Казіс Пуйда

Казіс Пуйда
Kazys Puida
Ім'я при народженні	Kazys Aleksandras Puida
Псевдонім	Žegota
Народився	19 березня 1883 Šėtijaid, Lekėčiai Eldershipd, Шакяйський район, Литва
Помер	24 січня 1945 (61 рік) Nausėdaid, Ylakiai Eldershipd, Скуодаський район, Литва
Поховання	Паневежис
Громадянство	Литва  Литва
Діяльність	прозаїк, драматург
Знання мов	литовська[1] і польська[2]
Роки активності	1905—1944
Напрямок	реалізм з елементами символізму
Членство	Lithuanian Art Societyd
У шлюбі з	Ona Pleirytė-Puidienėd
Казіс Пуйда у Вікісховищі

Казіс Пуйда (лит. Kazys Aleksandras Puida; 19 березня 1883, Шетіяй Сувальська губернія Королівство Польське тепер Шакяйський район, Литва— 24 січня 1945, Наусідай под Каунасом) — литовський поет, прозаїк, драматург.

Закінчив гімназію у Маріямполе, потім Політехнічний інститут у Берлін (1904).

1905—1907 працював в редакції газети «Вільянус жініос» („Vilniaus žinios“)^[3]. Брав участь у діяльності литовських організацій.

1906 одружився з письменницею, журналісткою, громадською діячкою Оною Плейріте, у шлюбі Пуйдене^[4].

1907—1912 — викладав литовську мову у Шяуляї.

Через переслідування владою разом з дружиною виїхав до Росії у Челябінськ, де у 1912—1916 викладав німецьку мову^[3], за іншими свідченнями — математику.

Під час Першої світової війни опинився у Петрограді, де у 1916 був забратий до армії.

Після повернення до Литви у 1920 працював у книговидавничому товаристві «Швітуріс» („Švyturis“), у типографії «Спіндуліс» („Spindulis“).

1922 — заснував видавництво «Вайва» („Vaiva“), що випускала серію літературної класики, редагував та видавав літературні часописи «Гайрес» („Gairės“; 1923—1924), «Кривуле» („Krivulė“; 1923—1925), «Гайсай» („Gaisai“; 1930—1931).

1937 — поселився в селі Науседай під Каунасом, де і помер. Похований у Паневежюкасі.

Дебютував віршами (сбірка „Iš sermėgiaus krūtinės“, 1906; під псевдонімом Žegota). Видав збірку оповідань «Осінь» („Ruduo“, 1906).

Був дуже продуктивним і став одним із перших литовських професійних письменників. Вже у 1911—1912 видав збірку творів на 4 томи, між 1911 та 1913 — три збірки статей на літературні та педагогічні теми.

Видав більше п'ятдесяти книжок перекладів.

Автор повістей «Пісня землі» („Žemės giesmė“, 1911), «Червоний півень» („Raudonas gaidys“, 1929) та інших, фантастико-публіцистичного роману «Залізний вовк» („Geležinis vilkas“, 1927), творів на історичні теми — легенди „Karalius Haraldas“ (1920), повісті „Vaidevutis ir Brutenis“ (1923), роману „Magnus Dux“ (1936).

Автор п'єс „Mirga“ (1912), «Русалка» („Undinė“, 1912) та інших. У драматургії намагався використати досягнення М. Метерлінка, не уникаючи алегоричної риторики фрагментарності. У прозі і драматургії елементи імпресіонізму і символізму, цитати із Ніцше поєднувалися з традицією реалізму. У п'єсі „Gairės“ (1913) ібсенівський конфлікт поколінь заснований на реаліях литовського села. Найбільш зрілою вважається драма «Степ» („Stepai“, 1920).

• Vytautas Kubilius. Puida Kazys // Lietuvių literatūros enciklopedija. Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas, 2001. ISBN 9986-513-95-2. P. 401—402.
• Vl. Klb. Puida Kazys // Lietuvių enciklopedija. T. 24: Prezidentas Smetona — Raudondvario Padangėj. Boston: Lietuvių enciklopedijos leidykla, 1961. P. 220—222.

• Kazys Aleksandras Puida [Архівовано 29 березня 2008 у Wayback Machine.](лит.)
• Kazys Puida(лит.)
• Pùida. Visuotinė lietuvių enciklopedija (лит.). Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. 6 червня 2011. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 29 січня 2018.
• Albinas Vaičiūnas (2013). Kultūros riteris (Kazys Puida, 2013). Tekstai (лит.). tekstai.lt. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 29 січня 2018.