YaChudo

Іртиш

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Іртиш.
Іртиш
Іртиш біля селища Черлак (Омська область)
Мапа басейну Іртиша
47°24′52″ пн. ш. 90°12′56″ сх. д. / 47.414527777778° пн. ш. 90.215544444444° сх. д.
ВитікМонгольський Алтай Редагувати інформацію у Вікіданих
• координати47°24′52″ пн. ш. 90°12′56″ сх. д. / 47.414527777778° пн. ш. 90.215544444444° сх. д.
ГирлоОб Редагувати інформацію у Вікіданих
• координати61°04′50″ пн. ш. 68°49′50″ сх. д. / 61.080555555556° пн. ш. 68.830555555556° сх. д.
БасейнОб→Обська губа→Карське море→Північний Льодовитий океан
Країни:Росія Росія
Казахстан Казахстан
КНР КНР
РегіонХанти-Мансійський автономний округ — Югра Редагувати інформацію у Вікіданих
Довжина4 248 км
Площа басейну:1 643 000 км²
Середньорічний стік3000 м³/с
Притоки:Ішим, Вагай, Тобол, Конда, Оша, Ülbi Riverd, Uba Riverd, Бухтарма, Тара, Уй, Ом, Туртас, Дем'янка, Шиш, Туй, Нарим, Qaljırd, Курчум, Burqin Hed, Qaba riverd, Bashkurkad, Kokshad, Imsysad, Inzhurad, Takmysd, Sogomd, Chilikankad, Polovinkad, Karakunduskad, Syrtsad, Churbashd, Bartakd, Kaysyd, Bolshoy Ingaird, Kunduskad, Sargisd, Tentisd, Bolshaya Suprad, Bichad, Kilikd, Talagaykad, Kaygarkad, Katanguykad, Byzovkad, Aremzyankad, Ananyevkad, Pelinad, Yagodnayad, Stepanovkad, Yarkad, Ibeykad, Zamaraykad, Sargatkad, Bugumbasd, Bolshaya Taychinkad, Чаган, Noskad, Abrosimovkad, Avlukhad, Angaiskad, Arkarkad, Artynkad, Bolshaya Yangazad, Bolshoy Kilikd, Imisd, Kamyshkinad, Kipd, Kishad, Kundukd, Moild, Nekhlyudikhad, Nyukhalovkad, Q4331913?, Plotnikovkad, Podchugasnayad, Staraya Syrtsad, Taymad, Taltymkad, Tozepkad, Tugochaykad, Tugutkad, Ubaergand, Urashd, Usolkad, Chagrovayad, Chandyshevad, Shar Riverd, Churymd, Zaykad, Rogalikhad, Kamyshlovkad, Avad, Avad, Bolshayad, Tevrizd, Tevrizd, Usad і Startisad Редагувати інформацію у Вікіданих
Водойми в русліЗайсан Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ірти́ш[1] (каз. Ертіс, рос. Иртыш, кит. трад. 額爾濟斯河, спр. 额尔齐斯河, хант. Ԓаӈаԓ[2]) — річка, що протікає на територіях Китаю (Сіньцзян-Уйгурський автономний район), Казахстану та Росії (Омська та Тюменська області). Є лівим і найбільшим припливом Обі.[3] Довжина Іртиша становить 4248 км[4], що перевищує довжину самої Обі на 598 км. Іртиш разом з Об'ю — найдовший водотік у Росії, третій за довжиною в Азії та шостий у світі (5410 км). Площа басейну — 1 643 000 км².[4] Річний стік дорівнює 94,6 км³.

Загальні відомості

Річка Іртиш найбільша притока р. Обі: за площею басейну, рівною 1 643 000 км, вона займає п'яте місце серед річок Росії, а за довжиною (4 248 км) поступається лише р. Лені. Сточище річки Іртиш і її притоки розташовані переважно на одній з величезних рівнин світу — Західно-Сибірській низовині, яка є сильно заболоченою місцевістю, слабо нахиленою на північ.

