеї його крику. Гучний помітний крик сміху кукабари широко використовується як звуковий ефект у ситуаціях, що стосуються австралійського буша або тропічних джунглів, особливо у старих фільмах.

Кукабари зустрічаються в різних місцях проживання від вологих лісів до посушливих саван, а також у приміських районах з високими деревами або біля проточної води. Попри те, що вони належать до більшої групи, відомої як рибалочкові, кукабари не тісно пов'язані з водою[2].

Таксономія

Таксон Dacelo був уведений англійським зоологом Вільямом Елфордом Лічем у 1815 році[3]. Типовим видом роду є кукабара велика[4]. Назва Dacelo — це анаграма Альседо, латинського слова для рибалочкових[5]. Молекулярне дослідження, опубліковане 2017 року, встановило, що рід Dacelo, як визначено нині, є парафілетом. Вид Clytoceyx rex (альціон товстодзьобий[6]) в монотипному роді Clytoceyx перебував у межах Dacelo[1].

Класифікація та види

Чотири види кукабари можна зустріти в Австралії, Новій Гвінеї та на островах Ару.

Самець кукабари синьокрилої
Кукабара аруанська

Кукабари є статево диморфними. Це помітно у блакитнокрилих та пухнастих, де самці мають сині хвости, а в самиць — червонувато-коричневі хвости.

Незвично для близьких родичів, але великі та синьокрилі види є прямими конкурентами в тій місцевості, де зараз перекриваються їхні ареали[10]. Це говорить про те, що ці два види розвивалися ізольовано, можливо, в період, коли Австралія та Нова Гвінея були більш віддаленими  — див. Австралія (континент).

Поведінка

Кукабари майже виключно хижі, їдять мишей, змій, комах, дрібних рептилій та молодняк інших птахів; На відміну від багатьох інших рибалочкових, вони рідко їдять рибу, хоча вони виловлювали золотих рибок із садових ставків. У зоопарках їх зазвичай годують їжею для хижих птахів.

Найбільш соціальні птахи приймають підкорм і візьмуть м'ясо з барбекю. Зазвичай не рекомендується годувати кукабар меленим м'ясом або кормом для домашніх тварин, оскільки вони не включають достатню кількість кальцію та грубих кормів[11].

Вони є територіальними тваринами, за винятком білодзьобих, які часто живуть зі своїм молодим виводком з попереднього сезону[12]. Вони часто співають хором, щоб відзначити свою територію.

Троє пташенят кукабари, що нещодавно вилупилися

Збереження

Усі види кукабар занесені до видів в найменшій загрозі. Австралійський закон захищає місцевих птахів, включаючи кукабар.

У культурі

Відмітний звук крику кукабари, що сміється, котрий звучить як людський сміх, широко використовується у кіновиробництві та телевізійних постановках, а також у деяких атракціонах тематичного парку Діснея, незалежно від постановки джунглів Африки, Азії та Південної Америки. Кукабари також з'являються у кількох відеоіграх, включаючи (Lineage II, Battletoads та World of Warcraft) та принаймні в одній новелі (Barry Wood's Nowhere to Go).

Оллі Кукабара був одним із трьох талісманів, обраних на літніх Олімпійських іграх 2000 року в Сіднеї. Іншими талісманами були Міллі єхидна та Сид Качкодзьоб.

У книзі Вільяма Ардена 1969 року "Таємниця сміху тіні" [Архівовано 16 лютого 2020 у Wayback Machine.] (одна із серії "Три слідчі" для молодих читачів) кукабара, що сміється, є невіддільною частиною сюжету.

Дитячий телесеріал Splatalot! включає австралійського персонажа під назвою "Kookaburra" (або "Kook"), костюм якого включає декоративні крила, що нагадують оперення птаха, і який відомий своїм характерним високим сміхом.

Крик кукабари на прізвисько "Jacko" багато років використовувався як тема ранкового відкриття радіостанціями ABC, а також радіо Австралії для закордонної трансляції[13]. Це стало основою для книги для дітей:

Фільм

  • Лунає у деяких ранніх фільмах про Джонні Вайссмюллера, вперше трапившись у Тарзані та Зеленій богині (1938)[14].
  • Гукання лунає у «Чарівнику з Оза» (1939), «Скарб Сьєрра Мадре» (1948), «Швейцарська родина Робінсон» (1960), «Капський страх» (1962), «Загублений світ: Парк юрського періоду» та інших фільмах[15].
  • Крик дельфінів у телесеріалі Flipper (1964-7) — це модифікований виклик кукабари[16].
  • Крик ідеально імітується персонажем Біллі (Девід Гулпіліл) в австралійському фільмі Mad Mad Morgan (1976).
  • Гукання можна почути на початку «Рейдерів загубленого ковчега» (1981) у сцені джунглів.
  • Гукання можна почути в австралійському фільмі «Правда історія банди Келлі» (2019), коли констебль Фіцпатрік розслідує перші вбивства новоствореної Банди Келлі.

