Порос

Порос
Πόρος
Карта
Місцезнаходження острову в Егейському морі
Географія
37°31′0″ пн. ш. 23°28′0″ сх. д. / 37.51667° пн. ш. 23.46667° сх. д.
Місцерозташування	Саронічна затока
Акваторія	Саронічна затока
Група островів	Саронічні острови
Площа	49.582  км²
Найвища точка	358 м
Країна
Греція
Регіон	Пірей
Адм. одиниця	Poros Municipalityd
Населення	4348 (2001)
Вебсайт	www.poros.gov.gr
Порос Порос (Греція)
Порос у Вікісховищі

Порос (грец. Πόρος) — пара невеликих грецьких островів в південній частині Саронічної затоки. Порос складається з двох островів, з'єднаних мілиною: Сферія — південна частина вулканічного походження, та Калавра — північна і більша частина. Пара островів розташована на відстані близько 58 км від Пірея та відокремлена від Пелопоннесу морською протокою завширшки 200 метрів. Їх площа становить 31 квадратний кілометр, а населення, згідно з переписом 2021 року, становить 3261 мешканців^[1].

В однойменному місті Порос мешкає близько 3 тис осіб. Існує ще одне поселення, Айос Нектаріос (Ágios Nektários), в якому проживає 15 мешканців. В давнину Порос носив ім'я Погон.

Міст через вузький перешийок поєднує два острови. Муніципалітет Порос також має материкову частину, К'яні Акті (Kyaní Aktí) з населенням 231, в найсхідніший частині Пелопонесського півострову. Загальна площа муніципалітету 49.582 km², і загальне населення 4348 мешканців.

Порос багатий на рослинність. На ньому багато чагарників, а соснові ліси розташовані на півдні і в центрі острову. Тут хороша мережа доріг і відповідна туристична інфраструктура, це робить острів популярним місцем для проведення коротких вихідних. Незважаючи на відсутність аеропорту, на острів легко дістатися з Афін поромом або катером, або з прилеглої частини материка.

Назва походить від давньогрецького слова, що означає «переправа», «переїзд», «вузький прохід» або «шлях». Це пов'язано з географічним положенням острова, який відокремлений від материкового Пелопоннесу дуже вузькою протокою, що історично слугувала місцем переправи. У давнину острів також називали Погон.

Рельєф дуже горбистий і гористий. Найвища точка, пік Вігла (358 м) знаходиться в західно-центральній частині. Для західної та східної частин острова характерні гладенькі пагорби та долини.

Піщані пляжі розташовані на південному узбережжі острову, а також в бухті Вайонія в північній частині.

Як наслідок місцевої топографії та геології, маленькі річки та сезонні потоки течуть через степові долини південної і північно-східної частин.

Геологія острова включає в себе Мезозойські та Кайнозойські осадові гірські породи (вапняки, флішевого типу пісковики, офіоліти), а також вулканічні скелі Неогенового періоду на Сферії. Присутні карстові вирви в острівному центральному вапняковому масиві, також вапнякові печери із сталактитами. Морські скам'янілості в більшості знайдені вапняку, не знайдено покладів коштовного каміння або рудних покладів.

Головна гордість Пороса — його ліси. На відміну від багатьох посушливих островів Кіклад, Порос майже повністю потопає в зелені. Тут домінують густі масиви сосни алеппської (Pinus halepensis), які підступають до самого узбережжя, забарвлюючи морську воду біля берегів у дивовижні смарагдові відтінки. Повітря острова насичене фітонцидами та ароматами середземноморського маквісу: дикого мастикового дерева, мирту, чебрецю та шавлії, квітучих олеандрів у руслах пересихаючих влітку струмків.

Особливе екологічне та рекреаційне значення має сусідній Лимонний ліс (Lemonodassos), розташований на протилежному березі протоки на Пелопоннесі, але історично й культурно невіддільний від Пороса. Навесні тисячі лимонних дерев зацвітають, і вітер доносить цей солодкий цитрусовий аромат до набережних острова.

Тваринний світ суходолу представлений типовими середземноморськими видами: ящірками, їжаками, а також десятками видів перелітних птахів, які відпочивають тут під час міграцій.

Проте справжнє багатство приховане у прибережних водах. Завдяки відносній ізольованості протоки та чистій воді, акваторія Пороса є домівкою для: дельфінів-афалін (Tursiops truncatus); рідкісних тюленів-монахів (Monachus monachus), які ховаються в підводних гротах; морських черепах каретта (Caretta caretta).

Унікальний мікроклімат, де вологі бризи пом'якшують літню спеку, робить Порос живою екосистемою, яка демонструє дивовижну стійкість середземноморської природи.

Спочатку складався з двох островів – Калаврії та Сферії. Останній завдячує своєю назвою возничному цареві Сферо. Першим «власником» Калаврії вважався Аполлон, але незабаром той обміняв острів у Посейдона на Дельфи.

Нещодавні дослідження підказують, що Порос був заселений ще в період Бронзової доби. Сферія складалася з території сучасного острова, яка включає його нинішню столицю. Калаврія була більшою частиною острова на північ від нього. Поховання на острові датуються мікенським періодом, а будівлі з'явилися щонайменше 1000 років до н. е. Калаврія була досить могутнім царством, а найважливіша військово-морська база регіону розташовувалася на острові Монті або Ліонтарі на його східному узбережжі.