Сточище річки Іртиша характеризується великою різноманітністю фізико-географічних умов. Верхня частина сточища розташована в гірській місцевості, з виразно вираженою вертикальною зональністю. Велика частина сточища розташована в степовій і лісостеповій зонах, і лише порівняно невелика нижня частина сточища лежить в лісовій зоні. Верхня частина сточища Іртишу розташована в Китаї (КНР) та Монголії, середня частина сточища площею близько 200 тисяч км² (з довжиною по Іртишу 1 637 км) знаходиться на території Казахстану, і нижня частина сточища площею 1 340 000 км² (2 084 км нижньої течії) розташовується на території Росії.

Витоки Іртишу знаходяться в горах Монгольського Алтаю. З Китаю під назвою Чорний Іртиш він потрапляє до Казахстану в Зайсанську улоговину, де впадає в озеро Зайсан. У гирлі Чорного Іртишу знаходиться велика дельта. У Зайсан впадає багато річок з Рудного Алтаю, хребтів Тарбагатай і Саур. Посилений цими водами Іртиш витікає з озера Зайсан на північний захід через Бухтармінську ГЕС і слідом за нею розташовану Усть-Каменогорську ГЕС. Тут розташований великий промисловий центр — місто Усть-Каменогорськ. Нижче за течією знаходяться Шульбінська ГЕС і місто Семей.

Річка Іртиш протікає по Східноказахстанській і Павлодарській областях Казахстану, а також Омською та Тюменською областями. Адміністративні центри вказаних вище областей розташовані на берегах Іртишу, окрім міста Тюмень, розташованого на річці Турі. У гирлі річки Іртиш розташований центр величезного Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області — м. Ханти-Мансійськ. На річках сточища розташовуються такі обласні міста Казахстану, як Петропавловськ (на річці Ішим) і Костанай (на Тоболі), і такі обласні міста Росії, як Курган (на Тоболі), Челябінськ (на Міасі) і Єкатеринбург (на Ісеті). На річці Ішим також розташована столиця Казахстану Астана.

На більшій частині своєї течії від міста Семей до гирла (близько 2 900 км) Іртиш протікає Західно-Сибірською низовиною.

В межах верхньої третини річки, протягом близько 1500 км. (до міста Семей) є досить густа мережа гірських приток, що стікають з відрогів Алтаю, зокрема такі річки, як Курчум, Бухтарма і Уба. Після впадання справа річки Тульбінки (2 990 км) і зліва Шаган (2 801 км) Іртиш не приймає жодної скільки-небудь значної притоки до гирла річки Ом (1 871 км). На цьому протязі з обох боків до річки прилягають величезні області внутрішнього стоку, що становлять 521 000 км² або 31,7 % водозбору сточища річки Іртиш.

Маючи середнє падіння 25 см/км. Висота берегів тут зазвичай рівна 2-4 м. До берегів місцями підступають барханні піски, сильно засмічують річище, висота берегів при цьому може зростати до 7-8 м. На деяких ділянках до берегів підходять глинисті ували, створюючи берегові урвища заввишки до 25 м. Ложе річки піщане, а нижче за гирло р. Кальджір (3 716 км) — кам'янисте, досить часто тут зустрічаються перекати.

Навігація з квітня по листопад.

Міста — Усть-Каменогорськ, Семей (колишній Семипалатинськ), Курчатов, Аксу, Павлодар, Омськ, Тара, Тобольськ, Ханти-Мансійськ.

Гідрологія

Живлення Іртиша змішане: в верхів'ях снігове, льодовикове і частково дощове; в нижній течії снігове, дощове і ґрунтове. Характер водного режиму також істотно змінюється. У верхній течії повінь починається в квітні, максимум у квітні — червні, спад триває до жовтня; стік річки зарегульований. У пониззі повінь з кінця травня до вересня, максимум в червні. 50 % річного стоку проходить навесні, в верхів'ях частка стоку влітку і восени по 20 %, взимку 10 %, у Тобольська відповідно 27 %, 19 % і 7 %. Середня витрата в Усть-Каменогорську 628 м³/с, Семеї близько 960 м³/с, Омську 917 м³/с, Тобольську 2150 м³/с, в гирлі близько 3000 м³/с, річний стік близько 95 км³. Розмах коливань рівня вище озера Зайсан 4,4 м, в Омська 7 м, Усть-Ішима 12,7 м, до гирла зменшується.

