Батий

Батий монг. Бат хан
Батий на престолі
2-й хан Золота Орда
Попередник:	Джучі
Наступник:	Сартак
Народження:	біля 1209 Монголія
Смерть:	1255/1256 Сарай-Бату
Поховання:	Монголія
Країна:	Юань[1] Біла Орда
Рід:	Джучіди
Батько:	Джучі
Мати:	Укі-хатун
Шлюб:	Borakchin Khatund
Діти:	сини:Сартак, Тукан, Абукан, прийомний Олександр Невський
Медіафайли у Вікісховищі

Бати́й (монг. Бат; 1201—1255 / 1256) — монгольський хан і полководець, другий хан Золотої Орди (1227—1256). Представник роду Борджигінів, син хана Джучі, онук Чингісхана. Мати — з монгольського племені хонгіратів. Після смерті батька в 1227 очолив його улус. В 1235 з волі великого хана Угедея призначений головнокомандувачем монгольських військ для завоювання Європи. Поставив своїми радниками полководців Субедея, Мунке і Ґуюка. Зібрав із східних володінь імперії величезне військо з числа нойонів та місцевої знаті. Захопив Волзьку Булгарію (1236—1237) і відразу після цього розпочав наступ на Русь (1237—1241). У 1237 завоював Залісся між Об'ю і Ітилем (Волгою), лише Козелець та Твер чинили опір. Пограбував і сплюндрував Чернігів (1239) та Київ (1240). Після цього здійснив вторгнення до Польщі та Угорщини (1241—1242), Болгарії та Сербії (1241—1242). Розбив польсько-німецьке військо при Легниці (1241) та угорсько-хорватське на Шайо (1241). 1242 року повернувся з Європейського походу через смерть Угедея та вибори нового великого хана. У союзі з Толуйовичами протистояв нащадкам Чаґатая і Уґедея. Столиці орда не мала, постійного місця теж. На зимівлю ставка переміщувалася до міст, щороку різних. Заклав свою столицю в Сараї на нижній Волзі. Був одружений із татаркою Борогчин з роду Арчин. Рідний батько ханів Сартака, Тукукана, Улаакчи. Названий батько Олександра Невського. Помер у Сараї. Його спадок перейшов до хана-християнина Сартака.

• Бат або Бату́ (монг. Бат, Бат хаан; тат. Бату, Бату haan; кит.: 抜都, 巴禿, 八都罕, Bádū; перс. باتو, Bātū) — у монгольських, китайських і перських джерелах.
• Бати́й — руська адаптація монгольського імені в руських джерелах.

Батий був організатором походів монголів у Східну Європу у 1237—1243 роках.

У 1237—1238 роках його війська захопили Волзьку Болгарію. У 1238 році Батий здійснив завоювання земель руських князів: Рязанського та Владимирського князівств, зруйнувавши стару Рязань, Пронськ, Суздаль, Володимир на Клязьмі та Козельськ, що не хотіли підкорятися хану^[2]. Однак значна частина міст скорилася хану й не була зруйнована. У 1239 році монголи побороли безпосередньо й Русь, узявши Переяслав і Чернігів. У грудні 1240 року Батий заволодів Києвом. У 1241 році, пройшовши через руські Галичину і Волинь, його військо вторглося до Польщі, Угорщини і Далмації. Проте  ослаблені тривалою боротьбою з руськими князівствами, монголи зазнали низки поразок у Чехії та Угорщині. Це, а також новина про смерть хана Угедея, стало причиною того, що війська Батия 1242 року завершили свій похід на Захід і повернулися до берегів Нижньої Волги, котра стала новим центром улусу Джучі. На землях від Іртиша до Дунаю виникла велика (монгольська) багатонаціональна держава — Золота Орда зі столицею Сарай-Бату (Палац Батия).

