Лієпая

Лієпая Liepāja Лієпа́я Ліба́у Libau
—  республіканське місто  —
Старе місто
Прапор Герб
Координати: 56°30′42″ пн. ш. 21°00′50″ сх. д. / 56.51167° пн. ш. 21.01389° сх. д.
Країна	Латвія
Регіон	Курляндія
Перша згадка	1253
Статус	1625
Площа
• Повна	60,37 км²
Населення  (2016)[1]
• Усього	78 144
• Густота	1294,4/км²
Часовий пояс	EET (UTC+2)
• Літній час	EEST (UTC+3)
Поштовий індекс	LV-34(01-17)
Вебсайт	www.liepaja.lv
Лієпая

Лі́єпая (латис. Liepāja, пол. Lipawa, біл. Лібава, нім. Libau) — місто в Латвії, на березі Балтійського моря.

• Лієпая (латис. Liepāja;  вимова), від liepa (липа).
• Лібау, Лібава (нім. Libau, рос. Либава) — німецька назва, офіційно використовувана до 1918 року.
• Ліпава (пол. Lipawa) — польська назва.

Розташоване на березі Балтійського моря, на півночі Лієпайського озера.

• 1253 року Лібау вперше згадана в джерелах як Portas Liva — «лівська гавань».
• 1300 року лицарі Лівонського ордену збудували в гавані Лібау католицьку церкву, а 1301 року — замок Лібау. Розпочалася німецька колонізація краю.
• 1418 року поселення Лібау було зруйноване литовськими військами, а населення поголовно знищене.
• 1422 року польський король Ягайло намагався здобути замок Лібау, але безуспішно.
• 1560 року магістр Лівонського ордену Готтгард Кеттлер віддав замок Лібау під заставу прусському герцогу Альберту за 50 тисяч гульденів.
• 1609 року Лібау викуплене родиною покійного Готтгарда й включене до складу герцогства Курляндії і Семигалії. Під керівництвом герцогської династії Кеттлерів в Лібау поширюється лютеранство. Увійшло до складу Гробінської парафії.
• 18 березня 1625 року Лібау стало містом, отримавши магдебурзьке право від герцога Фрідріха Кеттлера. Цей день відзначається як день міста.
• 1645 року герцог Яків Кеттлер розбудував гавань Лібау для імпорту курляндських товарів^[2]. Місто стало одним із головних торговельних центрів Курляндії.
• 1697 року збудовано новий порт Лібау, а замість річки прокладено канал, що безпосередньо сполучив місто з морем.
• 1701 року Лібау було окуповане шведами під час Великої північної війни.
• 1710 року чума знищила третину населення Лібау.
• 1795 року Лібау перейшло Російській імперії внаслідок приєднання герцогства Курляндії і Семигалії до Росії. Місто отримало назву Лібава.
• 1831 року Лібава отримала статус гавані першого класу. Місто розвивалося як торговий порт і курорт.
• 1871 року побудовано Лібавську залізницю.
• 1890 року в Лібаві почалося будівництво Лібавської військово-морської фортеці, а 1893 року — військового порту.
• 1894 року Лібава стала однією з баз Балтійського флоту Російської імперії.

• 1907 року в Лібаві відкрився Латиський театр — сучасний Лієпайський театр.
• 1919 року, внаслідок здобуття Латвією незалежності, Лібава отримала латвійську назву Лієпая. Місто було столицею Латвії протягом декількох місяців.
• 1922 року в Лієпаї відкрилася Лієпайська консерваторія, а 1924 року — Лієпайський музей історії та мистецтва.
• 1940 року, під час Другої світової війни, СРСР окупував Лієпаю, так само як і всю територію Латвійської республіки.
• 1941 року, у ході німецько-радянської війни, Німеччина вигнала з Лієпаї радянську владу, встановивши власний режим.
• 1944 року СРСР повторно захопив Лієпаю.
• 1991 року, внаслідок розвалу СРСР, Лієпая увійшла до складу незалежної Латвії.
• 2001 року, центр підготовки водолазів Балтійської Військово-морської Ескадри
• 25 жовтня 2022 року демонтовано пам'ятник радянським воїнам у Лієпаї. Рішення про знесення пам'ятника було ухвалено Лієпайською думою ще в середині серпня 2022 року. Пам'ятник скульптора Егонс Звірбуліс та архітектора Яніс Ліцитіс був визнаний таким, що «представляє художньо-історичну цінність» й переданий на зберігання до Музею окупації Латвії^[3].

Лієпая — третє за чисельністю населення місто Латвії.

Місто має два морські порти, торговий і військовий. Міжнародний аеропорт Лієпая — один з трьох міжнародних аеропортів Латвії. У 1997 році спеціальною економічною зоною забезпечено низьке податкове навантаження, яке встановлене на 20 років для того, щоб привернути іноземні інвестиції та полегшити економічний розвиток Лієпаї. Головна промисловість в місті — виробництво білизни (марка Lauma).

• Лієпайський університет

• Тіссе Едуард Казимірович (1897—1961) — радянський кінооператор, режисер
• Безсмертний Артур Анатолійович (1984—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Вікторс Ясьоніс — латвійський хокеїст.
• Ернестс Фолдатс (1925—2003) — венесуельський ботанік, відомий дослідник орхідей.
• Лайла Пакалніня (* 1962) — латвійський кінорежисер і сценарист.
• Іванов Анатолій Олександрович (нар. 1953) — український художник.

• Міста-побратими

• Белвью (Вашингтон), США (1992)
• Саутгемптон, Велика Британія
• Корк, Ірландія
• Турку, Фінляндія
• Нюкьобінг Фальстер, Данія (1993)
• Ольборг, Данія
• Рогаланд, Норвегія (1999)
• Берген, район Årstad, Норвегія (2001)
• Карлсхамн, Швеція (1997)
• Кальмар, Швеція
• Нюнесхамн, Швеція (1990)
• Хельсінгборг, Швеція (2005)
• Паланга, Литва (2001)
• Клайпеда, Литва (1997)
• Гдиня, Польща (1999)
• Ельблонг, Польща (1991)
• Гомель, Білорусь (1999)
• Форлі, Італія
• Кальярі, Італія
• Шербур, Франція
• Ассен, Нідерланди
• Гронінген, Нідерланди
• Зволле, Нідерланди
• Дармштадт, Німеччина (1993)
• Берлін, Німеччина
• Кіль, Німеччина
• Росток, Німеччина
• Бремерхафен, Німеччина
• Гамбург, Німеччина
• Бердянськ, Україна

• Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лієпая