Тасманія

Тасманія
англ. Tasmania палава-кані lutruwita'
Прапор Тасманії Герб Тасманії
Інші штати Австралії
Столиця	Гобарт
Країна	Австралія[1][2]
Межує з: сусідні адмінодиниці Вікторія
Офіційна мова	Англійська
Населення
• повне	512 100 (2012)
Площа
• повна	90 758 км²
Висота
• максимальна	1 617 м (гора Осса)
• мінімальна	1009 м
Часовий пояс	UTC+10 UTC+11
Дата заснування	3 грудня 1825
Губернатор	Jeremy Rockliffd
Вебсайт	www.tas.gov.au
Скорочення
Код ISO 3166-2	AU-TAS
Штат Тасманія на мапі Австралії
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тасманія

Тасманія (англ. Tasmania, палава-кані lutruwita) — штат, розташований на однойменному острові, близько 240 км на південь від Австралії і роз'єднаний з нею Бассовою протокою. До території штату належать деякі ближні острови: Кінг, Фліндерс та Маккуорі. Населення штату 494 520 осіб. Тасманія — найменший штат Австралії, його площа — 68 401 км². Столиця штату — Гобарт. Найбільші міста: Гобарт, Лонсестон, Девонпорт та Берні. Острів Тасманія є структурним продовженням Великого Вододільного хребта Австралії.

За час колонізації корінне населення цього острова повністю знищили англійці (британці).

Береги утворюють численні затоки (Макуорі, Сторм тощо). У рельєфі переважають відособлені крутосхильні плато й нагір'я заввишки 600—1000 м. Низовина Мідлендс, розташована за течією річки Теймар-Макуорі, відокремлює Східне нагір'я (гора Легг-Списів, 1572 м) від Центрального плато гора Осса, 1617 м — найвища вершина Тасманії, у межах якого розташоване озеро Сент-Клер.

Острів і штат названі на честь голландського мореплавця Абеля Тасмана, який першим з європейців відкрив острів 24 листопада 1642 року. Сам Тасман назвав острів «Землею Антоні Ван-Дімена» на честь свого покровителя Антоні ван Дімена, губернатора голландської Ост-Індії. Назва була пізніше скорочена англійцями до «Ван-Діменової землі». 1 січня 1856 року острів був офіційно перейменований в Тасманію на честь свого першовідкривача.

Тасманію іноді називають «Дервон» (Dervon), зокрема це назва зустрічається в листі Джо Бірну 1879 року сумнозвісного австралійського бушрейнджера Неда Келлі. Розмовною назвою штату є «Тассі», а іноді і скорочення «ТАС», особливо при використанні в інтернет-просторі. «TAS» також є офіційною абревіатурою штату.

Тасманія — це унікальний австралійський острів, розташований за 240 км на південь від материка. Його відокремлює бурхлива Бассова протока. Острів лежить на межі двох океанів —— Індійського та Тихого, у «ревучих сорокових» широтах. Тасманія є природним форпостом, що межує з холодними водами Південного океану, відкриваючи шлях до далекої Антарктиди.

Геологічна історія Тасманії — це літопис масштабних тектонічних зрушень. Мільйони років тому острів був невіддільною частиною суперконтиненту Гондвана. Його фундамент закладався у палеозої, коли відбувалися інтенсивні процеси складкоутворення та вулканізму.

Найбільш унікальною особливістю місцевої геології є колосальні поклади долериту. Ця магматична гірська порода вилилася на поверхню в юрському періоді, під час розпаду Гондвани. Долерит сформував міцний каркас острова, стійкий до вивітрювання. На заході Тасманії переважають давніші, метаморфізовані породи та кварцити, які приховують багаті родовища поліметалічних руд, золота й олова. Натомість східна частина представлена здебільшого молодшими осадовими відкладами — пісковиками та вапняками, де подекуди утворилися глибокі карстові печери.

Найважливіші корисні копалини острова: поліметали і залізняк, олово, мідь, золото тощо.

Рельєф Тасманії вражає своєю первозданною дикістю та є найбільш гористим в усій Австралії. Острів не має великих рівнин; натомість його ландшафт — це мозаїка з високих плато, стрімких ущелин та гострих піків. Центральне плато, що височіє в серці острова, поступово знижується на схід і південь, де переходять у мальовничі річкові долини.

Найвищою точкою є гора Осса, яка сягає 1617 м над рівнем моря. Величезну роль у формуванні сучасного рельєфу відіграло давнє зледеніння. Льодовики, що панували тут у плейстоцені, висікли глибокі тропові долини, залишили по собі гострі цирки та сотні прозорих високогірних озер, найбільше з яких — озеро Сент-Клер.

Західне узбережжя Тасманії зустрічає океан неприступними скелями та кручами. Водночас східні береги порізані тихими бухтами із білосніжними піщаними пляжами. Особливою окрасою рельєфу є вертикальні долеритові колони на мисах Рауль та Хауї, які гігантськими пальцями виростають прямо з океанічних хвиль.

Клімат на півночі субтропічний, на півдні — помірний, вологий. У місті Гобарт середня температура липня 8 °C, лютого 17 °C. На плато і в горах температура зимових місяців нижче 0 °С. У західній половині випадає більше 1 000 мм опадів на рік (у затоці Макуорі 2 800 мм), в східній — в середньому 600 мм на рік. Простежується сезонність кількості опадів. Їх максимум припадає на зимові місяці.

