Периклаз
| Периклаз | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1]  |
| Абревіатура | Per[2] |
| Хімічна формула | MgO |
| Nickel-Strunz 8 | IV/A.04[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 4.AB.25[4] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | кубічна сингонія[4] |
| Вид симетрії | кубічна-гексаоктаедрична |
| Просторова група | кристалографічна група 225[5] |
| Твердість | 5,5 |
| Колір риси | білий |
| Густина | 3628,9 кілограм на кубічний метр[6] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | спайність (давньогрецька мова)[4], пери-d (давньогрецька мова)[4] |
| Типова місцевість | Сомма[4] |
 Периклаз у Вікісховищі | |
Периклаз (рос. периклаз; англ. periclase; нім. Periklas m) — мінерал, оксид магнію координаційної будови.
Загальний опис
Хімічна формула: MgO. Містить (%): Mg — 60,32; O — 39,68. Mg може заміщатися Fe, Zn, Mn i Ni. Домішки: Mn, Zn.
Сингонія кубічна. Гексоктаедричний вид. Форми виділення: кубічні та октаедричні кристали, неправильні або округлі зерна. Густина 3,58. Твердість 5,5-6. Безбарвний або від зеленуватого до чорного. Блиск скляний. Прозорий. Риса біла. Ізотропний. У природі зустрічається як мінерал контактово-пневматолітових утворень. Утворюється при метаморфізмі доломітів і магнезіальних вапняків.
Одержують периклаз також штучно з магнезійної сировини. Використовують як оптичний, ізоляційний або вогнетривкий матеріал (t_пл 2800—2940°С). Периклаз, одержуваний штучним шляхом при випалюванні до спікання при температурі 1600-1650 ° С або електроплавку з природного магнезиту, є важливою складовою частиною магнезитових і доломітових вогнетривів.
Знахідки: у викидах Сомми та Везувію, поблизу Теулади (Сардинія), у Предаццо (Трентіно) — Італія; Лангбан (Швеція), Урал (РФ), Крестмор (штат Каліфорнія, США).
Від грецьк. «пері» — навкруги і «класіс» — розщеплення, тріщини (A.Scacchi, 1840).
Різновиди
Розрізняють:
- периклаз залізистий (різновид, який містить до 8,5 % FeO; знайдений на горі Монте-Сомма в Італії).
Див. також
Примітки
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
- ↑ а б в г д Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ (unspecified title) — doi:10.1021/CM0624116
- ↑ (unspecified title) — doi:10.1063/1.4812323
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Периклаз // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Периклаз // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
- Periclase Webmin [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).