Ухил порядку 0,03 м на кілометр.

Льодоставу на Іртиші передує льодохід тривалістю близько 20 днів у верхів'ях і 6-10 днів в низов'ях. Замерзає у верхів'ях в кінці листопада, в низов'ях на початку листопада, розкривається у квітні.

Основні притоки

Найбільшими притоками Іртиша від витоку до гирла є:

  • Келан (праворуч)
  • Буркін (праворуч)
  • Калжир (праворуч)
  • Курчум (праворуч)
  • Нарим (праворуч)
  • Бухтарма (праворуч)
  • Ульба (праворуч)
  • Уба (праворуч)
  • Чар (ліворуч) 
  • Чаган (ліворуч)
  • Ом (праворуч)
  • Тара (праворуч)
  • Уй (праворуч)
  • Оша (ліворуч)
  • Шиш (праворуч)
  • Ішим (ліворуч)
  • Тобол (ліворуч)
  • Носка (ліворуч)
  • Дем'янка (праворуч)
  • Конда (ліворуч)

Склад води

Вода річки прісна, м'яка. Мінералізація води коливається залежно від сезону від 136—253 мг/дм³ під час повені до 300—324 мг/дм³ в зимовий період, збільшуючись по довжині Іртиша з півдня на північ до Усть-Ішима, за межами Омської області дещо знижується до впадання в Об. Сольовий склад Іртиша гідрокарбонатний кальцієвий, рідше натрієвий. Іртиш є однією з найчистіших річок нашої планети.

Флора і фауна

В Іртиші мешкають 23 види риб, з них 17 промислових.[5]

Є представники осетрових (осетер сибірський, стерлядь), лососевих (нельма, муксун, ряпушка), коропових (в'язь, короп, лящ, плітка, краснопірка звичайна, ялець звичайний, сріблястий і звичайний карась та ін.), укових (щука),о куневих (окунь, судак, йорж), миневих (минь річковий).[6]

Міста

До основних міст уздовж Іртиша, від витоку до гирла, належать:

Мости

Міст «60 років Перемоги» в Омську. (Назва на честь 60-ї річниці Дня Перемоги в Європі)

Через Іртиш перекинуті сім залізничних мостів. Вони розташовані в таких містах:

У зв'язку з продовженням залізниці Куйтун–Бейтун у китайському Сіньцзяні в напрямку міста Алтай, необхідно буде також звести залізничний міст через Іртиш у Бейтуні.

У Китаї, Казахстані та Росії існує чимало автомобільних мостів через Іртиш.

Останній міст вниз за течією річки Іртиш — автомобільний міст, відкритий у 2004 році, — розташований у Ханти-Мансійську, безпосередньо перед впадінням річки в Об.

Економічне використання

У Казахстані та Росії танкери, пасажирські та вантажні судна курсують у безкриговий період — з квітня по жовтень. Омськ, де розташована штаб-квартира державної компанії «Іртишська річкова судноплавна компанія», є найбільшим річковим портом у Західному Сибіру.

На казахстанській ділянці річки зараз є три великі гідроелектростанції: у Бухтармі, Усть-Каменогорську та Шульбінську. Найглибший у світі шлюз із перепадом висоти 42 метри, дозволяє річковому судноплавству оминати греблю в Усть-Каменогорську.[7] Існують плани будівництва ще кількох гребель.