Абсолютний максимум температури в Тасманії 42,2 °C був зареєстрований 30 січня 2009 року в селищі Скамандер. Мінімальна температура −13 °C була зареєстрована 30 червня 1983 року в селищі Тарралія.

Завдяки гірському рельєфу на острові розташовано багато річок. На річках побудовані ГЕС, що повністю задовольняють потреби штату в електроенергії. Найбільші річки — Саут-Еск (252 км), Дервент (215 км), Артур (189 км), Гордон (186 км) і Х'юон (169 км). На центральному плато багато озер льодовикового походження (Сент-Клер, Дов та інші). Шляхом будівництва гребель площа багатьох озер була значно збільшена і вони фактично перетворилися в водосховища (Грейт-Лейк і Педдер).

На заході Тасманії поширені бурі лісові ґрунти, у горах підзолисті, а на півночі та сході жовтоземи та червоноземи.

Рослинність острова досліджували під час антарктичної експедиції дослідницьких кораблів «Еребус» і «Терор» у 1839—1843 роках під командуванням капітана сера Джеймса Кларка Росса. Вона описана у четвертій частині 6-томного видання Flora Antarctica.^[3]

На території острова велике розмаїття рослинного та тваринного світу. Велика кількість рослин та тварин є ендеміками. Але багато видів рослин пов'язані з видами в Південній Америці і Новій Зеландії через предків, які росли на суперконтиненті Гондвана 50 мільйонів років тому. 44 % території Тасманії покрито лісом. Річки наповнюються за допомогою дощової та талої води, які живлять ліси, де ростуть евкаліпти, миртові, сассафрас.

Тільки на Тасманії живе тасманійський диявол, вид хижих сумчастих ссавців, єдиний сучасний представник роду Sarcophilus. Після того, як 1936 року на острові вимер тилацин, тасманійський диявол залишився найбільшим хижаком Тасманії. У річках та озерах є багато форелі.

Для охорони природи створені національні парки Крейдл-Маунтин-Лейк-Сент-Клер, Волс-оф-Джерусален, Бен-Ломонд, Гори Гарц, Маунт-Філд, Південно-Західний національний парк і заповідна зона Сентрал-Плато. Загалом національні парки займають 21 % території острова.

Гобарт — найбільше місто і столиця штату, великий промисловий, торговий і культурний центр, найбільший морський порт острова^[4]. Місто розташоване на берегах глибокого скелястого естуарію річки Деруент. Архітектура міста здебільшого староанглійська, більшість будівель невисокі, прикрашені вежами й верандами, що огороджені чавунними решітками. Навколо будинків розбивають сади й квітники. Промисловість міста представлена підприємствами текстильної, харчової, деревообробної галузей; у передмісті комплекси кольорової металургії. У місті працює університет, науково-дослідні центри, бібліотеки та геологічна служба^[4].

Традиційно основними галузями Тасманії є видобуток (включаючи мідь, цинк, олово та залізо), сільське господарство, лісове господарство та туризм. У 1940-х та 1950-х роках ініціатива гідроіндустріалізації була втілена в державі Hydro Тасманія. Усі вони мали різні статки протягом останнього століття і більше, беруть участь у відливах і потоках населення, що переміщуються всередину та вдалину, залежно від конкретних вимог домінуючих галузей того часу. [Потрібна цитата] Держава також має велику кількість продуктів харчування експортні галузі, включаючи, але не обмежуючись ними, морепродукти (такі як атлантичний лосось, абалон та раки).

У 1960-1970-х роках відбувся спад традиційних культур, таких як яблука та груші, з часом на їх місці зросли й інші культури та галузі. Протягом 15 років до 2010 року Інститут сільського господарства Тасманії підтримував нові сільськогосподарські продукти, такі як вино, шафран, піретрум та вишня.

Сприятливі економічні умови по всій Австралії, дешевші ціни на проїзд та два нові пороми Духу Тасманії сприяли тому, що зараз зростає туристична галузь.

Близько 1,7 % населення Тасманії зайнято органами місцевого самоврядування. Інші основні роботодавці включають Nyrstar, Norsko Skog, Grange Resources, Rio Tinto, Римсько-католицьку архієпархію Хобарта та Federal Group. Малий бізнес є великою частиною життя громади, включаючи Інкат, Moorilla Estate та Тассал. Наприкінці 1990-х рр. Ряд національних компаній створили свої кол-центри в державі після отримання дешевого доступу до широкосмугових волоконно-оптичних з'єднань.

34 % тасманійців покладаються на соціальні виплати як їх основне джерело доходу. Це частково пояснюється великою кількістю літніх жителів та пенсіонерів у Тасманії, які отримують пенсію за віком. Завдяки своєму природному середовищу та чистому повітрю, Тасманія є загальним вибором пенсій для австралійців.

• Квітка: Eucalyptus globulus
• Тварина: Тасманійський диявол
• Птах: Anthochaera paradoxa
• Мінерал або дорогоцінне каміння: Крокоїт
• Кольори: Темно-зелений, червоний і золотий

• Тасманія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• Encyclopedia Britannica — Tasmania (англ.)
• БСЭ — Тасмания (рос.)

Це незавершена стаття з географії Австралії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.