Музика

  • Kookaburra [сидить на старому гумовому дереві], відома дитяча пісня, написана в 1932 році Маріон Сінклер.
  • Kookaburra, від Cocteau Twins, вийшов на ЕП Айке-Гвінея
  • Kookaburra Джона Вандерслі на його альбомі Смарагдове місто 2007 року
  • Kookaburras, англійська група з графства Дарем.
  • Лірика ...крик Кукабари, що сміється... з'являється у пісні Навколо дому пагорбів на альбомі Something of Value Еріка Богле
  • BFD Records та BFD Productions, які є розповсюджувачами та / або власниками авторських прав на більшість альбомів компіляції гаражного року та психоделічного року в серії Pebbles мають адресу Kookaburra, Австралія.
  • Добре коли сміється кукабара... з'явився у пісні John Man Emu Джона Вільямсона.
  • Австралійський гурт King Gizzard та Lizard Wizard демонструє крик Кукабари у своїх піснях Doom City з альбому Flying Microtonal Banana та All Is K known з альбому Gumboot Soup, обидва випущені 2017 року.

Поштові марки

Штамп кукабари BCOF вперше виданий у 1946 році.
  • Марка на шість пенсів була видана у 1914 році.
  • Пам'ятна австралійська марка на три пенси була видана на Міжнародній філателістичній виставці в Мельбурні 1928 року.
  • Марка на шість пенсів була видана у 1932 році.
  • Австралійська марка на 38 ¢, видана в 1990 році, містить пару кукабар[17].
  • У 2013 році було випущено міжнародну австралійську марку вартістю 1,70 долара ілюстрована кукабарою.

Гроші

  • Австралійська монета, відома як Срібна Кукабара, що випускається з 1990 року[18].
  • Кукабара розміщалася кілька разів на австралійській 20-доларовій банкноті.

Використання в спорті

Яхта

Австралійська 12-метрова яхта Kookaburra III програла Кубок Америки в 1987 році[19].

Хокей

Чоловіча збірна з хокею на траві Австралії названа на честь кукабари. Станом на 2014, вони є чемпіонами світу з хокею на траві[20].

Компанія спортивного обладнання

Австралійська компанія спортивного обладнання Kookaburra Sport названа на честь птаха.

Примітки

  1. ↑ а б Andersen, M.J.; McCullough, J.M.; Mauck III, W.M.; Smith, B.T.; Moyle, R.G. (2017). "A phylogeny of kingfishers reveals an Indomalayan origin and elevated rates of diversification on oceanic islands". Journal of Biogeography. 45 (2): 1–13. doi:10.1111/jbi.13139.
  2. ↑ Simpson, Ken (1989). Field guide to the birds of Australia: a book of identification. Christopher Helm. с. 317.
  3. ↑ Leach, William Elford (1815). The Zoological Miscellany; being descriptions of new, or interesting Animals. Т. Volume 2. London: B. McMillan for E. Nodder & Son. с. 125. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020. {{cite book}}: |volume= має зайвий текст (довідка)
  4. ↑ Peters, James Lee, ред. (1945). Check-list of Birds of the World. Volume 5. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 189. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020.
  5. ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 130. ISBN 978-1-4081-2501-4.
  6. ↑ Avibase. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  7. ↑ Avibase. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  8. ↑ Avibase. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  9. ↑ Avibase. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  10. ↑ Kookaburra, Dacelo sp. Factsheet (Bibliography). San Diego Zoo. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 23 січня 2017.
  11. ↑ Giles, Jennie (1994). Caring for Wild Birds in Captivity Series (Adelaide and Environs): Caring for Kookaburras (PDF). Bird Care & Conservation Society South Australia Inc. Архів оригіналу (PDF) за 29 травня 2015. Процитовано 26 серпня 2015.
  12. ↑ Legge, Sarah (2004). Kookaburra: King of the Bush. Collingwood, Victoria: CSIRO Publishing. ISBN 978-0-643-09063-7. OCLC 223994691.
  13. ↑ Jerry Berg. Jacko, the Broadcasting Kookaburra. Архів оригіналу за 26 травня 2017. Процитовано 3 червня 2017.
  14. ↑ Of Tarzan and Kookaburras [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]. The Sound and the Foley (2013-08-27). Retrieved on 2019-01-04.
  15. ↑ That Jungle Sound [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]. The Sound and the Foley (2013-05-30). Retrieved on 2019-01-04.
  16. ↑ Arthur, Nicole. (2003-01-31) Day of the Dolphin [Архівовано 27 червня 2020 у Wayback Machine.]. The Washington Post. Retrieved on 2019-01-04.
  17. ↑ Bird Stamps of Australia [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.]. Birdtheme.org. Retrieved on 2019-01-04.
  18. ↑ Australian Kookaburra. Silver Bullion World. Архів оригіналу за 24 жовтня 2013. Процитовано 4 листопада 2013.
  19. ↑ Maritime Topics On Stamps, America Cup, Sailing. Архів оригіналу за 8 червня 2008. Процитовано 14 червня 2008.
  20. ↑ Hockey Australia: Kookaburras

Література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).