Річкові пристані Тобольська у 1912 році

На китайській ділянці Іртиша також було збудовано три греблі: гребля Кекетохай (可可托海) (47°10′51″ пн. ш. 89°42′35″ сх. д. / 47.18083° пн. ш. 89.70972° сх. д.), гребля Каласуке (喀腊塑克) (47°08′14″ пн. ш. 88°53′15″ сх. д. / 47.13722° пн. ш. 88.88750° сх. д.),[8] та гребля «Проект 635». Крім того, на правому притоці Іртиша — річці Бурцин — розташовані греблі «Бурцин Чонхуер» та «Бурцин Шанкоу», а на іншому правому притоці — річці Хаба — греблі «Джилебулаке» та «Хаба-Шанкоу».

Пропозиції щодо зворотного руху річок на півночі, які широко обговорювалися радянськими планувальниками та вченими у 1960-х та 1970-х роках, передбачали перенаправлення частини вод Іртиша (а можливо, й Обі) до регіонів центрального Казахстану та Узбекистану. Деякі варіанти цього проєкту передбачали зміну напрямку течії Іртиша на ділянці між гирлом Тоболу (біля Тобольська) та злиттям Іртиша з Об'ю в Ханти-Мансійську, створюючи таким чином «Анти-Іртиш».[9] Хоча ці гігантські проєкти міжбасейнового перекидання води не були реалізовані, у 1962—1974 роках було побудовано менший за масштабами Іртишсько-Карагандинський канал для постачання води до посушливих казахських степів та до одного з головних промислових центрів країни — Караганди. У 2002 році було прокладено трубопроводи для подачі води з каналу до річки Ішим та столиці Казахстану — Астани.

У Китаї в 1987 році було побудовано короткий канал (водозабір на 47°26′31″ пн. ш. 87°34′11″ сх. д. / 47.44194° пн. ш. 87.56972° сх. д.) для перекидання частини води з Іртиша до безстічного озера озера Улунгур, рівень якого стрімко знижувався через зростання обсягів використання води для зрошення з головного притоку озера — річки Урунгу.[10] Наприкінці XX століття та на початку 2000-х років було завершено набагато масштабніший проєкт — будівництво каналу «Іртиш-Карамай-Урумчі». Зростання обсягів водокористування в Китаї викликало серйозне занепокоєння серед казахстанських та російських екологів.[11] Згідно з доповіддю, опублікованою казахстанськими дослідниками рибного господарства у 2013 році, загальний обсяг водокористування з Іртишу в Китаї становить близько 3 кубічних кілометрів на рік; внаслідок цього до казахстанського кордону досягає лише близько 2/3 від «природного» стоку річки (6 км3 із 9 км3).[12]

В 2023 був оприлюднений проєкт будівництва Семипалатинської ГЕС потужністю близько 300 МВт, електростанцію планується побудувати до 2030 року.[13]

Каскад ГЕС

На річці розташовано ГЕС Kěkětuōhǎi, ГЕС Hādébùtè, ГЕС Фуюнь, ГЕС Kālàsùkè (на Чорному Іртиші).

Водосховища

Забруднення

Щороку тонни побутових відходів змиваються в Іртиш із прибережних малих річок міста Семея.[14] На ділянці від села Татарка до селища Черлак Іртиш забруднений переважно нафтопродуктами та фенолами.[15]

3 квітня 2022 року в Казахстані на ділянці залізниці Оскемен-Кумистау зійшли з рейок 18 вагонів поїзда, завантажених рудою та шлаком; 6 вагонів впали в річку Іртиш. Внаслідок аварії сталося забруднення річки, у річці виявлено перевищення концентрації цинку та міді. Станом на 8 травня 2022 року затонули вагони і вантаж, що забруднює річку, не були вилучені з річки, оскільки компанія-перевізник не має технічних засобів для їх підйому.[16]

Визначні пам'ятки

Вздовж Іртиша та в його околицях знаходиться велика кількість природних пам'яток, історичних пам'яток та архітектурних пам'яток, а також об'єкти екологічного та геологічного туризму.[17] У Павлодарській області на березі Іртиша знаходиться унікальна палеонтологічна пам'ятка «Гусячий переліт». В Омську на лівому березі Іртиша — природний парк «Пташина гавань», який знаходиться на шляху міграції птахів.

