YaChudo

Жерар Грізе

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Жера́р Грізе́
Gérard Grisey
Основна інформація
Дата народження16 червня 1946
Місце народженняБельфор, Франція
Дата смерті11 листопада 1998 (52 роки)
Місце смертіПариж, Франція
ГромадянствоФранція Франція
Національністьфранцуз
Професіякомпозитор
ОсвітаНормальна школа музики і Паризька вища національна консерваторія музики й танцю Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіОлів'є Мессіан Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніEvan Ziporynd Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментиакордеон Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанракадемічна музика
Magnum opusLes Chants de l'Amourd, Le Temps et l'Écumed і Les Espaces acoustiquesd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПаризька вища національна консерваторія музики й танцю і Університет Каліфорнії (Берклі) Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Coupe Mondiale Bronze Medald (1964)

CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Жерар Ґрізе

Жера́р Грізе́ (фр. Gérard Grisey;16 червня 1946, Бельфор — 11 листопада 1998, Париж) — французький композитор.

Біографія

Грізе почав заняття музикою з навчання грі на акордеоні в Бельфорі під керівництвом Ідо Валлі, згодом отримавши звання лауреата на міжнародному конкурсі в Торонто. Потім він навчався в Троссінгенській консерваторії в Німеччині (1963—1965) і в Паризької консерваторії (1965—1972), в тому числі в класі композиції Олів'є Мессіана (1968—1972). Паралельно з цим він навчався у Анрі Дютійо в Нормальній школі музики (1968) і Академії Кіджі (1969), брав участь у семінарах Карлхайнца Штокхаузена, Дьордя Лігеті і Яніса Ксенакіса на Дармштадтських курсах нової музики (1972). У 1972 р. отримав грант на дворічне стажування в Римі, аналогічний незадовго до цього скасованої Римської премії. Крім цього він займався електроакустичною музикою у Jean-Étienne Marie (1969) і вивчав акустику в інституті Faculté des sciences de Jussieu (1974).

Один з найяскравіших представників французької спектральної школи і визнаний її лідер і ідеолог, хоча і не був засновником т. зв. "Групи маршруту " (Group de l'Itineraire), на базі якої виник спектралізм. В основі ідеології спектралізм лежить увагу до окремого звуку як самоцінності і основи формоутворення. Форма і звуковисотний ряд творів будуються в тому числі і з опорою на досконально вивчений на передкомпозіційному етапі спектр звуку.

Грізе отримував замовлення на твори від різних міжнародних інститутів, його музику включали до програм різних фестивалів, радіотрансляцій і в концертні програми відомих в Європі та США ансамблів інструменталістів. Помер 11 листопада 1998 від розриву аорти.

Основні твори

  • Espaces Acoustiques (Акустичні простори), цикл з шести п'єс.
    • Пролог для альта(1976)
    • Périodes (Періоди) для семи музикантів (1974)
    • Partiels * (Частинки) для 16 або 18 музикантів (1975)
    • Modulations для 33 музикантів (1978)
    • Transitoires для оркестру (1981)
    • Épilogue (Епілог) для чотирьох валторн і оркестру (1985)
  • Talea (1986)
  • L'Icône paradoxale (1994)
  • Vortex Temporum (1996)
  • Quatre Chants pour franchir le Seuil (1998), остання робота.

Література

  • Grisey Gérard: Écrits ou l'invention de la musique spectrale (édition réalisée par Guy Lelong avec la collaboration d'Anne-Marie Réby), " Répercussions ", Éditions Musica Falsa, Paris 2008 [388 p. ; ISBN 978-2-915794-31-1]
  • Cohen-Levinas Danièle (direction), Gérard Grisey ou la beauté des ombres sonores. L'Harmattan / L'itinéraire, Paris, 2004.
  • Hervé Jean-Luc, Dans le vertige de la durée (Vortex Temporum de Gérard Grisey). L'Harmattan, Paris 2001.
  • Baillet Jérôme, Gérard Grisey (Fondements d'une écriture. L'Harmattan, Paris 2000.
  • Grisey / Murail. Dans " Entretemps " (8), Paris 1989.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).