Види афіксів

Афікс — морфема, розміщена поряд з коренем, яка має певне значення та служить для утворення слів або граматичних форм того ж слова^[1].

Мовознавці виділяють різні види афіксів, всього близько 40.^[1]

• Активний афікс — морфема з високим ступенем повторюваності в словах. Наприклад: суфікс «-ник» (працівник, словник тощо).
• Антонімічні афікси — морфеми з протилежними дериваційними значеннями. Наприклад: префікси «за-» і «ви-» (зайти — вийти тощо).
• Багатозначний (полісемічний) афікс — виражає одночасно декілька пов'язаних між собою значень. Наприклад: префікс «-пра» (прародич; правнук тощо).
• Граматичний (словозмінний, формотворчий) афікс — виражає граматичне значення. Наприклад: суфікси дієприслівників «-ши-», «-вши-» (вибігши, зустрівши тощо).
• Дериваційний (словотворчий) афікс — той, який бере участь у процесах словотворення. Наприклад: афікси «-іль» (заметіль), «без-» (безчуттєвий) тощо.
• Живий афікс — той, який відомий у сучасній українській мові, «легко виділяється при синхронічному морфемному аналізі». Наприклад: афікси «перед-» (передмова), «-в-» (грошва) тощо.
• Матеріально виражений (субстанціальний) афікс — той, який має звукове і графічне вираження. Наприклад: пере-пит-ува-ти, берез-овий, гітар-ист-к-а тощо.
• Матеріально не виражений (негативний, нульовий) афікс — той, який не має звукового і графічного вираження, але залишається носієм певного значення. Наприклад: стілø, бігø тощо.
• Мертвий афікс — той, який у процесі історичних змін у морфемній структурі слів злився з коренем (не виділяється при синхронічному морфемному аналізі). Наприклад: суфікс «-к-» у словах ложка (лъжа), миска (мыса) тощо.
• Модифікаційний афікс — той, додавання якого до основи створює лише деяку видозміну його основного лексичного значення, модифікацію, при цьому твірне і похідне не змінюють свою денотативно-понятійну співвідносність. Наприклад: морква — морквина (одиничність), сонце — сонечко (пестливість), вовк — вовчище (збільшення) тощо.
• Моносемічний (однозначний) афікс — той, який має одне значення — словотвірне або граматичне. Наприклад: суфікс «-л-» минулого часу (пройшло, вибуло тощо).
• Мутаційний афікс — той, додавання якого до основи утворює похідне слово з новим значенням. Наприклад: корова — корівник, картопля — картопляник тощо.
• Неперспективний афікс — рудиментні, архаїчні морфеми, що вже не мають перспектив активізуватися у вжитку. Наприклад: «-ух-» (свекруха, мачуха) тощо.
• Непродуктивний афікс — той, який не використовують для утворення похідних слів у сучасній мові. Наприклад: афікси «-ай-» (шахрай), «па-» (пагорб) тощо.
• Нерегулярний афікс — той, який трапляється в одному чи декількох словах. Наприклад: суфікс «-знь» (боязнь) тощо.
• Омонімічні афікси — однотипні афікси, які мають фонемні збіги та виражають різні словотвірні значення. Наприклад: префікс «в-» зі значенням проникнення в середину (в'їхати) та зі значенням віддалення (втекти) тощо.
• Перерваний афікс — єдиний у функціонально-семантичному плані дериваційний афікс, який складається з двох компонентів, один з яких формально збігається з префіксом, а другий — із суфіксом чи постфіксом. Наприклад: «під-...-ник» (підберезник), «без-...-н-(ий)» (безподібний) тощо.
• Первинний афікс — той, який безпосередньо співвідноситься з первинними несловниковими чи службовими елементами (прадавніми частинами мови), становлять основу для утворення похідних.
• Перспективний афікс — новоутворені афікси, що за певних умов можуть розширювати свої словотвірні можливості, і згодом ставати регулярними. Наприклад, колись нерегулярні суфікси «-дром», «-тека» стали регулярними: космодром, фонотека тощо.
• Постфіксальний афікс — постфікс.
• Похідний (вторинний) афікс — той, який утворений з двох первинних афіксів. Наприклад: суфікс «-овиськ-» з «-ов-» та «-иськ-» (посміховисько) тощо.
• Префіксальний афікс — префікс.
• Продуктивний афікс — той, який має високу частоту використання в сучасному словотворенні. Наприклад: суфікс «-ист-» (фінансист, пародист, прогнозист тощо).
• Простий (непохідний) афікс — елементарний, неподільний. Наприклад: афікси «-інь-» (далечінь, височінь), «ви-» (витерти) тощо.
• Регулярний афікс — той, який є у великій кількості похідних слів, які утворюють одноафіксальний ряд. Наприклад: афікси «-ість» (солодкість, пухнастість), «на-» (натворити, насип).
• Релятивний (синтаксичний) афікс — закінчення, за допомогою яких здійснюється синтаксичний зв'язок слів. Наприклад: добрий пес, добра усмішка.
• Розірваний афікс або конфікс — двокомпонентний афікс, частини якого утворюють рамкову конструкцію, водночас приєднуються до твірної основи під час словотворення. Наприклад: «над-...-ј-» (над-брів-ј-а) тощо.
• Сегментний афікс — той, який є нерозірваним, цілісним, реалізується у слові як звук чи комплекс звуків. Наприклад: мак-ів-очк-а тощо.
• Синкретичний афікс — той, який поєднує в собі словотворчу та формотворчу функції. Наприклад: золото — золотий, кум — кум-а тощо.
• Синонімічні афікси — однотипні афікси, словотвірні значення яких збігаються в цілому, але різняться відтінками значень та/або стилістичним забарвленням. Наприклад: «по-» та «в-» (померти та вмерти) тощо.
• Складні афікси — злиті в один два афікси, наслідок історичного процесу стирання міжморфемних меж (опрощення основи). Наприклад: суфікс «-овит-» утворився з «-ов-» та «-ит-» (діловитий) тощо.
• Суфіксальний афікс — суфікс.
• Транспозиційний афікс — переважно суфікс, за допомогою якого утворюють похідні, які мають частиномовну належність, відмінну від частини мови твірного слова. Наприклад: білий — білизна, синій — синець тощо.
• Унікальний афікс або уніфікс — той, унікальність якого зумовлена рідкісним вживанням, затемненим дериваційним значенням. Наприклад: суфікс «-ад(я)» — попадя (дружина попа).
• Флексійний афікс або закінчення, флексія — той, який виконує функцію словозміни та має релятивне значення. Наприклад: воля, волі, воле тощо.^[1]

1. ↑ ^{а б в} Афікс ... // Український словотвір у термінах: словник-довідник / Л. О. Вакарюк, С. Є. Панцьо. — Тернопіль: Джура, 2007. — С. 26—33.

• Афікс ... // Український словотвір у термінах: словник-довідник / Л. О. Вакарюк, С. Є. Панцьо. — Тернопіль: Джура, 2007. — С. 26—33.

• Словник афіксальних морфем української мови / Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська, В. С. Карпіловський, Т. І. Недозим; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. — Київ: [б.в.], 1998. — 440 с.
• Афікси. Типи афіксальних морфем // Сучасна українська літературна мова: підручник / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.; За ред. А. П. Грищенка. — 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Вища школа, 1997. — С. 259.