Бунзеніт
| Бунзеніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1]  |
| Абревіатура | Bse[2] |
| Хімічна формула | NiO |
| Nickel-Strunz 8 | IV/A.04[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 4.AB.25 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | кубічна сингонія |
| Вид симетрії | кубічна-гексаоктаедрична |
| Просторова група | кристалографічна група 225[4] |
| Твердість | 5,5 |
| Густина | 6762,15 кілограм на кубічний метр[5] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Роберт Вільгельм Бунзен[6] |
| Типова місцевість | Йоганнгеоргенштадт[6] |
 Бунзеніт у Вікісховищі | |
Бунзеніт[7] — це природна форма оксиду нікелю(II), NiO. Мінерал трапляється у вигляді рідкісних темно-зелених кристалічних покриттів. Кристалізується в кубічній кристалічній системі, а також трапляється у вигляді кубічних, октаедричних та додекаедричних кристалів. Належить до групи периклазу.
Вперше його було описано в 1868 році для зразка з гідротермальної нікель-уранової жили з Йоганнгеоргенштадта, Рудні гори, Саксонія, Німеччина, та названо на честь німецького хіміка Роберта Бунзена (1811—1899). Інші місця знахідок включають місцевість на захід від талькової копальні «Шотландія» поблизу Бон-Акорд, район Барбертон, Трансвааль, ПАР, та Камбалду на південь від Калгурлі, Західна Австралія.
Південноафриканська знахідка має ознаки термічного метаморфізму метеорита, багатого на нікель. У Німеччині мінерал асоціюється з самородним бісмутом, аннабергітом, аеругітом, ксантіозитом; а в ПАР — з лібенбергітом, треворитом, нікелевим серпентином, нікелевим людвігітом, віоларитом, мілеритом, гаспеїтом, німітом та бонакордитом.
Примітки
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
- ↑ (unspecified title) — doi:10.1021/IC202715C
- ↑ (unspecified title) — doi:10.1063/1.4812323
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 62. — ISBN 978-966-360-463-3.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).