Саламін

Саламін
грец. Σαλαμίνα
Карта
Сателітна мапа острова
Географія
37°56′ пн. ш. 23°30′ сх. д. / 37.933° пн. ш. 23.500° сх. д.
Місцерозташування	Егейське море
Акваторія	Саронічна затока
Площа	95  км²
Найвища точка	375 м
Країна
Греція
Регіон	Південні Егейські острови
Адм. одиниця	Острови
Населення	38 022 (2001)
Вебсайт	www.salamina.gr
Саламін Саламін (Греція)
Саламін у Вікісховищі

Саламін (грец. Σαλαμίνα) — найбільший з Саронічних островів у Греції поблизу Афін. Знаний як «острів Аякса», героя, який очолював саламінців у Троянській війні.

За легендами назву Саламін отримав від однойменної німфи Саламіни, матері Кіхрея, легендарного першого царя острова. Сучасна теорія вважає, що «Саламін» походить від давньогрецьких слів сал — «сіль» та -аміс — «середина», тобто «місце серед солоної води»^[1].

З XIII до XIX століття місто, острів і затока Саламін називалися Кулурі (Κούλουρη), через її круглу форму (κόλουρο)^[2]. Давня назва була відроджена в XIX столітті^[3]. Назва «Кулурі» досі неофіційно використовується для позначення міста.

Саламін — найбільший острів Саронічної затоки, розташований у безпосередній близькості від узбережжя Аттики. Має площу 93 км². Рельєф острова переважно горбистий та низькогірний. Значна частина острова скеляста та гірська. Найвищою точкою є гора Кавкі (365 м над рівнем моря). Берегова лінія Саламіна сильно порізана, з численними глибокими бухтами, затоками та скелястими мисами, що чергуються з піщаними та гальковими пляжами. На півдні острова розташований великий залісений півострів, який є найменш урбанізованою частиною регіону.

Клімат острова — типовий середземноморський, з жарким, сухим літом і м'якою, дощовою зимою, що сприяє розвитку місцевої флори і рослинності.

Попри значний антропогенний тиск через близькість до Афін та великих суднобудівних верфей, Саламін зберіг унікальні природні куточки. Головним екологічним скарбом острова є великий сосновий ліс Канакія (Пенікула), розташований у південно-західній частині^[4]. Це один із найбільших лісових масивів у всій Саронічній затоці, що складається переважно з сосни алепської (Pinus halepensis). Окрім сосен, тут поширені типові представники середземноморського маквісу: вічнозелені чагарники, дуб кермесовий, мастикові дерева та дикі оливи. Навесні схили пагорбів покриваються килимом із диких квітів, серед яких є ендемічні види орхідей та анемон.

Фауна острова представлена дрібними ссавцями, такими як їжаки, куниці та миші. Завдяки лісовим масивам та прибережним біотопам, Саламін є важливою зупинкою для мігруючих птахів. Тут можна зустріти хижих птахів (соколів, яструбів тощо), а також безліч видів співочих птахів. У прибережних водах екосистема представлена багатим морським життям: від дрібної прибережної риби до морських їжаків та восьминогів. На південному узбережжі іноді спостерігають дельфінів.

Острів Саламін належить до периферії Аттика. Після реформи місцевого самоврядування 2011 року острів управляється як один муніципалітет. Раніше острів був розділений на два муніципалітети, які стали муніципальними одиницями після реформи: Саламін і Ампелакія.^[5]

Станом на середину XX століття більшість мешканців становили арнаути; ця ситуація змінилася з початку XXI ст. через поселення на острові великої кількості афінян до такої міри, що сьогодні арнаути становлять лише частину населення, проживаючи переважно в містах Саламіна, Ампелакія та Мулкі (Аянтейон). Згідно перепису 2021 року на острові мешкає 37220 осіб, з них у місті Саламіг — 24997 осіб^[6].

Мешканці материкової частини острова переважно зайняті в сільськогосподарському секторі, більшість жителів Саламіна працюють у морських професіях (рибальство, пороми та верфі острова) або їздять на роботу до Афін. Морська галузь зосереджена на північно-східному узбережжі острова в порту Палукія, де базуються пороми до материкової Греції, а також на верфях Ампелакії та північній стороні півострова Кіносура.