Тут існувало місто-держава Калаврія. На вершині пагорба поруч із містом знаходився храм Посейдону, руїни якого збереглися і досі. У VII столітті до н.е. при храмі Посейдона утворився союз у складі Афін, Герміони, Егіни, Орхомена, Епідавру, Навплія, Трезена та Прасії. Союз отримав назву Калаврійськая амфіктіонія, що служила цілям забезпечення безпеки та регулювання міждержавних відносин, зберігаючи значний вплив у Арголіді. Центр культу: Храм Посейдона на острові Калаврія (біля сучасного Пороса) було обрано як нейтральне місце для зборів та поклоніння. У V столітті до н.е він досяг піку могутності. Згодом склад учасників змінювався, зокрема, через поглинання дрібних міст (наприклад, Прасій Аргосом). Калаврійська амфіктіонія залишалася важливим елементом міжполісних відносин, пов'язуючи прибережні міста Арголіди з Афінами.

У V столітті до н.е. Порос, разом з іншими грецькими державами материкової Греції та островів Егейського моря, був втягнутий у греко-перські війни. Після смерті Александра Македонського в 323 році до н.е. Птолемеї окупували Калаврію. В цей час втік Демосфен, і не бажаючи бути схопленим людьми Антипатра, прийняв отруту. Місцеві жителі поховали його всередині святилища Посейдона. У 273 році до н.е. останній вибух вулкана Метана різко змінив морфологію Пороса та ширшого регіону.

У візантійські часи Порос та інші острови часто грабувалися піратами. У 1484 році венеційці окупували Порос і використовували його як стратегічний порт у своїх морських битвах з османами. Порос був найбільшим містом у ширшій місцевості, до його складу також входили острів Метана, Епідавр, Дамалас (Тризіна), Фанарі та Валаріо. У той час на острові проживало близько 15 000 мешканців, що робило його одним з найбільших міст Греції. Венеційське панування завершилося у 1715 році

Впродовж османської окупації Порос залишався незалежним і допомагав сусіднім островам після початку Грецької війни за незалежність. Судноплавство та торгівля були основними видами діяльності мешканців, але флот Пороса не був таким відомим, як флот Гідри чи Спецеса, і не брав участі в багатьох морських битвах. Лідери грецької революції часто зустрічалися на Поросі, щоб обговорити та спланувати свої майбутні дії. Перша грецька військово-морська база була заснована на Поросі в 1828 році та залишалася там до 1878 року. У вересні 1828 року посли Англії, Франції та Росії зустрілися на Поросі з Іоаннісом Каподістрією, щоб визначити кордони майбутньої Грецької держави, яка була створена два роки потому, в 1830 році.

26 червня 2007 на Поросі відбулася значна лісова пожежа, також були зруйновані три будинки та пошкоджені два готелі. Причиною пожежі стала надто сильна спека, температура піднялась вище 45 градусів, що призвело до перегрівання і загоряння трансформатора. Пожежу довелось гасити з використанням літаків.

• Порос, з його неокласичними будівлями, побудований амфітеатрально на схилах пагорба. Найвідоміша його пам'ятка - годинникова вежа, збудована 1927 року.
• Археологічний музей зберігає пам'ятки зі святилища Посейдона, зі стародавнього міста Тройзена та з інших місць археологічних розкопок, що відбувалися неподалік.
• В північній частині острову залишилися руїни святилища Посейдона, центру Калаврійської амфіктіонії. Коли точно воно було збудоване невідомо, хоча дослідники називають дату близько 520 до н. е. Розміри храму 27,4×14,4 метрів. Храм мав по шість колон з кожного короткого боку і по дванадцять з кожного довгого. Саме тут Демосфен отруїв себе в 322 до н. е., щоб не потрапити до рук македонського правителя Антипатра.
• Порос був місцем першої морської військової бази в сучасній Греції, заснований в 1827 під час Грецької війни за Незалежність. В 1881 році більша частина бази була перенесена на острів Саламін, але й зараз ВМС Греції використовують залишки бази як тренувальний центр.

Егейські острови

• Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
• Вальтер Г. Растительность Земного шара. Эколого-физиологическая характеристика / Пер. с нем. под ред. П. Б. Виппер. — Т. 1. Тропические и субтропические зоны. — М. : Прогресс, 1968. — 551  с. (рос.)
• Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с. (рос.)
• Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0
• Географія Європи: Підручник / За ред. І. П. Савчука. — К. : Освіта, 2021. — 512 с. — ISBN 978-617-656-123-0
• Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)
• Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. — ISBN 978-966-580-325-7

• Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021
• Калаврійські археологічні розкопки
• Огар В. В. Регіональна геологія: Навч. посібник. К., 2023
• Острів Порос(укр.)
• Офіційний вебсайт муніципалітету Порос
• Environmental monitoring of the Saronic Gulf (Keep Talking Greece / Hellenic Nature)
• Saronic Islands Guide (Greek National Tourist Organization
• Temple of Athene on Aegina - Odysseus Portal (Official Archaeological Sites Portal) of the Greek Ministry of Culture