Вибір Софі

«Вибір Софі»

Перше видання
Автор	Вільям Стайрон
Країна	США
Мова	English
Тема	Голокост
Жанр	роман
Видавництво	Random House
Видано	1979
Сторінок	562
ISBN	0-394-46109-6
Попередній твір	The Confessions of Nat Turnerd
Наступний твір	Видима темрява

«Вибір Софі» (англ. Sophie's Choice) — роман 1979 року, автором якого є американський письменник Вільям Стайрон. Роман розповідає про складні відносини між трьома людьми, які винаймають кімнати в пансіоні в Брукліні. Стінго, молодий письменник, приїхав в Нью-Йорк з Півдня, знайомиться зі своїми сусідами: єврейським науковцем Натаном Ландау і його подругою Софі, емігранткою з Польщі, жертвою нацистських концтаборів. Ці троє героїв — центральні персонажі роману. Розповідь про вибір Софі ведеться від імені Стінго.

Дія відбувається в середині 1940-х років у США, незадовго після Другої світової війни. Американський романіст Стінго, якому трохи за 20 років, відслужив у армії та недовго пропрацював редактором у видавництві McGraw-Hill. Він переїхав до дешевого готелю в Брукліні у Нью-Йорку, де сподівається провести кілька місяців, пишучи свою першу книгу. Батько надсилає йому гроші, отримані зі скарбу прадіда, який був рабовласником. Хоча Стінго соромиться джерела цього несподіваного прибутку, він розумно витрачає гроші й пише роман, заснований на історії про його шкільну подругу, яка скоїла самогубство. Батько неодноразово пропонує Стінго повернутися на землю предків, у південні штати.

Працюючи над романом, Стінгл знайомиться з мешканцями готелю-пансіону, серед них закохана пара — Нейтан Ландау та Софі Завістовська. Софі — полька віком за 50 років, яка пережила ув'язнення у нацистському концтаборі. Нейтан — американський єврей з великими амбіціями, який ненавидить нацистів. Хоча Нейтан стверджує, що закінчив Гарвард і працює в фармацевтичній компанії на важливій дослідницькій посаді, його історія вигадана, він хворий на шизофренію та приймає наркотики. Зазвичай Нейтан поводиться цілком нормально та навіть доброзичливо, але часом різко стає ревнивим, жорстоким, і уявляє неіснуючі загрози. В такі моменти від ображає і ґвалтує Софі, але вона попри те відчуває до нього прив'язаність. Нейтан завжди повертається до неї та благає вибачити, а вона погоджується.

Софі розповідає Стінго про своє минуле. Її батько, професор права, з яким вона жила у Кракові, був затятим антисемітом. Мати була його протилежністю та прищепила Софі любов до музики. Софі не бажала підтримувати батькові ідеї. Вона була одружена, проте, її чоловіка та батька розстріляли нацисти. За спробу добути для матері харчі, Софі заарештували. Позаяк вона чудово знала німецьку мову, її інтернували до будинку Рудольфа Гесса, коменданта концтабору в Освенцимі, де працювала друкаркою-стенографісткою. Вона мала короткі стосунки з молодим Йозефом, учасником руху опору, та народила сина Яна й дочку Єву, яких кинули до концтабору. Софі намагалася спокусити Рудольфа, принижувалася перед ним, аби завоювати довіру і той дозволив би Яну покинути табір для участі в програмі Лебенсборн. Її сподівання не здійснилися і сина потім вивезли в невідоме місце. Про долю Єви вона теж нічого не знає.

Нейтан, марячи, уявляє, що Софі зраджує йому зі Стінго, та погрожує вбити їх обох. Коли Софі та Стінго намагаються втекти з Нью-Йорка, Софі розкриває свою таємницю, яку не розповідала навіть Нейтану. Коли її з дітьми привезли до концтабору, лікар поставив її перед вибором: одну її дитину вб'ють у газовій камері, а інша лишиться жити в таборі. Керуючись тим, що Ян старший і матиме вищі шанси вижити в концтаборі, вона обрала лишити його, а Єву вбили. Багато років вона вагається чи правильно вчинила, бо не знає чи живий її син. Це призвело до алкоголізму Софі та думок про самогубство.

Стінго пропонує оселитися на фермі в місцевості, куди його закликає приїхати батько. Колишня територія, де процвітало рабовласництво, стає шансом на вільне життя. Попри пропозицію одружитися та проведену разом ніч (що стає першим сексуальним досвідом Стінго), зранку Софі покидає його, залишивши записку, в якій вона повідомляє, що повинна повернутися до Нейтана.

Повернувшись до Брукліна, Стінго бачить як виносять трупи Софі та Нейтана. Вони скоїли самогубство, проковтнувши отруту.

Роман був екранізований в США в 1982 році режисером Аланом Пакулою. За роль Софі Меріл Стріп було нагороджено Оскаром^[1].

Роман ввійшов до списку 100 найкращих романів XX століття англійською мовою за версією видавництва Modern Library^[2].

Французька газета Le Monde поставила роман на 82 місце в своєму списку найкращих книг XX століття.