У 1243 -1246 роках руські князі визнали залежність від правителів Золотої Орди і Монгольської імперії. Володимирському князю Ярославу Всеволодовичу було передано зруйнований монголами в 1240 році Київ. В 1246 р. Ярослава викликали в Каракорум і там отруїли. Михайло Чернігівський був вбитий у Золотій орді (він відмовився пройти язичницький обряд, не зрадивши православну віру). Сини Ярослава — Андрій та Олександр — також вирушили в Орду, а з неї в Каракорум і отримали там, Андрій — Володимирське князівство, Олександр — Київ і Новгород (1249). Андрій прагнув протистояти монголам, уклавши союз із Королем Русі Данилом Романовичем Галицьким. Це стало причиною ординського карального походу 1252 року. На прохання Олександра Невського монгольське військо на чолі з Неврюєм розбило військо братів Олександра Андрія Ярославича та Ярослава Ярославича. Ярлик на Володимир рішенням Батия передано Олександру Невському.

У тестя і союзника Андрія Ярославича — Король Русі Данило Галицький вигнав зі своїх міст Королівства Русі ординських баскаків і завдав поразки ординському війську на чолі з Куремсою в 1254 році.

На курултаї 1246 року каганом обрали Гуюка, давнього недруга Батия. Гуюк помер у 1248, і в 1251 четвертим великим ханом обраний лояльний Батию Мунке (Менгу), учасник Європейської кампанії 1236–1242. Для його підтримки Батий прислав свого брата Берке з військами.

Батий мав сина Сартака, який став його наступником 1256 року. За деякими відомостями, його сином був також Тихомир, предок відомого волоського роду Бессарабів, родоначальник багатьох молдавських і волоських господарів.

Слід також звернути увагу на те, що сини Батия Сартак і Тихомир були християнами-несторіанами, племінник Даір Кайдагул Орда-Ічінів сиг / Петро Ординський став відомим православним святим, дочка хана Сартака Феодора одружилася з князем Глібом Васильковичем — і стала таким чином родоначальницею багатьох відомих родів Московії і Російської імперії, а син Тихомира став родоначальником відомого роду господарів Молдавії — Бессарабів.

Дід по батькові: Темуджин (Чингісхан) (бл. 1162—1227), монгольський каган, засновник Монгольської імперії.

Дід по матері: Алчі (монг. Alči Küregen; кит.: 阿勒赤古咧堅, ālèchì gŭliējiān; перс. الجی كوركان, Āljī kūrkān; ? — ?) — хонгіратський тисяцький. Згадується в 元朝秘史, 元史, Jami' al-tawarikh.

Батько: Джучі (бл. 1184—1227), монгольський хан, засновник Золотої Орди.

Мати: Укі（монг. Öki füǰin qatun, перс. اوکی فوجین خاتون, Ūkī fūjīn khātūn; ? — ?), донька нойона Алчі.

Дружина: Борогчин (? — 1257), з роду Алчі племені татар.

Діти:

• Син: Сартак (бл. 1230—1256), хан Золотої Орди (1255—1256).
• Син: Улаґчі (? — 1257), хан Золотої Орди (1256—1257).

• Названий син: Олександр Невський (1228—1232), великий князь володимирський.

• Навала Батия
• Золота Орда

• Егоров В. Историческая география Золотой Орды в XIII—XIV вв. [Архівовано 25 вересня 2008 у Wayback Machine.]
• Татаро-монголы в Азии и Европе. Сборник статей [Архівовано 25 вересня 2008 у Wayback Machine.]
• Б. Д. Греков, А. Ю. Якубовский. 3олотая Орда и её падение [Архівовано 20 квітня 2012 у Wayback Machine.]
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
• Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993. [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Плахонін, А. Г. БАТИЙ, Бату, Саїн-хан [Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 200. — ISBN 966-00-0734-5.
• История Руси [БАТЫЙ ХРИСТИАНСКИЙ ХАН https://youtu.be/0LkmdfnZspo]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Батий