На правому березі річки в районі села Борове Павлодарської області, під час розкопок одного з Іртишських курганів у 1960 році було виявлено пам'ятку давньотюркського листа.[18]

На правому березі річки в районі селища Нова Станиця Омського району Омської області розташована геологічна пам'ятка природи «Берег Черського».[19]

У культурі

Річка Іртиш виступає фоном у закінченні роману Федора Достоєвського 1866 року «Злочин і кара». У книзі Олександра Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ» у розділі «Біле кошеня» докладно описується втеча Георгія Тенно з табору, розташованого на березі цієї річки.

Річка Іртиш виступає фоном у епілозі роману Федора Достоєвського «Злочин і кара», написаного у 1866 році. У книзі Олександра Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ» у розділі «Біле кошеня» докладно описано втечу Георгія Тенно з табору, розташованого вздовж цієї річки.

Галерея

Іртиш в Омську (вид з метромосту)

Див. також

Примітки

  1. ↑ Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
  2. ↑ Koshkareva, N. B. (2004). Khănty i︠a︡săn︠g︡n putărtlʹŭv = Pogovorim po-khantyĭski : uchebnik. Novosibirsk: Sibirskiĭ khronograf. ISBN 5-87550-197-9. OCLC 180160289.
  3. ↑ Белявский П. Е. Иртыш // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  4. ↑ а б Иртыш / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  5. ↑ Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
  6. ↑ Захарчева Е. Г., Вяткина Г. А. «Иртыш — главная водная артерия Омской области». Омский филиал ФГУ «ТФГИ по Сибирскому федеральному округу» Федерального агентства по недропользованию (рос.). Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 21 грудня 2018.
  7. ↑ Waterways World: Latest. Архів оригіналу за 26 липня 2011. Процитовано 7 лютого 2010.
  8. ↑ https://cdm.unfccc.int/UserManagement/FileStorage/GKM18VL6J904R2IFHPC7YXNTWA5UD3
  9. ↑ Skornyakova, V. A.; Timasheva, I. Ye. (1980), The possible environmental impact of the anti-Irtysh and problems of rational nature management, Soviet Geography, 21 (10): 638—644, doi:10.1080/00385417.1980.10640361
  10. ↑ Petr, T. (1 січня 1999). Fish and Fisheries at Higher Altitudes: Asia (англ.). Food & Agriculture Org. ISBN 978-92-5-104309-7.
  11. ↑ http://www.tilj.org/content/journal/37/num1/Sievers1.pdf
  12. ↑ Adapting of fisheries management to the changing Irtysh water basin hydrological regime. www.group-global.org. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 21 липня 2026.
  13. ↑ Какой будет мощность Семипалатинской ГЭС. kz.kursiv.media (рос.). Архів оригіналу за 26 травня 2024. Процитовано 1 листопада 2024.
  14. ↑ Как уничтожается Иртыш. caravan.kz (рос.). Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 21 грудня 2018.
  15. ↑ Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
  16. ↑ Падение вагонов в Иртыш: завершена проверка ж/д путей по факту ЧП (рос.). Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 8 травня 2022.
  17. ↑ Омская Губерния: Омская Губерния. omskportal.ru (рос.). Архів оригіналу за 21 грудня 2010.
  18. ↑ Ертисский письменный памятник // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2005. — Т. II. — ISBN 9965-9746-3-2. (рос.)
  19. ↑ В Омской области взят под охрану первый геологический памятник природы «Берег Черского» (рос.). Омский филиал ФБУ «ТФГИ по Сибирскому федеральному округу». 25 квітня 2012. Архів оригіналу за 18 вересня 2019. Процитовано 14 вересня 2019.

Джерела

Ліві притоки Обі
→ → Великий Салим → → Іртиш → → Північна Сосьва → →

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).