Неологізм

Неологі́зм (від грец. νέος — «новий» і λόγος — «слово, розповідь»^[1]) або новотві́р^[2][3] — нове слово або вислів, що з'являється у мові^[4]; слово, а також його окреме значення, вислів, які з’явилися в мові на даному етапі її розвитку і новизна яких усвідомлюється мовцями або були вжиті тільки в якомусь акті мовлення, тексті чи мові певного автора^[5].

Виокремлюють неологізми лексичні (цілком нові слова: симулякр, ризома) й семантичні (нове значення: екологія душі, пакет пропозицій). Поява неологізмів зумовлена науковими відкриттями, змінами в суспільних відносинах й культурі, мовними запозиченнями тощо. Крім загальновживаних (загальномовних), існують авторські, індивідуальні неологізми (оказіоналізми)^[6].

Неологізми, які ще не стали загальновживаними, належать до пасивної лексики.

Лексичні неологізми спричинені, з одного боку, потребою називати нові предмета, явища, поняття, які постають у розвитку культури, науки, зв'язків з іншими державами тощо (комп'ютер, біоніка, океанолог), а з іншого — для заміни попередніх назв новими, точнішими, зрозумілішими, відповіднішими законам мови (заміна сахарози назвою цукроза, щоб вона відповідала основній назві цукру в сучасній українській)^[7]. Чинники такої заміни можуть бути різноманітні — мовна економія, уніфікація номінативних моделей, виразніше, точніше найменування, експресивно-стилістичне оновлення, причини соціально-політичного, пуристичного, евфемістичного характеру: касетник замість касетний магнітофон, маг замість магнітофон, комплексувати, відфутболити кого-небудь, оператор машинного доїння замість назви «малопрестижної» професії доярка, доглядач будинку замість двірник^[5].

Також неологізми постають, коли автор хоче дати предмету чи явищу нову, емоційнішу, образнішу назву, яка відповідає його баченню світу, посилити експресивність вислову. Стилістичними функціями авторських неологізмів у художньому тексті може бути як урочистість (староденний, глибодонний — Іліада у перекладі Бориса Тена), так і гумористичність (дамість, літдама — Юрій Івакін), а також очуднення (відтихнути, гнівань — Микола Вінграновський)^[7].

Неологізми з'являються в мові, по-перше, як власне новотворення — шляхом словотворення на основі наявних у цій мові морфем (це основний шлях: роздержавлення, доленосний), переосмислення слова та лексикалізації словосполучення; по-друге, як відносне новотворення — внаслідок запозичення мовних одиниць з інших мов (шоу, спонсор, аеробіка, ламбада, в тому числі словотвірного та семантичного калькування: євробачення, команда президента, зоряні війни, п'ятдесят на п'ятдесят) та переходу їх до загальнонародної мови з вужчих стильових сфер або територіальних різновидів (мутант, радіаційне забруднення; назви видів риб у міру їх промислового освоєння: нототенія, простипома та інші), а також актуалізації застарілих слів (наприклад, соборність, акт злуки — про возз'єднання східних і західних земель України 1919; щоправда, ці слова вживалися в мові української діаспори)^[5].

Часто неологізми є абревіатурами різних видів та розмовними скороченнями^[7] (педфак, масксітка, НАБУ, ІПСО; мінералка, беха, камік). Саме в розмовній мові й жаргонах особливо швидко виникають (й зникають) номінативно-експресивні неологізми^[5].

Потреба у власне номінативних неологізмах постає особливо гостро в час формування літературної мови народу або її окремих стилів, коли, зокрема, зростає роль свідомого, цілеспрямованого їх творення окремими особами (наприклад, явище «кованих слів» в останній чверті XIX ст., спроби творення термінології на національній основі І. Верхратським, інтенсивний розвиток неологізмів у період 1917 — поч. 1930-х pp. тощо)^[5].

Євген Грицак у своїй праці наводить зокрема такі неологізми початку XX ст.: мазепинка, зубчатка, роздягальня, речовина, військовик, дописувач, рушій, летунство, довкілля, летовище, видиво, збиральний, переконливий, узаконювати, боєздатний, водогін, руханка^[8].

