М'ясоїдні
М'ясоїдні (англ. carnivores) — тварина або рослина, чиї харчові та енергетичні потреби задовольняються шляхом споживання тваринних тканин (переважно м'язів, жиру та інших м'яких тканин). Цим вони відрізняються від травоїдних, що споживають в основному рослинну їжу.
До м'ясоїдних відносять ряд хижих плацентарних ссавців, деякі види сумчастих, деяких птахів, змій, крокодилів, риб, головоногих молюсків та інших тварин.
Підвиди хижацтва
За стратегією живлення м'ясоїдних можна умовно розділити на два класи — хижаків і падальників.
За відсотковим складом м'яса у дієті м'ясоїдні поділяються на:
- Гіперхижаки або винятково м’ясоїдні тварини — це ті, чий раціон більш ніж на 70 % складається з м’яса, отриманого шляхом активного полювання або споживання падалі. Решту — може становити їжа нетваринного походження, наприклад гриби, фрукти чи інша рослинна пожива.[1][2]. Також вони можуть називатися справжніми хижаками. Кожен вид родини котячих (Felidae), зокрема й домашній кіт, у своєму природному середовищі є гіперхижаком[3].
- Мезохижаків або не облігатних, факультативних хижаків — тварин, раціон яких на 30—70 % складається з м'яса[4]. Також можуть називатися всеїдними, оскільки чіткого поділу між цими дієтами не існує. Поширеним прикладом мезохижака у Європі є рудий лис[5].
- Гіпохижаків, що споживають менше 30 % м'яса у своєму раціоні[4]. Прикладом сучасного гіпохижака є ведмідь гризлі.
Хижак на вершині ланцюга живлення (дорослі особини, на яких не полюють інші тварини) називається верхівковим хижаком, незалежно від того, чи він живиться лише м’ясом, чи може споживати й іншу їжу.
За межами тваринного світу існує кілька родів м'ясоїдних рослин (переважно комахоїдних), і кілька відділів м'ясоїдних грибів (що полюють переважно на мікроскопічних безхребетних, як от нематоди, амеби та веснянки).
М'ясоїдні іноді характеризуються за типом здобичі. Наприклад, тварини, які харчуються переважно комахами та подібними наземними членистоногими, називаються комахоїдними, тоді як ті, що харчуються переважно птахами, називаються птахоїдними. Ті, що харчуються переважно рибою, називаються рибоїдними. Деякі м'ясоїдні спеціалізуються на споживанні специфічної здобичі, наприклад яєць, як от яйцева змія. Гігантський мурахоїд, таманду, деякі броненосці та панголіни вживають в їжу мурах та/або термітів. Крузуба тетра спеціалізується на поїданні луски інших риб.
Номенклатура
Ряд ссавців
До ссавців належить підряд хижих (Carnivora), що отримали свою назву завдяки тому, що більшість його представників є м'ясоїдними хижаками, однак схожість назви підряду і назви способу харчування викликає плутанину.
Багато, але не всі хижі (Carnivora) є м'ясоїдними. Деякі з них, наприклад, великі та малі коти (Felidae), є суто м'ясоїдними. Інші класи хижих дуже мінливі. Наприклад, ведмеді (Ursidae): тоді як білий ведмідь харчується майже винятково м'ясом (понад 90 % його поживи — м'ясо), всі інші види ведмедів здебільшого всеїдні, а один вид — велика панда, переважно рослиноїдний[6].
М’ясоїдний спосіб харчування не є ознакою властивою підряду. Багато ссавців із дуже м’ясоїдним раціоном не належать до Carnivora. Китоподібні, наприклад, живляться іншими тваринами, але еволюційно походять від переважно рослиноїдних копитних (унгуляти).
Характеристики хижаків
Рисами, притаманними хижакам, є сила, швидкість і гострий нюх, а також зуби та кігті для захоплення й розривання здобичі. Водночас деякі м’ясоїдні не полюють, а є падальниками, яким бракує фізичних можливостей, щоб уполювати здобич самостійно. Більшість же м’ясоїдних мисливців охоче споживають падаль, коли трапляється нагода.
У м’ясоїдних порівняно коротка травна система, оскільки їм не потрібно розщеплювати тверду целюлозу, що міститься в рослинах. У багатьох хижих тварин очі спрямовані вперед, що забезпечує сприйняття глибини. Це майже загальна риса серед хижаків‑ссавців, тоді як у більшості плазунів і земноводних очі спрямовані в боки.
Див. також
- Молюскоїдність — форма хижацтва, спеціалізація на харчуванні молюсками.
- Монофагія — крайній ступінь спеціалізації, вживання тільки одного виду їжі.
Примітки
- ↑ Holliday, Jill A.; Steppan, Scott J. (2004). Evolution of hypercarnivory: the effect of specialization on morphological and taxonomic diversity. Paleobiology (англ.). 30 (1): 108—128. doi:10.1666/0094-8373(2004)030<0108:EOHTEO>2.0.CO;2. ISSN 0094-8373.
- ↑ Van Valkenburgh, Blaire (1988). Trophic diversity in past and present guilds of large predatory mammals. Paleobiology (англ.). 14 (2): 155—173. doi:10.1017/S0094837300011891. ISSN 0094-8373.
- ↑ Legrand-Defretin, Veronique (1994–03). Differences between cats and dogs: a nutritional view. Proceedings of the Nutrition Society (англ.). 53 (1): 15—24. doi:10.1079/PNS19940004. ISSN 0029-6651.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - ↑ а б Van Valkenburgh, B. (10 травня 2007). Deja vu: the evolution of feeding morphologies in the Carnivora. Integrative and Comparative Biology (англ.). 47 (1): 147—163. doi:10.1093/icb/icm016. ISSN 1540-7063.
- ↑ Sándor, Attila D.; D’Amico, Gianluca; Gherman, Călin M.; Dumitrache, Mirabela O.; Domșa, Cristian; Mihalca, Andrei Daniel (2017). Mesocarnivores and macroparasites: altitude and land use predict the ticks occurring on red foxes (Vulpes vulpes). Parasites & Vectors (англ.). 10 (1). doi:10.1186/s13071-017-2113-9. ISSN 1756-3305. PMC 5382496. PMID 28381228.
- ↑ What do pandas eat?. WWF (англ.). Процитовано 19 березня 2025.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).