Саламіна дуже популярна для відвідування свят та вихідних з материкової частини Афін, її населення зростає до 300 000 у пік туристичного сезону. Це підтримує сильний сектор послуг з численними кафе, барами, узері, тавернами та магазинами споживчих товарів по всьому острову. На півдні острова, подалі від порту, є низка менш розвинених районів з хорошими пляжами для купання, включаючи Айантейо, Маруді, Перані, Перістерія, Колонес, Сатерлі, Селенія та Канакія^[7].

У Мікенський період був окремим царством на чолі із міфологічною династією Еакідів, ванакт якого Аякс на чолі 12 кораблів брав участь у Троянській війні^[8]. За словами Страбона, стародавня столиця знаходилася на півдні острова^[9]. Археологи з Греції знайшли залишки великого палацового комплексу микенської епохи. Знахідку виявили біля саламинського села Канакія. Керівник експедиції професор Іоаннінського університету Яннос Лолос вважає, що палац належав династії Еакидів. Палац займає площу близько 750 м². У будівлі було як мінімум чотири поверхи і 30 кімнат. Археологи припускають, що мешканці палацу залишили його приблизно в 1180 році до н.е. Це відповідає гіпотетичній даті падіння Трої. На думку дослідників, Аякс міг бути останнім господарем цього палацу. Також у районі Канакії виявлені предмети східного та єгипетського походження. Зокрема, елементи озброєння з емблемою фараона Рамзеса II. Це може свідчити про війну або торгівлі, що існувала між палацом і Єгиптом наприкінці XIII століття до нашої ери.

На думку Лоллоса, Аякс міг бути останнім хазяїном цього палацу. Царство ймовірно загинуло під час кастастрофи бронзової доби. У темні віки палац було залишено, а населення відступило до безпечного місця на плато Гінані.

Пізніше був колонізований вихідцями з Егіни, підпав під владу Мегар. З останньою з часів тирана Пісістрата Афіни боролися за панування на Саламіні. 598 до н. е. острів захопили Афіни — ініціативою і під проводом Солона^[10].

У Саламінській протоці, яка відділяє острів від материкової Греції у 480 до н. е. відбулася вирішальна битва між грецьким та перським флотами, що завершилася перемогою греків. Афінська фортеця Будурон на Саламіні двічі відіграла значну роль у Пелопоннеській війні: у 429 році до н.е. вона витримала натиск спартанського флотоводця Кнема, який здійснив набіг на Саламін і мав намір просунутися на Пірей; у 427 році до н.е. афіняни під командуванням Нікія розпочали атаки з Будурона на територію Мегари. У 405 році до н.е. спартанець Лісандр спустошив Саламін під час облоги Афін^[11].

У 318 році до н.е. Саламін перейшов до Македонії. Після поразки останньої від Риму 166 року до н.е. повернуто Афінам. У 27 році до н.е. став складовою Римської імперії. Тривалий час був частиною провінції Ахайя, за візантійських часів — феми Еллада. Після четвертого хрестового походу — Афінського герцогства. З 1458 року у скалді Османської імперії.

У XVII ст. за рішенням османського дивану сюди почали переселяти арнаутів^[12]. Це тривало до здобуття Грецією незалежності у XIX ст., післячого Саламін став складовою нової держави.

Під час німецького вторгнення до Греції у Другій світовій війні гавань була розбомблена Люфтваффе 23 квітня 1941 року, в результаті чого були потоплені грецькі лінкори «Кілкіс» і «Лемнос».

У 1960-х і 1970-х роках, під час правління військової хунти, зміни в земельному законодавстві дозволили поділ земельних ділянок.[14] Це відкрило острів для масового незапланованого та нерегульованого міського та приміського будівництва, включаючи багато будинків для відпочинку, особливо вздовж північного та східного узбережжя. Відсутність відповідних інвестицій в інфраструктуру, у поєднанні з важкою промисловістю, призвела до забруднення моря та пляжів на цьому боці острова.

У 2016 році американський інвестор Майкл Чарльз Рокфеллер спільно з громадським діячем і головою Комісії з туризму острова Кіріакосом Марідакісом, створили проєкт реконструкції острова. Він був підтриманий Його Світлістю Князем Монако, Альбером II.

У сучасний час тут знаходиться військово-морська база Саламін, штаб-квартира флоту Грецької республіки.

• Печера Евріпіда