Анрі Дютійо

Анрі Дютійо
фр. Henri Dutilleux
Основна інформація
Повне ім'я	фр. Henri Paul Julien Dutilleux[1]
Дата народження	22 січня 1916[2][3][…]
Місце народження	Анже, Мен і Луара[5][6][…]
Дата смерті	22 травня 2013[2][3][…] (97 років)
Місце смерті	IV округ Парижа, Париж[1]
Поховання	цвинтар Монпарнас[8]
Роки активності	1943 — 2013
Громадянство	Франція[9]
Професії	композитор, музикознавець, кінокомпозитор, піаніст
Освіта	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю і Regional Conservatoire of Douaid
Вчителі	Noël Gallond і Maurice Emmanueld
Відомі учні	André Jorrandd
Жанри	симфонія
Magnum opus	Sonate for pianod і Petit air à dormir deboutd
Членство	Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії, Баварська академія витончених мистецтв і Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd
Заклад	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю і Нормальна школа музики
Лейбли	ECM Recordsd
Нагороди	премія Ернста Сіменса (2005) Praemium Imperiale (1994) золота медаль Королівського філармонічного товаристваd (2008) Maurice Ravel Prized (1987)
У шлюбі з	Geneviève Joyd
Файли у Вікісховищі

Анрі Дютійо (фр. Henri Dutilleux; 26 січня 1916, Анже — 22 травня 2013, Париж) — французький композитор.

Серед предків Дютійо — живописці і композитори, друзями родини були свого часу Делакруа, Коро, Габріель Форе; один з його родичів — художник Моріс Буатель.

Навчався в консерваторії Дуе, потім — в Паризькій консерваторії. Отримав Римську премію за кантату «Перстень короля» (1938). У 1942 році кілька місяців керував оркестром Паризької опери, в 1944–1963 роках працював на радіо. У 1961 році Альфред Корто запросив його викладати в паризьку Нормальну школу музики, з 1970 він викладав також у Консерваторії. Серед учнів Дютійе — композитор Жерар Грізе. Писав музику для театру та кіно.

Дружина — піаністка Женев'єва Жуа (1919–2009).

Творчість Анрі Дютійо характеризується впливом Равеля, Дебюссі, Альбера Русселя. Композитор співпрацював з Роланом Петі, Мстиславом Ростроповичем, Айзеком Стерном та іншими.

Велика національна музична премія (1967), Імператорська премія (1994), Орден Почесного легіону (2004), премія Ернста Сіменса (2005), Золота медаль Королівського філармонічного товариства Великої Британії (2008).

• Соната для фортепіано (1947, присв. Женев'єву Жуа)
• Симфонія № 1 (1951)
• Le Loup, балет, лібрето Жана Ануя (1953)
• Chansons de bord для дитячого хору (1954)
• Симфонія № 2 «Двійник» (1959)
• Métaboles для оркестру (1965)
• Tout un monde lointain … для віолончелі та оркестру, на вірші Бодлера (1970)
• Trois strophes sur le nom de Sacher для віолончелі соло (1976)
• Ainsi la Nuit для струнного квартету (1977)
• Timbres, espace, mouvement або La Nuit Étoilée для оркестру, по картині Ван Гога Зоряна ніч (1978)
• L'Arbre des Songes для скрипки та оркестру (1985)
• Mystère de l'Instant для цимбалів, струнного оркестру і ударних (1989)
• Les Citations для гобоя, клавесина, контрабаса та перкусії (1991)
• The Shadows of Time для оркестру та дитячого хору (1997)
• Sur le même accord, ноктюрн для скрипки та оркестру, присвячується Анне-Софі Муттер (2002)
• Correspondances для голосу і оркестру на слова Прітвіндри Мукерджі, Олександра Солженіцина, Рільке і Ван Гога, присвячується Доун Апшоу (2003)
• Le Temps l'horloge для голосу і оркестру на вірші Жана Тардьє і Робера Десноса, присвячується Рене Флемінг (2007)

• Дискографія (фр., англ) [Архівовано 29 вересня 2009 у Wayback Machine.]
• Біографія, дискографія (фр.) [Архівовано 7 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• На сайті IMDB [Архівовано 2 листопада 2016 у Wayback Machine.]