У радянській мовознавчій літературі традиційно аж до 1970-х pp. як неологізми подавалися слова: орденоносець, колгосп, жовтеня, хата-читальня, стахановець та схожі, хоча як неологізми їх можна розглядати лише відносно — у плані історичної лексикології, тепер вони є історизмами^[5].

Неологізмами кінця 1980-х — початку 1990-х є, наприклад: адмінсправа, бубабіст, гуманітарка, телемедицина, купонокарбованець, криміналітет, екстрасенсорика, держдача^[9].

Серед новотворів 2010-х років можна назвати такі: азарівка, недофюрер, бітлолюб, атовець, волонтерити, екопротест, медіаграмотність, фейковий, негативити, котокафе^[10].

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну спричинило багато неологізмів: байрактарити, дронар, бавовнятко, діпстрайк, евак; багато слів зі забутих знову повернулися до часто вживаних: гауляйтер, деокупація^[11].

Творцями авторських, індивідуальних неологізмів звично стають письменники. Згодом їх новотвори можуть перейти до активної лексики (високочолий (Тарас Шевченко)) або залишитися індивідуально-авторськими словами, гапаксами, які не існують поза контексом (акордитись, яблуневоцвітно (Павло Тичина))^[6]. Широко простежуються індивідуальні новотвори, які не поширюються, в поезії (межисвіт, життєсмерть, словобрухт, всезадума (Василь Стус)^[12]), у гумористичних чи сатиричних творах (селозатор (Микола Хвильовий), бугаєзнавець (Остап Вишня)), у мові футуристів (автомобілібілі, мертвопетлювати (Михайль Семенко)^[13])^[5].

Багато поширених думок про авторство слів неправильні^[14][15]: наприклад, слово «промінь» часто трапляється у корпусі ГРАК й до Лесі Українки^[16], навіть «пломінь» є один раз до неї^[17], а Етимологічний словник української мови датує форму «промень» ще 1621 роком (й загалом вважає слово запозиченням з польської)^[18]. Тому в дослідженнях варто всі твердження звіряти за корпусами й словниками.

• Утопія — Томас Мор, 1516, лат. utopia утворене з грец. οὐ, досл. «ні» та грец. τόπος, досл. «місце» (букв. «місце, якого немає»)^[19];
• Робот — Карл Чапек, 1921, чес. robot походить з чес. robota, досл. «важка праця»^[20];
• Лазер — Гордон Гулд, 1959, акронім англ. light amplification by stimulated emission of radiation, досл. «посилення світла вимушеним випромінюванням»^[21];
• Амбіграма — Дуглас Гофстедтер, 1983, англ. ambigram від лат. ambi — «подвійний» і грец. γράμμα — «буква»^[22][23].
• Метасвіт — Ніл Стівенсон, 1992, англ. metaverse з грец. μετά- та англ. universe^[24].

• Мовне запозичення
• Ковані слова
• Оказіоналізм
• Мовне планування
• Лексика
• Протологізм
• Словотвір
• Гапакс
• Сленг
• Архаїзм
• Історизм (лексика)
• Модне слово

• О. О. Тараненко. Неологізм. Українська мова. Енциклопедія (вибране на сайті Ізброник).
• Пономарів, Олександр Данилович. Стилістика сучасної української мови: підруч. для студ. гуманіт. спец. вищ. закл. освіти / О. Д. Пономарів. – Вид. 3-тє, переробл. і допов. – Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2000. – 246, [2] с.
• Бодик, Остап Петрович. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія: навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / О. П. Бодик, Т. М. Рудакова. – Київ: Центр учб. літ., 2011. – 413 c. : табл.
• Словотворчість незалежної України. 2012-2016. Словник / Укладачі А. Нелюба, Є. Редько; загальна редакція А. Нелюби. – Х.: Харківське історико-філологічне товариство, 2017. – 460 с.